Розділ 382 — Весілля століття (Часть 3).
Менше, ніж за 10 хвилин.
Разом з Ребекою і Лео на плечі Теодор увійшов в особняк Міллерів. Він не був удома майже три місяці, коли виконував свої обов’язки старого Майстра Башена і займався проблемами східного континенту. Однак після його слів, які зробили ефект бомби, у маєтку Міллерів запанував справжній хаос.
– Що... Що ти щойно сказав? Чи не міг би ти повторити ще раз, але трохи повільніше? - Пробурмотувала його мати Ізабелла Міллер, якій першою вдалося втягнутися.
Подивившись на батька, який просто потиснув плечима, Теодор байдуже відповів:
- Я одружуся.
- Це не жарт?
Усі старші маги, як правило, добре приховували свої почуття. Теодор зовсім не збирався тримати це в таємниці, але показувати свої бурхливі емоції він теж не хотів. Отже, через його стриманий вираз обличчя батьки подумали, що це якийсь жарт. Проте Теодор говорив на повному серйозному рівні.
- Ж-жішся? Навряд чи хтось зміг тебе втягнути у шлюб з розрахунків, але це все одно занадто раптово, - після кількох глибоких вдихів проговорив його батько Деніс.
- Це нормальний шлюб з любові. Я просто трохи поспішаю, бо не хочу занадто довго чекати.
- Ти повинен був дати нам деякий час... - Мама Тео скаржилася на таке одностороннє повідомлення. Тим не менш, їй було приємно усвідомлювати, що її дорослий син знайшов собі наречену. З самого дитинства Теодор завжди здавався старшим за свого віку. І якщо він запланував це весілля, то напевно відчував справжнє почуття до своєї нареченої.
- Отже, коли наш син збирається познайомити нас з нареченою? Ми її знаємо? З цього моменту, будь ласка, попідроблюй.
- Так, твоя мати має рацію. Наша сім’я перебуває в дуже специфічному становищі, тож хіба не повинно бути принаймні обід?
Здивовані обличчя батька і матері змінились усмішками. Їхній син був добрим і здібним. Однак він був настільки талановитим, що йому було важко знайти відповідну наречену. Вони багато років спостерігали за ним, сподіваючись, що колись він знайде ту, яка зможе подбати про нього. Вони не мали б нічого проти, навіть якщо б він і зовсім не одружився, але Ізабелла з Денісом хотіла нареченку й онуків.
- Хм, мабуть це серйозна партія.
Його батьки могли сказати, що наречена була незвичайною. Отже, Теодор злегка відкашлювався, намагаючись підібрати правильні слова, в той час як очі батька і матері згоряли від цікавості. І врешті-решт Теодор скинув на маєток Міллерів ще одну бомбу:
- Це Майстер Червоної Вежі, Вероніка...
- Ах! Не без причини ходили чутки, що у вас з нею хороші стосунки!
- І Майстер Синей Вежі, Сильвія.
– ...
– ...
Ці слова у батьків просто відвисли щелепи. Мало того, що це був шлюб з участю двох невіст, так ще і вся Трійця була майстрами башт? Це була подія, яка мала привернути до себе величезну увагу абсолютно всіх країн континенту. Якби Теодор мав приховані мотиви, то через деякий час Королівство Мелтор могло б перетворитися на королівство Міллерів!
- Ах, вам не треба турбуватися про це. Я вже попросив, щоб церемонія пройшла у максимальній конфіденційності.
- Справді? Я рада. Н-но... Ніяких інших проблем точно немає?
На відміну від збентеженої матері, Теодор був досить спокійний.
- Я розумію, що тебе турбує, але все гаразд. Вежі Магії - це стовпи Королівства Мелтор, а не група солдатів, яких можна використовувати за першим же наказом.
- Ум, це так, але...
- Якщо станеться щось погане, я можу просто відмовитися від посади Старшого Майстра Башен.
Хтось міг засміятися, почувши таку заяву, але не було жодної ймовірності, що ситуація пішла б саме таким чином. Інші могли цього й не знати, але Курт III знав. Для трансцендентного мага 9-го кола Корона була всього лиш шматком металобрухту. Проте батьки Теодора не розуміли цього і могли дійти висновку, що їхній син — це просто рішучий крок.
– ... А-ах, я зрозуміла. Що ж, якщо ти того хочеш я підтримую тебе, синку.
- Отче?
У відповідь Деніс з привітним виразом обличчя похлопав Теодора по плечу, від чого сам чарівник, відчуваючи переповнені його емоції, ненавмисно здригнувся. Але перш ніж він зміг поворухнутися, його ліва рука була схоплена.
