Розділ 305 — Угода про закінчення війни (Часть 3).
Це була справді дивовижна історія.
Чорнкнижник 9-го Круса, звільнений від ув'язнення гримуара, "Поклоні смерті" вирішив зустрітися з Імператором Андрасу?
Можливо, Джерем просто хотів отримати вакансію, яка звільнилася після зникнення Зависті. Сім мечників кидали в забуття, а без них Імперія Андрас була делікатесним шматком пирога. Ця держава мала широкий край і могла похвалитися величезним населенням, що було дуже звабливо для чорнокнижника.
Мабуть, він збирався повернути свою колишню силу за допомогою людських жертв.
Імперія Андрасу становила приблизно 60 відсотків площі північного континенту. Тільки один або два відсотки людей були готові пожертвувати собою, щоб отримати небачену силу. Якби Джерем зайняв трон Андраса, то він був би змушений кинути всі свої сили проти Білфорта.
І ось, з холодним відблиском в очах Крауд почав розповідати про візит чаклуна:
- Якимсь чином він був обізнаний про мою особистість і навмисно шукав мене. Джерем вирішив, що я зрадник, засліплений владою, і сказав, щоб разом ми змогли взяти під контроль весь північний континент.
- Ха, про це не може бути й мови.
- Що ж, якби мене цікавила некрофілія, то я міг би і задумуватися.
Теодор розсміявся. Однак, незважаючи на те що це був жарт, вона містила частину правди. Якби Крауд вступив у угоду з Джеремом, більшість Андрасу використовувалися б для жертвування.
Тоді північний континент став би пеклом вже за місяць, і це суперечило б прогнозам Хіткліффа.
- Але я не хочу правити гнилими трупами, а тому вирішив відмовитися.
- І Джерем відступив?
- Звичайно, ні. Навпаки, він розкрив своє справжнє об'єднання. Біля нього з’явилися вампіри, баньші та інші істоти — відповів Крауд, згадуючи події того часу.
Так чи інакше Джерем був легендарним чорнокнижником, якому вдалося досягти 9-го кола. Таким чином, він був небезпечним ворогом навіть для Крауда, якого можна було назвати найсильнішим мечником цієї епохи.
- Насправді, це було дуже ризиковано, навіть якщо він був у жахливому стані, тоді як моя форма була близько до ідеальної. Якби мій помічник трохи затримався, я б зараз тут не стояв, — продовжував говорити Крауд, причому набагато важчим тоном, ніж раніше.
- Помічник?
- Здається, ви з ним вже зустрічалися. Майстер-крапник, який має здатність передбачати.
– А-а, - зрозумів Теодор.
Його вже давно цікавило питання: « Чому цей майстер не приєднався до Зависті? Але якщо цей чоловік був помічником Крауда, то цілком природно, що він не брав би участі в цій дикій самогубстві. Навіть найманці не брали участі у смертельних завданнях, хай їм за це і добре платили.
Коли все постало на свої місця, Теодор поставив наступне запитання:
- Отже, ти вбив Джерема?
- Ні, він втік. З якоїсь причини він не зміг довести свою повну силу. Він зрозумів, що чим довше триватиме наша битва, тим більше енергії буде витрачено. Джерем протримався майже годину, після чого ретаврувався.
Теодор кивнув.
Як уже згадувалося раніше, Джерем отримав смертельний удар. І хоча його ворог був слабшим, Джерему довелося відступити, оскільки він не міг продовжувати боротися. Це означало, що Теодор мав всі шанси перемогти Джерема. Йому треба було якомога швидше знайти чорновчика, аж поки той не встиг відновити свою форму.
- А тепер я перейду до головного — серйозного тону, який сказав Крауд: « Намагаючись вплинути на мене », чаклун видав свої наміри. Я знаю, що він намагається зробити і який його наступний пункт призначення.
– ... И?
Це було невирішене тим, що Крауд усміхнувся і не відреагував на таке запитання.
- Хе-хе. Я не можу розповісти тобі все і відразу.
– Що...?
- А тепер я пропоную перейти до угоди про припинення війни. Цікаво, які поступки я зможу отримати в обмін на цю інформацію?
Почувши ці слова, Теодор повністю втратив самовладання і перейшов на підвищені відтінки:
- Ти хочеш використовувати інформацію про Джерема, щоб домовитися з нами? Хіба ви не усвідомлюєте, що це може призвести до справжньої катастрофи? До того ж, вона доторкнеться не тільки Мелтора, але й Андррасу.
