Глава 291 - I N V I D I A (Частина 3).
- Вшу-у-о...
Не тільки її зіниці змінились. Щоразу, коли Вероніка видалась, з її носа з'являється хмара гарячого пара. Таке явище можна було спостерігати лише в засніжених районах, оскільки це призвело до різниці між температурою навколишнього середовища та тілом Вероніки.
Якщо порівняти звичайне людське тіло з гарячими предметами, то Вероніка виглядала як розгартована домна.
Пар, який виходить з її дихальних шляхів, був всього лише наслідком. Кров червоного дракона могла досягати сотень градусів за Цельсієм, і тому вона забруднила всю вологу навколо.
З кожним ударом її серця, тіло Вероніки наближалося до драконячого. Потомок дракона відновлював свою силу, використовуючи як замінити серце змія свої вісім кіл.
Біла шкіра Вероніки почала рости лускою, а на її голові з'явилася пара маленьких гострих рогів. Але, здається, вона могла перетворитися лише на щось середнє між драконом і людиною.
- Ти хочеш відтворити силу дракона, будучи їм лише на чверть? Ідея досить цікава, але з людським тілом це довго не триватиме.
Заздрість швидко зрозуміла, що відбувається.
Вероніка відповіла:
- Неначе я не знаю...!
Хоч би як там було, вона могла підтримувати таку форму протягом лише трьох хвилин. Її серце билося так, наче ось-ось готово було лопнути, а кров просто кипіла. Для неї це був обосічний меч.
В обмін на здобуття магічної сили та фізичних здібностей, які набагато вищі за людські, тіло Вероніки швидко руйнувалося. Її кістки, які були міцніші за сталь, і м'язи, сильніші від вугорів, не могли впоратися з силою дракона. Щось подібне можна було б зробити лише для чистокровного дракона або високого демона.
Заздрість здогадалася про межі цієї трансформації, а тому і зацікавилася. Таким чином, замість того, щоб атакувати, гримуар вирішив подивитися, чим це закінчиться.
І ось, через 15 секунд трансформація Вероніки була завершена.
Гру-ду-угу!
Тепер кожен її подих супроводжувався вилітаючими язиками полум'я.
Повелителька вогню, яка могла плавати навіть в лаві... Вся її сутність так і кричала, щоб вона швидше використовувала свою силу.
І ось Вероніка склала кулак і подивилася вперед.
«... Відтепер, у мене лише три хвилини."
Навіть зараз її тіло тремтіло по швах, але Вероніка лише гірко посміхнулася і подивилася на монстра, який стояв перед нею. Можливо, в цьому стані вона була ближче до дракона, ніж до людини, а тому її очі проникли в саму суть Зависті, замаскована під старшу людину. І те, що вона побачила, було просто безглуздим. Щоб хоч якось протистояти цьому світу, їй потрібно було битися з готовністю в будь-яку секунду померти.
І коли Вероніка закінчила своє реінкарнацію, Зависть підняла меч і проговорила:
- Ну ж бо, підходь.
У відповідь Вероніка дико розірвала і замахнулася кулаком:
- Та що б ти здох!
Бу-ду-дих!
Земля ніби щось розірвало зсередини. Вдарна хвиля, яка супроводжувала її кулак, змусила тіло Зависті відлетіти назад. Імператорові вдалося повністю заблокувати атаку Вероніки, але сила удару підкинула його в повітря.
- Ха-ха-хо, що ж, з таким противником, як ти, вже не можна забавлятися — розсміявшись і вимовила Зависть. А ще гримуар дещо зрозумів:
"Адамантова міць", яка блокувала навіть велику магію, не змогла витримати напор Вероніки. У свою чергу це вказувало на те, що в даний час Майстер Червоної Вежі була сильнішою за дорослого червоного дракона. А причиною цього стали вісім кіл, які посилили пробуджену кров Вероніки.
Подолавши швидкість звуку всього одним кроком, її кулак повністю знищив захист Імператора.
Все ще перебуваючи в повітрі, Зависть згадала кілька противників, з якими їй довелося зіткнутися у минулому.
Фух! Фух! Фух!
А потім роздавали кілька бавовн, і Вероніка мітнулася слідом за ним.
- Тобі кінець, виродку!
