Том 3 - Кремля магічних звірів, глава 1 - Кам’яна скульптура (часть перша)
Теплі та затишні промені весняного сонця падали на чотири відпочивальники 1987 року.
Єль, Джордж і Рейнольдс про щось говорили на подвір’ї. На даний момент, Єль і Джордж мали по 16 років, тоді як Рейнольдсу було чотирнадцять. Кожен з них був помітним підростом і навіть маленьким Рейнольдсом, який тепер ріс у сто шістдесят сантиметрів. Одним з найвищих серед них був Єль, зріст у приголомшливі сто дев’яносто сантиметрів.
« Джордже, перестань прикидатися перед нами. Навіть четвертий брат уже втратив незайманість. Чому ти і третій брат досі прикидаєтесь і не зробили цього насправді? Як щодо того, щоб у кінці цього місяця тобі і третьому братові піти в “Нефритовий Рай ” до міста Фенлай. Витрати я беру на себе. І я гарантую, що вам обом буде там дуже добре. Я також гарантує що дівчата, яких ви приведуть, будуть незайманими. Договорились? аж поки Єль говорив, він сміявся і займався на своїх тренажерах.
Кожна з цих брил важила приблизно двадцять чи тридцять фунтів. Лінлей б побрехнув тренуватися такими легкими вагами.
Джордж також засміявся: « Босс Єль, не змушувати нас. Чому б вам двом не піти до Нефритового Водного Раю, а я з третім братом просто кудись піду випити. Хіба це не найкраща ідея?»
Рейнольдс стояв поруч і жартував: « Джордж, ти просто не мужик".
Джордж міг тільки безпорадно засміятися.
Раптом через подвір'я почувся звук кроків. Він поклав дві кам’яні гірі на землю і підійшов до виходу з подвір’я, кажучи: « Я впевнений, що це третій брат. Адже вже час обидві ... Перед тим як він закінчив свої слова, Єль раптом затих.
Він побачив, як Лінлей непохитно йшов вперед до будинку, несучи величезну скелю на своєму плечі, яка була принаймні 3 футів заввишки і приблизно сто фунтів ваги.
Але Лінлей був такий же сильний, як і його вага та розміри. У Єль, Джорджа і Рейнольдса щелепа відвисла від побаченого. Лінлей легким мановинням руки поставив цю брилу в куті подвір’я. Коли брила доторкнулася землі, то почув гучний звук про землю.
« Якого біса? Третій брат, я знаю, що ти сильний але як ти можеш бути настільки сильним? - Йель втупився на лежав поруч валун. - Цей валун цілісний?
"Уггх!"
Йель використовував всі його володіють силою, в результаті чого все його обличчя покрилася темно-червоним відтінком, але гігантська валун ніби прирос коріння до землі, так і не зрушився ні на йоту.
« Босс Єль, не марнуй своєї енергії. Тобі не вистачить сил його підняти." - засміявся Лінлей.
Він мав менше сили, ніж воїн першого рангу. Як він міг підняти цей валун?
Рейнольдс дивилася на валун з округленими очима. Випустивши кілька здивованих зітхань, він несподівано повернув голову і запитав Лінлію: « Чому ти притягнув такий величезний валун до нашого дому? О, я знаю! - очі Рейнольдса засяяли. Я бачив, як могутні воїни тренувалися і піднімали велетенські валуни. Лєне, ти що, хочеш тягати ці тягарі прямо тут?
"Такий величезний валун може мене просто розплющити - здивовано зітхаючи, Джордж теж дивився на нього, потім запитавши подиву на Лінлей - Третій брат, навіщо ти приніс цей валун до нашого будинку?"
У відповідь Лінлей усміхнувся і промовив два слова: « Каменна лепка ».
Спираючись на те, що сказав Дерінг Коуарт, тепер його скульптури пройшли свого роду “кваліфікацію ” Сполучених Штатів Америки, щоб він показав їх людям у межах звичайного залу в галереї. Але створення було не достатньо часу і зазвичай навіть дня. У минулому він міг вирізати на горі не турбуючись з приводу помилок, але тепер все стало по-іншому.
"Камна лептка?"
Рейнольдс, Джордж і Єль дивилися на Лінлей шокованими очима.
« Що, це вас справді так шокує? » — глянув на своїх братів.
Рейнольдс поспішно сказав: « Це не шокує, ні. Це дуже шокує! Ми чотири брати жили разом протягом шести або семи років, але я ніколи не бачив, як ти щось створював з каменю. Ти плануєш почати навчання сьогодні?»
« Хто сказав, що я раніше не займався цим? Я займався кам'яною лепкою в горах вже протягом п'яти років, але цього разу, після того як я закінчу свою роботу з цієї камінної породи, я планую взяти і розмістити її у галереї Пру, та подивитися, чи купить її хтось за гроші."
Клан Барух майже вичерпав усі свої запаси грошей, тому Лінлей вирішив продати свою роботу молодшому братові Вартонові.
Але, незважаючи на такий жалюгідний стан фінансових справ у клані, Хоґ був дуже щасливий.
Ну і що, що його сім'я розірветься? Його найстарший син Лінлей був студентом Академії Ернст і після її закінчення, безсумнівно, стане могутнім чарівником. А його молодший син Уортон мав можливість стати Воїном Драконячої Крові.
Хогг уже міг спрогнозувати черговий світанку величності клана Барух!
Коли Єль та інші побачили Лінлію здивованими очима, вони сказали: « Галерея Пру?»
Лінлей завжди був гордістю будинку номер 1987. Хоч тільки в 15 років він уже пішов до п'ятикласної академії Ернста і навіть вважався рівним суперником Діксі, а тепер їх обох ув’язнювали у Академії двома “геніями з генія?" - Єль та всі інші вже давно прийняли Лінллей як генію.
Кам’яна лепка була надзвичайно глибокою формою мистецтва.
Багато людей протягом десятиліть старанно тренувалися, але навіть після цього могли вважатися лише посередніми скульпторами. Як така надзвичайно давня форма мистецтва та самовираження могла бути легкою? Як Лінлей наважився мріяти, що його роботи будуть виставлені в найбільш читанняй художній галереї - Галереї Пру?
"Третій брат, не варто занадто захоплюватись цим" - Джордж вирішив пожартувати в заспокійливому манері.
«Лине, я хвилююся... Ти хочеш купити твою скульптуру? нахмурившись вимовив Рейнольдс, його обличчя було розгублене.
Єль вигукував: « Хлопці, чому ви це говорите? Третій брат, створюй і розмістіть свою роботу в галереї. І я відразу витрачу десять тисяч золотих, щоб купити її і допомогти поширювати твою славу."
« Я говорю правду» - Ліндей дістав просте долото з його одягу.
« Долото? - Здивовано вимовив Рейнольдс. - Лінлэй, схоже ти підготувався. Але в минулому, я теж збирався вчитися кам'яної хлібини, так що я знаю, що для цього потрібно багато інструментів, таких як пряме долото, тонку дошку, трикутний долон, нефритовий ніж у вигляді чаші і різні пилки. Але ти підготував тільки один інструмент? "
Джордж Рейнольдс і Єль знали про це мистецтво принаймні базовано.
Лінлей не почав говорити занадто багато.
Зробивши прямі долото, Лінллей природно вступив у спокійний стан. Його дух міг відчувати природу землі, яка тече через валун перед ним і навіть відчути свого роду “вени ” у ньому. Посміхаючись, Лінлей почав майстерно нищити долотом.
Долото в руках Лінлей рухався з великою швидкістю, відбиючи від нього блиці світла, і це призвело до того, що біля Рейнольдса та інших людей почало мерехтіти. Але вони як і раніше дивилися на валун.
"Свіїіст!"
До землі почали наближатися тіні, за якими падали уламки від валуна.
« Як це можливо? - Для того, щоб видалити таку велику частину каменю повинна бути використана пила. Він справді відділив її тільки за допомогою прямої стамески? Які ж він має бути надзвичайно сильним?», які стояли поруч з ним Рейнольдс і Джордж безшумно впали на землю.
Сила зап'ястки?
Те, з якою легкістю і точністю Ліндей позбудеться зайвих шматків валуну, не можна зробити лише за допомогою сильної зап’ястки.
Лінлей був абсолютно спокійним, як води в старому ставку. Пряма стамеска в лівій руці швидко “витягувала" грузовику з валуну витончені філіграні і відтяла зайві частини, які постійно скидалися на землю. Те, з якою точністю і елегантністю Лінлей працював, було приємно споглядати.
« Титовий брат... Він ... І я не можу цього зробити ».
Єль, Джордж і Рейнольдс обмінялися сумнівними поглядами. Тепер вони вже думали, що можливо Лінлей став експертом у кам’яній хлібі.
Тихо. Звичайно. Мирно.
Лінлей був вражений відчуттям, яке з’явилося під час винесення кам'яної скульптури. На основі досвіду Лінллей не було важко визначити, скільки зусиль чи сил треба було докладати. Ці рішення вже приймали на підсвідомому рівні.
Порівняти зі "Школой Прямого Долота"?
В жодній іншій школі кам’яної лепки не можна було так легко вибрати інструмент для обробки різних частин. Кожен з фахівців та майстрів інших шкіл витрачав величезну кількість часу і сил лише на те, щоб вибрати, яким інструментом працювати в тій чи іншій ділянці кам’яної скульптури. Тільки деякі цей процес вже був надзвичайно виснажливим.
У цьому природному стані, в якому працював Лінлей, його духовна сутність почала швидко і неконтрольовано рости, як трава після дощу. Відчуття росту для Лінлей було надзвичайно приємним, змушуючи всі його істоти відчувати себе дуже комфортно.
Раптом, права рука Лінлей зупинилася.
Пілотний пил і шматки каміння ще потребували якийсь час, щоб осісти на землю, але вже можна було побачити контури видалених з валану повзаючих істот.
« Чому ви такі здивовані? Ви були шоковані, побачивши Єль та інших Лінлей. - Я тільки надав невеликий контур своєї майбутньої роботи. Трохи пізніше мені доведеться витратити набагато більше часу та сил. Давайте вже обідати".
Єль, Джордж і Рейнольдс переглянулися.
З огляду на те, що Ліллей щойно показав їм, всі троє були впевнені в одному:
« Геній» - захоплено сказав Єль.
Джордж додав: «Гей серед експертів.
У скульпторів, досягнення за такий короткий період високого рівня кваліфікації як у Лінлей вважалося неймовірним явищем раз на сторіччя.
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобалися переклад і історія, підписані, ставмо лайки, нарадою друзям не соромимося!