Влада черв'яка. Глава 63.2
Підготовлення Левіца до учнівства.
- Мистер Марк! Що я можу вам запропонувати?
- Дайте мені подумати. Нам знадобиться чорнильниця, ручка і пергамент для трудового договору. Гадаю, у нас вже є грифельна дощечка і олівець для неї та калькулятор? А ще, нам потрібно пару дощечок для листа, і на цьому все.
Коли я слухала Марка, то трохи зітхнула. Звичайно, це не ті речі, які батьки Левця могли б собі дозволити. Ми з Летцем можемо дозволити собі все це зараз, але ні чорнила, ні пергамент ми не змогли б так легко купити.
- Ох, і мені теж! - Сказала я. - Мені теж потрібна ручка і трохи чорнило, будь ласка.
За допомогою нагоди, яку дав мені Лютець, я купила для себе ручку і чорнильницю. Я був просто вражений, коли мені було легко купити чорнило, яке так багато стоїть і зазвичай для мене недоступне. Старий господар магазину поклав мені на прилавк ручку і чорнила. Після того, як ми торкнулися наших карт гільдії щоб завершити покупки я простягнула руку, щоб забрати їх.
- О дааа! Моя власна ручка і чорнило!
Моя усмішка майже розколола моє обличчя, поки я кружилась з моєю новою пляшечкою чорнила і мою дерев'яну ручку. Але на відміну від мене, Левіц мав гірку усмішку.
- Всі гроші, які я накопичував, вже поступово йдуть. Чи бути торговцем настільки дорого?
У таких невеликому магазині, мабуть, вже є всі необхідні інструменти. Вони також не змушують своїх працівників купувати пергамент для їхніх трудових договорів. Думаю, що зазвичай для цього використовують дерев'яні дошки, вірно?
- Я не думаю, що дорого бути простим торговцем. Думаю, це через те, що магазин Бенно такий великий. Але ж у тебе все одно повинні були залишитися гроші, вірно?
- Так, я кажу про те, що ми вже витратили так багато і всього за один день! Це не дуже добре. Я не хочу покладатися на своїх батьків, тому постараймося і зробимо ще папери перед церемонією.
- У нас залишилося небагато часу, так що буде просто чудово, якщо погода проясняться найближчим часом.
Ми повернулися в магазин Бенно і передали йому новини про те, що ми вже встигли закінчити покупки. - З цього моменту одягайте цей одяг, коли підете сюди, - сказав він нам, даючи знак схвалення, якщо він зміг побачити, що ми виглядаємо як справжні учні.
- Эй, Лютц. Де ти збираєшся зберігати все це? На складі?
- Так, напевно безпечніше, так що так ...
Ми удвох почали обговорювати, як залишити речі, які ми купили на складі, це буде трохи проблематично, оскільки нам потрібно кожного разу позичати ключ, щоб потрапити туди. Бенно, почувши це, потиснув плечима.
- Немає реальної причини тримати все це на складі, чому б вам просто не зберігати все у своїй кімнаті?
- Емм, - почала говорити я, містер Бенно. У нас немає власних кімнат. У мене є лише дерев'яна коробка, де я можу зберігати свої речі. Я маю тільки те, що там розміщується.
Очі Бенно розширилися, коли я знову звернула увагу на цю різницю в рівні життя. Коли я побачила дім Коріна, то помітила багато кімнат. Здається, що Бенно був вихований як наступник великого магазину і не мав друзів, які не мали власних кімнат.
- А у мене все набагато гірше, ніж в Мейн, - продовжив Льотц. - Навіть якщо я зкладу всі речі у свою коробку, то хтось обов'язково буде копатися там і витримає все це.
- Що ти хочеш цим сказати?
Очі Бенно були повні подиву. Він глянув на нас неохотно, і я почала пояснювати життєву ситуацію Летца.
- Левц - молодший з чотирьох братів. Тому його старші брати часто роблять з ним все, що їм заманеться. Так, це дійсно грубо.
- То брати завжди крадуть речі один в одного?
- “Нічого страшного, адже це лише те, що наймолодший брат 26: так говорять вони. А ще “Шануй молодшого брата - речі старшого брата-- ” Звичайно, що ні. “ Це тільки речі старшого брата."
