Глава 742 - Хітрец Хейнлі. Частина - 1
- Моя імператриця.
- ...»,- Навіє не відповідала на його поклик, тому що була занурена у свої думки і нічого навколо.
- Моя Імператриця?
Фіолетові очі раптово з'явилися переді мною, в той час як я занурилася у свої думки через зустріч із Совешу, від якої я досі не могла прийти в себе.
Я відкинулася назад від здивування, це сталося рефлекторно, Гейнлі нахмурився і запитав стурбованим тоном.
- Про що ти так глибоко замислилася, люба?
Це був Гейнлі, він сидів на підлозі, схрестивши руки на колінах і пильно дивився на мене зацікавленим поглядом.
Я похитала головою з безтурботною посмішкою, щоб не викликати у Гайнлі надмірного занепокоєння.
Насправді... Я думала про те, чи справді Солешу втратив пам'ять, було правдою те що він мені сказав під час нашої зустрічі або він просто грає зі мною тому що хоче завдати ще більше болю.
Але я не могла сказати Гайнлі, що думаю про Совешу, тому що це напевно б йому не сподобалося, я хотіла його розстроювати, тож вирішила брехати.
- Я думала про живопис.
Як тільки я підняла вчорашню тему, яка стосується нас обох, Гайнлі здригнувся, прибрав руки і встав, ніби це тема йому не подобалася.
- А, зрозуміло ...»- неоднозначним тоном сказав Хейнлі.
Після цього він попрямував до столу, випив склянку води і найбільш природним чином спробував вийти з моєї кімнати, ніби хотів втекти подалі.
- Хейнлі... Їй не подобалося така поведінка.
Коли я назвала його по імені, він повільно повернувся до мене... тепер, коли я думаю про це, він був таким з вчорашнього дня.
У чому справа, чому він починає поводитися так дивно, коли я заводжу цю тему ...? Йому не сподобалася моя картина ...?
Він змінює тему кожного разу, коли я хочу поговорити про свою картину, невже я так жахливо малюю...?
- Ти бачив мою картину?
Коли я нарешті запитала його прямо, Гайнлі зробив серйозний вираз обличчя, дивлячись на золотисті прикраси по краях ліжка без будь-якої причини, ніби шукав в них порятунку.
Кожен, хто б бачив цю сцену, подумав би, що Гайнлі хоче втекти від цієї розмови будь-яким можливим способом. Ще трохи і він перетвориться на Королеву і вилетить у вікно.
- Гейнлі...? Хіба ти не отримав її...?
- Отримав, моя Імператриця...»,- відповів Хейнлі, не знаючи куди мені дивитися.
- Що ти думаєш про неї?
- Це чудова картина... Мені здається, моя імператриця хороший художник...», дивним тоном відповів Хейнлі.
Хейнлі задоволено кивнув, але все ж таки поміркував над цим.
- Сенс, закладений в картині... Глибокий..."
Глибоко? Чому він вагався у своєму останньому слові ...? Чому він говорить таким дивним тоном, як ніби в чомусь провинився ...?
- Мені потрібно трохи часу... Щоб зрозуміти... його...»,- продовжував говорити Хейнлі.
Він знову запнувся на останньому слові, що з ним не так ...? Гейнлі, наче учень, який намагається відповісти на запитання свого вчителя, але забув підготуватися.
- Я зрозумів, що зміст картини моєї Імператриці збігається з... Мої думки..." все в тій же манері продовжував говорити Гайнлі.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr