«Ціна не висока, просто цукерки буде достатньо».
Після того як ця фраза зірвалася з її вуст, Ю Жубін замовкла. Вона завмерла в очікуванні, боязко спостерігаючи за реакцією Тан Ханьцьов.
Тан Ханьцьов сьогодні нарешті знову вдягла ті золотисті окуляри в тонкій оправі, що додавали їй вигляду «інтелектуальної спокусниці». Її хвилясте волосся було заправлене за вухо, відкриваючи білосніжну, наче нефрит, ліву мочку, на якій висіла маленька й вочевидь шалено дорога сережка з сапфіром.
На її світлій шиї була зав’язана тонка чорна мереживна стрічка. Цей різкий контраст чорного та білого миттю підняв її стриману, естетську вроду на кілька рівнів вище. Вона була настільки прекрасною, що серце пропускало удар, а в голові з’являлося єдине бажання — підкоритися цій красі й довіку визнавати її своєю королевою.
Вона мовчала — чи то роздумувала, чи то намагалася збагнути прихований зміст.
Ю Жубін не могла вгадати.
Це мовчання змушувало її думати, що вона щойно бовкнула щось небезпечне, таке, від чого їхні стосунки можуть дати тріщину.
Ю Жубін мимоволі вчепилася пальцями у свою спідницю, раптом відчувши докори сумління.
Їй не варто було так нахабніти, навіть якщо це й було її найщирішим бажанням...
Вона знала, що Тан Ханьцьов ставиться до неї по-особливому добре лише тому, що вона тут зовсім одна.
Тому Ю Жубін хотіла прощупати межі дозволеного. Хотіла дізнатися, чи справді терпіння пані Тан щодо неї безмежне, чи дозволить вона їй нахабніти й далі — головне, аби вона її не зраджувала.
У неї були щодо неї «неналежні» думки, її серце не хотіло зупинятися на одному поцілунку.
Вона прагнула більшого, прагнула тіснішого зв'язку.
Пара чи коханці — їй було байдуже, вона хотіла всього.
Вона хотіла лише цю «цукерку».
Саме тому вона заговорила про утримання, висловивши своє найпотаємніше бажання: «вистачить однієї цукерки».
Але тепер, дивлячись на реакцію Тан Ханьцьов... здається, вона десь схибила?
Треба було терміново рятувати ситуацію й атмосферу!
Вона потерла кінчик свого почервонілого носа й сухо видала: «Ну, я просто хотіла б заощадити років десять запеклої боротьби...»
А заодно отримати трохи більше твоїх дотиків.
Тан Ханьцьов поворухнулася. Золотиста оправа окулярів блиснула металом, сапфірова сережка гойднулася, відкинувши яскравий промінь. Очі за лінзами пильно, не кліпаючи, втупилися в неї: «М?»
І це що за аргумент такий?
Ю Жубін махнула рукою: «Ой, та про це мріє все людство».
Тан Ханьцьов примружилася, сплівши пальці й спершись на них підборіддям: «Я точно пам’ятаю, минулого разу ти казала, що мрія всього людства — товаришувати з багатою красунею».
Ю Жубін навіть оком не змигнула: «Ну так, це одна з мрій людства. Якісь проблеми?»
Тан Ханьцьов: «...»
У всього людства якось забагато спільних мрій...
Ю Жубін впевнено продовжила: «Бути на утриманні у багатої красуні й не пахати зайвих десять років — це теж мрія всього людства! Я просто з повагою ставлюся до базових людських потреб! Ти не можеш... не можеш мене зневажати за це. Людина з мрією — це велична людина!»
Тан Ханьцьов не втрималася й тихо розсміялася, опустивши очі: «Я не зневажаю тебе».
Просто... вона мало не подумала зайвого.
Слово «утримання» — це не звичайне слово. Його зміст — це не просто коли один забезпечує іншого. Воно включає багато речей — багато «дорослих» речей.
Але найголовніше: утримання — це право власності.
Щойно вона погодиться взяти її на утримання, дівчина стане її особистою власністю. Вона не зможе дивитися на інших, не зможе мати до інших почуттів, інакше це буде порушенням «контракту» — я утримую тебе не для того, щоб ти бігала за кимось ще.
