Влада черв'яка. Глава 64
Контракт з Фрейдою.
Сьогодні пішов дощ. У цьому не було ніяких сумнівів, сьогодні пішов дощ.
Стук важких крапель дощу, що б’ються про дерев'яні ставки кухоного вікна, змусили мої плечі опуститися, поки я сиділа їла свій сніданок. Все так само, як Фрейда сміяючись сказала, і так же, ніж Бенно проричав, безсумнівно пішов дощ. Тоді вже нічого не поробиш! Так уже було вирішено, мені доведеться піти в будинок Фрейди, принаймні, я буду намагатися з усіх сил отримати хоча б трохи корисної інформації у неї.
Люц буде зі мною, так що все добре.
Я взяла твердий шматок пшеного хліба, помочила його в залишках вчорашнього супу і почала жувати його таким. Я, використовуючи останній шматок хліб, витерла тарілку, а потім, поснідавши, почала оглядати кімнату. Я видала довгий подих.
- Я хотіла б принести якийсь подарунок, але у нас немає нічого, що я могла принести в їх будинок, ми...
Дім Фрейди вже був повний речей, які палаци зазвичай зберігають у своїх домах. У нас немає нічого, що я могла б подарувати дівчині, у якої вже є все.
Торі випила воду, потім подивилася на мене і схилив голову в сторону.
- А як щодо простого шампуня? Вона ж була дуже щаслива, коли ти принесла його їй востаннє?
- Хм... він вже вийшов на ринок, тому Бенно сказав мені, що якщо я і збираюся продовжувати робити його для себе, то я не можу роздавати його стільки, скільки захочу.
- О, зрозуміло. І дощ йде, тому що ніяк не зібрати їй квіти або щось таке ... Так, ось проблема.
Торі мила свою тарілку водою з глека, поки вона говорила зі мною. Коли вона закінчила мити, то почала поспішати на роботу вчасно. Наша мама вже пішла, а батько зараз міцно спав після нічної зміни. Я також почала мити свою тарілку, намагаючись якомога спокійніше говорити.
- Якби ми у нас було на рішення кілька днів. Тоді я могла б сходити до лісу в який-небудь сонячний день і зібрати їй фрукти ...
Бенно був такий люб'язний до Левця. Він був такий люб'язний до мене і, а також допомагав мені створити майстерну Мейн, так що тепер я можу продовжувати думати про нові ідеї товарів. Останнім часом я намагалась уникати всього, що могло б розлютити його. Звичайно ж, я недбало проговорила кілька секретів під час розмов, і впевнена, що я просто стала жертвою своїх власних бажань і якось само собою таке вийшло, але ніщо з цього не було визначене. Я не хотіла б, щоб він гнівався на мене. Так що, якщо я хочу уникнути його гніву, то я не понесу риншам і вже тим більше тут не було нічого спільного з папером. Якщо я принесу новий рецепт десерту, то й Фрейда, і Ільза, я думаю, будуть щасливі, але Бенно абсолютно точно розізлиться на це, так що це теж скасовується.
Ну, тепер-то, коли я не збираюся стає його учнем, то це вже стало повністю моєю справою, кому я даю свої рецепти солодощів, але це все одно принесе більше проблем, ніж потрібно.
Коли я задумалася наспівувати про себе, з кухні пролунав гучний стук. Торі майже була готова до догляду на роботу і щойно закінчила одягати товсту знижку, яка була оброблена спеціальною олією та воском, щоб не пропускати вологості, вона попрямувала до дверей.
- Да? Хто тут? – сказала вона.
Сьогодні Лютц трохи рано прийшов, подумала я про себе, поки прибирала свою вже чисту тарілку. Раптом переляканий голос Торі донісся з кухні.
- Фрейда? Чому ти...?
Як тільки я почула ці несподівані слова, я оглянулася, щоб побачити Фрейду, яка стоїть біля наших вхідних дверей у супроводі якоїсь людини. Незважаючи на дощ, вона була одягнена чудово, як ніколи, а її супроводжуючий був одягнений в охайну уніформу. Вони дуже дивувались на те, що мій дім обезлюднів, і підкреслювали мою нужденну родину.
