Кривавий, образливий роман у заможній родині — ці шість слів звучали зовсім не серйозно.
Проте чому ж Ю Жубін виглядала такою натхненною та сповненою азарту?
Тан Ханьцьов, сидячи у своєму кріслі, вирішила діяти прямо й запитала: «Що це означає?»
Ю Жубін люб’язно пояснила: «Це історія про кохання між бідною дівчиною та заможним чоловіком. Їхні почуття зазвичай стикаються з численними перешкодами, що завдають як фізичних, так і душевних страждань. Наприклад, батьки героя дають дівчині чек на мільйони, вимагаючи, щоб вона залишила їхнього сина».
«Або ж, до прикладу, ув’язнення...»
Малися на увазі певні сцени, не призначені для дітей.
Тан Ханьцьов відчула неладне. Тема розмови ставала надто відвертою, особливо згадка про ув’язнення. Вона підозріло запитала: «Ти справді хочеш, щоб я тримала тебе під замком?»
Яка дивна думка.
Хіба може людина прагнути неволі?
Ю Жубін, почувши таке пряме запитання, зніяковіла. Її щоки вкрилися ніжним рум’янцем, а вигляд став таким тендітним, що викликав бажання піклуватися про неї: «Якщо це будеш ти, Цьовцьов... то я не заперечую».
Справа не в ув'язненні, а в самій грі!
В інтенсивному фізичному контакті!
На жаль, добропорядна пані Тан не здогадувалася про підтекст і з усією серйозністю промовила: «Схменися. Незаконне позбавлення волі — це кримінальний злочин».
Ю Жубін: «...»
То ви справді такий законослухняний керівник?
Але ця щира серйозність здалася їй надзвичайно чарівною. Навколо ніби розлилося рожеве сяйво, а повітря сповнилося солодким ароматом улюблених цукерок.
Вона вдивлялася в обличчя жінки навпроти, і в її очах було стільки ніжності, що вона мимоволі прошепотіла: «Цьовцьов, така мила».
Тан Ханьцьов здивувалася, вдруге почувши такий комплімент. Ю Жубін говорила це відкрито й радісно, не приховуючи свого захоплення.
Вона мимохіть подивилася на дівчину й побачила щире обожнювання в її погляді.
Тан Ханьцьов відчула, як її обличчя охоплює жар. Хвиля сором’язливості змусила її відвернутися й удавано відкашлятися.
Вона вже давно доросла жінка, хіба до неї пасує слово «мила»...
Ю Жубін помітила цей рум’янець, що з’явився після її слів.
Її очі засяяли від радості. Вона підвелася, підійшла ближче й почала розглядати її бездоганне обличчя, тихо всміхаючись: «Моя Цьовцьов справді неймовірно мила».
Те, що вона червоніла від похвали, було вершиною чарівності!
Тан Ханьцьов знову кашлянула й збентежено мовила: «Не говори дурниць...»
Ю Жубін щохвилини знаходила її дедалі милішою. Почуття до неї зростало, заповнюючи серце до країв.
Вона відповіла: «Це зовсім не дурниці. Ти — наймиліша у світі. Якщо не віриш, запитай у батьків».
Враховуючи любов Тан Хетяня до доньки, він би, напевно, розмістив на всіх рекламних площах слова про те, що його дитина — найпрекрасніша у світі, аби підтримати цю думку.
Тан Ханьцьов, звісно, не збиралася цього робити. Вона знала, що для батьків діти завжди залишаються найкращими.
Проте вона не звикла до подібної похвали від інших. Слово «мила» вже давно не асоціювалося з нею.
Але Ю Жубін вважала саме так. Вона була настільки зворушена, що обійняла її за шию, прагнучи поцілунку.
Ю Жубін з усмішкою прошепотіла: «Цьовцьов, ти така чудова, я так хочу тебе поцілувати!»
Їй хотілося поцілувати її і навіть покататися з нею в обіймах!
Тан Ханьцьов, очевидно, не заперечувала проти такої інтимності, тож Ю Жубін вирішила скористатися нагодою.
Тан Ханьцьов притримувала її за талію, уникаючи зустрічного погляду: «Будь серйозною...»
Ю Жубін переконливо заперечила: «Чому ж моє бажання поцілувати бойову подругу є легковажним? У поцілунках між дівчатами немає нічого особливого!» Вона додала з притаманною їй лагідністю: «Ох, ну поцілуй мене, будь ласка! Лише через поцілунки ми зможемо звикнути одна до одної».
