Дівчина.
Ю Жубін була змушена визнати: їй надзвичайно подобалося, коли Тан Ханьцьов зверталася до неї саме так — нехай це й було лише частиною гри.
Вона була переконана, що навряд чи хтось у світі зміг би встояти перед цими словами, вимовленими Тан Ханьцьов, особливо ті, хто був зачарований її красою.
Коли врода затьмарює розум, Тан Ханьцьов могла б вимагати від своїх прихильників будь-якої жертви в обмін на таку увагу.
Тож і тепер Ю Жубін відчувала готовність заради неї на все.
Вона взяла ручку й підписала угоду, поки голос Тан Ханьцьов лунав над її вухом: «Підписання цього документа означає, що віднині тобі, цілком імовірно, доведеться протистояти моїм батькам разом зі мною».
Ю Жубін відповіла: «Це мій обов’язок».
Вони вже давно стали соратницями, що підтримували одна одну на спільному шляху. Разом вони протистояли системі, тож тепер спільний захист перед батьками родини Тан був цілком логічним кроком.
Це належало до її обов’язків як «дівчини».
Тан Ханьцьов продовжила: «Щойно в когось із нас з’являться справжні стосунки, ця угода втратить чинність, і ми негайно оголосимо про "розрив"».
В іншому разі це могло б завадити кожній із них шукати свою справжню пару.
Це суперечило б початковій меті створення документа.
Ю Жубін опустила погляд і тихо погодилася.
Зараз вона не мала права на заперечення. Серце затріпотіло лише в неї, а не в Тан Ханьцьов, тож вона не могла вимагати від неї постійної присутності.
Вона навіть мала бути готовою до того, що людина, яку вона кохає, може будь-якої миті обрати іншого й пов’язати з ним життя.
Можливо, їм судилося назавжди залишитися лише подругами.
Тому їй варто було якнайшвидше звикнути до цієї думки, щоб уникнути відчаю, коли настане час глянути правді в очі.
Ю Жубін підписала примірники й передала їх Тан Ханьцьов: «Нехай вони зберігаються у тебе. Оскільки це лише формальність, я цілком тобі довіряю».
Вона вірила, що та надійно зберігатиме документи й ніколи не використає їх для тиску чи зради.
Тан Ханьцьов кивнула, теж поставила свій підпис і дбайливо сховала папери разом із їхнім першим контрактом про конфіденційність.
Поглянувши на годинник, Тан Ханьцьов помітила, що настав час обіду, і запросила дівчину приєднатися до неї.
Ю Жубін охоче погодилася.
Тан Ханьцьов почала обирати ресторан, проте Ю Жубін зауважила: «Пообідаймо в їдальні "Хваяо". Не варто їхати так далеко, коли на вулиці так холодно».
До того ж це допомогло б уникнути зайвих витрат.
Завдяки Тан Ханьцьов, кухарі, яких Тан Хетянь найняв для компанії, були справжніми майстрами, чия майстерність не поступалася ресторанній.
Тан Ханьцьов усміхнулася, помітивши, що дівчина знову піклується про її кошти, і погодилася. Разом із Хань Вей вони вирушили до загальної їдальні.
…
Тан Ханьцьов майже ніколи не відвідувала їдальню; зазвичай обід приносили їй у кабінет, де вона могла поїсти на самоті.
З огляду на її статус, поява в загальному залі змусила б працівників почуватися ніяково, заважаючи їм відпочити. Крім того, вона сама цінувала тишу під час обідньої перерви.
Тож її сьогоднішній прихід став винятковою подією.
Щойно вона ввійшла, у залі запала тиша. Працівники напружилися, ледве наважуючись дихнути. Ніхто не сподівався побачити її тут без вагомої причини, а думка про звичайний обід здавалася неймовірною. Кожен мимоволі почав аналізувати власну роботу.
— Чи всі завдання я виконав вчасно?
— Чи якісно я працюю?
— Мабуть, вона прийшла не для того, щоб висловити мені догану?
Співробітники секретаріату, помітивши її, миттєво відклали прибори й підвелися, вітаючи: «Пані Тан!»
«Помічнице Хань!» — додали вони згодом.
Ю Жубін, тримаючи руки в кишенях, озирнулася довкола й тихо запитала: «Схоже, Цьовцьов ніколи раніше тут не бувала?»
Інакше її поява не викликала б такого переполоху.