- Я була так збуджена з самого пробудження, що просто не змогла цього знести, тому я прийшла за тобою Мейн, - сказала вона, мило посміхаючись.
Я почула таємне “ти думала, що я дозволю тобі втекти?" Я хотіла відвернутися і вдавати, що нічого цього не бачила, але я не можу просто втекти і залишити там Торі.
- Ого, - сказала Торі посміхаючись, махаючи мені, — ви були дуже раді пройти весь цей шлях в такий дощ!
Торі, ти просто ангел. Не втрачай цієї чистоти.
- А, але ж саме через дощ я і прийшла! Я ж не можу змусити болісну Мейн гуляти по вулиці в таку погоду. На головній дорозі нас вже чекає команда.
Здається, вона подумала, що я можу відмовитися прийти, тільки тому що мені не захотілося простудитися під дощем. Я не могла бути вражена її рівня підготовки.
- Ого, - сказала Торі, невинно позаздривши - цілий екіпаж? Вау, Мейн, ти вездаю!
Фрейда подивилася на Торі, зауваживши, що вона взяла свої речі для роботи.
- О боже - сказала вона, злегка нахиливши голову в сторону, - а хіба ти не йдеш зараз на роботу?
- Я йду, — відповіла Торі з легким жалем у голосі. - Я повинна вже піти.
Фрейда на мить відвела погляд, як ніби подумала про щось, а потім раптом плескнула в долоні, і багатозначна усмішка попливла по її обличчю.
Якщо це так, то можливо ми зможемо тебе підвезти і висадити вас по дорозі.
- Що? Правда? Я теж можу поїхати на кареті?
Обличчя Торі відразу загорілося. Карета - це така річ, на якій бідні люди, як ми, зазвичай ніколи у своєму житті не зможуть поїздити. Я добре розумію її хвилювання. Схоже, у мене не було вибору, крім як дуже швидко зібратися.
- Торі, я мушу піти за Лютцем.
- Ах, і адже точно! Я збігаю за ним.
- Ох, - говорить Фрейда, — але якщо Лютц поїде, то тобі ніде буде сісти...
Торі встигла поставити свої речі на підлогу і майже вже вискочила за двері, але Фрейда, вибачившись, зупинила її. Щоразу, коли я йду кудись, Літц йде зі мною в якості мого опікуна. Але якщо Лютс поїде з нами, то Торі не залізе до карети і їй доведеться йти пішки.
- А? Эм? ...Тоді, я... Не зможу поїхати?
Її погляд був у розпачі. Вона повісила голову, визираючи, наче вона зараз же розплачеться. Поки я відчайдушно намагалася зрозуміти, що ж їй такого сказати, щоб заспокоїти її, втрутилася Фрейда. Вона взяла Торі за руку, а потім ніжно усміхнулася.
- Торі, сьогодні Мейн на моїй відповідальності. Я заберу і поверну її назад. Я можу обіцяти тобі, що я подбаю, щоб вона не захворіла. То чому б тобі не поїхати з нами?
- ...Мейн, - сказала Торі, — якщо ти поїдеш у карете, то ти не втомишся і не промочеш під дощем, адже так? Так що все буде добре, якщо Льотц не поїде з тобою сьогодні, так?
Та чорт з два все буде добре!
Саме це я хотіла сказати, але не могла не потурати проханню Торі. Я не могла сказати їй йти пішки на роботу, бо нібито у мене будуть проблеми без Левця. Навіть якщо я побачила, наскільки щасливою вона виглядала, коли дізналася, що може покататися в кареті, мені важко зізнатися. Я не хочу їхати в будинок Фрейди одна, але я також просто не можу їй відмовити.
- Так, все буде добре, Торі. Ти повинна поїхати з нами!
- Дякую, Мейн. Я піду і скажу Лютцу, так що поки готовся.
Торі з піднесеним настрійом втекла до Лютця додому, радісно скачучи сходинками. Звук її кроків швидко пішов вдалечінь, залишивши тільки стук дощ про ставні. Я пильно подивилася на Фрейду, яка тільки що використала мою ж сестру проти мене, щоб позбутися від Летца.
- Фрейда...
- Твоя сестра виглядала цілком щасливою, так?
- Ты права. я не маю вибору. Зрештою, це я не сказав їй "ні".
Я була єдиною, хто не зміг відмовити Торі, тому я не могла звинувачувати Фрейду більше, ніж себе. Я приготувала свою сумку, думаючи про те, як же розлютяться Левц і Бенно через мене за те що я знову дійду, не подумавши.
Вибач, - почала говорити я, — але я не змогла приготувати подарунок для тебе.
- О боже, але сьогодні ж ти виділяєш свій вільний час на мене, так? Простої можливості поговорити з тобою більш ніж достатньо.
Вона посміялася, створюючи вигляд дівчини, яка дуже рада, що нарешті може погратися зі своєю подругою, але я дуже добре знаю що Фрейда - не звичайна безневинна маленька дівчинка.
- Мэйн, — сказала Торі, - я все розповіла тете Карле. Тож поїхали вже швидше! А то я спізнююся.
Посмішку Торі і її підстрибуючий похід відразу ж розсіяли похмуру атмосферу, яка висяла між мною та Фродою.
- Ну що ж, поїхали?
Ми зачинили двері і вийшли на вулицю. У цьому світі оподаткування зазвичай складається з товстої мантії та широкопольного капелюха. Звичайно, це не може повністю захистити вас від дощу. Тому воно поступово стає мокрим до нитки, якщо дощ занадто сильний або вам потрібно бути зовні надто довго. Однак сьогодні ми йшли лише до головної вулиці, через вузькі провулки і не мали причин турбуватися своїм дощом.
- Швидше забирайтесь.
Я поспішно сіла в карету, яка чекала нас на головній дорозі. Фрейди, який працював з водієм на вулиці, залишили тільки нас трьох всередині карети.
- Вау, - захиталася Торі, так як виглядає справжня карета всередині?
- Давай, Торі, сідай уже! - сказала Фрейда. - Якщо ми довеземо тебе до центральної площі, то тобі зручно буде?
- Так, моя робота знаходиться на дорозі ремісників, але вона розташована дуже близько до центральної площі.
Фрейда попросила Торі швидко сісти, а та з радістю почала оглядатися всередині карети. Я сиділа між ними двома. Всередині карета виглядала так, ніби вона була побудована, щоб вмістити двох дорослих, але для трьох дітей вона підійшла просто відмінно, навіть залишилося невелика кількість вільного місця. Коли екіпаж почав рухатися, все тряслося і закачалося так само сильно, як я пам'ятаю, але на відміну від того разу, коли я їздила з Бенно та головою гільдії, я сиділа на правильному місці, тому мені не здавалося, що я от-ось вилікую в повітря.
- Вже майже підійшов час церемонії хрещення, так? Мейн, що думаєш, як ти одягнешся?
- Ох, вона одягне мої обноски, - відповіла Торі, — але ми змінили їх так, що вони більше не схожі на мій старий одяг. Виглядає дуже оригінально!
Грудь Торі набухла від гордості, поки вона відповідала на питання Фроди. Зимою Торі час від часу допомагала мамі з перекрийкою, тому на плаття було ще кілька прикрас.
-Оригінально?
- Я не можу описати все, але думаю, що прийшло б трохи інше слово. Мама дуже багато працювала над цим одягом, так що виглядає все дуже мило!
Мабуть, Фройд тільки - но побачив наш дім і тому не міг уявити собі як буде виглядати “орігінально ” для нас. У неї було здивування на обличчі, але насправді ми не брехали. Крім того, існувала велика різниця між тим, що люди тут зазвичай “змінюють ” і що я зробила.
- Твоє вбрання дуже повітряне і дивовижна, Фрейда! - сказала Торі. - Я хотіла б спробувати коли-небудь одягнути щось подібне...
- Ну, дякую тобі велике. Може, ти вже зробила собі нову шпильку?
Фрейда щаслива була почути комплімент від Торі, змінила тему на шпильки. Окрім того, що я зробила для Фрейди, в продажу всі шпильки були кольоровими варіаціями одного й того ж дизайну. Тим не менш, було схоже, що вона не могла собі уявити, як я зроблю шпильку для себе, яка б виглядала в точному так само як і всі інші, і їй було цікаво, яким же він міг би виглядати.
- О, це буде подарунок для неї, - знову відповіла Торі, тому я дуже багато працювала над нею. У неї буде три великих квіти, як ті, що ми робили для тебе.
- Тоді, Мейн, напевно твоя шпилька буде відповідати моїй?
Фрейда подивилася на мене з сумнівом, схиливши голову в сторону. Здавалося, що Торі не змогла зрозуміти, як же правильно все пояснити, тому вона смикала мене за рукав, визираючи стурбованою.
- Ну, вони білі, і вони розгойдуються, хоча велика квітка схожа на твій, але вони насправді не збігаються. Верно, Мэйн?
Ми використовували неосвітлені нитки, тому квіти стали більш кремовим кольором, хоча здалека виглядають білими. Також ми додали кілька маленьких квіточок, але є і ще декілька відмінностей між твоєю шпилькою та моєю. Певно, що ви вже бачили! Верно, Тори?
- Так, якщо ми все розповімо вам про це зараз, то тобі нічого буде очікувати.
Торі прикрила рот, закривши шехідну висмішку. Фрейда виглядає так, ніби її щойно зловили цим і теж посміхнулася.
- Ну, тоді я дійсно чекатиму з нетерпінням цього! Я буду спостерігати за тобою зовні.
Коли ми говорили про церемонію хрещення, з’явилися ряди майстерень, де працювала Торі. Карета зупинилася, Торі наробила мантію і капелюх. Вона схопила сумку, повну інструментів, і кинула на мене короткий стурбований погляд.
- Не хвилюйся, сказала Фрейда. - Я подбаю про неї, як тільки зможу.
- Торі, - звернулася я до неї - Удачі сьогодні на роботі!
- Дякую, що дозволили мені покататися на вашій кареті, Фрейда. Мейн, я пішла, не доставляй ніяких клопоту!
Вона помахала нам, а потім побігла до майстерні. Ми помахали їй рукою на прощання, і карета знову загорілася.
- Доброю жалтю, Мейн. Рада, що ви прийшли. Я виспекла сьогодні кекс, і хотіла б почути, що ви думаєте про нього.
Коли ми приїхали до Фреди, нас вже чекала кухар Ільза. Нас забрали до вітальні, куди нам принесли чай і торт. Я відкусила шматочок і відразу розтанула. Вологий тісто був запечений до ідеального відтінку золотисто-коричневого кольору, і можливо тому, що Ільза пристосувалася до властивостей печі, сам торт був набагато смачнішим, ніж минулого разу.
- Смачноо... Набагато смачнішим, ніж раніше! Ви відмінно попрацювали над рецептом.
- Я рада чути це від вас! Мені було цікаво, чи зможете ви придумати щось ще, щоб зробити його смак ще краще?
- Покращити? ... Емм, я думаю, що і так вже досить смачно... А хоча?
Я взяла ще один шматочок кекса, і, насолоджуючись його солодким смаком, я замислилася на мить. Я знала, що вона могла б подати його якось по-особленому, або ж вона може змінити смак, просто додавши сухофукти чи терту цитрусову шкірку, але я також знала що лише розповівши їй це все, Бенно розізлиться на мене.
Хм, якщо я щось зроблю, то Бенно, ймовірно, розсердиться, і так-то кекс дійсно смачний, навіть якщо він був ні з чим, так що не з'явиться ніяких проблем, коли я просто промолю, але я справді хотіла б допомогти цьому надзвичайно нетерплячому шеф-повару покращити свою роботу.
- Ну, це не зовсім поліпшення, але ... як щодо того, щоб я розповіла вам про це в обмін на мішечок цукру?
Я пам’ятаю, як побачила на кухні сумку, яка виглядала так, ніби в ній було близько кілограма цукру. Коли я попросила про це, Ільза подивилася на Фрейду, яка насправді мала право рішень.
- Мішочок цукру... Ви не проти віддати його їй, міс Фрейда?
- Так, звичайно ж.
- Добре, у мене тепер є дозвіл молода леді! Так що розкажіть мені!
Яскрава хижа цікавість Ільза змусила мене написати на мить від страху, але потім я відкрила рот, щоб розповісти все.
- Якщо натерти шкірку ферігуна і додати її в тісто, це змінить запах, смак, і буде ще смачнішим. Крім того, ви можете додавати інші речі і вони також змінять смак. Щодо того, що саме додати і скільки саме, то будь ласка, зробіть деякі експерименти самостійно. Я скажу вам як бонус: якщо ви збираєтеся подати його дворикам, тоді ви можете ретельно збити вершки і прикрасити ними краї торта, а потім ще уфарбувати й фруктами, щоб кекс виглядав дійсно екстравагантним.
- Хм? Я просто зараз збираюся спробувати все це!
Ільза задихалася від хвилювання, вона відразу ж встала і вийшла з кімнати. Раптом ми з Фрейдою поморгали пару разів, потім кричали.
- Пробачте, Мейне, за демонстрацію тобі, моєму гостю, таке видовище. Ільза зазвичай така спокійна і зібрана, але як тільки вона бачить новий рецепт...
- Добре, що їй хочеться вчитися. Якщо вона докладатиме всіх зусиль, то це збільшить кількість смачностей в будинку, так?
Вміння вчитися — це справжнє диво. Я думаю, що поширення смачних речей по всьому світу було б дуже щасливою річчю для всіх, тому я безумовно хочу якось спробувати повеселитися з великою кількістю різних речей, щоб намагатися створити нові види солодощів.
- Давай поговоримо про наступний, - заговорила я з повним ротом фунтів кекса, — чому ти вчишся у гільдії торговців? Хіба ти не збираєшся відкрити магазин в кварталі двірян? Чи можеш ти бути учнем, якщо не плануєш стати їхнім співробітником?
Фрейда вже домовилася жити з дворянами, коли виросте, так що я навіть не планувала, що вона буде учнем в гільдії торговців.
Фрейда випила чай. - Про це я попросила свого дідуся. Це для того, щоб я змогла і навчитися та налагодити зв'язки, для життя в кварталі двірян. Коли я відкрию свій магазин, я робитиму все сама. Я не думаю, що насправді ця робота може зробити одна людина самостійно, тому мені потрібно налагодити стільки зв'язків, скільки зможу.
- Все тягни на собі? І у тебе не буде ніяких слуг, як Ютта?
- Нікому, крім мене, не буде дозволено залишатися в двірському кварталі. Хоча, коли я туди переїду, мій партнер приготує для мене слугу, так що я не буду жити вже зовсім сама.
Навіть зараз, я не можу уявити, що будь-які слуги, які у неї будуть в кварталі дворян, будуть взагалі знайомі з економікою або управлінням бізнесом. Бути молодою дівчиною, яка тільки що ледь-їда увійшла у доросле життя, раптово позбувшись всіх своїх союзників і змушуючи себе відкрити магазин ... Хіба це не надто суворо? Вони не можуть дозволити їй принаймні з однією людиною радитися?
- Одна людина безумовно не може керувати цілою крамницею поодинці, - продовжувала вона. - Моїй родині буде дозволено входити і виходити з кварталу двірян, щоб доставляти мені припаси і тому подібне. Вони не будуть поруч зі мною весь час, але це вже не так підбадьорює, правда?
- ...Знадоблюся.
Я не можу уявити, що це дійсно не буде так обнадійливі, але я бачу, як Фрейда наполегливо бореться за свою долю, намагаючись прямо вперед по своєму обраному шляху. Я не можу нічого їй сказати, крім як погодитися. Дуже дорослий спосіб роздумувати і вести розмови та все те, що вона вже дізналася - це її зброя й обладунки. Вона повинна відповнювати все це до блиску, щоб вона змогла вижити в невідомому світі, який вже чекає її.
Тому, щоб переконатися, що я в змозі впоратися з тим, чого не можу зробити після того, як мене відкрили, я вирішила навчатися у гільдії та паралельно допомагати в магазині моєї сім'ї.
- Ти дивовижна, Фрейда. Я можу вже сказати, що ти весь час продумуєш до дрібниць все те що буде відбуватися з тобою в майбутньому.
Поки я це говорила, вона відразу ж скорчила дуже суворий вираз на обличчі. Вона подивилася на мене дуже серйозно, потім, після хвилини мовчання, відкрила рот, щоб відповісти.
- Я дещо хочу запитати. Можна?