«008 стверджує, що мені знадобиться понад п’ятдесят сеансів корекції!»
008, чиє ім’я раптово згадали, завмер у цілковитому замішанні.
008: Я ніколи не казав, що потрібно коригувати п’ятдесят разів!
Більше того, така кількість значно перевищує будь-які припустимі норми!
Він уже збирався заперечити, як почув благання Ю Жубін: Не викривай мене, дозволь зберегти гідність. Дякую, старший брате, я вдячна старшому братеві!
008: [...] А як щодо моєї гідності?
Зрештою, він поступився і мовчки взяв на себе відповідальність за ці «п’ятдесят корекцій».
Тан Ханьцьов була приголомшена: «Невже так багато?»
П’ятдесят разів здавалися надмірною кількістю.
Ю Жубін скористалася нагодою сісти їй на коліна, вдаючи нещастя: «Я така бідолашна, справді нещасна, слабка й беззахисна...»
Уся увага Тан Ханьцьов була прикута до її слів; вона навіть не звернула уваги на те, наскільки близькою стала їхня поза. Співчутливо гладячи дівчину по спині, вона втішала її: «Не хвилюйся, я завжди буду поряд».
Ю Жубін скористалася моментом і жалібно промовила: «Мені зараз потрібен поцілунок найвродливішої жінки у світі, лише це принесе спокій моїй душі».
008: [...]
Хто б пожалів мене?
Він і не підозрював, що вона не лише майстерна у суперечках, а й талановита актриса. 008 вирішив, що видовище надто нестерпне, і повернувся до аналізу даних.
Тан Ханьцьов, майже не вагаючись, обережно підняла її обличчя і ніжно поцілувала в білосніжну щоку.
Ю Жубін: «...»
Чи не здається тобі, що ти обрала не зовсім правильне місце?
Тан Ханьцьов запитала після поцілунку: «Тобі стало краще?»
Ю Жубін збентежено відвела погляд: «Е-е... так, краще, проте... хіба під час корекції ми цілуємося в щоку?» Вона додала з удаваною серйозністю: «Хіба ми не мали звикнути до справжніх поцілунків заради тих п’ятдесяти разів?»
Що за поцілунок у щоку?!
Як ти могла цілувати мене в щоку?!
Я не дозволю цього!
Поцілунки в щоку перешкоджають розвитку та прогресу людських емоцій!
Тан Ханьцьов здивовано підняла брову; вона відчувала певну невідповідність, проте аргументи дівчини здалися їй логічними. Вона покірно мовила: «Мабуть, я помилилася. Повторити ще раз?»
Вона не відчувала жодного спротиву до цих пестощів, а Ю Жубін так охоче їх прагнула, що черговий поцілунок не здавався чимось забороненим.
Ю Жубін радісно вигукнула: «Звісно! Не варто виявляти зайву стриманість!»
Тан Ханьцьов розсміялася, відчуваючи, як напруга зникає. Вона обережно взяла дівчину за підборіддя і знову ніжно торкнулася її вуст.
Ця м’якість була такою привабливою, що в ній хотілося розчинитися без залишку.
Тан Ханьцьов не дозволила собі втратити контроль: вона лише на мить припала до її губ, а потім відсторонилася, зустрівшись поглядом з її сяючими очима.
Обидві мовчали, занурені у власні думки. Між ними запанувала особлива атмосфера близькості, ніби невидимі червоні нитки долі повільно спліталися навколо них, навіки поєднуючи їхні життя.
Туп —
Тан Ханьцьов, здавалося, відчула щось недобре — у її серці.
«Тук-тук-тук —» Стук у двері кабінету миттєво розвіяв інтимну атмосферу, що панувала в приміщенні.
Обидві дівчини відразу прийшли до тями.
Двері відчинилися, і до кабінету ввійшла Хань Вей, тримаючи в руках щойно підготовлену угоду про конфіденційність для пари. За збігом обставин вона застала сцену, яку підлеглій спостерігати не належало.
Ю Жубін сиділа в обіймах Тан Ханьцьов, тримаючи руки на її шиї. Їхня поза була настільки двозначною, що не залишала місця для сумнівів у характері їхніх стосунків.
Здавалося, що вони ось-ось інсценують щось відверте в офісі.
На обличчі завжди стриманої Хань Вей з’явився вираз «я так і гадала».
Стосунки між вами були точно не такими простими, як здавалося.
Три пари очей бігали туди-сюди, створюючи надзвичайно незручну атмосферу.
