Розділ 383 — Весілля століття (Часть 4).
Через кілька днів Мелтора загруз у дуже дивну атмосферу.
На світанку місцеві чиновники та двореяни, які жили в околицях столиці, отримали наказ, який вони просто не розуміли. Більше того, жодного пояснення в ньому не було.
У наш час відвідування палацу заборонено.
Ніхто не міг перетинати поріг палацу без спеціального королівського дозволу, незалежно від титулу чи посади. Незважаючи на цю дивну постанову, Курт III видав його сам — найкращий король в історії Мелтора. Таким чином, хоч деякі палаци почали цікавитися причиною такого раптового наказу, ніхто не був настільки дурним, щоб порушити його. У Центральній Башні, яка поділяла обов’язки палацових чиновників, також було тихо.
Така ж тиша висіла і в коридорах самого палацу.
Топ, топ.
Тільки через деякий час в одному з цих коридорів розступилися звуки кроків. Вони були неспішними і, чимось нагадаючи звучання музичного інструмента, незабаром зупинилися перед величними дверима. Потім господар цих кроків злегка непереконливо відкрив двері.
Скр-р-н...
Можливо, дверні петлі спеціально не змащували рясною кількістю олії, щоб простий скрип підкреслював розміри і масивність дверей. Але зараз це було неважливо. Одна жінка середнього віку Ізабелла Міллер, переступила через поріг і задзвонив голосом:
- Ого, який одяг! Не знаю, чий ти син, але ти дуже добре виглядаєш.
- Ха-ха-хо! Це наш син, наш.
— Батько, мати, у відповідь посміхнувся Тео, одягнений з розкішних матеріалів. Він очікував такої реакції, але попри всі припущення не міг звикнути до цього гардеробу. Йому було трохи незручно носити багатошарову, пошиту на замовлення одяг, але заради цього дня він повинен був змиритися з будь-якою незручністю.
— Почекай, твоя краватка трохи кривовато сидить, — проговорила Ізабелла, закінчуючи огляд свого сина. Потім вона поправила злегка перекослена краватка, після чого відступила назад і не в силах підняти голову. Теодор покинув батьківський дім ще зовсім хлопчиком, але тепер він одружиться... Це було незнайоме їй відчуття, від якого до горла підколював комок.
– Мама?
– Ох...
Оскільки сльози все-таки вирішили зраджувати по щоках Ізабелли, Теодор витер їх великим пальцем і подивився на неї своїми ясними очима. Вони були глибокими, як озера, і Ізабелла мусила визнати, що її син уже виріс. Він більше не був дитиною.
– ... Живи добре. І будь щасливий. Зрозумів? - Обнявши Теодора, прошепотіла Ізабелла.
- Так, мамо.
- Я знаю, що мій син дуже зайнятий, але маю на увазі, ти не повинен забувати про свою сім'ю.
- Не забуду.
Після того як Ізабелла закінчила говорити, Деніс також обійняв Теодора і поплескав його по спині. Розпростуті руки його батька, які в дитинстві здавалися йому такими широкими, тепер же були зовсім маленькими. Не тільки Ізабелла стала сентиментальною. Теодор також з усіх сил намагався не проливати сліз.
- Ти завжди був дуже працьовитою дитиною. Я досі пам'ятаю, як ти з самого дитинства допомагав по домашньому господарству. Ти достатньо старанно вчився, щоб здати вступний іспит у академії, хоча тебе ніхто не вчив. Ти наполегливо працював протягом кількох років, поки твій талант нарешті не прокинувся. Ти дуже хороший син, відчуваючи підрощення рук Тео і проговорив Деніс.
- Отче, я...
- Тобі не потрібно нічого говорити. Я все знаю. Я вірю в тебе. Я вірю, що ти досяг успіху, тому ні про що не хвилюйся. Тим не менш, почай нам своє обличчя. Не забувай про почуття батьків.
– ... Так, я буду часто вас відвідувати.
Деніс знову міцно обняв Теодора і встав біля Ізабелла. Атмосфера була радісною і гіркою. Їхнє останнє завдання як батьків закінчилося.
Стук-тук.
А наступного дня пролунав стук, ніби хтось підійшов до дверей.
- Схоже, дами прибули. Тео, відчини їм двері.
– Да.
Зазвичай наречений і наречена не повинні були бачити одне одного до церемонії весілля. Однак ця весільна церемонія була дещо іншою. Отже, Теодор повільно підійшов до дверей і відкрив її.
– Ах.
А потім він просто застиг на місці, побачивши своїх двох невіст.
Вероніка та Сильвія, дві красуні з унікальними квітами своїх очей і волосся, були одягнені в білу весільну сукню і виглядали ще краще, ніж зазвичай. Чи палацові служниці були настільки вправними майстрами своєї праці?
