Глава 128 - кров і меч
Почувши слова Сун Фея, член « Середні снігових вершин » зрозумів, що цей король був важільним воїном, який несе відповідальність за свої рішення.
Однак мовчання не означає згоду.
Гнів і суперечки продовжувалися, довгий меч видавав мелодійні звуки, сила поступово знижувалась, при очах охорони в моїх очах рябило, це змусило всіх закрити ладонами вуха. Білий меч дзижчав, задрижало й осліпило очі.
В імперії Зеніт було 250 незалежних держав, серед молодих майстрів Надака був великою фігурою, у нього була п'ятизіркова сила, якщо навіть Сун Фей одягався в обладунки варвара, його силу збільшувалася з кожної хвилини, але це не додало йому впевненості.
Він часто зітхав, міцно вхопився за меч.
Йшла коротка пауза.
У захисника Східної гори почалася боротьба не на життя, а проти смерті.
Раптом! Атака!
Не було скаженого бойового кличу, не було урагана борців, навіть пил з підлоги не піднялася, а силуети двох воїнів вже неможливо побачити неозброєним оком і схопити їх поглядом.
Чулося тільки звук тертя мечей один про одного, більше нічого.
Вихор бою підняв пил.
Бризги крові з'явилися на плечі Сан Фея, охарактеризували червоний магічний обладунок.
Люди навколо Періса віталися, але меч викликав кривавий туман на тілі Надаки.
Йому було важко пересуватися, на тілі раптом з'явилося багато дрібних порізів, а на обличчі гірка усмішка: « Ти виграв, але дорогий король Олександр, проте прошу, відпусти Періс»
Кров забила фонтаном з його незліченних ран, вона швидко залила камені і глину під його ногами, глядачі помітили, то на всіх частинах тіла були дрібні рубці.
Глядачі дивувалися, стільки ж разів потрібно було завдати удару, щоб з'явилося так багато ран, це було незбагненним.
В мить оця, глядачі стали співчувати принцу Надаці, за чутками, він закохався в Періс, відкинув владу і гроші, цілий рік жив у самотності, вийшов на бій тільки через Перис.
Що ж він робить?
« Я вже сказав, що твій меч може захистити тільки тебе самого, а вона сама вибирати долю. Я не дозволю тобі піти живим."
Гірко сміючись, він, риючи краплі крові, підійшов до Сун Фею, наостанок подивившись на Періс. Але вона не могла зрозуміти, що таке побачення. Вона дивилася на хмари, що пролітають повз неї.
Вона запитала Сан Фея: « Ти хочеш моє життя? »
Сан Фей похитав головою: « Ти не мій ворог і мені не потрібна твоя життя, якщо ти зробиш щось для мене, я негайно відпущу тебе неушкодженою."
У Періса і людей, що оточували її обличчя було написано здивовано, коли вони побачили Сан Фей підняв меча з землі кам'яний блок.
Старша принцеса представляла імператора Зеніта, великий государ Ясин на голові носив Королівську корону, перед цим ланцюг подій перервала коронацію Сун Фея, хоронителя Корони вбили, вона була заплямована каплями крові, захоронена під обломками.
Сан Фей легонька схибнув пил з корони короля Ельдорадо, підійшов до Анжелі, яка заради нього наробила гарний синій халат. Він подивився на Періс і сказав: « Як тільки ти мене примусиш, я тебе відпущу!"
Все змінилося в обличчі.
"Король Олександре, ти збожеволів!" - почувся суворий голос Сьюзен: « Ти хочеш, щоб ця тварюка коронувала тебе, а ще й дозволиш їй піти геть? ”
« Так, я збожеволів! Але я знаю, що роблю." - твердо відповів той. « Я просто дозволяю ворогу смиренно одягнути на мене корону!»
Стояла труна тиша.
На континенті Азерот ніколи не був правителем, який дозволив би ворогу надіти корони.
Сон Фей підійшов до Періса: « Зроби мені цю послугу, і я дарую тобі життя!»
« А я відкаджуюсь? » — почалась раптово.
"Твоє право, але тоді на цій горі з'явиться ще один симпатичний привид"
— Поспішіть з відповіддю!" - продовжував Сан Фей, - "Я не дуже терпеливий!"
Періс окинула очі публіку, а потім перевела свій погляд на прекрасну корону з плямами крові. Потім вона гордо підняла її вгору і зверхньо наробила на голову переможця.
Ніхто не вимовив ні звуку. Вони вперше бачили таку церемонію. Але шок не залишав їх. Цей вчинок Александр не тільки прославив свою славу, але й дав ляпасу імперії Зеніт.
Тепер на голові Сан Фея фарбувалася корона.
Кров і мечі.
Періс задумливо дивилася на нього. Заховавши свій меч, вона відразу зникла з виду. Фей вже давно зрозумів, що вона запам’ятовувала шлях до великої чорної собаки, але Періс не знала, як Фей міг легко змінювати напрям пасток у Вбивійському режимі. Але він не зробив цього.
Побачивши, що Паріс покинула їх, її прихильники втратили дар мови. Двоє вбивць з жовтою енергією також хотіли йти її слідами, але були відбудовані холодним голосом.
"Хіба я дозволяв вам йти?"