Ю Жубін першою вирішила розрядити ситуацію. З вельми поважним виглядом вона звернулася до помічниці: «Помічнице Хань, нехай вас не обманює наш нинішній стан, насправді...»
«Усе саме так, як ви й припустили. Продовжуйте вірити своїм очам!»
Тан Ханьцьов: «...»
Хань Вей: «...»
Така прямолінійність змушувала Хань Вей запідозрити, що ситуація насправді набагато складніша.
Тан Ханьцьов зневажливо поплескала її по нозі: «Зійди з моїх колін!»
«Слухаюсь!» — Ю Жубін негайно пересіла на протилежний бік столу.
Тан Ханьцьов запросила Хань Вей присісти й, переглядаючи ще теплу угоду, промовила: «Я маю надати тобі певні роз’яснення щодо сьогоднішнього інциденту».
Хань Вей була її довіреною особою і часто супроводжувала її, тому вона мала знати про справжній стан речей.
Зокрема, про ці удавані стосунки.
Щоб переконати Цьов Юньлі та Тан Шенхе в серйозності їхнього союзу, необхідно було передусім запевнити в цьому Тан Хетяня та Льов Веньцінь. Однак, зважаючи на упередженість Тан Хетяня стосовно Ю Жубін, він міг не повірити на слово.
Для нього юридично оформлений документ важив значно більше, ніж просто слова.
Саме тому Тан Ханьцьов вирішила укласти цю угоду — щоб батько не став перешкодою їхнім «стосункам» і не дав Тан Шенхе шансу знову зашкодити Ю Жубін.
Проте Хань Вей відрізнялася високою професійною етикою та вмінням зберігати таємниці. Вона чітко розуміла межі дозволеного, тому заслуговувала знати істину.
Тан Ханьцьов пояснила: «Наші стосунки — лише гра. Ми лише вдаємо пару, а цей документ підготовлено спеціально для моїх батьків».
«Лише вдаєте?» — перепитала Хань Вей.
Тан Ханьцьов ствердно кивнула: «Щоб Цьов Юньлі та Тан Шенхе облишили свої спроби втручатися в наше життя, ми вирішили оголосити про наш союз».
«Ти розумна людина, — додала вона. — І знаєш, як діяти далі».
Хань Вей поправила окуляри, зберігаючи певну недовіру: «Але чому тоді вона щойно сиділа у вас на колінах?»
Видовище, свідком якого вона стала, було надто переконливим для акторської гри.
У цей момент Хань Вей навіть відчула легку заздрість.
У її керівниці події розвивалися так стрімко, тоді як у її власних стосунках із партнеркою досі панував застій.
Кохання — складна річ, а для одностатевих пар — і поготів. Вона щиро захоплювалася сміливістю Тан Ханьцьов та Ю Жубін.
Ю Жубін гукнула її, привертаючи увагу.
«Я маю одну особливість», — цілком поважно промовила вона.
Хань Вей: «?»
«Побачивши вродливу людину, я відчуваю непереборне бажання посидіти у неї на колінах. Це дає мені змогу краще вивчити її риси та збагнути природу краси», — пояснила Ю Жубін.
Хань Вей: «...»
Щось не так з твоєю особливістю??
Ю Жубін подивилася на її недовірливий вираз обличчя та підняла брову: «Помічниця Хань мені не вірить?» Потім вона спокійно встала та сказала: «Я думаю, що помічниця Хань теж досить гарна, я можу...»
«У цьому немає потреби, я вам вірю!» — поспішила запевнити Хань Вей.
Ю Жубін, побачивши, що її аргумент спрацював, з удаваним сумом промовила: «Ох... шкода, що ви так швидко повірили».
Хань Вей: «...»
Хань Вей: [Налякана.JPG]
Навіть Тан Ханьцьов не могла не визнати винахідливості Ю Жубін.
Їй завжди вдавалося знайти потрібні слова, якими б безглуздими вони не здавалися на перший погляд.
Тан Ханьцьов повернулася до справи. Ретельно перевіривши кожен пункт угоди, вона передала її Ю Жубін.
«Підписуй, — мовила вона. — Моя дівчина».
----------(Автор має що сказати)---------
Знову публікую два розділи поспіль.
Почуття президентки Тан уже починають розквітати.
Ба більше, я навіть хотіла написати для них швиденьку першу шлюбну ніч.
Проте, зваживши все ще раз, я відмовилася від цієї ідеї.
------(Перекладач має що сказати)------
Ви відчуваєте це…ну, цей смак…смак тонни цукру)