Глава 743 - Гітрец Хейнлі. Частина - 2
Я не можу повірити, що він вагається втретє. Чому йому так важко говорити...? Це дратує мене...
Крім того, чому він нервово дивиться на мене то кудись ще? Якщо він зрозумів суть моєї картини, чому б йому просто не сказати це? До чого всі ці складності...?
Коли я хмуро подивилася на нього, Хейнлі зупинився і швидко перетворився в Королеву. Ось хитрий... він таким чином хоче уникнути розмови ...?
Потім він вибрався з купи одягу, енергійно розправив крила і почав танцювати, присипляючи мою пильність своєю милою поведінкою.
Великий орел танцював, дивлячись мені прямо в очі, він був занадто милим, але ... і підозрілим, він явно планував здолати мене своєю зброєю.
Навіть його танцювальні рухи були трохи іншими, ніж, коли він танцював від радості. Він щось наробив...? Вибачився в чомусь ...?
Що з ним не так...? Мій вираз обличчя лякає його ...? Він сказав, що моя картина чудова, я хороший художник, тоді в чому ж справа ...?
Хоча я почула своє обличчя, але не могла зрозуміти, чи він мав жахливий вираз — просто щупаючи його руками. Він мене та сильно розлютив, що я скорчила моторошну гримасу і це злякало його...?
Начебто з ним все було в порядку... Воно було цілком звичайним, таким же як завжди.
Проте, Гайнлі вів себе дуже дивно, я занепокоїлася і заговорила якомога м'яким та ніжним голосом.
- Йди до мене, любий.
Гейнлі припинив танцювати, підбіг до мене і повернувся в свою людську форму, як не бувало.
Коли я ніжно погладила його розпущене волосся, його світле волосся м'яко ковзали між моїми пальцями, наче шовк.
Це тому, що він зовсім недавно був птахом? Його волосся було особливо м'якими і вкрай приємними на дотик.
Поки я гладила його по волосах, тому що мені подобалося, як вони ковзають крізь мої пальці, я відкинулася на обголені груди Гейнлі і прикралася.
Раптом Гайнлі покликав мене незграбним голосом.
- Моя імператриця..."
Скільки часу вже минуло? Я, безумовно, гладила волосся Гейнлі, здається я деякий час заснула, тому що йому все ж вдалося приспати мене в прямому розумінні цього слова.
Коли я розплющила очі, то спала на теплі груди Гайнлі, як на подушці, мені було дуже тепло і комфортно, до такої міри, що вставати зовсім не хотілося.
- Вибач, я мабуть заснула...», змучений тоном сказала Навіє.
Як тільки я поспішила підняти голову, Хейнлі підняв руку, щоб обережно покласти мою голову назад на свою груди, і сказав спокійним тоном.
- Я не знаю, чи повинен я сказати тобі це ...."
- Що це? Крім того, чому ти рухаєш моєю головою по своєму розсудку?», з удаваним обуренням сказала Навіє.
- Хіба Імператор Совешу не виглядає трохи дивно...? Твоя голова сама повертається до мене на груди.."
Як тільки Гайнлі сказав, що Совешу виглядає трохи дивно, я різко зупинила руку, якою лоскотала його груди.
Слова Совішу про те, що він втратив пам'ять, знову прийшли мені в голову і я замислилась над цим.
Звичайно, я думала, що це брехня. Але тепер, коли Гайнлі вказав на це, у мене виникло питання. Може, він сказав мені правду...?
- Що тобі здалося дивним?
- А, про це..." заговорив було Хейнлі.
Кілька зморшок з'явилися на щоці Гайнлі, він задумався і замовк на якийсь час, а потім продовжив неперевіреним тоном.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr