Робота інспекційної групи починалася з першого поверху. Оскільки сестра, Тан Ханьцьов, мала спуститися, аби супроводжувати їх, а в «Хваяо» якраз був ліфт, що вів прямо до зони відпочинку, Тан Моюань попросив усіх зачекати саме там, на першому поверсі.
Президенти кожної дочірньої компанії «Корпорації Тан» завжди супроводжують перевірку — так зручніше спостерігати й розуміти, на які моменти компанії варто звернути більше уваги для вдосконалення.
Тан Ханьцьов вперше керувала компанією і вперше проходила через річну перевірку. Тан Моюань спеціально приділи час, щоб особисто очолити комісію в «Хваяо» — так він міг детальніше пояснити сестрі саму суть аудиту.
Щиро кажучи, він просто боявся, що хтось інший може налякати Тан Ханьцьов. До того ж Тан Хетянь окремо наполіг, щоб син особисто поїхав до сестри на її першу перевірку.
Якби Тан Хетянь не відійшов від справ (хоч він і зберігав владу, але справами майже не займався), він би залюбки сам приїхав інспектувати компанію доньки. Він би там усе до ладу привів і кожному в «Хваяо» пояснив: не здумайте будувати підступи проти моєї дівчинки, просто працюйте як слід!
І от Тан Моюань у зоні відпочинку стикається з оцим.
З його багаторічного досвіду було очевидно: ця співробітниця, що несла йому каву й залила нею всю штанину... зробила це навмисно.
У цей момент ліфт видав дзвінке «дінь», двері повільно розсунулися, і перед усіма з’явилися Тан Ханьцьов та Лінь Лінь.
Тан Ханьцьов сьогодні була в червоному жіночому костюмі, під яким виднілася чорна сорочка. На її білосніжній шиї була зав’язана тонка чорна стрічка, що звисала аж до талії, а на вузлі була прикріплена маленька золота троянда. Її постать залишалася витонченою і стрункою, а довжина ніг викликала щиру заздрість.
Вона зібрала своє хвилясте волосся у високий, охайний і дуже гарний хвіст. На переніссі трималися золотисті окуляри в тонкій оправі, що виблискували металом при кожному русі її голови.
Тан Ханьцьов граційно вийшла з ліфта. Побачивши цю сцену, вона зустрілася поглядом із Тан Моюанем; обоє на мить заніміли.
Першим заговорив Тан Моюань. Він звернувся до одного з підлеглих поруч: «Сходи в машину й принеси мій запасний костюм».
У таких поважних осіб у машині завжди повно речей на всяк випадок: ліки першої допомоги, одяг — саме для таких ситуацій.
Побачивши це, співробітниця поспіхом витягла приготовані серветки й з розгубленим та невинним виглядом спробувала витерти йому ногу, без упину вибачаючись: «Пробачте, пане Тан, я випадково».
Тан Моюань непомітно ухилився від неї й глухо промовив: «Ви мені не цікаві».
Він, взагалі-то, чоловік одружений.
Дівчина заклякла — вона не очікувала, що він миттю розкусить її задум, і зовсім розгубилася.
Тан Моюань був красенем, багатієм, та ще й офіційно неодруженим. От вона й надумала казна-що: сподіваючись на свою вроду, наважилася на цей крок.
Хто ж знав, що він залишиться абсолютно байдужим! Любовні романи тільки з пантелику збивають!
Тан Ханьцьов теж подала голос: «Лінь Лінь, відведи її поки вниз».
Натяк був прозорим: Лінь Лінь мала з’ясувати її ім’я та посаду. Секретарка все зрозуміла й швидко вивела дівчину.
Тан Ханьцьов зітхнула, витягла серветку й почала витирати штани братові. Тан Моюань легенько поплескав її по руці, показуючи, що впорається сам: «Тобі варто ретельніше перевіряти персонал».
Тан Ханьцьов кивнула: «Я врахую».
Підлеглі Тан Моюаня швидко принесли одяг — знову офіційний чорний костюм з ідеальними стрілками. Коли він перевдягнувся, Тан Ханьцьов повела його та комісію з відділу у відділ.
По дорозі брат із сестрою трохи поговорили про своє.
Тан Ханьцьов глянула на його чисті пальці без прикрас і всміхнулася: «Якби директор Тан носив каблучку, подібних випадків, як сьогодні, було б значно менше».
Почувши це, Тан Моюань за звичкою торкнувся пальця: «Це залежить насамперед від Їняо».
За стільки років він уже збився з рахунку, скільки нерозважливих дівчат намагалися привернути його увагу, поки він вважався холостяком. Якби він носив обручку, більшість цих «квіточок» самі б відсіялися з міркувань моралі.
Але Дзян Їняо хотіла тримати шлюб у таємниці. Він кохав її, тому поважав її рішення.
Адже жити Дзян Їняо теж було нелегко.
Дзян Їняо теж була донькою з багатої родини, причому єдиною донькою — у неї були і старші, і молодші брати.
Але її батьки підтримували у бізнесі та стартапах лише синів, бо вважали, що жінкам працювати немає сенсу: вони ніколи не зрівняються з чоловіками, тож краще просто вдало вийти заміж.
Тому батьки повсюди шукали їй наречених серед заможних спадкоємців, сподіваючись, що вона вийде заміж, присвятить себе чоловікові й дітям і так проведе все своє життя.
Проте вона терпіти не могла цю маячню про те, що «жінка гірша за чоловіка». З якого дива жінка не може мати власну справу? Вона хотіла створити свій бізнес і довести, що нічим не гірша за братів!
Шлюб із Тан Моюанем теж першою запропонувала родина Тан, а точніше — сам Тан Моюань. Він кохав її, завжди потай спостерігав за нею, тож, звісно, знав про її прагнення та про ситуацію з примусовим заміжжям.
А оскільки матір родини Тан, Льов Веньцін, була надзвичайно видатною та успішною бізнес-вумен, Тан Моюань як її син природно підтримав бажання дружини займатися бізнесом. Він погодився на таємний шлюб і пообіцяв не розголошувати, що Дзян Їняо — невістка родини Тан.
Адже «Корпорація Тан» величезна, зв’язки неосяжні, а охочих підлизатися — хоч греблю гати. Якби вони дізналися про статус Дзян Їняо, то неодмінно почали б давати їй «зелене світло» в усьому, аби лише догодити главі родини Тан Моюаню.
У такому разі вона все одно б залежала від чоловіка, і її власне підприємництво втратило б будь-який сенс.
Тан Моюань погодився на таємний шлюб, запевнивши, що лише допомагає їй виплутатися з тенет примусового заміжжя і не вимагатиме виконання подружнього обов'язку. Дзян Їняо довірилася його порядності й лише тоді погодилася на шлюб.
Тан Хетянь та Льов Веньцін зі свого боку допомогли «переконати» родину Дзян тримати все в таємниці.
Тан Моюань зберігав цей секрет донині, хоча Дзян Їняо вже встигла побудувати блискучу кар’єру.
Доки Дзян Їняо не дасть згоди, він не одягне каблучку.
Кохати людину — означає поважати всі її думки.
Тан Моюань торкнувся свого пальця і замислено мовив: «Поки вона не погодиться, я не носитиму каблучку».
Тан Ханьцьов подивилася на брата й раптом зрозуміла, що в плані зчитування любовних сигналів він і справді гальмує сильніше за інших. Тож вона запитала: «То, може, ти розкажеш їй про все це?»
Їм потрібен був привід, щоб почати розмову.
Оскільки Дзян Їняо вже закохалася в нього, її точно має дратувати те, що відсутність обручки притягує до нього всіляких «мисливиць», тож вона неодмінно дозволить йому носити її.
Але Тан Моюань завагався: «...Вона до мене нічого не відчуває. Мені здається, не варто отак раптово про це заговорювати».
Серйозно, він був втіленням безпорадного ідіота.
Тан Ханьцьов ледь не розхохоталася від його тупості: «Ви чоловік і дружина. Про такі речі, незалежно від почуттів, завжди можна поговорити просто так, як під час звичайної бесіди».
Потім вона мимоволі зітхнула, поплескала його по плечу й додала: «Треба вчитися створювати нагоди й хапатися за шанси, директоре Тан».
Тан Моюань — це класичний приклад успіху в бізнесі та повного відключення мізків у коханні.
Він щойно з першого погляду викупив підступний замисел тієї працівниці, то як він може не бачити, що Дзян Їняо теж почала мати щодо нього «підступні» замисли?
Засліплений нерозділеним коханням, дтректор Тан тупив просто нещадно.
Тан Моюань помовчав, обмірковуючи такий варіант, і вирішив спробувати пізніше. А потім сказав Тан Ханьцьов: «Я бачив її днями».
«Її» очевидно стосувалося Ю Жубін.
Тан Ханьцьов одразу все зрозуміла. Варто було згадати Ю Жубін, як у її погляді мимоволі з’явився особливий живий блиск, кутики вуст піднялися, і вона з усмішкою запитала: «Ну і як вона?»
Моя кохана людина — яка вона?
Тан Мовюань злегка кивнув: «Тримається гідно, непогана дівчина».
Не злякалася його тиску, поводилася впевнено — це було вагомо.
Почувши, як брат хвалить Ю Жубін, Тан Ханьцьов відчула легку гордість, і її голос зазвучав значно веселіше: «Вона завжди була чудовою».
Якщо не зважати на те, що іноді вона буває занадто дивною.
«Ти втішила її?» — Тан Моюань змінив тему. — «Щодо ситуації з її батьками».
Оскільки Ю Жубін була тією, кого кохала Тан Ханьцьов, Тан Моюань як старший брат, звісно, пильно стежив за нею і знав про будь-яку дрібницю, яка з нею траплялася. А такий гучний скандал із батьками в трендах — і поготів.
Тан Ханьцьов кивнула: «Так, втішила».
Щойно та історія випливла, вона одразу зателефонувала їй, аби підтримати, боячись, що це роз'ятрить старі рани.
Але Ю Жубін почувалася абсолютно нормально; вона ще й хіхікала, розпитуючи, чи добре вона зіграла свою роль і чи виглядала достатньо розбитою, аби в людей серце краялося.
Тан Ханьцьов лише безпорадно всміхалася у відповідь і підігравала їй, щедро вихваляючи її акторські здібності.
Вона не брехала: відчуття й справді було саме таким. Фотографії, де очі дівчини злегка почервоніли, а вона сама з відчайдушною посмішкою вперто дивиться на опонентів, розлетілися мережею зі швидкістю світла.
Це була тендітна, сліпуча краса, що викликала щире захоплення.
Тан Ханьцьов навіть зберегла собі ці знімки.
Зрештою, витівка батьків оригінальної власниці тіла пішла Ю Жубін лише на користь: її популярність злетіла на новий рівень.
Шанувальники, перейнявшись її історією, стали ще палкіше її підтримувати — армія відданих фанатів миттю зросла. Звичайні перехожі теж жаліли її через таке минуле, а чимало людей стали її фанатами просто через неймовірну вроду на тих фото.
Здавалося, самі небеса вирішили допомогти їй зміцнити фан-базу.
Тан Моюань раптом лагідно поклав руку їй на спину: «Час до роботи».
«Добре», — відгукнулася Тан Ханьцьов.
…
В останній день грудня «Дівчата першої мрії» виступали на новорічному концерті в Лань, після чого мали два дні вихідних. На вечірці панувала шалена атмосфера, і дівчата зустріли новий рік під бурхливі хвилі музики.
Після завершення концерту вже настав Новий рік, і першою людиною, про яку згадала Ю Жубін, була Тан Ханьцьов.
Вона надіслала їй привітання.
Несподівано Тан Ханьцьов відповіла майже миттєво.
[Цукерка]: Угу, з Новим роком.
[Ю Жубін]: Ого, я думала, ти вже спиш? Або святкуєш із дядьком Таном та іншими?
[Цукерка]: У моїй родині не надають великого значення новорічній ночі.
Ю Жубін замислилася: це логічно. Усі в родині Тан — кар’єристи, а робота — річ нестабільна, вона не зникає чарівним чином лише через свята. Родина Тан, як еталон індустрії, напевно, часто проводить новорічні ночі за справами, тож і не звикла до святкувань.
[Ю Жубін]: То ти ще не спиш?
Вона пам'ятала, що та не звикла засиджуватися допізна.
[Цукерка]: Я ще в «Хваяо».
У неї ще залишилися незавершені справи, тож про сон не було й мови.
[Ю Жубін]: !!!
[Ю Жубін]: Бос особисто працює понаднормово в новорічну ніч??
Тан Ханьцьов лише посміхнулася, хитаючи головою.
[Цукерка]: Ти перебільшуєш. Я тут одна.
Це в її родині не святкували, але це не стосувалося інших. Тому вона нікого не змушувала залишатися, а сама сиділа самотньо в офісі над документами.
Після цього повідомлення Ю Жубін більше не відповідала — мабуть, відволіклася на якісь справи. Тан Ханьцьов не стала розпитувати й повернулася до роботи.
Через двадцять хвилин Тан Ханьцьов подивилася на людину, яка сиділа навпроти неї, на мить занімівши.
Людина навпроти неї спочатку яскраво посміхнулася: «Моя Цьовцьов сумувала за мною?»
Тан Ханьцьов закрила папку з документами й мимоволі розсміялася: «Ти що тут робиш?»
Ю Жубін відповіла як щось цілком очевидне: «Ми ж з тобою не чужі люди! Хіба я могла дозволити тобі провести цю довгу новорічну ніч на самоті?»
Тан Ханьцьов було і смішно, і ніяково, але її серце щиро відгукнулося теплом і ніжністю на цей візит.
Вона не змогла б прогнати її. Вона хотіла, щоб Ю Жубін залишилася поруч — так само як хотіла, щоб вона залишилася в цьому світі назавжди.
Тан Ханьцьов опустила очі й усміхнулася: «Раз ти така уважна, я теж маю тобі чимось віддячити. Чого б ти хотіла у новому році?»
Ю Жубін серйозно замислилася на мить, а потім ледь ворухнула губами: «Минулого року я здійснила мрію — потоваришувала з багатою пані. А цього року...»
«Цього року я хочу, щоб багата пані мене утримувала!»
Тан Ханьцьов завмерла й підняла погляд. Прямо перед нею сиділа зірка на піку слави — красуня Ю Жубін — і дивилася на неї з квітучою посмішкою.
«Пані Тан, чи не розглянете ви можливість взяти мене під свій патронат?»
«Ціна не висока, просто цукерки буде достатньо».
----------(Автор має що сказати)---------
Ю Жубін: Я хочу боротися на 20 років менше! Все ще хочу бути р————(замовкли)
------(Перекладач має що сказати)------
Хе-хе