Тан Ханьцьов миттєво поринула в роботу. Її погляд був настільки зосередженим, що вона більше жодного разу не глянула на дівчину.
Ю Жубін спантеличено поплелася до дивана. Вона ніяк не могла збагнути: як усе могло так обернутися?
Атмосфера ж була ідеальною, справа йшла до логічного фіналу, і все накрилося тільки через те, що вона мерзлячка?
Проклята схильність до холоду!
Ю Жубін ледь не плакала від каяття. Чи не запізно зараз сказати, що вона насправді зовсім не боїться морозу?
Чи можна якось повернути той перший раз, який щойно випурхнув прямо з-під носа?
Вона підняла очі на Тан Ханьцьов, що серйозно працювала, і важко зітхнула — ні, не можна.
Те, що Тан Ханьцьов так віддана справі — це добре, і Ю Жубін як «фанатка її кар’єри» мала б радіти, але зараз «фанатці-дружині» було дуже прикро.
До того ж Тан Ханьцьов виглядала настільки зосередженою, що переривати її було просто несила. В Ю Жубін не вистачило духу навіть просто запитати: «То ти збираєшся брати мене на утримання чи ні?».
Вона впала на диван, тихо зітхнула і, надувши губи, відкрила телефон. У голові крутилася сумна думка: мрія про те, щоб «багата пані Цьов» взяла її на утримання, схоже, провалилася.
Аби не сумувати занадто сильно, вона витягла цукерку й почала її жувати, паралельно гортаючи стрічку в телефоні в очікуванні, поки Тан Ханьцьов вона знадобиться.
Тан Ханьцьов боковим зором бачила, як дівчина сумирно сидить на дивані з телефоном, складаючи їй компанію. На її вустах з'явилася ледь помітна посмішка.
Справжня сталева мерзлякувата «в’ялена риба», як вона є.
Потім Тан Ханьцьов глянула на пуховик, покинутий на стільці навпроти. Трохи помовчавши, вона все ж встала й сама принесла його дівчині.
Ю Жубін, яка стежила за кожним її рухом, миттю обернулася й завмерла, побачивши, що та несе її куртку.
Тан Ханьцьов розправила пуховик, накрила ним ноги Ю Жубін, невимушено кажучи: «Якщо боїшся холоду, одягай більше. Не застудися». Потім вона повернулася до свого місця та продовжила працювати.
Підсумкові збори вже минули. Тепер їй треба було максимально швидко розробити план реструктуризації тих відділів «Хваяо», де виявили проблеми, і роздати вказівки.
Що стосується співробітниці, яка пролила каву на ногу Тан Моюаня, вона вже звільнила її, паралельно наказавши посилити контроль над персоналом у всіх департаментах.
Коли вище керівництво чітко сказало, що під час перевірки не має бути жодних проколів, ця дівчина навмисно облила голову комісії кавою. Це ж фактично підстава для самої Тан Ханьцьов!
На звітній конференції наставник Хань Вей, який доповідав, лише згадав, що в «Хваяо» треба навести лад із кадрами, не вдаючись у деталі. Це вже було великою поступкою з його боку.
Тим часом Ю Жубін смикала край пуховика на колінах. Тепер щоразу, коли вона чула «мерзнеш» — особливо від Тан Ханьцьов — їй хотілося провалитися крізь землю від сорому!
Через холод вона втратила багату пані, через холод вона втратила шанс на близькість... вона ненавидить зиму!!!
…
Третя година ночі. Небо було чорним, лапатий сніг валив без упину, а пориви вітру робили світ навколо ще тихішим.
Тан Ханьцьов нарешті закінчила зі справами. Вона зняла окуляри, втомлено потерла перенісся, закрила ноутбук і повернулася до дивана. Ю Жубін уже давно спала.
Вона згорнулася калачиком, накрившись пуховиком, і виглядала уві сні неймовірно милою та слухняною.
Тан Ханьцьов згадала, що в Ю Жубін останнім часом теж був шалений графік — іноді вона не спала нормально по кілька діб. А за кілька днів їй ще й доведеться повертатися до університету на сесію, після чого знову зйомки реклами та шоу.
Кожен виборює своє місце під сонцем...
Проте, якби вона раптом передумала «боротися», Тан Ханьцьов і справді могла б про неї подбати.
Взяти на утримання — не проблема.
Вона тихо милувалася дівчиною.
Насправді той факт, що Ю Жубін дозволила їй торкнутися себе, дуже її втішив.
Вона й не збиралася робити нічого такого — просто хотіла перевірити, чи не викликають її дотики огиди.
Результат тесту її цілком задовольнив.
Відсутність відторгнення відкриває шлях до будь-яких можливостей.
А раптом Ю Жубін теж закохалася в неї ще того дня?
Варто бути оптимісткою.
Тан Ханьцьов дістала телефон і потайки сфотографувала сплячу красуню. Щойно вона сховала мобільний, Ю Жубін кліпнула очима і розгублено подивилася на неї.
