Том 3, розділ 3 - Ніч в Нефритовому Раю
Час швидко збігав і раптово настав кінець травня.
Протягом минулих двох місяців, кожного дня Ліндей витрачав свій вільний час на медитацію, ваіння або читання. Бібліотека Академії Ернст містила величезну кількість книжок. Читаючи Лінлей, я все більше дізнавався.
Двадцять дев'ятого травня. Ранок.
Лінлэй, Єль, Джордж и Рейнольдс стояли перед Галереєю Пру. У екіпажі, що стояв біля них, лежало три дерев’яні ящики. Протягом двох місяців Лінлей створив дев'ять нових скульптур, але оскільки він вивішував скульптури вперше, йому просто хотілося знати всі тонкощі цього процесу і тому приніс лише три.
« Принесіть ті три коробки», - наказав Єль.
Кілька слуг почали знімати і переносити ящики.
"Третій брат, йдемо зі мною" - Йель був добре знайомий з цією частиною міста, тому самостійно вирушив прямо до Галерії Пру. Галерея забирала величезну територію, а збоку від головного входу на кількасот метрів були непоказні двері зі старим вартовим.
Коли вартовий побачив, що Єль ступив до нього, його очі засяяли і він негайно підійшов до їх групи. Посміхаючись, він виявляв повагу і сказав: « Мені подобається майстер Єль. Ласкаво просимо! »
Єль усміхнувся і кивнув: « Я припускаю, що ви вже знаєте чому я тут. Це мій друг Лінлей. Ці три скульптури - його. Де ваші слуги? Занесіть скульптури всередину."
"Почекайте небагато" - сторож посміхнувся і кивнув.
У цей момент декілька людей вийшли з коридору і старий усміхнувся Лінлей: « Молодою майстер Лінлей, згідно із правилами нашої галереї Пру, ви повинні засвідчувати свою особистість. Все, що Ви повинні зробити - це показати своє посвідчення у школі Академії Ернст".
Лінлей надав старому чоловікові всі необхідні документи.
Побачивши документи Лінлей, сторож закруглював очі. Вражений, він подивився на нього: « П’ЯТИЙ КЛАС? » Ранг Лінлей було вказано в документах. У такому ранньому віці майже неможливо було досягти таких висот!
Єль гордо сказав: « Це мій брат - геній академії Ернсте! Минулого року, коли йому було тільки чотирнадцять років, він досяг титулу мага п'ятого рангу."
Геній Академії Ернст?
Старець чітко розумів, що майбутнє майбутнього цього юнака було безмежним. Його ставлення до Лінлія відразу змінилося. Після запису його даних він проставив оцінки на всіх трьох ящиках.
« Мені подобається майстер Лінлей, і все готово. Все, що вам залишилося зробити - це повернутися через місяць і забрати вашу винагороду", - сторож ввічливо посміхнувся.
« Який місяць? У мене не вийде прийти сюди наступного місяця. Чи можу я повернутися пізніше, наприклад через три місяці?
Він планував повернутися до гірського Кребету Магічних Звірей через тиждень чи два, і за підрахунками, це займе у нього не менше місяця.
« Жодних проблем. Ви можете прийти сюди в будь-який час і забрати свої гроші", - кивнув старий.
Єль нахмурився: « Хм? Що таке? Я чітко пам'ятаю, що минулого разу, перш ніж прийняти скульптури, Ви спочатку оглядали вміст ящика. Чому Ви не зробили огляд на цей раз?»
Він відповів: « Ми оглядаємо скульптури лише для того, щоб перешкодити несприйнятливим людям, які можуть відправити нам вже пошкоджені статуї. Після цього вони стверджують, що шкоду було завдано галерею і намагаються виманити у нас гроші. Але оскільки ці скульптури були зроблені молодим майстром Лінлей та Вімі, молодий майстер Єль не потребує перевірки. Я впевнений, що молодий майстер Єль ніколи б не зробив такого. "
Старик точно знав, що робив.
Якою людиною був Єль?
Вимогти у Галерії Пру? Для нього сума грошей була мізерною. А творець цих скульптур Лінлэй був відомий як геній Академії Ернст. Для таких осіб репутація важливіша за гроші. Як вони могли опуститися до жалюгідної афери? "
...
Ночі в місті Фенлай завжди були досить бурхливими.
Але вночі в Нефритовому Раю було ще гірше. Сміх жінок і чоловіків був чутний скрізь. У окремій кімнаті ми пили чотирьох братів і біля кожного сиділа симпатична дівчина.
« Другий брат, третій брат. Я і четвертий брат пішли спати. Ну а ви..." - рука Єль лежала на талії дівчини з довгим волоссям, і його дихання відходило алкоголем.
« Достато, Єль. Припини, добре?» - Лінлэй перервав слова Єль.
Єль і Рейнольдс обмінялися поглядами, а потім з усмішкою подивилися на Лінллей та Джорджа. Тоді Єль і Рейнольдс під руку з дівчатами залишили кімнату. Протягом двох років група Свідків часто відвідувала це місце.
Єль і Рейнольдс пішли, щоб весело провести час, тоді як Лінллей та Джордж продовжили базікати з дівчатами.
« Ми знаємо один одного протягом двох років, але ви... - сказала нещасним голосом дівчинка з зеленим волоссям, яка сиділа поруч з Лінлією.
Лінлей відчув сильний головний біль.
« Якщо ти втомилася, то можеш повернутися і відпочити. Я гарантую, що ти отримаєш всі винагороди до останньої монети" - цими словами Лінлей змусив її замовкнути. Не секрет, що в Ніфритовий Водний Рай приїжджають не лише для того, щоб напитися.
Раптом обручка Звиваючого Дракона засяяло і близько нього з'явився Дерінг Коуарт.
Дерінг Коворт посміхаючись дивився на Лінлей. Він жартома сказав: « Лоінко, чому в тебе такий дивний вираз обличчя, коли вона сидить перед тобою? Незважаючи на те, що я є магом святого рівня, сьогодні я лише безтілесний дух. Я не можу доторкнутися до жінки, навіть якщо я захочу. А ти так себе ведеш!
"Деденька Дерінг" - Лінлэй нахмурився.
Дерінг Коворт скричав свої губи: « У тебе ніколи не було серйозного контакту з жінкою. Інакше, ти б так себе не вів".
Лінлей підняв свою голову і подивився за вікно. Холодне повітря подув на його обличчя, допомагаючи заспокоїтися.
« Крутий ланцюг Магічних Звірей. Що ж вона собою представляє? "
Через кілька тижнів Лінлей збирався поїхати туди. У межах Академії Ернст Лінлей дізнався багато легенд про гірського Хребта Магічних Звірей, а також завдяки розповідям Дерінга. Однак Лінлей ніколи не бачив цього на власні очі.
Таким чином, Лінлей міг тільки припустити, що його там чекає.
« Я поїду туди через тиждень»
Побачивши холодне небо за вікном, Лінллей зробив остаточне рішення.
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобалися переклад і історія, підписані, ставмо лайки, нарадою друзям не соромимося!