***
« Яскраво-червона Громова ящірка, рівень Буульсової гущави. Дивно зустріти таку в самому низу Громової Гори, - подумав Лінь Мін. Зазвичай тут полювали майстри стадій змін Сухожа або Костей, і зустріч з таким червоним монстром для будь-якого із них означала б вірну смерть.
Ліню Мін хоч і здивувався, але не надав цьому великого значення. Тим часом ящірка розірвала і виплюнула кулю блискавки. Цей заряд був криваво-червоним і помітно більшим, ніж біла ящірка. Лінь Мін, як і раніше, не став ухилятися.
Роздався тріск. Червоний шар врізався у Лінь Міна. Відчуття поколювання і оніміння було набагато сильніше, ніж минулого разу - червона блискавка виявилася значно виразніше білої. Але без керівництва Душі Гріма ця енергія була немов лютий звір. Як тільки червоний струм досяг серця Лінні Міна і зіткнувся з Душою Грімом в Семенах Єретичного Бога, він відразу відчув інстинктивний жах. Це було схоже на те, як злий пес зустрічає тигра: нехай тигр ще не виріс, велич царя тварин пригнічує будь-яку волю до протистояння.
Без сумніву, душа Гому проковтнула червону блискавку. Ліню Мін навіть не пустив шепоче. Побачивши це, майстер в чорному нервово сковтнув. Він знав про силу хлопця, але одна справа бути сильним, і зовсім інша - ось так, нерухомо, приймати удари червоних блискавиць.
Лінь Мін заглянув у Боже Насіння і, на свою радість, помітив, що цього разу душа Гріма трохи підросла. Отже, червона блискавиця була відмінною від білої. « А якщо це синя блискавка? » — подумав він.
Він твердо вирішив піднятися як мінімум до середини гори, щоб зустрітися з синіми Громовими ящірками рівня Хоутян. Йому здавалося, що поки він не боїться їх електричних атак, навіть темно-сині ящірки піку Хоутінь не зможуть нічого йому зробити. Навпаки, їхні блискавки стануть для нього чудовим кормом. Можливо, він навіть може поглянути на легендарних фіолетових ящірок рівня Сяньтян. Якщо хоч трохи блискавиці проковтне, то хто знає, як стане душа Гріма?
Однак невдовзі Ліню Мін зрозумів, що він був надто наївний. Червона ящірка, побачивши, що її козир з електрикою не спрацював, перейшла до фізичної атаки. Її хвіст, товщина більше бочки, зі свистом, наче гігантський хлист, обрушився на ворога. Незважаючи на величезні розміри, які роблять ящірки повільними в рухах, швидкість їхніх ударів аж ніяк не поступалася людським.
Його погляд зосередився, він застосував Техніка руху Золотого Руха і миттєво зник з місця. Гуркот! Хвіст ящірки пробив у землі глибоку борозню, і тому руду первісного Магнетизму розрізали.
Лінь Мін тихо видихнув. Він міг витримати блискавки, але удар хвостом був зовсім іншим. « Я повівся безглуздо, вважаючи, що вони небезпечні лише блискавками. Виявляється, що в ближній битві вони не поступляться будь-якому лютому звірині свого рівня. З моїми теперішніми силами лізти до фіолетових ящірок Сяньтяна - чисте самогубство."
Лінь Мін, зрозумівши методи атаки ворога, вирішив більше не тягнути часу. Змушує Важкий Глибокий Копей з м'якого Серебра, він на граційній швидкості кинувся до ящірки, немов падаюча зірка. На кінчику його списа розцвіло полум’я, подібне до червоного лотоса.
Наконечник списа з хрустким пробив луску і увійшов глибоко в тіло. Одночасно спрацювали Сила, подібна до шовкової нитки, і вогняна істинна сутність. Тіло ящірки поворухнулося, і з пащі виризнула кров. Вона звила і спробувала вдарити хвостом, але Лінь Мін легко ухилився. Від важкої рани звір втратив свою колишню силу і лише злегка оцарював землю.
Лінь Мін витримав спис і наніс нищівний удар кулаком прямо в лоб звіра. Вібрації дійсно закінчили справу. Червона ящірка не витримала подвійного удару, її похитнуло, і з глухим гуркотом вона впала на землю. Тепер Ліню Міну було зовсім не важко впоратися з дикими звірами рівня початкового Бульса.
