Розділ 44.
Виявилося, що особистість Еріни була такою ж ангельською як і її зовнішність.
« Я помилявся, і вона дійсно добра людина»
Тим не менш, слідом за цими зворушливими словами йшло ще дещо.
- Але у мене є умова.
- У-у-о! Уф-фут!
Клята і егоїстична курка! Як поліпшити ситуацію? Невже вона прийшла рятувати мене тільки для того, щоб потім нажитися? І ось, інтерпретувавши моє миття на свій власний лад, Еріна посміхнулася і заговорила:
- Так-так, я розумію, що ти згоден на все. Дуже добре. Отже, ти зробиш для мене магічну кулю, яка буде містити в собі якомога більше ефектів. Він повинен бути не гірше цього кинджала. Тобі це під силу, правда?
Магічна куля? Я ще не робив цього. До того ж, чи магічні кулі не мали відношення до категорії чаклунів? У такому випадку, чому вона звернулася до мене з таким запитом, а не до мага...
« Ні, зараз не час думати про такі дрібниці» — вирішив я і кивнув.
– Добре. Друга умова полягає в тому, що у майбутньому ти більше ніколи не будеш називати мене "мелкою". Мене звати Єфеміна. Клич мене просто Єфеміною. Договорились? - З усмішкою на обличчі запитала дівчина.
Вона що, перебрала алкоголь? Раніше вона називала себе Ериною, а тепер стала Єфеміною. Ким вона буде наступного разу? Чи це був просто псевдонім?
Як би там не було, ця умова мене цілком влаштовувала. Я знову кивнув, і Еріна-Єфеміна, діставши ключ, відкрила решітку, після чого витягла в мене з рота клап.
- Пфу-у!
Нарешті я знову відчув себе живою людиною. Утративши слину і дочекавшись, поки Ефеміна не роз'яже мене, я поставив цілком закономірне питання:
- Що відбувається? Навіщо ти прийшла за мною?
- Пропоную поговорити про це, як тільки ми звідси виберемося — кинувши мені кинджал, відповіла Єфеміна.
У тому ж мить я почув топотить по сходах солдатів.
– Мел... Тобто, Єфеміна може зараз і не найкращий час, але все-таки скажи мені, в чому справа? Якщо тобі вдалося проникнути сюди, то всі солдати повинні були бути вбиті...
- Їх занадто багато. Я заробляла більше ніж сто вартових, але це замок, а тут їх більше, ніж у всьому Уїнстоні. Навіть мені буде важко вивести тебе назовні.
- Пф-фе! - Вибіг я, від чого Єфемін здивовано подивилася на мене і запитала:
- Що смішного?
- Смішно те, що ти змогла розібратися з сотнею солдатів. Кузнецы не можуть так добре бороться. Тобі варто було б вести себе трохи легше.
- Я не коваль.
– А-а?
У відповідь вона уважно подивилася на мене. Її глибокі блакитні очі були красивими, як океанічні перлини. З іншого боку, вона все ще була дитиною. Але якщо б вона їла більше рису, то розміри її грудей збільшилися б, і тоді, можливо, вона могла б мене залучити.
- Гей, ти куди дивишся? — Прикрившись руками, вигукнула Єфеміна.
- Мене не цікавить маленька груди, так що можеш про це не турбуватися. Отже, ти не коваль? Що це означає?
- Який же у тебе все-таки огидний характер... - Я пробурмотала Єфеміна, але все-таки пояснила, — у мене особливий клас: « Видавець». Я просто прикидалася ковалем, створюючи навички Хана. А ты... Ти ж схожий на мене, вірно? Ти не звичайний коваля.
Дублікатор? Про такий клас я чув вперше. Отже...
- Рідкісний клас?
- Ніякий не рідкісний! Це епічний клас! - Єфемін обурився.
- Кхек!
Один з трьох епічних класів «Satisfy» належав цій дівчинці? У складній ситуації у неї не було ніяких причин блефувати, а тому...
- Добре, припустимо. Тоді навіщо ти розповіла мені про це? Якщо я правильно розумію, весь цей час ти приховувала свою особистість.
- Я розповіла тобі про свою таємницю тільки через обставини, що склалися. У тебе ж теж прихований клас. Я все знаю, так що не прикидайся звичайним ковалем і бийся в повну силу, інакше тебе вб'ють. Вот.
- Взагалі-то, я так і планував... - Кивнув я, після чого витягнув з ніжки мій кинджал.
Завдяки особливостях вашого класу, ви змогли екіпувати ідеальний Кінжал.
Цей предмет створений Вами. Ви повністю розумієте його структуру і виробничу технологію.
Якщо ви маєте справу з предметами, створеними безпосередньо Вом, то навіть при наявності 100% розуміння буде застосовано штрафи за невиконаним умовам.
Сила атаки ідеального Кінжала зменшується на 20 відсотків, при цьому буде лише половина характерних ефектів.
« Ідеальний Кінжал»
Рейтинг: уникальний.
Простір: 168/168.
Сила атаки: 242~264.
Швидкість атаки: +11%.
