Ю Жубін прийняла локшину швидкого приготування, наповнену важкою батьківською любов'ю, оглянула інших, потім поглянула на Тан Ханьцьов і з максимально серйозним виразом мовила: «Дякую батькові за цінний життєвий урок».
Тан Ханьцьов: «?»
Ю Жубін: «Фраза про те, що батьківська любов міцна, мов гора — суцільна брехня».
«Батьківська любов немов зсув ґрунту в горах — ось справжня істина».
Ю Жубін у цю мить неймовірно раділа, що вона не справжній син Тан Ханьцьов. Інакше цей гірський зсув батьківської любові змусив би її засумніватися у власному походженні, а заразом і поставити під сумнів весь навколишній світ.
Усі присутні співробітники не втрималися від щирого сміху.
[— Я чую сміх знімальної групи! Пані Тан, повертайтеся й терміново уріжте їм зарплату! Х-х-х!]
[— Ха-ха-ха-ха, чорт забирай, "батьківська любов немов зсув ґрунту"!]
[— Президентка Тан справді чорна діра для ігор, пощадіть її вже! Якщо так піде далі, дитина заробить дистрофію, ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!]
[— Пробачте, але мені здається, що президентка Тан у ролі ігрової невдахи неймовірно мила! Я готова піти з нею в команду й дозволити знущатися з мене!]
Інші дві учасниці, які грали синів, здобули для себе чудові вечері, такі як смажена качка та стейк, через що локшина швидкого приготування Ю Жубін виглядала ще більш мізерною та жалюгідною.
Тан Ханьцьов почувалася неймовірно винною. Ігри були її особистим прокляттям — вони буквально знищували її на кожному кроці.
Навколо тієї локшини стояли самі делікатеси. Вона кидала бамбукове кільце з щирим наміром здобути для Ю Жубін розкішну вечерю, але абсолютно випадково поцілила саме в локшину.
Це була справжнісінька пастка, і вона так безглуздо в неї вскочила!
Ю Жубін з першого ж погляду помітила її почуття провини й поспішила заспокоїти: «Локшина швидкого приготування — це теж чудово! Я насправді дуже люблю локшину, чесно. Ти навіть не уявляєш, яке зараз розмаїття смаків на ринку, серед них купа неймовірно смачних варіантів».
Вона опустила очі на упаковку від знімальної групи. Кінець: старий класичний бренд зі знайомим до болю смаком — похвалити його за новизну чи унікальність було неможливо. Тож вона мовчки прибрала її за спину, вирішивши не використовувати її як приклад.
Тан Ханьцьов не повірила жодному слову й продовжила картати себе.
Ю Жубін поплескала її по плечу, ніжно погладила по голові, ніжно сказавши: «Ти просто компенсуєш мені це пізніше, усе добре. Ну ж бо, будь слухняною».
Лише після цього Тан Ханьцьов трохи відпустило. Вона слухняно й тихо видала «угу», твердо вирішивши, що обов'язково влаштує їй грандіозну компенсацію пізніше.
Уся знімальна група в шоці: що це за сцена дресирування тварин?!
[— Блін, що це за контрастна милота! Просто погладила по голівці — і все пройшло? Король Лев за секунду перетворився на пухнасте кошеня?]
[— Я теж хочу завести собі таку президентку Тан, підкажіть, де їх роздають?]
[— Спочатку думала, що вона недосяжна велична королева, а виявилося — маленька мила крихітка, яка щиро відчуває провинe через якусь локшину?! Я не можу, яка ж вона чудова! Я хочу її погладити!!!]
Під час гри Ю Жубін не забувала про інші дві пари учасниць: за будь-якої нагоди підкидала їм теми для жартів і давала простір проявити себе. Деякі дівчата спочатку соромилися й відповідали зніяковіло, проте інші виявилися кмітливими, чудово підхоплювали подачі, створюючи чудовий комедійний ефект для шоу.
Незабаром настала черга команди синів вибивати вечерю для своїх батьків. Правила залишилися тими самими, змінилася лише символічна назва етапу: «Шануй батьків насамперед».
Цей раунд давав учасникам другий шанс. Якщо і батько, і син вибивали чудові страви, вони могли самі обрати, яку з них з'їсти, а всі витрати покривала знімальна група. Якщо ж в одного з них виходив провал, залишалася надія на іншого.
Першою на кидок вийшла Ю Жубін. Вона оглянула розставлені попереду тарілки, пильно дивилася в одну з них, а потім вказала пальцем на напис і звернулася до режисера: «Доповідаю: серед нас зрадник!»
Режисер витягнув шию: «Який саме?»
Ю Жубін з непохитною гідністю виголосила: «Кукурудзяний хліб на пару!»
Які ще, в біса, кукурудзяний хліб на пару!
Хто така Тан Ханьцьов? Вона ж донька бізнес-магната, розкішна спадкоємиця й найвище керівництво для всіх присутніх тут людей!
Наважитися додати до варіантів її вечері дешеві парені пампушки — знімальна група що, прагне померти від руки божевільного від любові до доньки Тан Хетяня?
[— Знімальна група безстрашна! Мені це подобається!]
[— Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха, якщо вона потрапить саме туди, це буде легендарно!]
Режисер глянув на тарілку з пампушками, а потім з посмішкою поглянув на Ю Жубін: «Тобі просто не треба в них цілити, от і все».
Хоч їм і хотілося виставити для власного боса виключно делікатеси, глядачі б не оцінили такого відвертого підігравання, та й розважальний ефект зійшов би нанівець.
Тому вони додали одну тарілку з пісними пампушками, сподіваючись, що Ю Жубін просто в неї не влучить.
Ю Жубін: «?»
Я думаю, те, що ти кажеш, схоже на перекладання провини?
Поставити таку тарілку — це одна справа, а її влучання — це вже інша, так?
Тобто, якщо вона влучить, то жертвою гніву божевільного від любові до доньки Тан Хетяня стане вона сама?!
Вперта рибина була шокована: знімальна група — справжні нелюди!
Режисер наважився сказати це Ю Жубін, але поглянути на Тан Ханьцьов не посмів. Він міг лише посміхнутися і сказати Ю Жубін: «Настав час перевірити твою справжню синівську шану. Прошу».
У Ю Жубін не залишалося вибору: вона склала долоні разом, подумки помолилася, а потім обрала апетитну страву, розташовану якнайдалі від проклятих пампушок, і, стиснувши зуби, метнула бамбукове кільце.
Кільце розірвало повітря, описало красиву плавну дугу й полетіло прямо до наміченої тарілки.
Серце Ю Жубін миттю підскочило до самого горла.
Коли здавалося, що ціль уже досягнуто, пролунав тихий звук удару — кільце несподівано відскочило від краю тарілки. Потім почулися ще два послідовні звуки відскоку: кільце миттєво змінило траєкторію і з глухим стукотом упало додолу, остаточно зафіксувавши результат.
Ю Жубін: «...»
Синівська шанобливість?
Неможливо.
Дивлячись на пісні пампушки, навколо яких акуратно застигло кільце, вона з безмовним шоком випалила: «Мабуть, я хочу вбити свого батька».
[— Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!]
[— Вони обидві прокляті, чи що?! Ха-ха-ха-ха-ха-ха, я вмираю!]
[— В однієї батьківська любов — це зсув, в іншої нешанобливе бажання вбити батька... Ці двоє неймовірні! Оголошую їх довічно зв'язаними! А ключ я викидаю в океан!]
[— Я відчуваю цей запах... Це ж аромат бога комедійних шоу!]
Ю Жубін перед лицем цієї жорстокої реальності геть утратила дар мови.
Невже її сяйво головної героїні фальшиве?!
Інакше чому їй так не пощастило!
До того ж, якщо батьки родини Тан побачать, як на шоу одна з них наминає локшину швидкого приготування, а інша давиться сухими пампушками... це ж виглядатиме просто нестерпно жалюгідно...
Ю Жубін зійшла з майданчика, схопила Тан Ханьцьов за руки й зі скорботним виразом мовила: «Тату, це твоя дитина виявилася нешанобливою й не змогла здобути для тебе бенкет».
А наступної миті її інтонація різко змінилася, а на обличчі заграла войовничість: «Це все підступна змова знімальної групи! Швидше запам'ятай їхні обличчя, а коли повернемося — звільни їх усіх до одного!»
Знімальна група: «???»
Хлопче, а ти бува не образився на гру???
[— Ю Жубін: [Записую криваву кровну помсту.jpg]]
[— Ха-ха-ха-ха-ха, пробачте, але вони вдвох просто нереально кумедні!]
[— Вони не думали запустити парне шоу суто для двох? Я б дивилася його цілий рік!]
Оскільки успіх обох «батька й сина» виявився настільки нищівно отруйним, що вони накидали одна одній страв, за якими навіть виходити з готелю не треба було, їхня вечеря обмежилася власним номером.