Бенно потер віскі, слухаючи мій опис бита Левця. Я впевнена, він не мав жодного уявлення, що наші життєві ситуації могли бути настільки різними. Як робітник, який працював для підтримки своєї сім'ї з тих пір, як помер його батько, Бенно, ймовірно, ніколи не доводилося турбуватися про те, що його родина може вкрасти його речі, і йому ніколи немає потреби хвилюватися за збереження своїх речей. Вираз його обличчя є суцільним подивом.
- Лютц, як щодо того, щоб залишити всі твої речі нагорі? Я здам тобі одну із кімнат для учнів по дешеві. Якщо всі ці речі, які ви нарешті купили, зникнуть кудись до вашої церемонії хрещення, або якщо те що вам потрібно для роботи буде вкрадено, то це стане великою перешкодою для твоєї праці тут. Та й цей склад занадто далеко.
- ... Велике спасибі, сер.
Завдяки домовленості з Бенно Льотцу вдасться орендувати одну із кімнат на верхньому поверсі будинку, які зазвичай використовуються тут учнями і він зможе використовувати її як кращу заміну нашого складу. Якщо Літц залишить там речі, які він купив, і заборона за собою двері, тоді йому не доведеться турбуватися про те, що хтось інший може дістатися до них.
- Виходить, що коли я буду приходити в магазин, то зможу спочатку піднятися нагору, щоб переодягнутися? Звучить просто чудово, - сказав Левц. У нього була величезна усмішка, так як він тільки що, нарешті, придбав власний простір.
Я залишила свої речі в магазині, поки ми не підемо додому. Бенно сказав нам, що оскільки у нас з'явився вільний час, то ми підемо разом із ним в гільдію торговців, так що ми не змогли відразу ж відправитися додому.
- Якщо я не навчу вас деяких речей, наприклад як працює Гільдія, то мені не вдасться дати вам будь-які доручення.
Оскільки діти торговців сімей постійно відвідують гільдію, допомагаючи своїм батькам, то здається, що для них отримати якийсь документ - це досить повсякденна річ. Отже, одна з речей, яку учень в магазині може робити від самого початку - це виконувати доручення у гільдії. Люц же не повертався в гільдію з тих пір, як ми ходили за шпиляками Фрейди, так що, звичайно ж, він не зможе виконати там ніяких доручень. Він просто ніколи не робив цього раніше.
- Може що-небудь ще ...? - Забубнил Бенно, намагаючись згадати які інші речі дитина торговців міг би в змозі зробити. Він взяв кілька письмових заяв і передав їх Люцу, щоб той відніс в гільдію торговців. Я вирішила приєднатися до них, в основному, щоб почитати стоси дерев'яних табличок, які вони зберігали на книгарнях.
- Воу...
- Боже мій, це божевілля якесь.
Нам відкрився вид на будівлю купецької гільдії та центральну площу. Перед гільдіям вишикувалися в довгу чергу багато возів. Я побачила, як торговці залишали свої візки на своїх колег-пасажирів, поки вони втікали в будинок з певними документами у власних руках. Ми все ще були зовні, але я вже зрозуміла, наскільки це було перевантажено.
- Схоже, що другий поверх дуже зайнятий, - сказала я.
- Бенно сказав. - Церемонії хрещення не за горами, і базарний день теж дуже скоро.
Як я й казала, коли побачили всі ті візки зовні, то натовп впав на другому поверсі і був дуже великий. Бенно почав пробиратися крізь натовп, а за ним Летц намагався уникнути давки, аж поки ми виходили до внутрішньої драбини. Як завжди, мене ніс на руках Бенно, так що я не була розчавлена. Ми показали наші карти гільдії охоронцям перед сходами і почали підніматися. Шум другого поверху майже миттєво зник позаду нас. У мене була сильна підозра, що ворота, через які ми пройшли, мали якусь магію для блокування звуку.
- Виконувати призначення буде дуже важко, - зітхнув Лютц.
Якби нам довелося пробиватися через цю лавину людей без допомоги Бенно, то ми б взагалі не змогли виконати тут завдання.
- Можливо, ваші документи зможуть вкрасти або скомкатися, тому завжди стежте за ними.
- Так, сер.
- Отже, по-перше, ці документи...
Бенно пішов до стійки, пояснюючи все Летцу під час ходьби. Я повернулася до них спиною і пішла до книжкових полиць, але Бенно гримнув мене по затилку і схопив загривок.
- І куди ж це ти направилось, дитя?
- Я збиралася піти до книжкових полиць і почитати.
- Мріяти не шкідливо. Ти не можеш просто так взяти і піти почитати. Ти ж будеш керівником майстерні, так що тобі теж потрібно буде навчитися цьому всьому.
- Так, сер...
Бенно почав вчити нас обох, як користуватися послугами гільдії торговців, перебираючи найдрібніші деталі того, яким чином використовувати стійку реєстрацію. Він також розповів про різні місця, в які потрібно приносити певні документи. Він особисто мені вказав, де реєструються і перевіряються магічні контракти, тому що я буду працювати над розробкою нових видів товарів.
- Якщо ти подаси заявку тут, то зможеш перевірити магічні контракти, які вже зареєстровані в гільдії.
- Боже мій, невже це Мэйн!
З іншого боку стійка до нас пара світло-розових косичок. Не було ніяких сумнівів в тому, хто це був. Це була внучка глави гільдії, Фрейда. Вона явно виглядала так, ніби була тут як учень. Я навіть і не планувала, що зможу зіткнутися з нею тут, тому я стояла в шокі, у той час як Фрейда схрестила руки і надулася на мене.
- Весна майже закінчилася, а ти навіть не була в мене вдома!
- Ах, вибач за це, я просто був так сильно зайнята...
Мені було дуже шкода, але між виготовленням паперу і приготуванням нової майстерні я була дуже зайнята. Я подумала, що якщо я виконала свою обіцянку приготувати з тобою солодощі, то могла б просто порвати з вами. Якби я пішла в гості, то ти б завалила мене запрошеннями, і я не знала би точно, як визначити пастки, які б ти на сто відсотків сховала у нашій розмові, так що я б не змогла розслабитися ніяк.
- Ну, я завтра вільна, так що ти можеш прийти і пограти в мене вдома, - сказала вона.
- О? Але якщо завтра погода буде ясною, то ...
Бенно злегка поклав свою руку мені на плече, і так само раптово стиснув його, обірвав мене на півслове. Я якраз збиралася сказати, що хочу зробити ще трохи паперу, але мені раптом нагадали, як нас просили будь-якими способами намагатися зберегти в таємниці нашу участь у процесі створення папери, тому я поспішно зачинила рот.
Фрейда кинула короткий погляд на руку Бенно, потім солодко завулибалася. - Якщо завтра буде дощ, тоді ласкаво просимо. Здається, що ти знову будеш зайнята, якщо погода проясниться, але якщо ж піде дощ, то, можливо, прийдеш і пограєш? Я пам'ятаю, що ти обіцяла прийти цієї весни, але весна якраз підходить до кінця.
- Ух...
Якщо вона так говорить, то буде важко відмовитися. Правда, якщо завтра все ж буде погана погода, то я не зможу зробити ніякий папір і у мене буде достатньо вільного часу.
Поки я вагалася, вона надавила сильніше. - Я так сильно хочу поговорити з тобою, особливо про пожирача.
- Ох, у мене теж були деякі питання з цього приводу.
Людина, яку я знаю і у якої було б більше всіх знань про пожирача - насправді був Фрейдою. Є речі, про які я думаю, я хотіла б запитати у неї, так що така можливість поговорити з нею дійсно була дуже корисною.
Коли я це сказала, обличчя Фрейди відразу ж загорілося, і вона радісно залучала в долоні.
- Так що, якщо піде дощ, то все буде ідеально! Я приготую фунтів кекс, і він буде чекати тебе.
- Звучить чудово, але тільки якщо піде дощ...
Коли я почала думати про торт, то погодилася на її пропозицію. Хватка Бенно стала ще сильніше стискати моє плече. Він посміхнувся мені, кров'яна судина надихнулася на його скрині.
- Мейн, - сказав він дуже терпеливо.
- Містер Бенно, - відповіла Фрейда, солодко посміхаючись і струшуючи, щоб врятувати мене. - Ми просто говоримо про те, чи піде дощ.
- Так, все дійсно так! - Доповіла я, дивлячись на нього. - Тільки якщо піде дощ, розумієте? - Я простягла руку і ніжно погладила його кисть, поки його пальці все глибше впивалися моє плече.
- Ох вже ця ідіотка, - проворчав він собі, а потім озирнувся на мене. - Завтра буде дощ - сказав він як ні в чому не бувало.
- Ха?
Здається, що всі тут знають про погоду і навіть не передбачають погоди. Дощ, який починає йти ввечері, триває всю ніч і продовжується до самого ранку.