- Звичайно ж, питай.
Ах, думаю, ось він, головне питання. Очевидно, про що ж вона хоче мене запитати. Я посміхнулась, наполягаючи на цьому.
- Про що ти взагалі думаєш? Мейн, по всім правилам, чи не повинна була ти відмовитися від роботи з Бенно і прийти на роботу до нас? Я чекала, коли ж ти це зробиш. Якщо ти шукаєш зв'язку, то повинна була прийти сюди...
Якби я шукала будь-які зв'язки з дворянством, то для мене було б набагато краще почати покладатися на Фрейду і главу гільдії, ніж на Бенно. Отто мені теж це показував. Думаю, будь-хто б це зрозумів. Звичайно, працювати в магазині, який вже довгий час має тісні зв'язки з дворянством, поліпшить мої шанси знайти вигідне рішення, навіть якщо воно і не таке серйозне. Фрейда зробила свою пропозицію з упевненістю в собі, яке було засноване на історії і вплив її сім’ї. Тепер, її тон голосу був трохи з лютістю, і натяк на невисловлене досі нетерплячість виявилася в її очах.
- Літо вже не за горами, але ти не зробила жодного руху. Ти дійсно думала про те, що ми обговорювали? Якщо ти не віддасися палацу якнайшвидше, то таким темпом будеш...
Жалоба Фрейди була заснована на її турботі про мене, так як у мене був той же пожирач, що і в неї. Навіть якщо мене приведуть до якогось дворянина, це не буде гарантією того, що я зможу негайно укласти контракт. Я насправді відчувала себе трохи сором'язливою через те, що вона так сильно хвилюється про мене, її передчуття, це потрібно було б швидко вирішити, посилювалося її владною природою.
Я захихикала, повернувши Фрейде нормальний погляд.
- Ти ж знаєш, Фрейда. Після довгих роздумів я вирішила, що хочу бути зі своєю сім’єю, навіть якщо це означає, ніби я пропаду.
- ...А?
Фрейда замерла, широко розкрив очі і рот. Її губи трохи тремтіли, і вона слабо пробурмотала, - я не можу в це повірити...
- Я вже наполовину здалася. Відколи Торі почала плакати, я сказав їй, що буду продовжувати шукати який-небудь спосіб вижити, але ж немає ніякого іншого способу жити з пожирачем, окрім як укласти контракт з палацом, так?
Я впевнена, що лідер гільдії, щоб врятувати свою онуку, використовував би кожну клочок свого впливу, свої гроші, зв'язки і будь-яку іншу корисну річ, яку він повинен був використати для пошуку кожного рішення, яке було б можливим. Він купив їй якийсь час, склавши магічні інструменти, щоб продовжувати пошуки найліпшого способу, ніж завершення такого контракту. Не знайшовши нічого більше, він напевно відмовився від своїх пошуків взагалі і звернувся до дворянина, який дав їй контракт з найприємнішими умовами, думаючи, що це її єдиний шанс. Відповідь була очевидною.
- Я не знаю жодного.
- Чесно кажучи, мені було цікаво, чи зможу я знайти ще один магічний інструмент де-небудь, який я могла б використовувати, але не думаю, що хочу укладати контракт з дворянином. Немає ніяких заміни цим магічним інструментам, якщо я хочу щось зробити з пожирачем, чи не так?
- Якби я знала що-небудь, я б вже використовувала це давно.
Вона подивилася на мене роздратованим поглядом, і я потиснула плечима.
- Я знаю, добре? Отже, питання, яке я хотіла б поставити тобі сьогодні - чи можливо взагалі купити магічні інструменти у когось, хто не є палацом? Або, може бути, я могла б зробити магічні інструменти самостійно або щось ... Це ж неможливо, так?
Я думала, що якщо я не можу знайти магічні інструменти, то повинна спробувати зробити їх самостійно, але на жаль, жодна з книг, які я читала Урано не містила ніяких методів створення чарівних інструментів. Ці концепції існували тільки в фантастичних романах та іграх, але я не думаю, що можу використовувати їх як довідковий матеріал. Крім того, у місті не було майстерні з виготовлення магічних інструментів.