Вона вийшла за межі швидкості звуку, переслідуючи Зависть за допомогою чотирьох пар вогняних крил. Таке видовище було далеко не таким елегантним, як магія левітації.
Полум’я, що тягнуло її вперед, було настільки потужним, щоб вона ледве могла контролювати напрямок. Хоча Вероніки не мали контролю, все ж їхнє падіння на землю могло призвести до справжньої катастрофи. Вона рухалася в кілька разів швидше за швидкість звуку, а тому навіть міфрілий об'єкт не зміг би витримати такий удар.
Зосередившись на своїх крилах, вона націлилася на все ще парячу Зависть. На відміну від магії, це була сила, яка домінувала в самому полум'ї.
- Умри!
Вероніка досягла гіперзвукової швидкості і налетіла, наче падаюча комета. Навіть сліди її перебування в просторі не залишалось, оскільки через жар змінювалась фізична властивості самого повітря. Заздрість не могла уникнути її атаки, і удар, схожий на зіткнення з метеоритом, прийшов пряміком в живіт.
---- ----!
Від удару Вероніки встромило весь гірський хребет.
Гру-ду-ду-гу!
Але одного разу це було жахливо. Вероніка глибоко встромила свої кігті в живіт Зависті і разом з ним впала на землю. Її тиск руйнувався твердим гранітом і ґрунт, аж поки вони не опинилися на кілька кілометрів нижче поверхні землі. На цьому рівні було багато спеки. Це було далеко не те середовище, в якому могли вижити живі організми.
І ось, перебуваючи в цьому пеклі, схоплення між двома монстрами на якомусь мигновені припинилася.
« Цього недостатньо! Мені потрібно більше могутності!»
Її луска стала більш чіткою, а роги - виросли. Це був наслідок поглинання мани з навколишнього середовища. Неписана спека та тиск цього підземного світу були ідеальним середовищем для існування червоного дракона. Полум’я біля тіла Вероніки розжарилося добелю, перетопивши всі тверді матерії.
– ... Интересно. Чи достатньо цього, щоб кинути виклик вогняній могутності 9-го Круга?
Заздрість показала меч на Вероніку, яка стала втіленням білого полум'я, і люто проричала:
- Зараз ми це побачимо, гібрид.
Невдовзі Гори Надун зазнали великих збитків.
***
Гру-ду-гу! Гру-ду-угу! Ду-ру-ру!
Вероніки та Зависть продовжували ходити від бою.
« Вона терпить з усіх сил, а отже і я повинен перевершити свої обмеження» — подумав Теодор, продовжую рухаючи руками незважаючи на жахливу тряску.
Йому потрібно було скоротити потрібний період майже вдвічі. І без порад Обжерства, а також широкого знайомства Сатомера, це було просто неможливо. Навіть Майстра Башен, Орта і Бланделл, просто мовчали, дивлячись на його відчайдушні рухи.
Ні, врешті-решт Орта не витримав і підійшов до чарівного кола.
- Я допоможу тобі. Що ми маємо накреслити з цього боку?
- Дякую. Корону і меч, прапорці ...
Бланделл теж хотів допомогти, але він вже був на межі.
- Кха-кха...
З кожною новою порцією кашля, назовні виходили згустки чорної крові. Це було доказом того, що органи його тіла помирали. Серцебіння Бланделла сповільнювалося, а дихати йому ставало все важче і важчим.
Майстер Синей Вежі з тривогою подивився на двох магів і зітхнув. Потім він переглянув погляд на золоте кільце, яке прикрашає його ліву руку. Коштовний камінь, який ще нещодавно був схожий на блискучий рубін, тепер же перетворився в брудний шматок вугілля.
"Хм-м... Я витратив його. Я хотів дожити до того моменту, коли Сильвія не виросте, але світ має свою думку...
Минуло десять років відтоді, як Курт дав Бланделлу це кільце. Як чарівник, який може контролювати потоки магії, Майстер Сіней Вежі знав, що через кілька років його життя закінчиться. Це кільце було національним надбанням, другим « серцем » — життєвою силою. Проте, тривалість життя, яка мала забезпечити йому ще кілька років існування на цьому світі була використана для повторного застосування Остановки Часу...
– Чёрт... Молодий несміливий чарівник...
Саме таким було сприйняття Теодора Бланделлом. Після перемоги Теодора Міллера на турнірі у Силвії, Бланделлу було дуже прикро. А потім він взагалі покинув Сильвію, направившись зі світом і спілкуючись з іншими жінками... Якби не її особисте прохання, він міг би прийняти досить серйозне рішення.
"Що ж, я розумію чому ти мене про це попросила..."
Як людина, яка могла без коливань піти назустріч невизначеному майбутньому ... Теодора зачарували як чоловіка і чарівника. А раз так, старий, що доживає свій вік не повинен був поставити йому палиці в колеса.
- Отже, що ти збираєшся спробувати проти цього монстра-імператора? - Дивлячись у очі на близьку смерть, запитав Бланделл.
- Магію призову.
– ... Магію поклику?
Бланделл был ошаранений. Не було такого мага, який би не знав, що золотий вік магії заклику вже пройшов. Коли він був молодшим, то також пробував на цій кампанії, але всі його зусилля обмежувалися лише кількома черепахами. Все ж таки, в такій критичній ситуації Теодор хотів використати магію заклику?
Але коли Бланделл побачив магічне коло на землі, він відразу взяв усі свої слова назад.
– Ха...
Він був глибоко вражений його абсурдною досконалістю.
« Череткі розрахунки, накладені на тривимірні символи...! Ідея досить нова, але куди більш дивовижні його навички на закінчення цього магічного кола всього за кілька хвилин. Невже він почав розбиратися в магічних колах краще за мене і Вероніки ...? "
Такою була комбінація мізків Теодора і знань Сатомера, один з яких мав геніальний талант, а другий - невисякова пристрасть до магії заклику. І ось, поки Бланделл захоплювався його магічним колом, Теодор поклав ліву руку на землю і сказав:
- Як засіб для виклику я використовую цей меч.
А потім у лівій руці Теодора з'явився клинок.
- Кхе...! Це меч...!
- Його сила...!
Еллаїм і Едвін були набагато чутливішими до мані, а отже реагували першими. Від священного клинку відбивалося сонячне світло. Навіть людина, яка не знає воєнного ремесла, зрозуміла б наскільки цей меч величний.
Це був меч богів, Клайм Солайс, трофей, отриманий Теодором після перемоги над 6-им мечем Імперії Андрасу, Хайдом.
– ... Цей меч дійсно може викликати щось дуже потужне, — визнав Орта після чого звернувся до Теодора, - Капітан, що саме ти збираєшся закликати?
Використовуючи цей меч як жертву, Теодор міг покликати навіть злих демонів, вигнаних з цього матеріального світу. І Орта збирався зупинити його, якби Тео для битви з вовком надумав викликати тигра.
- Спочатку я думав про дракона, Тафніре. Рендольф підтвердить, що важко знайти істоту з більш руйнівною силою — сказав Теодор, підозрюючи думки Майстра Белоя Вежі.
Але цього не було дано. Фафнір, безперечно, мав величезну силу, але поле бою було не посеред моря. Його могутність могла вплинути на весь континент. Його заклик міг перетворити цілу північ на суцільне Красно - плато — пустощі, які непридатні для життя.
А це стало б катастрофою ще більшою, ніж багатовікова війна.
Крім того, Заздрість не була тим ворогом, якого слід атакувати чистою вогненною силою так як у випадку з Гордовинею. Він міг скористатися своїм просторовим переміщенням, щоб втекти від очей Фафніра і чекати, поки він не зникне.
- Отже, я задумався про найбільший і найсильніший.
- Тобто?
Теодор розташував божественний меч у середині кола і вказав на нього.
- Про господаря цього меча.
Люди, які стояли біля Теодора, не знали всієї правди про цей таємничий предмет, тому були спантеличені. Тим часом сам Тео продовжував говорити з серйозним виразом на обличчі:
- Забутий король, Нуада Аертлам.
Правитель Туати Де Данен, який має непереможний меч, став його лівою рукою. Він був богом перемоги, який дозволив богам перемогти у найбільших битвах.
- Крук готовий. А тепер мені потрібно викликати божественну сутність.
Бог, що сходить на землю, щоб знищити зло...
Важко було придумати для цієї ситуації щось більш підходяще!
Теодор востаннє кивнув собі, і з його уст почали зірватися слова активації заклинання.