Як і минулого разу, він розкрив тушу та виплив червону Грому перлину. Усилаючи свою волю, він вживав енергію. По тілу розлилося приємне почуття оніміння, а душа Гріма в серці почала радісно виносити навколо Насіння божественного. Червона енергія була швидко поглинута. Цього разу зріст був помітнішим — Лінь Мін прикинув, що пари десятків таких перлин достатньо, щоб міць його блискавиць зросла на десять відсотків. Звичайно, так не могло тривати вічно. Мабуть після збільшення сили наполовину, червоні перлини перестануть давати ефект і доведеться шукати щось більш потужне.
***
Неподалеку сестри-близнюки накладали мазі на рани хлопця стадії зміни Сухожа. Однак рани були надто важкими, і з їхніх запасів лише допомагали йому не випускати духу. Вдари блискавки підступні, вони залишають приховані пошкодження. Навіть якщо людина виживала після удару сильним струмом, вона часто помирав через кілька років від зупинки серця, оскільки електрика пошкодила її структуру. Очевидно, бідолаха мала пролежати в ліжку не менше шести місяців і знати, чи зможе він потім займатися бойовими мистецтвами.
Юнаку болісно стогнав. Дівчата дивилися на нього з жалем, але їхній старший брат у чорному не звертав уваги на пораненого. Він не відкохуючись дивився на Лінь Міна, явно борючись з якимись сумнівами. І коли хлопець бачить, що йде геть, він все ж не витримав:
— Старший, прошу, почекайте!
Лінь Мін зупинився і, обернувшись, холодно запитав:
- Що ще?
Хоча в нього не було відкритого конфлікту з цією групою, він добре пам’ятав пожадливий погляд пораненого хлопця. Лінь Мін знав, що той замишляв і не співчував таким людям. Навіть маючи в кільці чудові ліки, які можуть миттєво позбавити його болю, він не збирався їх давати.
Він думав, що майстер у чорному буде просити про допомогу для свого товариша, але той сказав:
- У мене є одна здогадка... Не знаю, чи варто її озвучувати. — Він боявся, що коли його слова не підтвердяться, Лінь Мін може розлютитися на нього.
— Яка здогадка?
Майстер підійшов і почав пояснювати:
— Мій вчитель у молодості часто тренувався на Громовій горі, він бував тут більше десяти разів і набув великого досвіду. Сам я теж був тут п'ять разів. Думаю, я непогано знаю ці місця.
Линь Мин кивнув. Він вже помітив, що цей чоловік по одному рику визначив силу дикого звіра, тоді як для самого Ліна Міна звуки здавалися однаковими.
— Наскільки мені відомо, — продовжував майстер. — Біля підніжжя Громової гори не повинно з’являтися ящірка вище стадії Ковки Кістей. А тут одразу дві, і одна з них — на стадії Спокуси Пульс. Це дуже незвично. Грімові ящірки мають власну ієрархію та територію. Чим сильнішою є її частина, тим більша вона і тим ближче до вершини вона живе, бо там енергія блискавок найбільш щільніша.
— Продовжуй, — сказав Лінь Мін. Соціальний пристрій ящірки чимось нагадував людське: сильні забирають кращі ресурси.
Підбадьорений увагою, майстер у чорному перестав тремтіти і заговорив впевненіше:
— Енергія на кожній території обмежена, і ніхто не хоче ділитися нею з чужими. Тому без вагомої причини ящірки ніколи не залишають свої землі, інакше почнеться кривава делегація. Високорівневі тварюки просто так не протворяться вниз, якщо тільки ... - Він замився. - Це лише моє припущення.
— Кажи. Я не буду звинувачувати тебе, якщо ти помилився, - заспокоїв його Лінь Мін.
— Да... так от, я думаю, що ці дві ящірки еволюціонували тут внизу. Можливо, спочатку вони були звичайними видами змін Сухожа, але завдяки якійсь випадовій вдачі виросли до піку Кістки і згущування Пулса.
— О? І що це за удача? — Линь Мін зацікавився.
- Старший, можливо не знає, але через обливання електрики на Громовій горі іноді народжуються рідкісні скарби стихії грому. Грімова трава — це найпростіша з них.
- Ти думаєш, вони з'їли якийсь скарб?
Майстер похитав головою:
— Нет, не з'їли. Грімові ящірки люблять збирати й охороняти такі речі. Якщо в їхніх володіннях росте скарб, енергія навколо стає щільнішою, що для них значно корисніше, ніж просто різне вживання. Іноді ящірка протягом століть не відходить від одного росту, аж поки той не набере силу. Вона отримує великий пожиток, коли його отруює. Якщо там справді цінний артефакт або рослина, вони не з’їдять його відразу.
Лінь Мін потонув:
— Я зрозумів. Ти хочеш сказати, що вони охороняли якийсь скарб. Але скажи, навіщо ти повідомляєш це мені? Чи не краще було самому забрати цей скарб?