Кінжал, створений справжнім майстром з величезним потенціалом, але з якихось причин без досвіду чи репутації. Цю роботу виконував коваль Хан.
У матеріалах, які використовуються для виробництва кинджала, немає нічого особливого, але завдяки високим навичкам майстра і досвіду Хана вдалося викувати по-справжньому приголомшливу роботу.
Ефекти:
Існує невелика ймовірність миттєвого знищення цілей.
Лавкість: +20.
Вмонтований уміння: "Ветряною Удар".
Вмонтований уміння: "Більні руху".
Вимоги:
Рівень: 180 і вище.
Лавкість: 450 чи більше.
Влади Кінжала: Перший вищий рівень.
Штрафи застосовувалися, навіть якщо я мав максимальне розуміння речей, створених мною! Це було сумно.
« Так само штраф за використання унікального предмета — лише 20 відсотків? Що ж, вже краще».
- Твій справжній клас - вбивця? Для того, щоб використати цей кинджал, потрібно 450 Левкости і найвищий Володар Кінжалом... І це при всьому тому, що у тебе є кузні навички... Дуже дивно, — пробурмотіла Єфеміна, вражена тим, що мені вдалося екіпувати кинджал.
Очевидно, Єфеміна вже бачила параметри мого кинджалу і при цьому вирішила його повернути... Напевно, вона дійсно була дуже хорошою людиною.
« Я б зробив усе з точністю до того... Що ж, вона просто маленька і дурна дівчинка, яка абсолютно не знає, яким є світ насправді. Вона ж хоче, щоб я зробив магічну кулю, яка не буде поступатися цьому кинджалові? Зачекайте... А вартість матеріалів, необхідних для створення кулі, вона мені компенсує? Невже вона думає, що я зроблю його безкоштовно? П-проклята маленька обманниця ...."
Ні, судити Єфеміну було ще занадто рано, а тому я вирішив відкласти остаточне формування своєї думки про цю дівчину на потім.
А потім я повернувся до солдатів, які бігали в наш бік і сказав:
- Ветряною Удар.
З кинджала з’явився сильний порив вітру, що розкинувся по всьому коридору.
- Вмонтований уміння, що має таку неймовірну силу... Просто дивно, що вона присвиснула Єфеміна на десятку поранених і контужених воїнів.
Моя нова подруга не знала, що продемонстрована ним руйнівна сила насправді знаходиться зовсім не на тому рівні, де ми думали спочатку. Якби я відповідав вимогам для використання цього кинджала, сила Вітряного Удару була б вдвічі сильнішою.
« На жаль, але застосовується лише половина ефектів...».
- Послухай, Єфеміна, я повинен врятувати одного чоловіка.
- Е-е? Людина? А-а, ти напевно говориш про Хана? Я вже врятувала його, перш ніж прийти сюди...
- Хана теж схопили...? Я радий, що він у безпеці. Але я говорю не про Хана. Цього чоловіка звуть Хурой.
– ... Який такий Хурой?
Я коротко пояснив Єфеміні, від чого та поморилася і відповіла:
- Не знаю ніяких Хуроїв.
– ...
Я добре розумів, що тепер маю Ефеміну на душі. Вона хотіла якомога швидше виконати своє завдання, і тому відчувала нетерпіння та роздратування. Але мені все одно, як вона себе почуває.
Для порятунку Хуроя залишалося менше двох годин!
« Як тільки я його врятую і пройду завдання, то навчу йому морду".
Цей невдаха був причиною всіх моїх сьогоднішніх бід, а тому я твердо збирався поставити йому збунту. Але зараз у мене були важливіші проблеми, ніж розправа з Хуроєм.
– Уха-а-А-ак!
Близько 30 солдатів бігло в наш бік, і це змусило мене постійно нервуватись. Що стосується Єфеміни, на її обличчі не було жодних ознак занепокоєння. Дівчина лише витягла руку і тихо сказала:
- Копія руйнування.
Тьху-ух!
З кінчиків пальців Єфеміни з'явився сноп темно-червоних іскру, який миттєво трансформувався в копію.
Бум-бум, бум!
А потім магічна зброя обрушилася на охоронців і з оглушливим вибухом перетворила кожного з них в темно-сучасну димку. Це було неймовірно потужне закляття, яке очевидно ставили Єфеміну в один ряд з тією відьмою, Юрою.
- Ік!
Від подиву я навіть почав ікати. І як тільки така могутня магія могла використовуватися так легковажно?
« Вона не злиться на мене за те, що я їй сказав...» — подумав я, захоплено дивлячись на цю субтильну дівчину.
- Що таке? Хіба тобі не потрібно йти і рятувати Хуроя? - Вона запитала Єфеміна, що я відчуваю.
– ... Т-так...
Спочатку я хотів відповісти їй у своєму недбалому стилі, але потім зрозумів, що це звучить не так.
« Так, я більше ніколи не буду називати її дрібною і зроблю їй кулю. Вона дуже ризикувала, щоб врятувати мене... Більше я не буду ображати її".
Отже, кивнувши самому собі, я попрямував вглиб темниці.