Тан Ханьцьов відповіла без жодних вагань: «Я все одно бажатиму тобі щастя».
Ю Жубін разом із нею споглядала стелю і, піддавшись раптовому пориву, додала: «А згодом припиниш наше спілкування?»
«Чому ти так вирішила?» — запитала Тан Ханьцьов.
Ю Жубін не наважувалася зустрітися з нею поглядом, намагаючись зберегти незворушність: «Якби ти мала упередження щодо одностатевих стосунків, такий розвиток подій був би цілком імовірним, чи не так?»
«Цього ніколи не станеться, — твердо запевнила Тан Ханьцьов. — Мій погляд на стосунки не такий вже й вузький».
«Кохання за своєю природою вільне від будь-яких кайданів. Ніхто не має права визначати його межі чи форму. Воно може розквітнути як між чоловіком і жінкою, так і між представниками однієї статі. Це сфера абсолютної свободи».
«Чи належить твоє серце чоловікові, чи жінці — це не має значення. Важливо лише те, що це твій вибір і твоє почуття».
Тан Ханьцьов провела кілька років за кордоном, і її середовище відрізнялося від китайського. Її погляди на певні сфери, такі як стосунки, також відрізнялися.
Там серед її оточення були не лише гетеросексуальні пари, а й люди з іншою орієнтацією.
Вони не вбачали потреби приховувати своїх обранців; навпаки — з гордістю знайомили її з ними. У їхньому колі панувала атмосфера взаємоповаги та щирості, позбавлена будь-яких непорозумінь через особисті вподобання.
Для неї всі були насамперед особистостями, наділеними рівними правами. Вона вважала будь-яку дискримінацію через інакшість проявом незрілості, якої цураються навіть діти.
Цей період життя вона згадувала з особливою теплотою, адже тоді була вільною від впливу Цьов Юньлі та нав’язаного системою сценарію. Будучи змушеною виконувати роль маріонетки, вона нарешті отримала перепочинок від обов’язку скрізь слідувати за ним. Це були рідкісні миті свободи у її непростій долі.
Вислухавши її, Ю Жубін відчула, як тягар сумнівів, що супроводжував її першу закоханість, миттєво зник. Проте виникло інше питання: чи зможе Тан Ханьцьов прийняти почуття жінки до неї самої?
Ю Жубін не соромилася слів і одразу запитала: «А чи траплялося за ті роки, що жінки освідчувалися тобі в коханні? Чи не викликає у тебе неприязні думка про те, що ти можеш подобатися жінці?»
Тан Ханьцьов за сценарієм була першою красунею світу, тож не могло бути такого, щоб у неї ніхто не закохався.
І справді, Тан Ханьцьов відповіла, що таке траплялося, і доволі часто. Але вона всім відмовляла — точніше, відмовляла вона, коли була маріонеткою.
Однак вона не звинувачувала б ляльку в цьому рішенні, бо якби вона мала контроль над своїм тілом, то теж би відмовилася.
Якщо маріонетка відштовхувала прихильників через нав’язане «кохання» до Цьов Юньлі, то сама Тан Ханьцьов робила б це через відсутність взаємності.
Вона ставилася з повагою до кожного щирого почуття, незалежно від статі того, хто його виявляв. А найвищим проявом поваги вона вважала чесність, яка дозволяла людині не плекати марних надій.
«Стать людини не може стати причиною моєї антипатії чи зневаги, — пояснила Тан Ханьцьов. — Це лише вияв симпатії, і в ньому немає нічого неприпустимого».
Ю Жубін відчула справжнє полегшення. Вона розслаблено спостерігала за бездоганним профілем подруги.
Думки та погляди цієї жінки були відкритими, а душа — широкою. Така людина найменше заслуговувала бути під контролем клятої системи. Вона мала бути собою і сяяти власним світлом.
«Ти варта всієї любові світу», — тихо промовила Ю Жубін.
Вона справді на це заслуговувала.
Тан Ханьцьов також повернула голову, і в цю мить їхні погляди зустрілися. У зіницях одна одної вони бачили лише власне відображення.
Погляд Тан Ханьцьов залишався спокійним, проте в ньому прочитувалася глибина й незвична ніжність.
Під цією лагідною увагою серце Ю Жубін, яка вже усвідомила свою прихильність, почало схвильовано прискорювати ритм.
Тук-тук, тук-тук —
Тан Ханьцьов на мить завагалася, а потім раптово наблизилася, уважно вивчаючи її риси, і промовила зі здивуванням: «Ти зашарілася?»
Це здавалося неймовірним: навіть така безсоромна людина, як вона, зі шкірою товстою, як міська стіна, могла почервоніти!
Ю Жубін торкнулася палких щік і, відводячи погляд, заперечила: «З вашою вродою неможливо зберігати спокій!»
Тан Ханьцьов сперлася на лікоть поруч із її подушкою і, не зводячи з неї очей, іронічно підняла брову: «Хіба ти бачиш мене вперше?»
Ю Жубін обхопила її обличчя руками, пильно дивлячись на неї: «Я вперше бачу тебе так близько». Потім, безсоромно, додала: «Все гаразд, я швидко звикну, головне, щоб ми ще кілька разів поспали разом...»
В ідеалі, ми могли б навіть розвинути почуття одне до одного під час сну.
Тан Ханьцьов легенько торкнулася її чола і холодно сказала: «Будь розсудливою».
Тан Ханьцьов знову вляглася зручніше і несподівано запитала: «Якою була твоя зовнішність... раніше?»
Ю Жубін на мить замовкла: «Що трапилося? Тобі не подобається моє обличчя? Чи варто мені зробити пластичну операцію? Триста шістдесят відредагованих фотографій, я можу зробити будь-який образ, який тобі подобається!».
Тан Ханьцьов втратила дар мови: «...Мені просто цікаво. Я не казала, що мені не подобається твоє нинішнє обличчя».
Триста шістдесят відредагованих фотографій, вона цілком здатна!
Ю Жубін багатозначно охнула, а потім дивним тоном сказала: «Важко описати словами. Насправді я виглядала так само».
«Проте нинішня я — це немовби моє відображення, вдосконалене ідеальною ретушшю. Кожного разу, коли я дивлюся у дзеркало, мені здається, що я бачу оброблену фотографію».
Завдяки цьому магічному вдосконаленню її риси набули надзвичайної чистоти та вразливості.
Одне й те саме обличчя справляло зовсім інше враження — очевидно, це був прояв ореолу головної героїні.
Раптом її осяяла здогадка, і вона запитала: «Невже попередня власниця цього імені завжди мала такий вигляд?!»
Тан Ханьцьов ствердно кивнула.
Ю Жубін не втрималася від різкого вигуку: «Яке зухвальство! Клята система, хай тобі не буде спокою!»
Загадка, що так довго її турбувала, нарешті розв’язалася. Стало зрозуміло, чому вибір системи пав саме на неї: збіг імен та ідентична зовнішність мали максимально спростити її злиття з образом героїні.
Яка жахлива удача!
Вона зовсім не бажала бути тією «обраницею», чия присутність приносить лише небезпеку.
Тан Ханьцьов, що була поруч, відчула її пригніченість і лагідно торкнулася її руки.
Відчувши заспокійливе тепло подруги, Ю Жубін заспокоїлася і повернула до неї обличчя.
У цьому світі вона була її єдиною опорою.
Втрати в одному завжди компенсуються здобутками в іншому. Тан Ханьцьов стала її найціннішим дарунком — тим, що змушував серце тріпотіти.
Ю Жубін кліпнула очима, мовчки зарившись головою в шию Тан Ханьцьов, обійнявши її за талію, ніби шукаючи розради.
Президентка Тан, яка була на 300% терпима до неї, зрозуміла її трагічний досвід і не відмовила їй у близькому підході. Вона лише злегка підвела голову, аби Ю могла вмоститися зручніше.
«Добре, що ти зі мною, — прошепотіла вона, зариваючись обличчям у її шию. — Я так рада, що познайомилася з тобою».
«Так» — ніжно відповіла Тан Ханьцьов, погладжуючи її по спині. — Я теж».
Ю Жубін задоволено всміхнулася і ще міцніше пригорнулася до неї: «Добраніч».
«Добраніч».
...
Сьома година ранку. У номері 5241 панували сутінки, і лише крізь щілини штор пробивалося слабке ранкове світло.
Тан Ханьцьов п першою відкрила очі. Вона взяла телефон, щоб перевірити час, на мить зупинилася, а потім спробувала встати, але виявила, що хтось все ще тримає її за талію.
Людина спала поруч з нею, її обличчя було спокійним і ніжним, чарівним і в сто разів милішим, ніж зазвичай.
Обережно звільнившись, Тан Ханьцьов привела себе до ладу й пішла вмиватися, вирішивши дати подрузі ще трохи часу на відпочинок.
Сьогодні на Ю Жубін чекала групова зйомка рекламного ролика. Виїзд був запланований на дев’яту годину, тож підйом о пів на восьму дозволяв зібратися без зайвого поспіху.
Проте, коли Тан Ханьцьов вийшла з ванної кімнати, вона побачила Ю Жубін, яка вже сиділа на ліжку, напівсонна й загорнута в ковдру.
Дівчина солодко позіхнула, виглядаючи сонною. Її очі були напіввідкриті, коли вона побачила, як виходить Тан Ханьцьов. Вона пробурмотіла і помахала їй: «Іди сюди, дай мені тебе побачити...»
Тан Ханьцьов, здивована, підійшла і нахилилася. «Що трапилося?»
Ю Жубін простягнула теплі долоні, взяла її за обличчя і, трохи подивившись, видала: «То ти таки фея...»
Вона зіщулилася і сховала руки назад під ковдру, бурмочучи: «Тепер зрозуміло, чому ти так легко покидаєш тепле ліжко в таку холоднечу...»
Тан Ханьцьов: «...»
Що це за логіка?
Тан Ханьцьов засміялася: «Більше не спатимеш? Можеш поспати ще двадцять хвилин».
Ю Жубін, апатично, сказала: «Я хочу спати двадцять днів...»
Тан Ханьцьов: «Спати двадцять днів — це недобре».
Це, мабуть, недалеко від смерті.
Ю Жубін важко зітхнула, тремтячи вилізла з ліжка та вирішила вмитися, щоб розбудити себе.
«Чи справді в кімнаті настільки низька температура?» — запитала Тан Ханьцьов, побачивши, як вона тремтить.
«Це прояв моєї поваги до зимової пори, — відказала Ю Жубін. — Було б неввічливо не здригнутися, коли зима так старається на вулиці».
Тан Ханьцьов: «…Отже, ти керуєшся лише благородними намірами?»
Ю Жубін сором’язливо всміхнулася: «О, все гаразд».
Тан Ханьцьов: «...» Я справді вас хвалила?
Поки Ю Жубін вмивалася, Тан Ханьцьов написала її асистентці, щоб дізнатися, чи та прокинулася. Якщо ні — сніданок організують самі.
Асистентка відписала миттєво: мовляв, уже біжить купувати, і спитала, що взяти.
Ю Жубін, чистячи зуби, висунула голову, показуючи, що вона не проти будь-чого теплого і їй байдуже до всього іншого.
Тан Ханьцьов не мала особливих уподобань, кажучи, що їй згодиться будь-що.
Легковажне ставлення Ю Жубін, було прийнятним, але Тан Ханьцьов змусила асистентку запанікувати.
Серце начальниці непередбачуване; чи справді щирим був легкий настрій начальниці?
У паніці вона не придумала нічого кращого, як звернутися до Хань Вей, яка завжди поруч із президенткою.
...
За двадцять хвилин асистентка принесла сніданок.
А ще за двадцять хвилин знову задзвонив дверний дзвінок. Ю Жубін саме перевдягалася у ванній, тож відчинити не могла.
Тан Ханьцьов підійшла до дверей, глянула у вічко й здивовано підняла брови: «Помічниця Хань?»
Хань Вей мовчки подивилася на неї.
У цей момент Ю Жубін відчинила двері ванної кімнати та вийшла, одразу ж потрапивши в поле зору Хань Вей, і тепло привітала її.
Хань Вей була явно приголомшена, помітивши дівчину, потім підняла окуляри та спокійно сказала: «Чи варто мені підготувати контракт, перш ніж приходити?»
«Контракт? — Ю Жубін почухала обличчя, намагаючись згадати, потім подивилася на Тан Ханьцьов: — Ти маєш на увазі той шлюбний договір, про який ми вчора згадували?»
Хань Вей: «...?»
Невже за одну ніч ваші стосунки зайшли настільки далеко?
----------(Автор має що сказати)---------
Помічниця президента Хань: Я не розумію.
Помічниця президента Хань: Але я також хочу мати таку швидкість розвитку…
[Маленький звуковий сигнал: Причина, чому система обрала Юю, не така вже й проста, але й не дуже складна.]
------(Перекладач має що сказати)------
( ꈍᴗꈍ)