- Тобі потрібен мана, щоб створювати магічні інструменти, і оскільки тільки у знатних є маня, то лише вони і можуть їх творити. Таким чином, єдині люди, які знають методи створення магічних інструментів знаходяться за цими стінами замку.
- Добре. ...Я думала, що якби я знала, як їх зробити, то могла б просто зробити самостійно, але, думаю, це неможливо.
Якщо б тільки ті, хто має ману, могли її робити, то кожна майстерня була б з іншого боку цих високих мурів. Я сподівалась, що якби я могла просто вивчити методи виробництва то, використовуючи всі мої засоби, щось да сталося б, але, думаю, я була лише наївна.
- ...Я навіть не думала робити свої власні інструменти, - відповіла Фрейда.
- Це тому, що ти з багатої сім'ї, - сказала я, захихикав. У моєму світі, якщо я вирішу, що хочу зробити щось, тоді, коли не зроблю цього сама, то ніколи цього не отримаю. Тому перше, про що подумала », чи зможу зрозуміти як все зробити самій 3.... Розумієш?
Риншам, папір, сажеві олівці та палички для їжі були тим, що мені було потрібно, тому я мусила зробити їх сама, наскільки була в змозі їх робити.
- Невже твоя сім'я така важлива для тебе? - запитала вона тихо. - Ти не боїшся, що тебе поглине гарячка?
- Ем, як би це сказати. Я не хочу помирати, але насправді я не думаю, що цього боюся.
Я вже одного разу померла. Життя Мейн - це просто бонус, який мені дав Бог. Нарешті мені вдалося зробити своє життя справді веселим, але ця думка не змінилася в принципі.
- ...У мене зараз немає книг, тому моя сім'я - єдине, що у мене є. Я не вибираю смерть, я оберу бути зі своєю сім'єю. Ось і все.
- Книги?
- Так. Насправді, я назбирала досить багато грошей, так що може бути я могла б їх купити?
Я нахилила голову в думках, а Фрейда стривожено завуливалася.
- Якщо книжки - це те, що тобі потрібно, то хіба ти не повинна піти за ними в квартал дворян? Там повинно бути багато їх, правильно ж?
- Ааах, якщо б в контракті було сказано, що я можу читати книги стільки, скільки захочу, тоді я би, напевно, підписала його тут же, але ти дійсно думаєш, щоб двірянин, який тримав мене як домашню тварину, дозволив би бідному простолюдину, як я, читати щось цінне?
- Чим більше я дізнаюся про твої умови життя, тим важче вони мені здаються.
З точки зору дворянина, я простолюдинка з міста з низьким рівнем грамотності. Незважаючи на те, що я вмію все одно читати, це буде звичайним для них не хотіти, щоб я торкалася будь-яких дорогих і цінних книг. Якби я взяла почитати їх сама, то вони б напевно розсердилися. Плюс, певною мірою, я знаю себе. Якщо переді мною книга, то я можу втратити здоровий глузд. Я легко можу уявити себе стрибкою на книгу, спровокувавши тим самим чийсь гнів.
- ... Ну, я думала, що поки не помру я хочу спробувати створити якийсь спосіб масового виробництва книг, але це здається дуже складно. Коли я думаю про те, як коротке моє життя завдяки цьому пожирцеві, то відразу хочу здатися. Я створюю стільки проблем для своєї сім'ї, тому зараз я просто хочу заробити багато грошей, скільки зможу, щоб залишити їх їм, коли мене не стане.
Коли я безтурботно говорила про це, світло-карі очі Фрейди раптово спалахнули світлом.
- Тоді, може ти захочеш продати мені права на твій рецепт кілограмового кекса?
Я подивилася на Фрейду, в очах якої тепер явно був блиск купця, і задумливо стала напивати собі. Фунтовий кекс дуже простий вид солодкого, але, можливо, обмежений за часом монополія не стане великою проблемою. Віддати перманентно їй всі права, як я зробила з Бенно і риншам, буде проблематично. Це, безсумнівно, перешкодить розробці і поширенню нових солодощів.
- ... Якби я попросив п'ять маленьких золотих монет за право монолювати продаж кваксу протягом одного року, як це звучить для тебе?
- Я б прийняла цю пропозицію, звичайно ж.
Вона навіть не вагалася.
- ...Що ти маєш на увазі, "звичайно"? Я що? Зробив його занадто дешевим?
- Так, так. Права на монополію продажу абсолютно безпрецедентного нового товару, як - от кекс або папір з рослинними складами, можуть легко коштувати більше, ніж одна велика золота монета.
- Велика золота монета...
Знову ж таки, схоже, що Бенно зміг обдурити мене, продавши йому всю мою інформацію по дешевому.
- Чи хотіла б ти підняти ціну?
- Ні, все гаразд. Врешті-решт, це лише рік. Я продам тобі монополії права за п'ять маленьких золотих монет.
Мені було незручно піднімати ціну після того, як я вже зробила свою пропозицію, тому я похитала головою.
- Ну, давай підпишемо контракт.
- А? Ти маєш на увазі магічний контракт?
Це вже дійсно страшно! Мені знову доведеться побачити кров і ризикувати невинним перехожим? Я почала неконтрольовано тремтіти, але Фрейда здивнулася.
- ...Мейн. Магічний контракт ти не можеш використовувати так легко. Його використовують лише тоді, коли твій противник має як приховану магічну, так і політичну силу, ставлячи вас у величезне невигідне становище, і тобі потрібно використовувати надзвичайно дорогий магічний інструмент для забезпечення своїх прибутків. У нашому випадку, простого контракту на офіційному пергаменті було б достатньо, чи не так?
- Я думаю, ты права.
Оскільки мій перший контракт був магічним, думаю, що моя інтуїція була трохи перекручена. Але якщо те, що говорить Фрейда, було правдою, то навіщо Бенно використовувати магічний контракт з Летцем і мною, які не мають ні чарівної чи політичної сили? Це дійсно була загадка.
- Але звідки ти знаєш про магічні контракти, адже вони так рідко використовуються?
- ...Містер Бенно розсердиться, якщо я розповім тобі, так що це залишиться секретом.
- О боже, ти ж учишся!
Вона захихикала, поки тягнулася до дзвоника на сусідньому столі. Коли вона подзвонила в нього, Ютта прослизнула у кімнату, ледь видавши звук.
- Будь ласка, підготуйте для нас письмовий контракт, - сказала Фрейда.
На пергаменті, який приготувала для нас Ютта, Фрейда за допомогою перо розмалювала умови нашого контракту. У порівнянні з дерев'яною ручкою, яку я купила, її перо, звичайно ж, виглядало вражаюче, але мені було цікаво, це було просто моя уява або вона виглядає так, що їй важко користуватися? Для Фрейди, учениці купецьської гільдії, це була звичайна і повсякденна робота. Для мене, яка пробувала тут деякий час, це було просто чимось знайомим. Після розгляду контракту, щоб переконатися, що не було жодних розбіжностей, ми торкнулися наших карт гільдії разом, аби завершити угоду.
- Чому ти захотіла саме на рік? - запитала Фрейда.
- Через рік всі дізнаються, що у вашому магазині винайшли фунтів кекс, так? До того ж, на той час я думаю, що цукор вже пошириться на більше людей, тому спробую залишити місце і для нових входів на ринок.
- Нові рецепти?
- Якщо рецепт буде оголошено всім, то кількість конкурентів розмножиться, і ми швидко почнемо бачити нові види солодощів, адже так? Смачні солодощі зроблять людей щасливими, так що якщо буде багато різних людей, які їх виробляють, і кекси почнуть поширюватися всюди, то думаю, це буде добре.
- Ха, насправді ти не дбаєш про власну прибуток, Мейн. Бути торговцем не твоє.
Ми з Фрейдою підписалися знизу контракту. На цьому контракт між мною і Фрейдою, який гарантує їй монопольні права на рік, завершено.
- Ну, щож, оголошення цього рецепту через рік, вимагає, щоб я була поруч, чи не так? Якщо мене не буде, то я залишаю цю роботу тобі.
- Ха! Я ставлю свій прибуток понад усе. Якщо ти хочеш, щоб цей рецепт був анонімний, то тобі краще бути тут наступного року, аби оголосити про нього самостійно!
Вона образилася і відвернулася. Вона виглядала так, ніби була готова заплакати.