Тан Ханьцьов підтвердила це і, звернувшись до присутніх, мовила: «Продовжуйте свій обід. Я прийшла сюди не у справах, а просто поїсти».
Почувши це, працівники секретаріату почали навперебій пропонувати їй місця: «Пані Тан, сідайте, будь ласка, тут!»
«Ні, пані Тан, краще біля мене!»
«Не слухайте їх, у мене тут найзручніше крісло!»
Ю Жубін із гордістю поглянула на Хань Вей: «Наша Цьовцьов справді користується великою пошаною, чи не так?»
Хань Вей мовчки кивнула.
Стосунки Тан Ханьцьов із працівниками секретаріату завжди були досить приязними, тому вони й наважувалися так відкрито виявляти свою прихильність.
Проте це мало і позитивний бік: принаймні їхня невимушена поведінка заспокоїла інших співробітників, які рідко контактували з Тан Ханьцьов.
Тан Ханьцьов ледь усміхнулася й заспокійливо змахнула рукою: «Продовжуйте обідати, не зважайте на мене».
Отримавши дозвіл, працівники секретаріату припинили суперечку, але скористалися нагодою, щоб потай привітати Ю Жубін, яка вже встигла стати загальною улюбленицею в їхньому колі.
Ю Жубін відгукнулася на їхні вітання таким самим ледь помітним жестом, після чого разом із Хань Вей рушила слідом за Тан Ханьцьов.
На іншому боці залу Сон Дженьджень не могла відвести погляду від Тан Ханьцьов.
Коли та з’явилася на порозі їдальні, дівчині здалося, ніби вона побачила світло. Поява цього «променя» викликала в неї захват, потяг і непереборне бажання діяти.
Вона теж прагнула... прагнула так само невимушено, як і секретарі, підвестися й запросити Тан Ханьцьов до свого столу.
Але це було неможливо, адже Тан Ханьцьов супроводжували двоє: помічниця Хань та... Ю Жубін.
Жінка, яка мала б перебувати в тренувальному таборі, не лише з’явилася тут, а й розділила стіл із Тан Ханьцьов, обідаючи з нею віч-на-віч.
Навіть після того, як Тан Ханьцьов сіла, у повітрі все ще відчувалася певна напруженість; принаймні жваві розмови вщухли.
Ю Жубін озирнулася довкола, перевела погляд на Тан Ханьцьов, а потім випросталася і звернулася до присутніх: «Не варто зосереджувати всю увагу лише на пані Тан. Зверніть погляд на дитину — дитині було непросто повернутися додому з шоу. Як мої дорогі земляки, хіба ви не хочете мені нічого сказати?»
«Хочемо, — повільно підвів голову начальник відділу пропаганди Лон Йов, підігруючи їй. — Чи не могла б ти рідше ставати темою для обговорення в мережі?»
Щоразу, коли її ім’я з’являлося в списках найпопулярніших запитів, він занепокоєно чекав, що пані Тан знову викличе його для суворої розмови чи наради.
Хоча минулого разу він отримав від неї дорогоцінний чай і був дуже задоволений... проте це трапилося лише одного разу!
Ю Жубін замислено промовила: «Це неможливо. Якщо я перестану бути в центрі уваги, це означатиме захід моєї кар’єри».
До того ж її природна здатність привертати увагу заощаджувала компанії значні кошти на рекламі. А хто ж відмовиться від вигоди?
Начальники інших відділів вирішили пожартувати над Лон Йовом: «Пані Тан, цей хитрун Лон Йов бажає компанії збитків!»
«Швидше, вираховуйте це з його зарплатні!»
Лон Йов був приголомшений: «Це неправда! Я цього не казав, не зводьте на мене наклеп!»
Веселі суперечки керівників викликали сміх у залі, остаточно розвіявши напругу. Усі з цікавістю спостерігали, як ті дотепно підколюють одне одного, вигадуючи неіснуючі провини, аби змусити Тан Ханьцьов накласти на колегу стягнення.
Ю Жубін, побачивши, що приязну атмосферу відновлено, з гордістю звернулася до Тан Ханьцьов: «Ну що, я добре впоралася?»
Тан Ханьцьов тихо засміялася: «Хіба це твоя заслуга?»
На її думку, це була лише майстерність начальників у взаємних кпинах.
Ю Жубін з гідністю зауважила: «Проте саме я зробила перший крок до виправлення ситуації!»
Тан Ханьцьов: «Добре, я почула тебе. Тепер їж».
Ю Жубін: «Слухаюсь!»