Інші дві пари з радістю вирушили в місто на розкішні бенкети.
Усі веселощі дісталися іншим командам, а «Кисло-солодка рибка» в ролі батька й сина залишилася з порожніми руками.
Єдиним проявом совісті знімальної групи стало те, що вони придбали для них цілий пакет гарячих кукурудзяних пампушок, тож за голод можна було не хвилюватися.
Пампушки вприкуску з локшиною швидкого приготування — ось так бідно вони завершили свою вечерю.
Для Тан Ханьцьов це була найдешевша трапеза за все її свідоме життя. Вона й подумати не могла, що її так підставлять власні співробітники в поєднанні з її особистим талантом бути чорною дірою в іграх та аурою суцільного невезіння її дівчини.
Їй залишалося тільки змиритися.
Після вечері вони вирішили вийти з готелю й прогулятися навколишньою площею, аби розігнати їжу в шлунку.
Як і очікувалося, площу займали літні жінки та чоловіки, які весело танцювали. Старомодна музика гриміла з різних маленьких чорних динаміків, переплітаючись та голосно поширюючись у всіх напрямках, не даючи можливості знайти спокій.
Однак у цьому суть життя.
Які б бурі та шторми не траплялися в житті, скільки б тернистих стежок не довелося пройти, усе зрештою повертається до тихої гладі, а весь біль та гіркота розчиняються в кожному спокійному, безтурботному дні.
Вони не стали пробиватися крізь галасливий натовп, а неспішно крокували тихою доріжкою, прокладеною крізь зелену зону на узліссі площі.
Серце Ю Жубін поступово заспокоювалося в цьому оточенні.
Вона крадькома глянула на Тан Ханьцьов, яка йшла поруч, а потім перевела погляд на рівно викладені бетонні плити під ногами, роблячи крок за кроком упевнено й неквапливо.
Вона раптом усвідомила, що це і є те життя, про яке вона мріяла.
З Тан Ханьцьов поруч.
Ось так, у цілковитій тиші та спокої — це теж чудово.
Вона раптом засунула пальці в кишеню пальта Тан Ханьцьов і, зустрівши її здивований погляд, чарівно зігнула оченята в посмішці й із невинним виглядом продемонструвала власний одяг: «Тату, на моїй куртці лише одна кишеня, а цій руці холодно. Позич мені кишеню свого поважного пальта, аби зігрітися».
В очах Тан Ханьцьов розлилася крапля ніжності. Під прикриттям тканини пальта її пальці повільно переплелися з пальцями Ю Жубін, а потім вона злегка потягнула їх у саму глибину кишені й тихо запитала: «Зігрілася?»
Ю Жубін міцно стиснула її пальці у відповідь і мимоволі подумала: це відчуття таємного побачення перед камерою просто неймовірне.
Неймовірно хвилююче й водночас так солодко трепетно.
Ю Жубін задоволено посміхнулася: «Зігрілася».
[— Пані Тан, моїм рукам теж холодно! Обом моїм рукам капець як холодно!]
[— Якщо Ю Жубін можна, то й мені можна!]
[— У-у-у-у, яка ж президентка Тан ніжна, я просто обожнюю її!]
Погулявши трохи й подивившись на танці літніх людей, вони повернулися до готелю. Щойно вони повернулися, їхні пальці, що крадькома перепліталися в кишені, миттєво розімкнулися, залишивши на долонях лише слід щемливого небажання відпускати одна одну.
Повернувшись до номера, Ю Жубін безсило впала на ліжко.
Тан Ханьцьов, знімаючи чорне пальто, запитала, чи збирається вона приймати ванну.
Ю Жубін втупилася в білу стелю й, кліпаючи очима, відповіла, що поки не хоче.
Тан Ханьцьов видала ствердне «угу», відкрила валізу, дістала свою піжаму й попередила: «Тоді я піду першою».
Ю Жубін кивнула, а потім раптово щось згадала, схопилася з ліжка й поспіхом вигукнула: «Зачекай!»
Тан Ханьцьов завмерла біля дверей ванної кімнати: «?»
Ю Жубін із благородним запалом у голосі виголосила: «Тату, дозволь синові виконати свій синівський обов'язок!»
Тан Ханьцьов: «?»
Ю Жубін раптом підвелася на ноги: «Дозволь я піду й потрю тобі спинку!»
Тан Ханьцьов: «???»
У тебе що, є ще й така послуга?!
------(Перекладач має що сказати)------
Просто спину помити, так?