«Цьовцьов», — пробурмотіла вона. — «…Ти вже закінчила?»
Тан Ханьцьов ледь кивнула: «Угу, все зробила».
Ю Жубін солодко позіхнула, її очі зволожилися. Якусь мить вона сиділа з абсолютно порожньою головою, а потім запитала: «Що ти збираєшся робити далі?»
Тан Ханьцьов відповіла: «Йди додому. В "Хваяо" вихідний на Новий рік».
Ю Жубін остаточно прокинулася: «Сама поїдеш чи викличеш водія?»
Але Тан Ханьцьов сказала: «Піду пішки».
Ю Жубін: «???»
Що це за нічні спортивні рекорди???
…
Оскільки було вже надто пізно, повертатися Ю Жубін самій було небезпечно, тож вона вирішила залишитися на ніч у Тан Ханьцьов.
Неподалік від «Хваяо» був елітний житловий комплекс «Резиденція Дзиї» — пішки від компанії туди можна було дістатися за якихось десять хвилин.
Ю Жубін, у чорній кепці, масці та об’ємному пуховику, стояла перед воротами комплексу й, задерши голову вгору, могла видати лише одне: «Святий боже!»
Тан Ханьцьов розповіла, що Тан Хетянь давно купив їй тут квартиру, але там тривав ремонт, тому вона переїхала сюди лише кілька днів тому.
Ю Жубін знову відчула приплив заздрощів.
Пробачте, вона недооцінила нерухомість багатіїв.
А коли Тан Ханьцьов підвела її до самих дверей, з’ясувалося, що квартира навпроти ще ніким не куплена.
У цю мить Ю Жубін чітко зрозуміла, якою буде її мрія на цей рік: коли вона розбагатіє, обов’язково купить ту квартиру й стане сусідкою Тан Ханьцьов — двері в двері!
Почувши про цю мрію, Тан Ханьцьов лише всміхнулася й запитала, чи не потрібна їй допомога.
Ю Жубін відмовилася — вона хотіла всього досягти сама. Купівля такої квартири мала стати мірилом її власного успіху та фінансової незалежності. А вимірювати власні сили за допомогою чужих рук — не її метод.
Тан Ханьцьов більше не наполягала, проте подумки вирішила: завтра ж купить квартиру навпроти. Аби якийсь випадковий покупець без почуття прекрасного не випередив Ю Жубін і не позбавив їх обох такого чудового шансу.
Тан Ханьцьов підняла руку, збираючись ввести код, але раптом зупинилася й обернулася до дівчини: «Підійди ближче».
Ю Жубін спустила маску й підійшла: «Що таке?»
Тан Ханьцьов спокійно мовила: «Запам’ятай код від дверей».
Це був прозорий натяк: віднині вона може вважати це місце і своїм домом також.
Ю Жубін: «!!!»
Оце я розумію — справжня сестринська солідарність!
«Це що ж виходить — за правилом математичного округлення ця квартира тепер і моя теж?!» — вигукнула Ю Жубін.
Тан Ханьцьов лише чарівно всміхнулася, не заперечуючи.
Вона довіряла їй, тому й була готова відкрити такі особисті таємниці. Вона хотіла, щоб Ю Жубін пам’ятала: у цьому світі їй є куди повертатися.
Вона не самотня — у неї є вона.
Тан Ханьцьов ввела код — лише чотири цифри: 1222.
Ю Жубін: «...»
Серйозно, цей пароль здається трохи випадковим.
Тан Ханьцьов незворушно запитала: «Запам’ятала?»
Вона й не сумнівалася, що Ю Жубін сприйме цей код як випадковий набір цифр. Але насправді він був обраний не просто так.
1222 — це двадцять друге грудня, другий день зйомок шоу «Три дні й три ночі». День, коли Тан Ханьцьов знайшла свій власний феєрверк.
Цифри, коли її серце вперше затремтіло від Ю Жубін.
Ю Жубін кивнула: «Ага, запам’ятала».
Після короткого сигналу двері відчинилися. Тан Ханьцьов пропустила дівчину вперед, зачинила двері й пояснила, де взяти капці та куди повісити верхній одяг.
Ю Жубін слухняно все виконала, а потім поставила «питання на мільйон»: «А в цій квартирі теж лише одна спальня?»
Тан Ханьцьов подивилася на неї. У цій квартирі, як на гріх, було дві спальні.
«Угу, — промовила Тан Ханьцьов, і оком не змигнувши, — лише одна».
Вона господарка — їй вирішувати. Сказала «одна», значить — одна!
Ю Жубін видихнула з полегшенням і розвернулася.
Яке щастя, що одна. Якби було дві, я б зненавиділа архітектора.
Тан Ханьцьов теж відвела погляд і потайки перевела подих.
Яке щастя, що вона повірила…
Ю Жубін раптом ляснула себе кулаком по долоні й вигукнула, наче щойно прокинувшись: «Я ж не взяла піжаму!»