- Вибач, але ми вже на межі.
– Кхе...
Незважаючи на те, що Крауд став імператором зовсім недавно, він вже намагався зробити певні кроки для власної держави. І засмученому Теодору нічого не залишалося, крім як зробити крок назад. Він розумів, що неможливо переконати правителя Андраса, на якому лежить тягар надзвичайної відповідальності. Крім того, за переговори відповідав не Теодор і навіть не Вероніка, а Орта.
– ... Ех. Що ж, далі справа за тобою, Майстер Білої Вежі.
- Не переживай. Ця угода — це лише початок дипломатичного процесу, кивнувши й давши відповідь Орта.
- Дякую.
- Думаю, наша розмова займе кілька годин, але я намагатимусь закінчити все якомога швидше, — додав Майстер Білої Вежі, після чого сів перед Краудом і дістав заздалегідь підготовлену стоси документів.
Відтоді почалися справжні переговори.
Як далеко вони мали зайти і чим закінчитися? Це битва не вісьла за гострі клинки і могутні закляття, а словами та аргументами. Вероніка не могла возитися з папірами, тоді як Рендольф мав звичайну справу з мечами. А втім, праця Теодора обмежувалась записами манускриптів і тому ніхто не ставив під сумнів кандидатуру Орти як найбільш підхоже рішення.
І ось, через три години...
– ... Що ж, здається головний текст угоди готовий.
- Згоден. Це було трохи виснажливо.
Крауд і Орта говорили мовою, але справа була настільки складною, що всі інші ледве розуміли, про що йде мова.
Якщо коротко, то угода передбачала наступне:
Королівство Мелтор отримувала 30% території Імперії Андрас. Також було позначено спеціальні торгові зони, в яких доходи вирішили розподілити у співвідношенні 5: 5. На відміну від первісних умов, які були абсолютно невигідними для Андраса, тепер країна мечей могла розраховувати на якийсь прибуток.
- Гаразд, а тепер я збережу свою обіцянку: з втомленим, але задоволеним обличчям проговорив Крауд, повернувшись до Теодора.
Вероніки і Рендольф тут же прийшли в себе, і історія повернулася у куди більш серйозне для них русло.
- Він сказав, що піде до Лайрону.
- Лайрон? Що могло знадобитися там чорнокнижкові?
- Цього я не чув. Єдине, що я знаю - його мета має якесь відношення до королівської родини. Здається Джерем шукає щось, що залишилося від тих часів.
- Чорнкнижник і релігійне королівство...
Це були два несумісні поняття, але Теодор був задоволений тим, що отримав ключ до місцезнаходження чаклуна. І ось, прокрутивши в голові отриману інформацію ще раз, він поставив Крауду цілком очевидне питання:
- Я повинен тебе дещо запитати. Ти допоможеш нам схопити його?
— Ні, — без найменшого роздумів відповів імператор, - вибач, але я не можу дозволити собі діяти незалежно. Ти ж знаєш, що крім мене більше не залишилося нікого з Семи мечників. Зараз не час, щоб я покинув свою країну, навіть заради доброї справи.
Це була цілком очікувана відповідь.
- Тоді як щодо майстра цибуля? Якщо він найманець, я готовий заплатити відповідну компенсацію.
- Це... Він не може. Я не можу розповісти чому саме, але зараз він не зможе вам допомогти.
- Що ж, якщо він звільниться — дай знати.
– ... Добре.
Таким чином, розмова з Краудом підійшло до кінця. Розкинувшись, Теодор підійшов до трьох людей, які чекали на нього.
- Отже, переговори закінчилися. Що ти збираєшся робити? - запитав Орта.
– Що ж... Ніби, все пройшло добре, але я думаю, мені варто відвідати Лайрон.
- Тоді як щодо Майстра Красної Вежі і пана Рендольфа?
Вероніка і Рендольф відповіли, не задумуючись:
- Я піду з Тео.
- Я не хочу повертатися і нічого не робити у столиці.
Все було так, як і очікувалося. Орта зітхнув і кивнув Теодору. Будучи головним переговорником, Майстер Білої башти мусив доповісти про результати зустрічі Курту. Тому він не міг піти з ними.
І ось, перед тим як покинути вежу, Тео повернувся до імператора.
Людина, народилася монстром і став правителем цілої країни...
– Крауд.
Крауд фон Андрас підняв погляд.