Зі свого місця Сон Дженьджень бачила, як вони невимушено розмовляють, і в її душі здіймалася хвиля заздрощів. Вона теж щиро прагнула мати такі теплі стосунки з президенткою Тан.
…
Після завершення обіду Хань Вей першою повернулася до виконання службових обов'язків.
Ю Жубін та Тан Ханьцьов покинули їдальню останніми. Оскільки в коридорах, що вели до кабінету, було порожньо, Ю Жубін почала тулитися до Тан Ханьцьов, ідучи майже впритул до неї. Зрештою Тан Ханьцьов не витримала й легенько торкнулася її лоба: «Ходи як слід».
Ю Жубін пригорнулася ще міцніше: «Належним чином іти неможливо — я так ситно пообідала, що зовсім не маю сил рухатися».
Попри докори, Тан Ханьцьов дбайливо вповільнила крок.
Помітивши цю поступливість, Ю Жубін задивилася на її чистий профіль. Відчувши раптове хвилювання, вона промовила: «Хочеться поцілувати милу Цьовцьов».
Тан Ханьцьов на мить завагалася, а потім зі стриманою посмішкою запитала: «Хіба ти не зробила цього раніше?»
Чому вона так прагне її поцілунків?
Ю Жубін із незворушним виглядом відповіла: «Як казали мудреці давнини: коли шлунок повний, а в домі тепло, думки линуть до гріховного».
Тан Ханьцьов: «...»
Ти певна, що мудреці казали саме так?
Ю Жубін продовжила: «Це все твоя провина».
Тан Ханьцьов здивувалася: «...Моя? Чому?»
Ю Жубін: «Тому, що ти занадто вродлива і постійно спокушаєш тебе поцілувати».
«О, жінко, ти неймовірно чарівна!»
Тан Ханьцьов: «...»
Отже, вона бажає поцілунку лише через зовнішню вроду?
Яка проста й водночас реалістична причина.
«Краще дивися під ноги», — Тан Ханьцьов легенько клацнула її по лобі. Ю Жубін скрикнула від несподіванки, відпустила її руку й притисла долоню до обличчя, приголомшено дивлячись на супутницю.
«Тан Ханьцьов, як ти могла мене вдарити! — вигукнула вона. — Невже я більше не твоя найдорожча і найулюбленіша?»
Тан Ханьцьов жартома підняла кулак: «Боюся, після одного мого удару "найулюбленіша" плакатиме дуже довго».
Ю Жубін негайно перехопила її руку, запобіжливо поцілувала кулак і з поважним виглядом промовила: «У цьому немає жодної потреби».
Після цього вона, наче нічого й не сталося, знову взяла її під руку, і вони весело покрокували далі, нагадуючи своєю близькістю закохану пару.
Сон Дженьджень, що йшла слідом за ними, завмерла від побаченого.
Невже... пані Тан справді віддає перевагу таким, як Ю Жубін?
Дівчата раптом зупинилися біля великого вікна. Ю Жубін почала розглядатися в склі, як у дзеркалі, а потім вказала Тан Ханьцьов на свій лоб із докором: «Дивись, почервоніло!»
«Я ж планую заробляти на життя завдяки своїй зовнішності!»
«Ти маєш за це відповісти!»
Тан Ханьцьов схрестила руки на грудях. Вона добре розрахувала силу удару і знала, що цей слід скоро зникне, проте спокійно запитала: «То ти, виявляється, покладаєшся лише на вроду?»
Людина, яка завжди вирізнялася здібностями, раптом заговорила про зовнішність?
Ю Жубін миттєво відпарувала: «Я ж кажу про майбутні перспективи».
А потім вперто додала: «Не змінюй тему, люба, негайно бери на себе відповідальність».
Тан Ханьцьов ледь помітно всміхнулася, наблизилася і ніжно поцілувала її в почервоніле місце: «Ось і все».
Ю Жубін задоволено кивнула.
Вона була в захваті: її Цьовцьов ставала дедалі ініціативнішою, самостійно даруючи поцілунки.
Сон Дженьджень була вкрай приголомшена цією сценою.
Отже, пані Тан і справді до вподоби такий характер, як у Ю Жубін!
Цієї миті в її голові народився зухвалий план...
----------(Автор має що сказати)---------
Легкі поцілунки президентки Тан з солоною рибою стали більш зрілими протягом дня.
------(Перекладач має що сказати)------
Давайте тут без зухвалих планів, не заважайте їм!