Шия Вероніки контрастувала з її вільно-риновим волоссям і просто чарнула, в той час як у Сільвії була зимова, чарівна біла шкіра та м'які губи. Незважаючи на велику кількість мережива, жіночі вигини не були приховані, що додавало їм ще більшої звабливості.
- Що, ти знову закохався в нас?
- Ху-ху-ху, Тео. У тебе таке кумедне обличчя.
Дві красуні, схопивши Теодора за руки, були цілком задоволені його реакцією. Тенне мереживо не заважало м’якій і теплому текстурі їхніх рук, що викликало в нього справжнє запаморочення. А Деніс з Ізабеллою могли лише посміхнутися, дивлячись на цих трьох чудових людей. Для тих, хто не мав сім’ї, вони мали стати матір’ю і батьком. Отже, наречена підійшла до сім’ї Міллерів і кілька хвилин поспілкувалася з ними.
А потім до кімнати увійшов слуга.
- Все готово, старший Майстер Башен.
Ті, що зібралися в кімнаті, відразу поблежали і напружилися. Вони ще раз глянули на свої вбрання і подивилися у дзеркало, щоб перевірити макіяж.
Тому що Курт III заборонив вхід до палацу, сьогодні мала відбутися весілля Теодора Міллера та його двох невіст.
***
Справді, палац Мелтора не був особливим. Відсутність предметів розкоші була викликана практичною природою магів, але головна причина цього — протягом багатьох століть у війні з Андрасом. Мелторові потрібні були кошти для розширення оборонних кордонів і залучення нових солдатів, тому в цьому плані він кілька відставав від королівських палаців інших країн. Якщо б королівство магів витрачало гроші на внутрішнє оздоблення свого палацу, Мелтор уже давно впав би. Тим не менш, сьогодні уряд все-таки вирішив трохи відійти від своєї вапно ощадливості.
- О, Його Величність справився з цим завданням. Сьогодні палац більш привабливий, ніж усі вежі магії разом взяті. Вероніка перекреслила його так само як Тео і Сильвія могли тільки погодитись.
Цей чистій палац був перетворений у еруальне, багате на статуї та гірлянд, що прибули невідомо звідки. Мабуть, Курт III особисто займався цим питанням.
Топ, топе, туп...
Отже, троє людей неквапно прямували до спеціального залу, де вже зібралися всі запрошені.
Крок, ще один крок...
Як же приємно було бачити, що кожного разу події, які не могли випробуватися двічі в житті, троє людей йшли мовчки. Вони відчували, як температура їхніх тіл передається крізь долоні рук і чують заспокійливе дихання один одного.
Зрештою перед ними з’явилася весільна зала.
– ... Ну що, йдемо? - Теодор запитав своїх двох нареченої. Срібне волосся, що йде по лівому боці Сильвії трохи здригнулися, тоді як Вероніка, яка ступала праворуч, рішуче кивнула. Не було потреби говорити, що їхні наміри були цілком ясні.
Бу-жу-ух...
Також не потрібно було використовувати руки і магію. Телекінез — сила, яка підкорялася волі Теодора, штовхнула кілька великих дверей і тоді пролунав приглушений шум та погляд гостей з’явилася довгоочікувана Трійця.
Серед присутніх були лише знайомі обличчя. Зрештою, вони вирішили запросити тільки близьких їм людей.
Серед них був Вінс, маг середніх років, який останнім часом мав дуже напружений графік; Рендольф, мечник, що змінив свій повсякденний одяг на формальне вбрання; Титанія, найвища ельфійка, яка погодилася затриматися в Мелторі. Також були присутні члени Кватро, які розпущені після північної війни: Вільям і Параграннама у вигляді дівчини.
« Ні, зачекайте. Парагранума ж, начебто б, не запрошували?»
Теодор кинув її поглядом, на що пара просто потиснула плечима. Вона використовувала свої власні методи, щоб бути тут. Отже, Тео проігнорував її присутність і продовжив рухатися вперед.
Невдовзі Тріца пройшла повз гостей і членів сім’ї, піднявшись на подіум.
– ... Ха-ха.
Коли Теодор побачив це, він не міг не розсміятися. Напевно, подібні звуки не були дозволені для подібних церемоній, але й обидві нареченої, та інші гості сміялися, ніби розуміли і поділяли його реакцію. Зрештою, це було природно.
- Добре виглядаєш, старший Майстер Башен.
А все тому, що перед ними стояв Курт III, на голові якого сьогодні не було звичної йому корони. Вероніка хминула, а Сильвія була просто збентежена, бо не знала, що відбувається. Теодор думав, що поява короля була просто абсурдною і тому запитав:
- Ваша Величність, тільки не кажіть мені...?
- Якщо ви не заперечуєте, я хочу провести церемонію вашого весілля. Що думають про цей рахунок троє майстрів башт?
Наречений і наречена дивилися одне на одного, але Курт не хотів йти, якби тільки не отримав прямої відмови. Озираючись назад, такі прецеденти вже траплялися. Правда, останнього разу весілля проводилося кілька сотень років тому. Ось чому Трійця розсміялася і без вагань прийняла рішення:
- Будь ласка, подбайте про нас.
- Так! Звичайно!
Виявляючи справжню радість, Курт III з порушеним виразом обличчя поклав ліву руку на законний звід законів, а праву — на серце. Це означало щире дотримання законів і сердець.
А тоді Курт пошкодував і почав говорити:
- Сьогодні долі трьох людей влились у один і нескінченний потік часу. Вони народилися з різними іменами, в різні дні і жили по-різному. Але нехай вони завжди будуть разом і зустрінуть свій кінець.
Загорнувши офіційну частину благословення, Курт III звернувся до першого з Трійці:
- Ти герой, що став на шлях магії і своїми власними руками зробив своє ім'я. Чи ти будеш любити і дбати про своїх нареченої решту свого життя?
— Так, клянусь, — поклавши праву руку на груди, твердо відповів Теодор Міллер.
- Ти - та, в чиїх жилах тече кров дракона, але яка вирішила жити серед людей. Чи ти клянуся любити і піклуватися про свого нареченого решту життя?
- Так, присягаюся, — надзвичайно м'яким тоном вимовила Вероніка.
- Та, кого кохав і виховав один з наймудріших людей на землі, чи присягаєшся ти любити й піклуватися про свого нареченого решту життя?
Не треба було згадувати про мудрець. Отже, очі Сильвії злегка почервоніли і вона з секундною затримкою відповіла:
- Так, присягаюся.
Коли присягу було принесено, Курт закрив звід законів. Прийшов час для самого очікуваного обряду на весіллі.
- Тоді, наречений і наречена будь ласка підкріпіть свою клятву поцілунку.
Хоча це було лише традицією, але гостям подобалося дивитися на сором’язливого нареченого і наречену. Отже, Курт та інші з посмішкою на обличчях втупилися на молодят. Сильвія, все ще дуже сприйнятлива до тактичних контактів, була охолодженою своєю почервонілою шкірою. Але крім неї тут був ще хтось, у кого пристрасть була в крові.
- Тео.
– А-а? Ах.
Вона витягла руки вперед і потягнула Теодора за талію. Сила була невисокою, але імпульс був такий великий, що Теодор не встиг протистояти йому і відразу опинився в обіймах Вероніки. В одну мить губи двох людей зіштовхнулися один з одним, а їх дихання застигло. Це був не церемоніальний акт, а поцілунок, який робили лише ті, хто вже довго перебуває в відносинах.
- О, боже! У них дійсно все по-справжньому! - Ізабелла розсміялася, побачивши неймовірний поцілунок Вероніки.
Завидні гості чоловіка зітхнули і почали затирати горло, тоді як Деніс відчув полегшення від того, що не взяв на весілля Лео.
І ось, майже через 10 секунд двоє людей відірвалися один від одного.
- Ху-ху, я добре поїла, — сказала Вероніка, облизуючи губи, немов з'їдала щось смачненьке, - якщо ти не поспішаєш, може, зробимо це ще раз?
- Е-це...!
- Якщо ти протримаєшся, я продовжу вечерю!
Це була явна провокація, а тому Теодор зрозумів значення слів Вероніки і повернувся до Сильвії. Дівчині ледве вдавалося підтримувати свій хоробрий стан, а тому Тео посміхнувся, провів рукою по її щоці, і потім поцілував.
Він не використав язика, як у випадку Вероніки, але поцілунок тривав довго. Але навіть це змусило Сильвію перестати дихати. А коли поцілунок закінчився, притихі гості підняли руки і зааплодували.
Блощиці!
Весь палац наповнився гучним аплодисментом.
А потім Трійця встала один біля одного і поклонилися людям, які прийшли на їхнє весілля. Офіційна частина весільної церемонії була завершена, і тому Теодор узяв за руки своїх невіст та привів їх по червоній доріжці.
- Вероніка, Сильвія.
Дві дівчини відразу ж покликали його, від чого Тео розсміявся і притягнув їх до себе ближче.
– Айнь.
- А-а, що?
Вероніка поводилась як ігріво, тоді як Сильвія дуже соромилася. І ось, з двома чудовими невістами про руку, найбільший маг матеріального світу із гордістю проголосив:
- Тепер ми можемо піти куди завгодно і робити що будь-що. Я дам вам усе, чого б ви не побажали.
Він покаже їм усі чудові краєвиди і дасть будь - які скарби. Людина, яка має майже необмежену силу, вперше за весь час пообіцяв собі, що може діяти і в власних інтересах.
Отже, дивлячись на округлі очі своїх жених, Теодор розсміявся і проговорив:
- А тепер відправимося в наш медовий місяць.
Настав час насолодитися весною, яка могла більше ніколи не прийти.