Тому вона намагалася збагнути справжні наміри Ю Жубін: чи не почало в її серці зароджуватися кохання? А виявилося, що це просто чергова «мрія всього людства».
Така ж сама, як і колишня «хочу товаришувати з багатою красунею» — суто заради того, аби менше працювати й насолоджуватися життям!
Тан Ханьцьов засміялася: «Ти ж обіцяла мені нереальні прибутки, а тепер уже не хочеш старатися?»
Ю Жубін відповіла: «Та ні, я просто планую наперед! Світ мінливий, як шахова партія. А що як після того, як я принесу тобі шалені прибутки, я захочу піти з шоубізу на спокій? Тоді мені треба заздалегідь знайти того, хто забезпечить мені фінансовий тил після виходу на пенсію!»
Тан Ханьцьов ледь усміхнулася. Насправді, що б не сталося в майбутньому, вона б і так дбала про неї все життя, і ніякі контракти про утримання для цього не були потрібні.
Поки вона залишається Ю Жубін, поки вона поруч із нею — цього достатньо.
Але раз вона сама зробила цей крок, Тан Ханьцьов, яка й сама мала щодо неї певні плани, не збиралася відпускати таку нагоду.
Якщо вона візьме її на утримання — то дівчина належатиме їй. Тільки їй.
Вигідну для себе умову досвідчений бізнесмен не впустить. І, як казала її невістка: якщо кохана людина сама йде на зближення — не гай часу.
Раз уже та, кого вона кохає, сама запропонувала взяти її на утримання, Тан Ханьцьов точно не могла пройти повз. Проте вона поважала партнерку, тому, перш ніж розпочати справжню «угоду», треба було чітко обговорити умови.
Тан Ханьцьов, підперши голову рукою, розглядала дівчину навпроти.
Ю Жубін уже змила макіяж. У її темних очах мерехтіли іскорки, губи кольором нагадували ніжну сакуру, а біла, наче розквітла лілія, шкіра здавалася такою тендітною, що, здавалося, трісне від найменшого дотику. Весь її вигляд випромінював лагідність та чистоту.
Дивлячись на неї, неможливо було не захотіти обійняти її, поцілувати й нарешті отримати її всю.
У цьому світі було багато охочих роздобути такий скарб, і Тан Ханьцьов була однією з них.
Тан Ханьцьов повільно промовила: «Але чи розумієш ти, що насправді означає утримання?»
«Я людина з сильним почуттям договору. Якщо я візьму тебе на утримання, ти муситимеш виконувати певні обов’язки, розумієш?»
Ю Жубін тільки того й чекала. Вона з надзвичайно серйозним виглядом кивнула: «Не переживайте, пані, я маю професійну етику».
Тан Ханьцьов ледь ворухнула губами: «Ти впевнена?»
Утримання — річ непроста.
Ю Жубін продовжувала кивати: «Я людина з професійною етикою».
Тан Ханьцьов мовчки дивилася на неї кілька секунд, а потім випробувально запитала: «Це включає й те, що я буду тебе торкатися?»
Ю Жубін не очікувала такого прямого запитання й на мить заціпеніла, а потім з особливим наголосом видала: «Я ж кажу — я маю професійну етику!»
Якщо Тан Ханьцьов навіть це не бентежить, то невже...
Серце Ю Жубін сповнилося надії!
Торкнися мене, обов'язково торкнися, інакше я тебе не поважатиму!
«Ось як», — Тан Ханьцьов раптом додала: — «Тоді підійди-но сюди».
Ю Жубін впала в ступор: «?»
Це що зараз буде?
Тан Ханьцьов спокійно пояснила: «Хочу перевірити твою професійну етику».
Вона хотіла переконатися, чи справді дівчина не проти її дотиків.
Якщо так — то це просто чудово.
Очі Ю Жубін здивовано округлилися. Вона вся подалася вперед, намагаючись кожною клітиною тіла ввібрати почуте: «Що ти збираєшся робити?»
Це те, про що я думаю, чи як?
Тан Ханьцьов незворушно промовила: «Тестуватиму твою етику».
А потім додала: «Знімай пуховик».
Ю Жубін кліпнула очима, підскочила й одним махом скинула куртку, залишившись у білому вільному светрі з високим горлом. Вона без зайвих слів підійшла до неї, демонструючи максимальний ентузіазм.
Але що ближче вона підходила, то дужче її бив мандраж.
Це ж її перший раз.
Для людини, яка все життя була самотньою, вперше стикнутися з таким — як тут не нервувати!
Але це місце було трохи надто тісним… чи це якась гра за столом?
Захопливо, це було надто захопливо.
Моя Цьовцьов знає, як зробити перший раз незабутнім!
Тан Ханьцьов одразу помітила її хвилювання. Цей розгублений погляд видався їй навіть милим.
Навіть у запеклої сперечальниці бувають моменти слабкості. Як коли вона минулого разу зустрілася з батьками Тан, і як зараз, стоячи перед нею.
Тан Ханьцьов повернулася до неї: «Ти дуже нервуєш».
Ю Жубін і не думала заперечувати: «Аякже! Мої дев’ять років обов’язкової освіти не готували мене до таких ситуацій...»
Тан Ханьцьов теж хвилювалася, але не показувала цього. Зберігаючи кам’яне обличчя, вона легенько поплескала себе по стегну: «Сідай».
Ю Жубін: «?»
Простір раптом звузився ще дужче?!
Це ж стегна Тан Ханьцьов. Справжні стегна справжньої владної президентки.
Ю Жубін зам’ялася: «Тут якось незручно... Якщо я довго сидітиму, у тебе ноги затерпнуть...»
Тан Ханьцьов просто встала: «Тоді стоятимемо».
Ю Жубін: «...?»
Стоп, у мене фантазія зараз зашкалить!
Тан Ханьцьов зробила два кроки до неї, обхопила її за талію і почала повільно відтісняти назад, поки спина Ю Жубін не вперлася в стіну.
Вони стояли впритул, дивлячись одна одній в очі. Магнетичний голос Тан Ханьцьов пролунав над самим вухом: «Ти готова? Я починаю перевірку твоєї професійної етики».
Ю Жубін затремтіла — і від страху, і від збудження. Серце калатало так, ніби хотіло вистрибнути.
Оце так квантовий стрибок до щастя!
Щастя прилетіло швидше за торнадо — але нічого, вона любить такі торнадо, хай крутять сильніше!
Вона втупилася в глибокі, як ніч, очі Тан Ханьцьов і випалила: «Ми ж дорослі люди, давай швидше!»
Не питай, просто роби це!
Тан Ханьцьов вигнула брову, розправила пальці й без церемоній притиснула долоню до її тонкої талії. Неначе крижаний вітер пронісся по чутливій шкірі «в'яленої риби».
Холод миттю зустрівся з теплом тіла, і Ю Жубін вкрилася сиротами, інстинктивно смикнувши талією назад.
Блін, ну чому рука така холодна!
Мерзлякувата сталева сперечальниця здалася за секунду. Вона вхопила «руку-злочинницю» й мовила: «Стій. Давай ми спочатку зігріємо твої руки, а потім продовжимо?»
Ця стара риба не витримає такого морозу, у мене ж поперек зараз відвалиться!
Тан Ханьцьов раптом опустила очі й тихо засміялася. Вона прибрала руку, поправила светр на дівчині й відійшла до свого крісла. Взявши документ, вона кивнула в бік дивана: «Йди відпочинь».
«Мені треба працювати».
Ю Жубін, яка вже була готова до «всього»: «???»
Я вже майже роздяглася, а ти мені оце кажеш?!
----------(Автор має що сказати)---------
[Це був реально лише дотик! Тільки талії!]
Сперечальниця Ю в гніві створила в голові новий тег: #Роздражнила, а спати не хоче, Тан Ханьцьов — справжня бабійка!#
------(Перекладач має що сказати)------
Кілька розділів тому вони спали разом, цілувалися, і не один раз! А тут — на тобі: перевірка на дотики...