Розділ 127. Вивантаження
На одній з небагатьох, що збереглися на суші, була збудована досить велика вежа. Вона лежала на маленькому острівці, де була лише ця вежа. Башта була настільки великою і величною, що якби хтось встав на її вершині, то зміг би дотягнутися до хмар.
Але її призначення не було таким грандіозним, як туризм. Таке грандіозне устаткування, як це, ніколи не могло бути збудовано раніше. Але завдяки Річарду Іно і його команді вони нарешті змогли закінчити її після війни.
Ця єдина башта була створена для спостереження за діяльністю кожної з планет по той бік порталів. Їй потрібен був дивний джерело енергії, про яке знала тільки Іно. Це було джерело енергії, яке використовували для живлення портів.
Завдяки йому вони змогли чітко зрозуміти, як виглядав цей район. Вони нанесли на карту кожну планету, до якої вели портали в цій сонячній системі. Було ще багато планет, які залишилися не досліджені, але вони добре відстежували ті, на яких були укриття.
Але сьогодні, на відміну від будь - якого іншого дня, всередині дзвеніли червоні тривожні дзвіночки. Люди метушилися всюди. В одній кімнаті в них було близько 200 працівників, всі вони дивилися на екран комп'ютера. У той же час з'явився і головний екран, що нагадує кіноекранний.
- Сер! Здається, на одній з зелених портальних планет відбувся прорив! - сказав один з чоловіків за комп'ютером.
Стоячи в глибині кімнати був людина, якій було близько п'ятдесят, він був у основному лисий з кишками волосся, вони просто стирчали з різних сторін і у нього були маленькі круглі окуляри на обличчі. Хоча він був не тим, кого можна залякати одним лише поглядом. Коли він заговорив, його слова викликали певні почуття довір’я.
У кімнаті спостереження він був єдиним, хто носив лабораторну форму, а не військову.
- Виведіть інформацію на великий екран. - Приказав він.
Вони зробили, як він просив і змогли вивести невелике відео. Це був чорний літаючий об'єкт, який увійшов в атмосферу планети. Він виглядав злегка пошкодженим ще до прибуття на планету.
- У цьому районі не повинно бути ніяких Даліків, це далеко від початку Сонячної системи, планети Далеків були далеко позаду.
Люди і люди ділили планети в цій конкретній Сонячній системі. Коли вони увійшли, половина планет вже була завойована ними, тоді як інша половина залишалася порожньою. Хоча тепер вони не воювали одні з одними, але між ними панувала боротьба.
Кожна планета мала кілька ресурсів, включаючи різних тварин у тій місцевості.
Час від часу між ними все ще виникали конфлікти, і почалася боротьба. Саме тому в першу чергу була побудована велика оглядова вежа. На випадок, якщо хтось з Деліків проігнорує їхній наказ і вирішить напасти.
- Пошліть повідомлення на станцію Далків, запитайте, чи не їх кораб'ю і скажіть, що ми позбудемося від нього будь-якою ціною.
- Так, сер!
- Крім того, повідомте на військову базу, яка відповідає за планету, щоб вони негайно послали когось з цим розібратися.
- Буде зроблено, сер.
***
У пустелі чорний дим тепер піднімався в повітря ще більш люто, ніж раніше. Це виглядало так, наче був поданий сигнал і ймовірно, тепер його можна було побачити на багато милі в всіх напрямках.
Хоча Бен наказав своєму другові втікати, вони обидва стояли на місці. Коли вони вийшли з корабля, то відчули, що їхні очі не можуть відірватися від такої могутньої істоти на секунду.
Давки були набагато вищі за людину, але не настільки великі, щоб походжати на гігантів. Цей, зокрема, був близько 7 футів заввишки. Однак їхні каркаси різнилися. Як і люди, вони ходили на двох ногах та мали дві руки, але їхня мускулатура була чудова.
Майже кожне м’язове волокно на їхньому тілі було видно.
Так само, як люди, вони носили тваринне спорядження, щоб збільшити свою силу і прямо зараз у цього був тільки набір штанів та черевиків. Тоді як його верхня частина була відкрита і вільна.
Данки були раси, схожа на драконів у людських міфах, тільки більш людяною. У них були лускаті риси обличчя, що йдуть від бічній частини тіла до верхньої частини шиї. Очі в них були злегка гострі і більш овальні, а руки нагадували кігті з стирчачим позаду хвостом.
Коли Бен подивився на Далка, він помітив, що у нього був єдиний шип, який виходив з задньої частини хребта. Це була хороша новина, так як вони дізналися, що чим менше шипів вони мали, тим слабше вони були. Кожного разу, коли Далки проходив через певний тип еволюції, на його спині з’являвся новий шип.
Але в цього був тільки один, а це означало, що він був найслабшим Далки, яким тільки міг бути.
- Можливо, у нас є шанс! - Крикнув Бен. - Зараз надто пізно бігти, але якщо ми зустрінемо це разом.
Як і слід було очікувати від істоти наполовину людини, половину звірини. Данки в цілому були просто кращими за людей у всьому. Вони були швидшими, сильнішими і навіть розумнішими. Бен знав, що у них не буде ніяких шансів, якщо вони повернуться спиною, так що залишався тільки один варіант.
Бен потягнувся до своєї дубинки за спиною і витягнув її.
- Ти готовий, Хьюго? - Запитав він.
Після того як він поставив своє запитання, не було чути жодних слів і через кілька секунд почувся глухий звук. Повертаючи голову, він побачив мертве тіло свого друга на піску.
Бен навіть не знав, що сталося.
Від страху він кинувся вперед з кийкою в руці і використовував всю свою силу, щоб вдарити звіра, але Даліки однією рукою схопив палицю, а потім розчавив її на шматки.
Це стало шоком для Бена, тому що він мав надсилою, він був в п'ять разів сильніше звичайної людини, але Далки з легкістю блокував його атаку.
- Це місце смердить! - Сказав Далки.