-Теодор, ти справжній чоловік. Я здивований і вражений. Але скажи мені, ти дотримувався всіх правил ввічливості роблячи пропозицію одразу двом жінкам?
– А-а? Ну, це...
- Ти ж не поранив їх відчуття? Я не так виховав свого сина.
За чистим збігом обставин, відразу після речення Тео отримав болючий удар у живіт. Тим не менш, все пройшло досить добре, а тому Тео нервував і не знав, як правильно відповісти на питання свого батька. Він думав, що краще ще раз битися з демоном неба, ніж потрапити в такі ситуації.
Зрештою, доживши до кінця допиту його батьків і направившись у свою кімнату, Теодора з’явився несподівано.
- Тео! — Хатган за комір, позаволав Лео, – Брат! Мама мені все розповіла! Ти одружишся відразу на кількох дівчинах?
- Лео, це...
Теодор намагався сказати, що мова йде лише про два, але потім замовк. Він згадав, що була ще одна жінка, але він не міг провести для неї весільну церемонію в стилі людського суспільства. Тим не менш, Лео прийняв це мовчання за згоду, і, продовжуючи тримати Теодора, рішуче заявив:
- Неважливо хто ці люди, але серед них не повинно бути сеструнки Реббі!
– ... Що? - Перепитав Теодора, витріщившись на Лео, Сестрёнка Реббі? Ти говориш про Ребекку Кловіс?
– А-а? Хіба в нашому домі є інша людина з таким же ім’ям?
– ... Пф-т! Пу-ха-хо! - Зрозумівши ситуацію, розсміявся Тео, після чого серйозно подивився на свого брата і тихо запитав, — Ти... Тобі подобається Ребека?
- Ах! Брат, я... Я...
Обличчя Лео почервоніло, і він почав повільно п'ятитися назад. Молодший брат Тео був досить сором'язливим як для того, хто ще не досяг досконалості.
- А-а чому б-б і н-ні? Сестрёнка сказала, що чекатиме поки я не стану старше. Ось чому брат не може взяти її!
- Аха-ха-хо! Мій молодший брат став зовсім дорослим. Тобі не треба турбуватися про це. Я не заберу твою кохану.
- Справді? Правда, братику?
Теодор з'їв волосся Леонардо, які були такими ж чорними як і його власні. Можливо, Ребека пообіцяла йому, зовсім не подумавши, але в очах Лео читала справжню серйозність. Можливо, через десять років у них справді складеться серйозні відносини. А що сказати про Рендольфа, якщо він дізнається?
Теодор подумав, що його друг не буде нудьгувати принаймні десять років.
Це був гарний день.
***
Після веселої вечері Теодор повернувся до своєї кімнати і втупився у вікно.
Можливо тому, що маєток було збудовано на пагорбі, але... Вид на володіння Міллерів звідси був просто приголомшливим. На околиці села розкинулися поля пшениці, а з домів людей, які вже повернулися з роботи, зійшлось тепле світло. Вулочки були чистими, а довгі ножі патрулювали охоронці.
- Навіть якщо це не розкішно, здається всім живеться досить добре. Люди не голодували, навіть коли ми жили в Баронстві.
Його миролюбний батько Деніс Міллер не був видатним лідером, але при цьому вважався досить добрим господарем. Хай він і не мав таланту до заробітки грошей чи командування військами, то завжди добре керував увірованими територіями. І підтвердження цього були щасливі обличчя людей, що гуляють вулицями.
- Довгоочікуваний мирний час...
Історія північного континенту, сповнена випробувань і війн, закінчилась. Андрас і Мелтор забули про свої старі образи й перейшли в нову епоху. Війна залишила глибокі шрами на серцях кожної сторони, але їхнє бажання жити звичайне людське життя стримувало абсолютно всі негативні емоції.
Хоч би якою серйозною була травма, вона завжди заживе і росте шкірою. Люди поверталися до спустошених міст, будували нові доми і знову починали вирощувати колючки на полях. Неможливо було за кілька років стерти довгу історію ворожості, але в міру часу і зміни поколінь все мало стати на свої місця. Хоч би як там було, війна закінчилась.
- Ще ні, — почувся знайомий голос, переривши думки Теодора, - Сутність, що руйнує цивілізації... Ймовірність того, що після падіння гніву людська раса буде знищена - 99%. Якщо ти не зможеш його зупинити, це село теж зникне.
– ... І навіщо ти знову нагадуєш мені про це? - Нахмурившись від такого похмурого прогнозу, запитав Тео.
- Хм, здається користувач занадто спокійний. Я повинен був сказати це на той випадок, якщо ти забув. Так от. Не забувай.
- Забудеш тут... Чого ти взагалі скаржишся? - Прочинив Тео.