- Я відчуваю, що ми більше не будемо битися один з одним.
– ... Кха, про що ти говориш?
Між двома чоловіками, пов'язаними з Сімома гріхами, утворився якийсь загадковий консенсус.
Чому...?
У Теодора не було відповіді на це запитання. Він просто це відчував. Скільки б йому не залишилося жити, він більше ніколи не схрестить зброю з цією людиною.
Тео злетів у небо, повністю переконаний у своїх словах попри те, що не існувало жодних підстав.
Сьогоднішній день був по-справжньому історичним. Унікальна імперія західного континенту припинила своє існування.
***
Вушах!
Цього разу частинки світла розпорошилися не по пустельній землі, а просторому небі. Зазвичай чарівники використовували цей метод, якщо кінцевий пункт телепортації був неточним або невідомим.
Також можна було знайти кілька рук для початківців магів у просторовій магії, де вказувалося, що тістові спроби слід вибирати порожньу точку в небі на висоті не більше ста метрів. Це зводило до мінімуму усі ризики як для самого чарівника, так і для випадкових об'єктів.
Теодор знав про цю пораду, і тому він вибрав найдальшу точку в небі.
- Де це ми, Тео? — запитала Вероніка, що лежить біля нього.
Ландшафт був зовсім незнайомим.
- Це північно-західна частина Королівства Солдун. Я вже бував тут, тож я запам'ятав зразкові просторові координати.
- Ах, так ось чому ти вирішив телепортуватися сюди... У Лайроні є багато місць, де телепортація просто не працює.
- Верно. Крім того, наше раптове прибуття може бути визнане як ворожий акт з боку Королівства Мелтор, відповів Тео, підтримуючи магію левітації на собі і Рендольфі.
Усім було відомо, що релігійне Королівство Лайрон ненавиділо магів і все, з чим пов'язувалося. Однак мало хто знав, що храми по цілій території королівства перешкоджали використанню магії.
Це був божественний бар'єр національного масштабу.
Королівство Лайрон не могло похвалитися високими стінами і високим твердинями, але такий метод чудово служив для виявлення далекого телепортування або активації складних заклинань. Звичайно, вони могли прорватися в Лайрон силою. Але коли Джерема не було відомо, де він лежить, то ліпше не привертати надмірної уваги.
"Я не можу дозволити йому втекти".
Минуло кілька століть після того, як чорношкірі були оголошені публічними ворогами континенту. Але їх послідовників і далі можна було зустріти в різних куточках світу. Знайти чаклуна, який вирішив сховатися, було просто неможливо, а тому чорнокнижку 9-го Круга не давалася нічого знайти від магу, що ледве досяг 8-ого.
- Тепер нам потрібно йти на північ. Якщо я правильно пам'ятаю, там має бути місто...
А в наступний момент...
- Тео.
- М-м?
– Північ - адже там, так?
Голос Рендольфа був низьким і важким, що змусило Теодора відразу ж повернутися в вказаному напрямку.
А потім його обличчя просто застигло.
– ... Дым?
Небо було залито чорними фарбами. Сьогодні вже був вечір, коли сонце майже закрилася над горизонтом і місяць з’явився на небі. Спочатку могло здаватися, що світло було спричинене заходом сонця. Але логічного пояснення чорного диму не існувало взагалі.
Насправді червоні вогні були наслідком великої кількості вогню, який кожної секунди розрісся все сильніше і сильніше.
« Нужно зосередитися» — подумав Тео і зосередив свої почуття на далекому обрії. А потім він почув крики і лязг металу.
Без сумніву, це був шум битви. Тео дав сигнал своїм товаришам, і вони відразу приготувалися до бою. Який з варіантів був найбільш розсудливим: залишити все, як є, або перевірити в чому там справа?
Але Теодор занадто хвилювався, бо ці події можуть бути якось пов'язані з Лайроном, щоб закрити на них очі.
- Вперед.
Використовуючи магію левітації, трио мітнувся на захід.
Примітка перекладача:
Оскільки навіть мій редактор був заплутаний, я вважаю, що потрібно дещо пояснити. Існує два континенти: східний і захід (у суті, це матеріки, адже тут та ж ситуація, що й у Леґендарному місячному скульпторі). У свою чергу західний континент (матерік) ділиться на такі частини, як північний континент, Західний материк, центральний континент тощо. д.
Іншими словами, нехай вас не бентежить фраза « західний континент». Це всього лише частина «матеріа », де відбуваються основні події книги.