Розділ 126. Йдіть за димом
Ворден та інші почали пробиратися сухою, суворою пустелею. На зворотному шляху вони зустріли не так вже багато звірів. Здається, пустельні тварини були набагато більш территоріальними істотами.
Карта досить точно вказує, де знаходяться звірі, а де ні, і поки вони знаходилися за межами будь-якої з кольорових ділянок, здавалося, що вони більше не зустрінуть ніяких тварин.
Зрештою, пройшовши пустелю, вони зрештою побачили криницю.
- Це там, де Квін сказав зустрітися з ними, вірно? - Запитала Лейла.
- Так, вони сказали, що будуть тут. - Але тут Ворден зупинився і втупився у землю.
Скрізь виднілися уламки будинку, але найбільше його потряс Пітер. Він повз до них по землі. У нього були пошкоджені ноги і, можливо, зламано кілька ребер. Єдине, чим він користувався, це руками, щоб повзти до них по землі.
- Пітер, що сталося? - Запитала Лейла, підбігши і опинившись на коліна поруч з ним. Але Пітер продовжував рухатися вперед, використовуючи свої передпліччя, повністю ігноруючи її.
- Я повинен забрати.... їх. - Пробурмотів Пертер. - Я повинен повернути ці кристали. Інакше вони зненавидять мене. Я більше не можу жити. - Сказав Пітер.
Потім раптово Пітер зупинився, так як його руки, здавалося, вдарилися об щось.
- Пітер, ти зробив достатньо, - сказав Ворден, опускаючись на коліна і кладучи руки йому на плечі.
Пітер був у повному стані, але одна думка не давала йому зупинитись. Він боровся з невимовним болем від тортур, але не міг змиритися із тим, що всі його ненавидять. Тепер він розумів, що прийняв неправильне рішення і хотів його змінити. Він хотів змінитися сам.
Інші ненавиділи його, ну і що, тому що він ненавидів себе ще більше. Але коли він почув слова Вордена, щось клацнуло у нього в голові, і він вийшов з свого полудосного стану. Він підняв очі і побачив Вордена, що схилився над ним.
По його обличчю покотилися сльози.
- Мені дуже шкода, Ворден. - Вигукнув Пітер. - Вони забрали кристали, я намагався. Я дійсно старався зупинити їх. Я обещаю.
- Я знаю, — відповів Ворден.
У цей момент вся енергія покинула тіло Пітера, і він повністю втратив свідомість.
- Як ти думаєш, що з ним сталося? - Запитала Лейла.
Ерін проігнорувала Пітера й попрямувала прямо до сумки, яка лежить поверх уламків.
- Вони зникли. Вони забрали наші кристали, - сказала Ерін.
- Ну, я думаю, що в той час було досить ясно що сталося, - сказав Ворден.
- Стривай, а як же Квінн, я його ніде не бачу? - Сказала Лейла.
- Ну, ми ж не можемо запитати Пітера, що сталося, - відповіла Ерін. - Його, напевно, теж забрали.
Тоді як це можливо, двоє інших сумнівалися в цьому. Перш ніж податися в цю експедицію, вони обоє знали, що Квінна має здатність мати тіні та здібності крові. Це звучало так, ніби якби на сонці коли-небудь сталася надзвичайна ситуація, він був досить впевнений у тому, що буде битися.
Якщо тільки група, яка напала на них, не була високого рівня, вони просто не могли бачити, як Квінн програє в бою. Ворден також вважав, що це навряд чи буде група високого рівня. Інакше вони б зустрілися з ними, не чекаючи поки Пітер відокремиться від них.
- Можливо, це був хтось з групи второкурників, ні, вони не завдавали б Пітеру такої шкоди. Навіть якщо він відмовиться працювати на них, вони, ймовірно, вбили б його, якби він комусь розповів, але замість цього вони залишили його в живих. - Подумав Ворден.
Ерін дістала з сумки маленьку аптечку допомоги. Вона була зроблена з металу, схожого на невеликий портфель, і мала маленький стандартний червоний хрест. Потім вона поклала її на землю і натиснула на червоний хрест.
Маленький чемоданчик почав перетворюватися на щось подібне до малого дроїда.
- Чим я можу вам допомогти? - Запитав дроїд.
- Студент Пітер он там, зроби все можливе щоб йому стало краще.
Потім маленький робот вирушив на розвідку і почав оглядати місцевість, аж поки нарешті не виявив пораненого Пітера на землі. Він почав сканування і витягнув маленькі інструменти, латина Пітера скрізь, де міг.
- З ним все буде гаразд після цього? - Запитала Лейла.
- Так і повинно бути, цей робот може впоратися з досить серйозними травмами. Це те саме, що мати особистого лікаря. - Відповіла Ерін. - Поки він не при смерті, з ним все буде в порядку. Але я повинна попередити вас, хлопці, що у нас є тільки один такий дроїд. Після того, як ліки було використано для лікування будь-яких інфекцій чи інших захворювань, у нього дійсно немає запасів, щоб лікувати нас знову.
- Я здивована, що ти використовувала його на Пітері. - Сказала Лейла.
Насправді вона не хотіла використовувати такий дорогоцінний предмет на Пітері. Вона відчувала, що це марно. Пітер зрештою одужає сам, це тільки прискорить процес. Але після того, як почула слова інших і побачила Пітера в такому болі. Це змусило її усвідомити, що інші можливо не перебільшували щодо того, як поводитися з іншими.
У цей момент Ворден помітив далеко чорний дим.
- Ти думаєш, це вони, можливо, один з них використовує свої здібності, - сказав Ворден. - Це не виглядає занадто далеко і ми можемо отримати наші кристали назад?
- А Квінн? - Відповіла Лейла.
- Чому б нам не розділитися? - Предпоклал Ворден. - Ми не можемо просто залишити Пітера тут, я залишуся з ним на всяк випадок. Коли він одужає, ми підемо шукати Квінна. Ви двоє можете піти і забрати наші кристали, але якщо це буде виглядати занадто важко, то відступіть та поверніться до колодязя.
Лейле не сподобалося, що саме Ворден видав Квінна, але, схоже, це було єдине що вони дійсно могли зробити. Якщо Лейла вийде сама і з’явиться сильний звір, вона може серйозно постраждати.
Вони могли б послати Ерін на пошуки Куіна, але вона не знала його таємниці, а це означало б, що вона застрягла б з Ворденом.
Якщо вони погоджувались, то це було єдине що вони могли зробити. Ворден залишився з Пітером, а дві дівчата пішли геть від зони чорного диму.