Вона геть не розраховувала залишатися в Тан Ханьцьов на ніч. Тож не те що піжами з кроликом — вона взагалі ніякої не взяла, прийшовши до Тан Ханьцьов просто «в чому була», аби скласти тій компанію за роботою.
Тан Ханьцьов байдуже відказала: «Одягнеш мою».
В її зрості було метр сімдесят один, в Ю Жубін — метр сімдесят, різниця всього в сантиметр. Та і фігурами вони не надто різнилися, тож одяг Тан Ханьцьов точно мав підійти.
Ю Жубін зніяковіло потерла потилицю й непевним голосом запитала: «Але ти ж казала... що для ночівлі у тебе обов’язково треба мати піжаму з кроликом...»
Тан Ханьцьов відповіла: «Нічого страшного, обійдемося без цього».
Вона й так вигадала той привід лише для того, аби обіймати дівчину уві сні, тож не могла її тепер винуватити. Це була її особиста забаганка, і вона не мала права вимагати від Ю Жубін бути до неї готовою. Тим паче зараз глибока ніч — не виганяти ж її додому по речі?
Ю Жубін лише слухняно мукнула, хоча в душі страшенно жалкувала.
Чорт, знову втрачено нагоду обійняти Цьовцьов під час сну!
…
Переодягнувшись у темно-синю піжаму Тан Ханьцьов і швидко впоравшись із вечірніми процедурами, Ю Жубін залізла в ліжко.
Стиль оформлення житла родини Тан, здавалося, був скрізь однаковим: лаконічно, вишукано й дуже просторо. Меблі, звісно, були найкращими, а підігрів підлоги працював ідеально — ніякого натяку на холод.
Аби не викрити свій обман, Тан Ханьцьов заздалегідь замкнула другу спальню, збрехавши Ю Жубін, мовляв, ще не придумала, що там облаштувати, тому поки тримає її зачиненою.
Ю Жубін повірила без жодних підозр. Вона лише кивнула й знову солодко позіхнула — втома брала своє.
Останнім часом вона була виснажена до краю: кінець року, нескінченні роз’їзди та виступи — її сили були на нулі.
Тан Ханьцьов дістала з шафи чорну піжаму — такого ж фасону, як і на Ю Жубін. Вона купила два кольори, бо вони були зручними.
Вона обернулася з одягом у руках і побачила, як Ю Жубін втомлено сидить на краю ліжка, втупившись у порожнечу.
Їй здалося, що Ю Жубін зараз виглядає дуже загальмованою — настільки вона втомилася.
Повагавшись три секунди, Тан Ханьцьов раптом підійшла до неї, поклала руки їй на плечі й без вагань припала до її губ.
Це не був палкий чи майстерний поцілунок, він не тривав вічність — лише коротка, ніжна втіха.
Тан Ханьцьов відсторонилася і хрипким тихим голосом мовила: «Спи. На добраніч».
Цей ніжний поцілунок на ніч був водночас і наказом відпочивати, і розрадою.
Наказом — щоб вона нарешті виспалася, розрадою — щоб зняти напругу останніх днів.
Серце Ю Жубін миттю сповнилося спокоєм, і вона тихо відповіла: «На добраніч».
…
Ю Жубін прокинулася лише о дванадцятій дня. Місце поруч із нею було вже порожнім і холодним.
Сонна, вона підвелася й повільно побрела до вітальні, де побачила Тан Ханьцьов, яка неспішно пила каву.
Помітивши дівчину, Тан Ханьцьов рушила до кабінету й кинула на ходу: «Прокинулася — йди вмивайся».
Ю Жубін слухняно кивнула, солодко потягнулася й пішла до ванної.
Коли вона вийшла, у спальні раптом задзвонив телефон. Вона здивовано підняла слухавку — номер був незнайомий. Ю Жубін уже збиралася скинути виклик, аж раптом Тан Ханьцьов з’явилася на порозі й коротко наказала: «Відповідай».
Після чого знову пішла у вітальню. Вона наче заздалегідь знала, що цей дзвінок надійде.
Ю Жубін нічого не лишалося, як відповісти. На тому кінці почувся тоненький жіночий голосок.
«Добрий день! Чи можу я почути пані Ю Жубін?»
Ю Жубін розгубилася: «Е-е... так, це я».
Дівчина продовжила: «Вас вітає крамниця солодощів "Цукерка". Віднині ви є власницею нашого закладу, тож ми телефонуємо, аби запитати: чи будуть у вас якісь розпорядження для нас?»
Ю Жубін: «???»
Зачекайте, з якого це дива я...
Вона миттю згадала той впевнений тон Тан Ханьцьов, коли та наказала відповісти, а потім — свої власні слова:
«Ціна невисока, однієї цукерки достатньо».
Одна цукерка...
Ю Жубін була в шоці.
Я мала на увазі людину, а ти подарувала мені цілу крамницю???
----------(Автор має що сказати)---------
Сьогодні в троля Ю був день, коли вона образилася на гроші.
------(Перекладач має що сказати)------
Після таких взаємодій, вони все ще сумніваються…