Ю Жубін задумливо торкнулася губами прозорої виделки, ошелешено споглядаючи жінку навпроти, яка зосереджено відповідала на повідомлення.
Світло від екрана висвітлювало її вії, темні, наче крила ворона, і надавало обличчю порцелянової гладкості. Її врода була яскравою та водночас суворою — немов гострий клинок, прихований у пелюстках червоної троянди: видовище, що викликає захват, проте змушує тримати дистанцію.
І троянда, і ніж здатні завдати болю.
Але тепер усе змінилося: ця гордовита троянда й холодний клинок були готові захистити її від будь-яких зовнішніх загроз. Речі, які мали завдати їй болю, тепер охоче ставали її ангелами-охоронцями, супроводжуючи її протягом довгої ночі.
До неї ця троянда з лезом була поблажливою.
Ця терпимість здавалася безмежною. Настільки, що Тан Ханьцьов дозволяла їй нескінченні жарти та провокаційну поведінку, не виявляючи жодного роздратування.
Чи знала вона межу, за якою закінчується терпіння Тан Ханьцьов? Безумовно.
Але вона також помічала, що Тан Ханьцьов щоразу розширює ці межі. Спочатку це було на п'ятдесят відсотків, потім на сто, а зараз уже на всі триста. Тепер вона почала підозрювати: поки вона залишається відданою, Тан Ханьцьов прийматиме будь-які її витівки з незмінною добротою.
«Цьовцьов», — невпевнено покликала вона.
Тан Ханьцьов ліниво підняла повіки, її очі блищали кількома розсіяними вогниками. Вона глянула на неї, а потім знову опустила погляд на екран, абсолютно незворушна.
Ю Жубін натхненно продовжувала: «Цьовцьов».
Не відриваючись від екрана, Тан Ханьцьов ледь чутно відгукнулася: «Хм?»
Ю Жубін почала випробовувати свою долю: «Цьовцьов».
«Цьовцьов, Цьовцьов!»
Нарешті Тан Ханьцьов відклала смартфон: «Ти більше не троль, ти тепер стала птахом?»
Інакше чому ти продовжуєш називати мене «Цьов»?
Невже це нова форма її дивакуватості?
Ю Жубін радісно всміхнулася: «Оскільки я бачу, що ти не заперечуєш проти такого ласкавого звертання, мені захотілося повторити його ще кілька разів!»
Звісно, Тан Ханьцьов не надавала значення таким деталям. Між близькими подругами подібна ніжність є природною. Вона не мала наміру гніватися через таку дрібницю, адже їх пов’язувала справжня дружба.
Ба більше, її власна мати досі називала її «крихітко», тож «Цьовцьов» було цілком прийнятним варіантом. Слово «крихітко» звучало значно пестливіше та сентиментальніше.
«Звертайся до мене, як забажаєш, мене це не турбує», — спокійно відповіла Тан Ханьцьов.
Ю Жубін засяяла від щастя: «Дякую, Цьовцьов. Як хочеш».
Вона не могла не нахилитися вперед і вичікувально запитати: «Ти справді вирішила залишитися зі мною цієї ночі?»
Тан Ханьцьов згадала повідомлення від асистентки: затриманий справді був фанатом Ю Жубін і шалено захоплювався нею, навіть ставився до неї як до дружини.
Щодо ножа він неодноразово давав розпливчасті відповіді, іноді кажучи, що це для самооборони, іноді кажучи, що це щойно куплений ніж, який він забув залишити вдома — його заяви були вкрай непослідовними та суперечливими.
Проте його поведінка вже була класифікована як переслідування. Напад на Тан Ханьцьов, підтверджений записами камер та свідченнями охорони, став підставою для взяття під варту. Принаймні найближчим часом він не зможе турбувати Ю Жубін.
Але що, як з'явиться другий, третій нав'язливі шанувальники?
А Ю Жубін сьогодні залишилася сама, навіть не на тому ж поверсі, що й будь-хто інший...
Тан Ханьцьов згадала її жалюгідний вираз обличчя, коли вона попросила розради та обіймів, і відчуття душевного болю неконтрольовано підхопило її серце.
Вона, мабуть, все ще дуже налякана, чи не так?
Тан Ханьцьов кивнула і відповіла: «Справді».
Попереду був вільний ранок суботи, а родинна вечеря була призначена на вечір, тож вона могла дозволити собі цей час.
Поки питання професійної охорони дівчат не було вирішено, вона готова була сама взяти на себе цю роль на одну ніч.
Отримавши ствердну відповідь, Ю Жубін посміхнулася ще щасливіше.
Цьовцьов така хороша; їй дуже подобається Цьовцьов.
Ю Жубін оперативно зателефонувала на рецепцію, щоб попросити принести набір туалетного приладдя, подушку та пару одноразових капців. Вона подивилася на Тан Ханьцьов та сказала: «Тоді перепрошую перед нашою президенткою Тан за те, що їй доведеться спати в такому звичайному готелі».
Люди їхнього статусу зазвичай обирають п'ятизіркові готелі з сервісом люкс і шаленою охороною, де подібні інциденти просто немислимі.
Думка про те, що ніжна принцеса Тан зупиниться у звичайному готелі та ділитиме з нею ліжко, сповнила її почуттям провини… і хвилюванням.
Троль, у якої тільки-но прокинулися почуття: Спати разом — це ж просто казка!
Тан Ханьцьов невимушено розстебнула два верхні ґудзики, відкривши лінію ключиць, і поправила волосся. «Це не має значення. Я не вибаглива».
Справжня «своя людина».
Погляд Ю Жубін пробігся по ключиці Тан Ханьцьов, а потім зупинився на її злегка розтулених червоних губах. Вона не могла не закрити обличчя долонями та сказала: «Моя Цьовцьов просто чудова. Боюся, я не зможу контролювати себе, якщо спатиму з тобою в одному ліжку...»
Президентка Тан лише поправила пасмо волосся за вухо. Вона вже давно звикла до подібних відвертих зізнань щодо своєї зовнішності. В інтернеті взагалі пишуть, що хочуть від неї дітей і «маленьких мавпенят», тож її вже нічим не здивуєш.
«У такому разі, — незворушно відказала вона, — тобі доведеться спати на підлозі».
Ю Жубін миттєво набула серйозного вигляду: «Я не така, як ті люди, які не можуть контролювати себе, і чий розум сповнений брудних думок. Я можу контролювати себе, будь ласка, будь певна!»
Тан Ханьцьов холодно, беземоційно посміхнулася: «О котрій годині розпочинається ваша робота завтра?»
«О десятій ранку», — відповіла Ю Жубін.
«Ну, час на відпочинок ще ніби є».
Ю Жубін замислилася: — «Мабуть...»
Останні дні були виснажливими через щільний графік зйомок, і лише цей вечір обіцяв справжній спокій.
Раптом згадавши щось, вона запитала: «А де помічниця Хань?»
Тан Ханьцьов здивовано подивилася на неї. «Вдома. Вона тобі потрібна?»
Ю Жубін озирнулася, ще більше розгублена: «Якщо її немає, то як ти сюди дісталася? Ти ж ніби не вмієш водити?»
Про цю особливість вона дізналася ще під час укладання контракту, коли пані Хань Вей наполегливо радила президентці не сідати за кермо. Напруження між ними тоді було настільки відчутним, що вона почувалася вкрай ніяково, очікуючи на конфлікт.
Хоча причина, через яку пані Хань Вей не дозволяла Тан Ханьцьов керувати автомобілем, досі залишалася для неї таємницею...
Тан Ханьцьов спокійно відповіла: «Викликала водія».
Хань Вей мала наказ стежити, щоб та не торкалася керма, тому зазвичай сама працювала водієм. Але сьогодні Тан Ханьцьов раптом вирішила привітати Ю Жубін, і їй було незручно висмикувати помічницю з дому. До того ж вона бачила, що останнім часом Хань Вей дуже чекає на кінець робочого дня, ніби вдома на неї хтось чекає. Тож вона не стала її турбувати, а сама стрималася й не сіла за кермо, і розсудливо викликала водія.
Коли Ю Жубін уже відкрила рот, щоб розпитати про причини такої заборони, Тан Ханьцьов випередила її: «Якщо питань більше немає, йди вмивайся і відпочивай».
«Твій графік зйомок дуже щільний, тому використовуй кожну нагоду для сну».
Ю Жубін лагідно всміхнулася й погодилася. Вона прибрала стіл, а згодом персонал готелю доправив гігієнічне приладдя.
Дівчина дбайливо поставила капці біля ніг гості й, жартуючи, продемонструвала зубну щітку Тан Ханьцьов: «Цьовцьов, ходи почисти зуби».
Тан Ханьцьов надіслала свою адресу дядьку Дону, домовившись, що він забере її завтра вранці, тож не було потреби турбувати помічницю Хань.
Робота протягом тижня вже й так достатньо виснажлива; їй слід добре відпочити на вихідних. Немає потреби бути водієм у начальника.
Дядько Дон відповів, що приїде вчасно завтра.
Піддавшись наполяганням Ю Жубін, Тан Ханьцьов відклала телефон, змінила взуття на готельні капці й, взявши свої речі, мовила: «Іди першою».
Ю Жубін кинула погляд на ліжко, і в її очах промайнула лукава думка: «Добре».
Вона залетіла у ванну, зі швидкістю світла зробила всі процедури й вилетіла звідти як куля, з розгону пірнувши під ковдру та знову загорнулася, як пельмень.
Потім вона просунула руку з-під ковдри й театральним жестом вказала на двері: — «Тепер ванна кімната у вашому повному розпорядженні», — приглушено промовила вона.
Тан Ханьцьов, спостерігаючи за цим перформансом, ледь стримувала сміх. З цією легкою усмішкою вона увійшла до ванної кімнати, повільно та методично розпочавши приготування до сну.
Вона не здогадувалася, наскільки прискореним було серцебиття дівчини, що ховалася під ковдрою.
Коли Тан Ханьцьов повернулася, ліжко було дбайливо підготовлене, а Ю Жубін чекала на неї, поплескуючи по вільній частині матраца: «Пані президентко, йдіть швидше! Ваша люба зігріла вам ліжко!»
Проте Тан Ханьцьов раптом стала біля вікна, пильно оглядаючи її з голови до ніг на ліжку.
Президентка Тан дійшла висновку: тут занадто мало місця.
Одномісному ліжку довелося прийняти на себе вагу двох осіб — тягар, до якого воно зовсім не було пристосоване.
«Чи не варто нам змінити номер на просторіший?» — запитала пані президентка.
Ю Жубін заперечила, цілком резонно зауваживши: «Ми обидві дуже худі, цього ліжка достатньо!»
«Крім того, я щойно зігріла ліжко, я не хочу вилазити, холодно...»
Завершивши фразу, вона стрімко сховалася під ковдрою, демонструючи непохитне рішення залишитися на своєму місці.
Тан Ханьцьов лише мовчки споглядала цю впертість, усвідомлюючи, що вмовляння не допоможуть. Зрештою, вони справді були стрункими, і спільний сон двох подруг на одному ліжку не видавався чимось неналежним.
Змирившись, вона підійшла до ліжка й підняла край ковдри. В'ялена рибина слухняно посунулася до стіни, звільняючи шлях, а щойно Тан Ханьцьов лягла — відразу перекотилася до неї й обійняла, кажучи: «Я дуже тепла, поділюся з тобою "опаленням"».
Тан Ханьцьов: «Тоді мені тобі дякувати?»
Ю Жубін: «Не варто подяки, служу народу!»
Тан Ханьцьов гидливо її відштовхнула.
Ю Жубін лише весело розсміялася, проте знову без тіні сорому обхопила її руку. «Ти вже спати хочеш?» — раптом поцікавилася вона.
«Зовсім ні. Чому ти питаєш?»
«У такому разі, давай поговоримо», — запропонувала Ю Жубін.
Її ставлення було таким же близьким, як у найкращої подруги.
Оскільки подібна близькість була для них звичною, Тан Ханьцьов не вбачала в цьому нічого особливого і спокійно відповіла: «Добре».
Ю Жубін із сяючими очима почала розповідати кумедні випадки з життя тренувального табору, а також повідомила новину про те, що Джов Дзюньвень та Тань Сі остаточно втратили інтерес до Цьов Юньлі.
Тан Ханьцьов уважно слухала, виявляючи щиру зацікавленість та вчасно підтримуючи розмову.
Поступово їхня бесіда перейшла від справ тренувального центру до буднів корпорації «Хваяо», а згодом вони почали обговорювати найрізноманітніші теми: від футурології до паранормальних явищ та тонкощів людських почуттів.
Завдяки невичерпному оптимізму Ю Жубін, розмова була надзвичайно приємною, сповненою легкості та взаємної прихильності.
Несподівано Ю запитала: «Якщо я колись у майбутньому знайду когось, хто мені сподобається, що ти зробиш?»
Замислившись на мить, Тан Ханьцьов відповіла: «Я побажаю тобі всього найкращого».
Ю Жубін вирішила випробувати її реакцію далі: «А що, як...»
«...Якщо мені сподобається жінка?»
------(Перекладач має що сказати)------
( ꈍᴗꈍ)