Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Вона — Головна Героїня

Розділ 140 - Будь трохи тихішою

Прочитано 0% главы

Очі Ю Жубін заблищали, коли вона нетерпляче зняла пальто, з передчуттям дивлячись на Тан Ханьцьов: «Мій любий татусю, даси мені шанс потерти тобі спинку?»

Тан Ханьцьов мовчки дивилася на неї.

Чи хотіла вона прийняти душ разом?

Тан Ханьцьов запитала прямо: «Митися разом?»

Інакше де вона збиралася сидіти й терти? На стіні, чи що?

Та й одяг намочити не боялася.

Ю Жубін: «Гей, це нормально, двоє дорослих чоловіків разом миються — це ж абсолютно звичайна справа, громадські лазні скрізь є!» — а потім із максимально благородним виразом додала: «Тату, між нами, батьком і сином, занадто мало спілкування. Настав час поговорити по-чоловічому під час душу!»

Тан Ханьцьов: «...»

Чоловіча розмова — це просто прийняти душ і помити спини одне одному?!

[— Ха-ха-ха-ха-ха, що, чорт забирай, таке "справжня чоловіча розмова"! Нормально-нормально, образ тримає ідеально!]

[— Помити! Чи достатньо помити двічі?! Досить, дякую, тату!]

[— Дозвольте їй потерти! Дайте виконати синівський обов'язок! Занесіть камеру всередину, я не для чогось поганого, я просто хочу побачити, як виглядає справжня чоловіча розмова, чесно!]

[— Пані Тан, я теж хочу потерти вам спинку, або ви можете потерти мені, будь-де підійде!]

[— Я тут, у курнику, щоб ловити курей !]

Ю Жубін невинно закліпала своїми великими очима.

Тан Ханьцьов підсвідомо обернулася, ковзнула поглядом по власній спині, знову подивилася на неї, раптом посміхнулася й нарешті кивнула, промовивши лише одне слово: «Заходь».

Вона хотіла побачити, чи справді та просто зібралася терти їй спину.

Отримавши дозвіл Тан Ханьцьов, Ю Жубін неймовірно зраділа. Вона розвернулася, схопила свою кролячу піжаму, акуратно закотила довгі рукави й з палаючим ентузіазмом рушила до неї з таким виглядом, ніби «якщо вона сьогодні не здере з її спини три шари шкіри, то вона більше не Ю».

Побачивши цей рішучий настрій, Тан Ханьцьов не втрималася від запитання: «Ти що, збираєшся здерти з мене шквіру?»

Чому вона виглядає такою агресивною?

Ю Жубін миттю зробила безневинне обличчя: «Як ти могла таке подумати!»

«Я ж твій любий, милий і шанобливий син!»

Тан Ханьцьов: «...»

Щось мені не дуже віриться?

[— Пробачте, але я раптом почала хвилюватися за безпеку спини президентки Тан.]

[— Побачивши цей настрій, я маю всі підстави підозрювати, що вона реально хоче скоїти батьковбивство. Страшно подумати!]

[— Притримайте свою бурхливу уяву: президентка Тан займається бойовими мистецтвами, тож логічніше хвилюватися про безпеку самої Ю Жубін, ха-ха.]

[— У сусідній кімнаті ще грають у сімейні ігри, а "Кисло-солодка рибка" вже пішла разом митися й вести чоловічі розмови. Геніально, ваша команда вміє розважатися, швидше випускайте!]

[— Президентка Тан: я надто багато жертвую заради "Хваяо"...]

Обидві зняли мікрофони, залишили їх на ліжку, і перед тим, як зайти до ванної кімнати, Ю Жубін надзвичайно ввічливо пропустила її вперед: «Тату, будь ласка, йди першим».

Справді жодної секунди не забувала про свою роль.

Щойно двері ванної зачинилися, вони відклали піжами. Тан Ханьцьов тільки розвернулася, щоб щось сказати, як побачила, що та вже пішла набирати воду для ванни.

Вона нахилилася вперед, і з-під підкочених рукавів оголилися дві стрункі, білосніжні руки з витонченими лініями. Однією рукою вона спиралася на край ванни, а іншу повільно занурювала у воду, перевіряючи температуру.

Виглядало все так, ніби вона щиро прийшла просто прийняти ванну й потерти їй спину, без жодних сторонніх думок.

Тан Ханьцьов неквапливо розстібала ґудзики біля шиї, не зводячи з неї пильного погляду, і тихо покликала: «Жубін».

Ю Жубін озирнулася на неї. Та якраз розстебнула останній ґудзик: комір широко розійшовся, оголюючи виразні, надзвичайно спокусливі ключиці, через що погляд Ю Жубін затримався на них на кілька секунд і лише потім повернувся до її обличчя: «Що таке?»

Тан Ханьцьов ледь помітно посміхнулася: «Терти спину?»

Ю Жубін підняла вкриту краплями води руку, виставила великий палець угору й із максимально серйозним виглядом запевнила: «Не хвилюйся, я обов’язково подбаю про те, щоб тобі було комфортно!»

Тан Ханьцьов: «...?»

Це я мала на увазі?

Це ти мала на увазі?

Ти справді прийшла помити мені спину???

Ю Жубін зі спокійним виразом обличчя невимушено поцікавилася: «Як там справи в тієї дівчинки, Сон Дженьджень?»

Тан Ханьцьов повернулася до реальності й відповіла: «Пішла».

Сон Дженьджень, все обміркувавши, відпустила минуле й більше не зациклювалася на бажанні бути подругою Тан Ханьцьов, тож щойно закінчилося стажування, вона спокійно й рішуче покинула «Хваяо».

Ю Жубін видала коротке «о» й більше нічого не сказала.

…

Вода піднялася до їхніх грудей, над поверхнею вилася легка прозора пара. Температура води була ідеальною, розслабляючи кожну клітинку тіла до приємної млості.

Лише коли теплий рушник торкнувся її спини, Тан Ханьцьов остаточно усвідомила: Ю Жубін справді прийшла терти їй спину.

Ю Жубін сиділа позаду неї й із грайливою посмішкою запитала: «Тату, приємно?»

Тан Ханьцьов підперла голову рукою, споглядаючи білу чисту плитку на стіні: «...»

Вона навіть не знала, що на це відповісти.

Вона думала, що та прагне близькості, а пропозиція потерти спину була лише приводом, та хто ж знав, що терти спину — це і була її справжня мета!

Після стількох днів розлуки, невже вона зовсім не сумувала за нею, невже не хотіла бути з нею близькою?

Наступної секунди від її грудей розійшлося дивовижне відчуття. Тіло Тан Ханьцьов раптово напружилося: постать позаду міцно притиснулася до неї, а гарячі вуста торкнулися самого вуха, шепочучи спокусливим, чарівливим голосом: «Я ж тут, чому моя Цьовцьов витає в хмарах? Невже думаєш про іншу жінку?»

Вона назвала її Цьовцьов.

Погляд Тан Ханьцьов спалахнув грайливим вогником, і вона з напівпосмішкою мовила: «Більше не треш спинку?»

Ю Жубін обійняла її міцніше й засміялася: «Терти спину — це обов'язок твого сина. А зараз я твоя кохана дружина, і відповідаю зовсім не за це, у мене інші завдання».

Тан Ханьцьов розвернулася до неї обличчям: «М-м? І за що ж ти відповідаєш?»

Ю Жубін пригорнула її ще міцніше. Її погляд крізь клуби гарячої пари став млосним та затуманеним, а в голосі мимоволі проступило нетерпляче бажання: «Відповідаю за те, аби спокушати тебе».

«Я так сумувала за тобою», — ледь чутно прошепотіла Ю Жубін.

Кажуть, коротка розлука солодша за медовий місяць. Відколи вони відкрили одна одній серця, кожна секунда, кожна хвилина й кожен день нарізно лише посилювали їхню тугу.

Рідкісні відеодзвінки зовсім не тамували цієї спраги — хотілося просто цієї ж миті опинитися поруч, назавжди залишитися разом і не розлучатися ні на мить.

Ю Жубін, яка все життя була самотньою, нарешті зрозуміла, чому закохані парочки готові щодня буквально липнути одна до одної.

Почувши ці сповнені ніжної прив'язаності слова, погляд Тан Ханьцьов також пом'якшав, а тон став неймовірно лагідним: «Я теж дуже скучила».

Це почуття було нестримним, воно виривалося з самого серця.

Ю Жубін вигнула куточки губ і легенько подмухала Тан Ханьцьов на вушко: «Цікаво, а тут хороша звукоізоляція?»

Тан Ханьцьов притримала її за талію та спину, легенько прикусила мочку її вуха й із посмішкою прошепотіла: «Тоді...»

«Будь трохи тихішою».

…

Тан Ханьцьов сиділа на своєму ліжку, потерпаючи від головного болю й масажуючи перенісся, поки її спина неприємно нила.

Ю Жубін сиділа позаду неї й ніжними, обережними рухами розминала їй спину, розпливаючись у підлесливій посмішці: «Вибач, тату, я була трохи занадто грубою».

Оскільки зйомки все ще тривали, вони не могли затримуватися у ванній кімнаті занадто довго. Обмежившись одним палким разом, вони повернулися до початкового плану помитися, аби якомога швидше вийти назовні.

Проте Ю Жубін навіть у такій поспіху не забула про «батьківсько-синівське спілкування» та свою початкову мету, вперто вирішивши повноцінно потерти їй спину.

У результаті через надмірний поспіх вона геть не контролювала силу й натерла ніжну, чутливу шкіру Тан Ханьцьов до пекучого болю.

Після цього Тан Ханьцьов усвідомила, що все це не мало жодного сенсу, і тепер сиділа на ліжку, розмірковуючи, як усе взагалі дійшло до такого життя.

Ю Жубін винувато сиділа позаду неї.

[— Спина батька Тан сповнена спустошення та жалю, ха-ха-ха-ха-ха!]

[— Ха-ха-ха-ха-ха, вона що, реально здерла з пані Тан шар шкіри? Розбіжності між батьком і сином підтверджено, у мене є докази!]

[— Президентка Тан: Стає холодно, дозвольте… ні, це мій син! [Кидаю все до біса.jpg]]

[— Ця історія вчить нас, що майстер із Ю Жубін ніякий. Пропоную президентці Тан звернутися до мене — я готова отримати звання банщика вищої категорії заради вас!]

Ю Жубін деякий час попідлещувалася за її спиною, поки Тан Ханьцьов нарешті не повернулася до неї: «Все, годі м'яти, я в порядку».

Вона не боялася болю — вона просто не розуміла, чому дозволила їй влаштувати цю безглузду виставу.

Якби вони витратили цей час на кілька зайвих поцілунків, хіба це не було б значно краще?

Ю Жубін обережно перепитала: «Чесно?»

Тан Ханьцьов видихнула «угу».

Ю Жубін кілька секунд мовчки дивилася на неї, а потім раптово впала поруч на ліжко. Не зводячи з неї очей, з ніжним рум'янцем на щоках, вона виглядала чарівною, мов свіжа розквітла квітка.

Погляд Тан Ханьцьов ковзнув услід за нею, дивлячись на неї згори донизу, і, побачивши, яка вона гарна, вона не могла не відчути сплеску емоцій, бажання знову поцілувати її виникло, але потім було насильно придушене розумом.

Камери інколи справді дуже заважали.

Але тут Ю Жубін раптом підняла руку, поклала її їй на плече й бадьоро, на повні груди вигукнула: «Тату!»

Тан Ханьцьов: «...»

Чудово, цілувати її перехотілося остаточно.

Ю Жубін посміхнулася: «Мені здається, наші стосунки батька й сина стали значно теплішими!»

«Мама дізнається — точно за нас порадіє».

Тан Ханьцьов безпорадно й важко зітхнула.

Навіть зараз, зберігає свою персону, вона справді віддана.

І що їй залишалося? Свою дівчину треба підтримувати.

Тан Ханьцьов підіграла: «Так, вона буде дуже рада дізнатися».

[— Ха-ха-ха-ха-ха-ха, це вони так покращують сімейні стосунки?!]

[— У такому юному віці стати татом, та ще й із таким непутящим сином — президентка Тан справді надто багато віддає компанії "Хваяо", щиро співчуваю.]

[— Я наказую знімальній групі завтра влаштувати для моєї богині краси розкішний бенкет, не смійте морити її голодом!]

[— Цей безпорадний і водночас безмежно люблячий вигляд президентки Тан... Я просто закохалася! Все, я остаточно потрапила в її романтичну пастку й не можу вибратися!]

Ю Жубін осяяла її широкою посмішкою. Оскільки було ще зарано спати, вона просто залишилася лежати на її ліжку, гортаючи стрічку новин у телефоні, щоб перевірити інтернет та дізнатися, як справи в її дівчат із гурту.

І ніби спеціально, аби вона не нудьгувала, цей серфінг мережею справді приніс несподівані новини.

Та сама дівчина-«чомучка», яка в першому епізоді реп-шоу довела суперника до сліз під час батлу, у найсвіжішому випуску програла свій раунд, через що її рейтинг стрімко покотився вниз.

А рівень, який вона продемонструвала під час цього поєдинку, не дотягував навіть до третини її звичних можливостей.

------(Перекладач має що сказати)------
Тут розвивають вже надто дивні сюжети…)

Предыдущая главаСледующая глава