Тан Ханьцьов не була певна, чи причиною став переляк, проте Ю Жубін обіймала її надзвичайно міцно. Близькість її тіла була настільки очевидною, що ігнорувати її ставало дедалі важче.
У повітрі витав ледь помітний аромат Ю Жубін.
Тан Ханьцьов поплескала її по талії, нагадуючи: «Будь ласка, залиш мої коліна, ти все ще не вдягнена».
Ю Жубін, плекаючи егоїстичне бажання насолодитися моментом, не поспішала відпускати подругу.Вона одразу ж вдала слізливу гру і, схиливши голову на плече Тан, заговорила театральним тоном: «Ти безсердечний чоловіче! Ти роздяг мене догола, забрав мою невинність, а тепер скаржишся, що я не одягнена! Ой, лишенько-о-о...»
Тан Ханьцьов: «...»
«Це також репліка з твоєї останньої драми?»
Ю Жубін на секунду замовкла: «Та ні, це я щойно вигадала».
Тан Ханьцьов втратила дар мови: «...Злізай».
Ю Жубін обхопила її, наче вросла в місце, і з пафосом проголосила: «Нізащо! Поки народ не зігрітий, революція триває!»
Невже після того, як ти підкорила моє серце, я не маю права бодай на кілька зайвих митей твоїх обіймів?
Тан Ханьцьов засміялася: «Якщо не вдягнешся, ризикуєш захворіти. Хіба не ти казала, що застуда — це тяжке випробування?»
Вона так боялася холоду раніше, чому тепер так прагне накритися холодною ковдрою? Хіба вона не боїться застудитися?
«Що значить легка нежить порівняно з величчю народної справи... о-ой!» — раптово вигукнула вона.
Тан Ханьцьов незворушно приклала долоню до її оголеного стегна. Холод її руки, що нагадував дотик льоду, змусив «в'ялену рибину» затремтіти.
Дивлячись на її реакцію, Тан Ханьцьов спокійно запитала: «Якщо ти так боїшся холоду, чому не поспішаєш вдягнутися?»
Ю Жубін недовірливо подивилася на неї: «Тан Ханьцьов!»
Тан Ханьцьов спокійно підняла брову: «Хм?»
Ю Жубін ображено обхопила себе руками: «Я брудна».
Тан Ханьцьов: «?»
Ю Жубін вдала, що витирає сльози: «Я більше не чиста».
Тан Ханьцьов: «???»
«Жінко,ти торкнулася мене, тож ти маєш взяти на себе відповідальність! — проголосила Ю Жубін. — Нехай завтра ж пані Хань Вей підготує шлюбний договір. Я даю свою згоду на цей союз».
Здавалося, шлях до статусу першої леді корпорації «Хваяо» був для Ю Жубін надзвичайно коротким.
Тан Ханьцьов забракло слів. Така стрибкоподібна логіка була явно поза межами розуміння звичайних смертних.
Вона засміялася і перемістила руку вище — так само, як та минулого разу мацала її за спину. Тан міцно вхопила її за тонку талію, від чого Ю Жубін інстинктивно вигнулася і впритул притиснулася до неї: «Поводься пристойно, добре?»
Ю Жубін пирхнула: «Жінко, ти дуже цікава. Непристойно мацаєш мене за талію і водночас кажеш поводитися пристойно».
Невже вона справді залежна від того, щоб бути владним генеральним директором? Тан Ханьцьов засміялася: «Жоден владний бос не сидітиме на комусь у халаті, відмовляючись злізати».
Ю Жубін миттєво відкинула свій владний титул та охоче погодилася: «Без проблем, тепер я — маленька ніжна дружина великої президентки Тан, тому можу сидіти на ній в халаті скільки захочу».
Тан Ханьцьов мугикнула: «...А ти в курсі, що буде, якщо ти сидітимеш так далі?»
Ю Жубін, спираючись на сюжети популярних романів, серйозно припустила: «Це розбудить вашу приховану пристрасть, ви примусите мене до інтимності, і завтра я відчуватиму неабияку слабкість?» — а потім грайливо додала: «Ого, як захопливо!»
Тан Ханьцьов секунду мовчала — ця думка, вона справді доросла.
Вона втомлено торкнулася чола і промовила: «Якщо ти продовжуватимеш так сидіти... мої ноги заніміють».
Ю Жубін: «...»
Ю Жубін: «...Занадто реально».
Звісно, президентка Тан залишалася вірною здоровому глузду. Замість фатальної пристрасті — лише цілком реальний фізичний дискомфорт.
