***
— Я б і сам його викопав, — гірко посміхнувся майстер у чорному. — Та тільки сил не вистачить. Такі скарби навряд чи охороняються лише парою Громових ящірок. Мабуть, там ціле гніздо. Я не встигну, як я розстаюсь зі своїм життям. Але навіть якщо мені пощастить, і я прослизну всередину непоміченим, до такого скарбу урагани грому я й доторкнутись не посміюся. Усередині він має найсильнішу грозову силу. Що там рідкісне багатство - я навіть п'ятсотлітню Грому зірвати не зможу. Якщо я доторкнуся до її аркуша, і я закінчу так само як мій молодший брат.
З цими словами майстер в чорному вказав на хлопчикові стадії зміни Сухожа, все ще лежить на землі.
— Ти правий у своїх оцінках чи ні, ця інформація представляє для мене цінність, — вимовив Лінь Мін. — Кажи, яку нагороду ти хочеш?
Майстер в чорному всередині зрадів. Він сподівався, що хоч трохи бульйону можна буде відштовхнути. Трохи захитаючись, він відповів:
- Я ще не знаю, чи є там скарб насправді, так що про нагороду говорити рано. Но... Не міг би старший спочатку врятувати мого молодшого брата? Якщо промастити ще трохи, він може залишитися калікою на все життя ...
Майстеру в чорному було ніяково це просити. Раз перед ним "старий монстр", вік якого неможливо визначити за зовнішністю, то він напевно чув їх попередню розмову. Сподіваючись, що такий майстер не змінить дріб’язкових образ.
— Без проблем, — відповів Лінь Мін.
Він справді не мав справи до розбірок з такими дрібними сосками. Він витягнув з кільця Сумі маленький флакон із пилюками і підійшов до серстром-близнюків.
Досліджуючи обгоріле тіло хлопця, Лінь Мін виявив, що всередині нього все ще бушують залишки лютої енергії грому. Саме ця руйнівна сила поставила його життя під загрозу. Лінь Мін взяв хлопця за руку і активував свою Грому Сущість. Він з легкістю витягнув усю чужу енергію грому, поковтнувши її без залишку. Потім він витягнув з флакону круглу пилюку і натиснувши пальців відіслав її прямо в рот пораненому.
Хоча сестри не знали, що саме Лінь Мін дав їм другому братові, одного погляду на кришталево чисту поверхню пілюлі та вдихання її густого аромату вистачило, щоб зрозуміти - це безцінне лікування. Ходили чутки, що високорівні духовні пігулки можуть коштувати тисячі або навіть десятки тисяч золотих лянів. Якщо б вони отримали такі таблетки, їм не довелося б так важко пробиватися до стадії змін Сухожа. При цій думці погляди сутичок, які промайнули на Линь Міна, наповнилися заздрістю і жаром.
Щойно відірвана енергія грому, а ліктяна пілюля почала діяти, юнак, який був у безпритульності, тихо застонав і відкрив очі. Він не міг збагнути, що сталося. Пережитий шок був настільки сильним і він не відразу згадав події останніх хвилин.
— Завершено, — сказав Лінь Мін у чорному: — Можемо йти.
— Дякую, старший. Він хотів залишити сестер наглядати за братом, але, не подумавши покинути їх самих, забрав усіх з собою.
Майстер в чорному виявився експертом слідів Громових ящірок. Навіть там, де ґрунт ставав кам’янистим і видимі відбитки зникали, він безпомилково визначав маршрут дикого звіра по запаху та мало помітних ознак. Нарешті, він привів Ліну Міна до логіки.
— Ось воно. Там, за тим величезним каменем.
Майстер вказав на прихований вхід у печеру, стіни якої складалися з магнетитової руди. Темна зечка печери нагадувала розтулуну пащу велетенського хижака. Лінь Мін прощупав простір сприйняттям і відчув потужні хвилі грому, що з'являються зсередини. Він прийшов за адресою. Якби не цей провідник, було б практично неможливо знайти таке місце самостійно.
— Чекайте тут, — наказав Лінь Мін. — Я уйду один.
Якщо відсунути величезний валун, прохід у печеру розширювався до трьох метрів - якраз достатньо, щоб пролізла Грімова ящірка. Очевидно, що тварини самі притягнули цей камінь, використовуючи його як двері, які закривали в будь - який момент.
Лінь Мін розповсюдив сприйняття, обережно заглибився в печеру. Усередині було темно і сиро, але це не завадило його почуттям. Пройшовши близько 40 метрів, він опинився у великому гроті. На підлозі блищать невеликі калюжі, а тишу порушували лише мерехтливий звук падаючих крапель: "Кап-кап" (Сміх).
« А тут досить красиво», — подумав Лінь Мін і зберігав відчуття невідкладності. Раптом його серце впало. Він відчув, як чиєсь вбивство сфокусувалося на ньому. Коли спалах світла вдарив у повітря світло, з’являється гостра небезпека.
- Грімова ящірка!
Лінь Мін миттєво вхопив Тяжей копея з Глубінного м'якого Серебра. Ця тварина була набагато сильнішою за тих двох, що він зустрів раніше. Червона блискавка виявилася настільки лютою, що навіть Грімова Сущість не змогла миттєво придушити її. У цей момент прихований в тіні звір зревел, і на Ліна Міна обрушився цілий шторм із семи-восьми червоних блискавиць.
Здійнявся оглушливий тріск, і каміння навколо почали падати. Лінь Мін стояв у самому епіцентрі цієї бурі, приймаючи на себе всю силу розрядів. Хвилі болю та оніміння прокотилися по тілу, але коли Лінь Мін занурився в енергію, то відчув захоплення і збудження.
«Ого! Ця ящірка на піку. Вона не слабша від Чігуда!" Зрозумівши силу ворога, Лінь Мін зміцнів. Без сумніву, цей звір еволюціонував завдяки тому самому скарбу.
Зрозумівши, що його блискавки, які зазвичай не знають бар’єрів, не приносять результату, ящірка з ривом кинулася в атаку і хотіла розчавити Лінь Міна про кам'яну стіну. Лінь Мін викрикнув бойовий клич, відступив на крок лівою ногою, намертво впершись у породу і скринув руки. Його справжнє сутність вибухнула сильним потоком, і копія, наче та гора, впала на ворога!
Гуркот!
Удар прийшов прямо по хребту ящірки. Лінь Мін, використовуючи віддачу, змив у повітря, а звір на повній ходу врізався в стіну. Вся печера здригнулася, і з стелі посипався град каміння.
Стоячи зовні майстер в чорному і сестри-близнюки поблудили від донесеного з глибини рову та гуркоту. Дівчата вже почали задумуватись, чи не варто їм втекти. Адже якщо майстер програє, то монстр не залишить від них і мокрого місця.
- Старший брат, може нам краще...
— Все гаразд, — помахав майстер чорним. За звуком боротьби він зрозумів, що ящірка сильна, але навряд чи зможе здолати Лінь Міна. Він здогадався, що ті дві ящірки, яких вони зустріли раніше були не парою, а матір'ю з дитинчат. Справжній самець, дорослий і надзвичайно небезпечний, жив тут.
Раптом хвіст ящірки свиснув у повітрі, наче хлист. Лінь Мін видав ясний кличок, і в його руках спалахнула Сила, подібна до шовкової нитки. Він без вагання обрушив копальню назустріч літаючому хвості.
Роздався дзвін металу об камінь, копальню зігнулась дугою під жахливим тиском. Для іншого він би настільки роздратував кисти і поламала кістки рук, але тіло Лінні Міна після закалки в Башнші Бога-Шамана стало неймовірно міцним. Він витримав удар, а ось хребці на хвості ящірки треснули під дією проникних вібрацій.
— Умри!
Лінь Мін вирішив не втрачати часу і активував Силу Єретичного Бога.
Вбивство Гріма і Пламені!
Проти майстра на піку Польса він мусив застосувати свій найсильніший козир. Нічого страшного, якщо після цього доведеться відсиджуватися в печері до повного відновлення сил.
Енергії грому і вогню спліталися воєдино. У темній гроті спалахнуло яскраве світло, немов маленьке сонце вкрилося просто у горах. Майстер в чорному і дівчата зовні зажмурилися від блискучого ока. А потім прогримів вибух, в десять разів вищим за все, що вони чули раніше!
Видима неозброєним оком ударна хвиля вирвалася з печери. Багатотонний камінь, що закривав вхід, відлетів убік, наче м’яч, по якому вдарили клушкою. Вся гора і земля під ногами людей затремтіли. Дівчата на мить злякалися, що печера ось-ось обвалиться.
...
Всередині печери земля була залита кров’ю. Лінь Мін, спираючись на копальню, важко дихав перед величезною тухою поваленої ящірки. Хоча після Божої Вежі-Шамана його міць зросла, технологія « Убивство Гріму і полум'я» тепер вимагала ще більше справжньої сутності. Один такий удар спустошив його запаси майже на 40 відсотків.
Проковтнувши відновлюючу пігулку і доставши Камінь істинної Сущості для заповнення енергії, Лінь Мін, тільки трохи перевівши дух, пішов вглиб печери. Він навіть не витрачав часу на те, щоб вийти з вбитого звіра грому.
Його сприйняття вже підтвердило, що ворогів уже немає. В самому кінці гроту, прямо з твердої магнетитової руди, рост самотній червоний бамбук. Його стовбур обвивали хмари червоних блискавиць, а гострі листки нагадували клинки мечів. Могутня енергія грому постійно вилилася з цієї рослини, яка була джерелом усієї сили в печері. Це і був той самий скарб, про який говорив майстер у чорному.