У відповідь Обжерство перемістило свою роту на ліву руку Теодора і промовило:
- Одного тільки збереження магічної сили недостатньо. Хіба ти не усвідомлюєш серйозність ситуації? Але з якоїсь дивовижної причини користувач вирішив одружитися! Ти збираєшся закрити очі на те, що відбувається і насолоджуватися кінцем свого життя?
- Гей, хіба ти не казав, що посилаєш мої дані гніву в режимі реального часу? Отже, навіщо мені готуватися, якщо це лише погіршить ситуацію?
– Хрм-м...
Теодор поставив цілком правильне запитання, і тому обжерство довелося дуже зітхати й замовкнути. Хоч би як там було, але жодний контрмереж проти гніву просто не існує.
« Його не можна перемогти, використовуючи традиційні стратегії».
Обжерливість послабила силу, яка мала знищити планету, а разом з нею і всю цивілізацію. Однак, гнів все ще залишався надзброєним, яке мало розчавити будь-який противник. Крім того, Теодор був зареєстрований як користувач одного з Семи гріхів. Отже, дані про нього передавалися люттю в режимі реального часу. Хоч би що Теодор приготував, це не було прихованим від гніву, оскільки в тілі чарівника була обжерливість.
Отже, він вирішив просто не готуватися. Якщо він збільшить свою магічну силу, то спалахне гнів. Якщо він почне збирати захисні артефакти, гнів підніме швидкість і центризовану силу.
– ... Я визнаю, що ти не можеш діяти ні одним розумним чином. Однак стратегія, яку користувач встановив як контрмережі, просто божевільна.
- А то я не знаю... Проблема в тому, що жодні інші методи в голову мені не приходять. Якщо у вас є спосіб, який може допомогти вам поліпшити свої шанси на успіх, будь добрим і поділися з ними.
Хоч би Теодор про це не думав, шанси в такій боротьбі були нульовими. Проти того, чия сила збільшувалась у відповідь на посилення противника, стратегія і тактика були просто беззмістовними. Це була гра з цифрами, в якій протилежна сторона завжди могла зробити вищу ставку.
Отже, врешті-решт Теодор змушений був змиритися з нульовою ймовірністю.
« Він ніколи не упустить ні того, що я готую, ні магію, яку я розробляю. Завдяки даним, які передають Обжерство, ця зброя перевищує мої межі."
Його ледь, як мага, вже підтвердило власну смерть. У нього не було ні найменшого шансів. Навіть покликавши божество або за допомогою Фафніра, Теодор Міллер все ще буде недостатньо сил і засобів для блокування цієї руйнівної істоти. Таким чином, Теодор вибрав найбезглуздіший план з усіх можливих. Він відмовився від обов’язків мага підтримувати здоровий спосіб мислення за будь - яких обставин. Він просто дивився в майбутнє, коли говорив про опір.
« Зараз мені потрібна зовсім не підготовка, і не магічні дослідження. Якщо у мене є хоч зернинка можливої надії, я зроблю на нього ставку в останній момент."
Якщо у відповідний момент вона зможе пробудити й вийти за межі своїх обмежень, про які знає гнів, то в майбутньому з’явиться промінь світла.
« Мені потрібен інструмент, який допоможе перестрибнути через себе самого. Сім'я, любі, друзі... Це не має значення. Коли я стикаюсь з гнівом, мені потрібно створити якомога більше зв'язків, які дозволять вийти за межі Теодора Міллера."
Теодор не змирився з неминучим. Він не здався. Однак він перестав боятися і вирішив, що більше не буде жалю в його житті. Саме тому він вирішив провести весілля, бо завдяки цьому став би любити Вероніку та Сильвію ще сильніше і мріяти про їхнє спільне майбутнє. Теодор мусив бути вірним своєму життю, щоб не здаватися до самого кінця.
Йому було цікаво побачити, який прогрес чекає на стосунки Леонардо та Ребекки і він відчував відповідальність перед своїми батьками. Вони повинні жити.
Але це було завтра, яке ще не настав. Це було майбутнє, яке ще не прибуло.
Навіть Теодор, який не міг звільнитися від життєвого циклу через причини та слідство, не зміг уникнути цього. Ні, він вирішив зануритися в нього ще сильніше. Він був трансцендентною людиною, яка могла б сховатися в іншому вимірі, але відмовився кидати свій світ і вирішив протистояти неминучому руйнуванню.
- Я знищу гнів.
Він мав зробити це для захисту світу, в якому жили люди, які його любили.
- Клянуся, — пообіцяв собі Теодор Міллер, дивлячись у космос, де наближалася неминуча смерть.