Ю Жубін турботливо злізла з ніг «реального боса» і пішла вдягати піжаму — звичайну синю флісову піжаму в цяточку, нічого особливого.
Перед цим вона дбайливо вкрила Тан Ханьцьов ковдрою, піклуючись про її тепло. Тан Ханьцьов не відмовила їй у доброті, накинувши ковдру собі на коліна, і поки та одягалася, обережно вийняла торт і поставила його на стіл.
Тортик був маленький і симпатичний, весь посипаний різнокольоровими цукерками — якраз такий, що точно мав сподобатися Ю Жубін.
Ю Жубін підсунула інший стілець, посміхнулася цукеркам на торті та сказала: «Дякую».
«Моя Цьовцьов така гарна та уважна!»
Тан Ханьцьов не заперечувала проти її звернення — дівчата часто так називають одна одну. Якби вона захотіла, то й сама б назвала її «моя Бінбін».
Вона подивилася Ю Жубін в очі й запитала: «На скільки років будемо ставити свічки?»
Вона не була впевнена, чи хоче святкувати відповідно до віку цього світу, чи свого первісного світу, тому підготувала набори цифр і для двадцяти дев’яти, і для двадцяти одного року.
Ю Жубін злегка всміхнулася: «А чи знайдеться місце для двадцяти чотирьох?»
Це був вік самої Тан Ханьцьов.
Тан Ханьцьов була приголомшена, здавалося, не очікувала такого запитання: «Я приїхала святкувати твій день народження, до чого тут мої роки?»
«Тому що сьогодні – і твоє свято також», — лагідно зауважила Ю Жубін.
«Я вирішила відзначити його завтра», — заперечила Тан.
«Святкувати наодинці – сумно, — махнула рукою Ю Жубін. — Оскільки ми маємо торт, давай відзначимо твій день сьогодні, разом зі мною». Вона вивела пальцем на кремі число «24».
Потім почала встромляти свічки з обох наборів: «Лише діти обирають щось одне, дорослі ж забирають усе!»
Тан Ханьцьов тихо посміхнулася, нічого не сказала і допомогла їй запалити свічки. Потім вона спостерігала, як Ю Жубін вимкнула все світло заради атмосфери, залишивши лише світло біля дверей.
У номері запала тиша, яку порушувало лише віддалене виття завірюхи. Вони сиділи в напівтемряві, і лише м’яке світло свічок дозволяло їм бачити обличчя одна одної.
«Дякую, — першою сказала Ю Жубін, — що приїхали аж сюди, щоб відсвяткувати мій день народження».
Тан Ханьцьов злегка підняла очі. Помаранчеве світло свічок додавало її обличчю ніжності, а вогники, що тріпотіли, наче дві зірочки впали в її очі, роблячи погляд неймовірно сяючим.
Думки Тан Ханьцьов мить блукали, потім вона отямилася і сказала: «Нема за що. Ми ж друзі, я мала так вчинити».
Друзі...
Ю Жубін розтягнула губи в широкій усмішці: «Точно, ми ж друзі».
Найкращі у світі друзі.
«Загадуй бажання», — лагідно промовила Тан Ханьцьов.
Ю Жубін кивнула, потім подивилася на маленький торт перед собою і раптом сказала: «Хочу, щоб Тан Ханьцьов завжди була моїм другом».
А про себе додала: Це речення з пропущеним словом: (дівчиною)-другом, дякую.
Тан Ханьцьов ледь насупилася: «Навіщо ти озвучила це? Хіба бажання не втрачають сили, коли про них дізнаються інші?»
Ю Жубін переконливо заперечила: «Якщо хочеш, щоб твоє бажання здійснилося, треба вимовити його вголос. Інакше як хтось дізнається, яке твоє бажання? А якщо воно може здійснитися лише тоді, коли ти не вимовляєш його вголос, то чому мій батько не повернувся, коли я бажала в глибині душі?»
У будь-якому разі, вона ніколи б не зізналася, що хотіла, щоб Тан Ханьцьов почула її бажання!
Тан Ханьцьов: «...»
Ти коли-небудь замислювалася над тим, що твоє бажання трохи бунтівне, і Бог не може його виконати?
Але враховуючи, що це її день народження, Тан Ханьцьов не відмовила їй і погодилася з її ідеєю: «Я завжди буду твоїм другом».
Ю Жубін про себе: Офіційно заявляю, у неї теж речення з пропущеним словом!
Ю Жубін посміхнулася Тан Ханьцьов і загадала друге бажання: «Бажаю...»
Тан Ханьцьов перебила її: «Стій, хіба бажання не має бути лише одне?»
Ю Жубін серйозно відказала: «У день народження іменинник — головний бос. Як іменинник каже, так і буде. А іменинник каже, що бажань може бути скільки завгодно».
Тан Ханьцьов: «...» Гадаю, ти маєш рацію, але це теж здається неправильним.
Ю Жубін: «Гей, загадуй і ти багато бажань, не соромся цього маленького тістечка!»
Тан Ханьцьов була розбита її перекрученою логікою і замовкла.
Іменинниця, Ю Жубін, з чистою совістю загадала своє друге бажання: «Сподіваюся, моя Цьовцьов буде здоровою, і всі її бажання здійсняться в найближчі дні».
Тан Ханьцьов здивовано поглянула на неї: «Чому ти не просиш цього для себе?»
Ю Жубін гордо випнула груди: «Оскільки я головна героїня, мені пощастило, я не помру!»
Нескінченні збереження та завантаження, розумієш?
Більше того, вся її нинішня мотивація походить від Тан Ханьцьов. Тільки якщо вона житиме добре та здоровою, і робитиме те, що хоче, у неї буде мотивація боротися проти системи та... залишатися в цьому світі, сміливо зустрічаючи реальність, до якої вона не може повернутися.
Тан Ханьцьов завжди була неймовірно важливою для неї, але нещодавно вона стала ще важливішою.
«Ти повинна добре піклуватися про себе, — додала Ю Жубін вже серйозніше. — Твій добробут — запорука мого спокою».
Тан Ханьцьов усміхнулася і похитала головою: — «Ти не можеш жити лише заради боротьби з системою. У тебе мають бути інші цілі. Зроби те, що раніше не встигла або на що не вистачало можливостей».
«Не хвилюйся, я буду поруч і допоможу тобі в усьому».
Перше, що спало на думку Ю Жубін: — Акторство.
Мрія, що розбилася об невдачі її колишньої жалюгідної контори.
Тан Ханьцьов ніби відчула її прагнення: «Хваяо вже має для тебе цікаві пропозиції в кіно. Усе залежить від твого бажання та графіка».
Вона коротко описала їй персонажа та сюжет другої головної жіночої ролі у фільмі «Спекотне літо». Ю Жубін, вислухавши, ляснула рукою по столу та вигукнула: «Граю! Ще й як граю!»
«Залиш це, залиш це для мене! Ніхто не може це у мене забрати!»
Тан Ханьцьов злегка посміхнулася: «Вона вже твоя».
Очі Ю Жубін, зморщилися, коли вона подивилася на торт, вкритий гарненькими маленькими цукерками. Вона пом’якшила тон і тихо сказала: «Моє останнє бажання — щоб у майбутньому людина, яка мені подобається, полюбила мене взаємністю».
Потім вона звернулася до Тан Ханьцьов: «Тепер твоя черга».
Тан Ханьцьов поглянула на торт і впевнено промовила: «Я бажаю, аби всі мрії Ю Жубін здійснилися».
Ю Жубін на мить була приголомшена, потім подивилася на неї, її очі сповнилися ніжною посмішкою: «Тоді я прийму ваші найкращі побажання.
Сподіваюся, колись... ти справді мене покохаєш.
Вони сиділи разом і весело базікали деякий час. О пів на десяту асистентка Ю Жубін написала Тан Ханьцьов, що з фанатом-сасеном розібралися, і запитала, чи потрібно їй ще щось.
Тан Ханьцьов глянула на свій телефон, потім на людину, яка їла торт, і запитала: «Чи може ваша асистентка сьогодні скласти вам компанію?»
Ю Жубін , кусаючи свою прозору виделку, на мить подумала і напівжартома сказала: «Хіба ти не можеш залишитися зі мною? З тобою я почуваюся безпечніше; тільки ти можеш заспокоїти моє перелякане маленьке серце».
Бойова майстерність Тан Ханьцьов була практично неперевершеною; будь-хто з нею почувався б неймовірно безпечно.
А якби вона була готова залишитися на ніч, це було б ще краще!
Тан Ханьцьов глянула на неї, потім опустила погляд на екран.
«Звичайно, — сказала Тан Ханьцьов, — я залишуся з тобою».
----------(Автор має що сказати)---------
Все заради спільного ліжка (?)
Серце Ю-дитинча шалено забилося!
------(Перекладач має що сказати)------
Неймовірно милий розділ (๑♡⌓♡๑)