Глава 292 - I N V I D I A (Частина 4).
- Звертаюся до тебе, король богів, що почистив на Мойтових рівнинах.
У той же час, коли під ногами Теодора було зачароване цим магічним колом, він почав випускати делікатний білий світ і поглинати ману.
Проте Теодору не потрібно було підживлювати силу голосу своєї маїни. Це явище було чимось на зразок осмотичного тиску, яке відбувалося через те, що концентрація мани в магічному колі була занадто високою для цього матеріального світу.
- Твоє золоте волосся, як сонце, а твій червоний плащ символізує перемогу. Ти, почесний король, чия загублена рука була замінено сріблом. Колись ти володів мечем, що руйнує зло.
Ця історія була настільки давня, що вона просто не дійшла до сучасної епохи. Заклинання було засноване на біографії володаря клана богів Нуада Аертлама, і тому Теодор мусив витратити більшість окулярів у бібліотеці для створення його.
Звичайна людина могла цього й не розуміти, але цінність забутих міфів була буквально нескінченною. Закляття, яке закликало в цей світ забутих богів було не чим іншим, як магією 9-го Круга.
І тепер Теодор намагався відтворити це закляття.
- Ти, який взяв трьох жінок долі у свої дружини які колись допомогли повернути тобі трон ... Воїн, який має більшу справедливість і мужність ніж будь-хто інший. Сам Ліа Фаїл вітав твою коронацію, а твоєю короною стало полудневе сонце.
Забутий бог все ще був богом. Навіть великий чарівник, який досяг високого рівня в мистецтві магії, не міг першим за своєю примхою кликати до такої могутньої істоти.
Як правило, щоб зробити щось подібне, потрібно принаймні мільйон чоловік і чотири серця дракона. Це не було низькоранго божества, а найбільш відомий король богів.
І Теодору, як і будь-якому іншому магові-привідувачеві треба було заплатити належну ціну.
«... Якби у мене не було Клайма Солайса..."
Дивно, але в цій ситуації йому допоміг меч, отриманий завдяки Імперії Андрас.
« З чотирьох скарбів Еліна, меча, що символізує Нуаду Адреслама... Клинок, леза якого ще ніхто не зміг уникнути, і скарб, на який він повинен відповісти."
Клан богів був досить суперечливим. Вони були частиною матеріального світу і після смерті зникли з нього, але в той же час їхні частинки залишилися тут, щоб відповідати на молитви та заклики.
Однак було дуже важко зв’язатися з Богом.
Навіть божественне послання, не кажучи вже про знеславлення бога на землю, було подією національного масштабу, в якій тільки воля великої кількості людей, що моляться до Бога, мала вплив.
- Я клянусь, це боротьба зі злом.
Таким чином, цей заклик був справжнім шахрайством.
- Я присягаюся, що це справедливий бій.
Однак монстр, який протягом п’ятисот років набирав силу, також був шахрайством.
- Я клянусь, це боротьба в ім'я спасіння миру!
Як тільки Теодор почав кликати до Нуади, який все ще не виявляв ніяких ознак наближення, тиск магічного кола збільшився. Час, який він обіцяв їм було три хвилини, і якщо Вероніка буде вбита тільки тому, що вона запізниться на кілька секунд, Теодор прокляне короля богів, навіть якщо той зрештою з'явиться.
– ... Ха.
Невже йому допоміг цей відчайдушний крик душі?
- Ха-ха-Ха!
У його голові пролунав чийсь збуджений сміх. Він був ясним і дзвінкам, а ще від нього не виходило ніякого зла. Приємний сміх повністю заповнив розум Теодора.
Але набагато величнішим був голос Нуади.
- Так, це воно! Замість того щоб чинити опір злу чи захищати справедливість, жінка була дорожча за спасіння цілого світу! Так. Якщо ти чоловік, то зобов’язаний врятувати жінку, яка тебе любить! Це щире бажання, яким Нуада Адревлов дуже захоплюється!
« Ви дійсно бог?» — вагаючись запитав збентежений Тео.
- Так, ти кликав до мене цим мечем. Багато хто намагався запозичити мою силу, але це перший раз, коли маг хоче закликати безпосередньо моє тіло.
« Що...».
Але це було природно. Пожертвувавши Клаймом Солайсом, можна було отримати божественні благословення або частину його сили. Ще не було такого божевільного, як Теодор, який би викликав Нуаду особисто.
Ось чому навіть Нуада здивувався цьому.
"Врага треба вбити будь-яку ціну."
Цього було достатньо. Під час залучення істоти з іншого світу, магія заклику відкрила душу Теодора. І в цьому процесі інформація про "Зависті" почала виринати у свідомість, пов'язану з ним.
З цієї причини Нуада деякий час мовчав.
– ... Загарбник, який залишився в цьому світі...
Теодор зміг прочитати глибоку ненависть і лють від Нуади. Чи ж король богів мав анімаконтичні стосунки з сімома гріхами?
Але перш ніж Теодор встиг поставити своє запитання, з яскравого світла вийшла рука Нуади. Вона була білою, як мармур, але в той же час не виглядала ніживою, а передпліччя було заковане у срібні обладунки.
Клайм Солайс, Нуада Аертлам прошепотів низьким і холодним голосом:
- Я зрозумів. Тепер я розумію твої слова. Боротьба зі злом, спасіння світу, боротьба за справедливість. Для Нуади немає більш правильних причин.
Останній етап магії заклику ... З іншого боку! Король богів Нуада прийняв заклик цього матеріального світу.
А в наступний момент...
***
Гру-ду-гу!
Навіть якщо джерело цієї колосальної сили було за кілька кілометрів під землею, поверхня землі не витримала й злетіла вгору.
Літній чоловік з мечем в руках стояв проти існуючого білого полум’я. Коли Вероніка вдарила, її атака врізалась у клинок Зависті і вона стала небезпечною. Магма, яка могла розплавити метал, для цих створінь була не більш ніж теплою водою.
Вероніка, стоячи в цьому потоці лави, розпачливо подумала: « Чорт забирай! Цей монстр... Здається, він стає все сильнішим і сильнішим ..."
Вероніка зрозуміла, що з кожним ударом її ситуація стає дедалі гірше. Майстер Червоної Вежі була покрита багатьма ранами, а її луска була залита кров'ю.
- Ти робиш занадто багато рухів, а твоя тактика дуже проста. У тебе немає досвіду у навчанні бойових мистецтв? - помітила Заздрість.
Навіть у такій боротьбі Заздрість не використовувала більше енергії. Вона лише покладалася на досвід незліченних битв, перейнятий у всіх майстернях. Заздрість була на крок попереду Вероніки: кожен раз, коли жінка-дракон намагалася завдати удару, меч Інвідії проводив успішний контратаку. Вероніка мала швидкість і силу, але їй просто бракувало бойового досвіду.
- Ти добре обороняєшся, але у твоєї сили є межа.
Заздрість швидко скоротила дистанцію і змахнула мечем.
Меч-рапіра Роланду.
Проникнення: зворотна тяга.
Плечо Вероніки проколола силу « Проникнення» - здатність, яка дозволяє нейтралізувати фізичний захист. Тим часом її власна атака була заблокована, і Вероніка відстрибнула назад, проривши собі під ніс:
- Ух-х... Та скільки ж у цього монстра здібностей...
« Прискорення», порівняно з яким Вероніка здавалась повільною, "Проникновіння" яке пробило захисну магію і луску, а також "Суп-тяжний меч", який відповідав руйнівній силі великих заклинань... Це були найкращі здібності сучасної епохи.
Не було перебільшенням сказати, що сила Зависті, яка вбрала в себе десятки здібностей аури і вільно використовувала їх у залежності від обставин, досягла того ж рівня, як у трансцендентних істот.
- Меч полум'яний!
Вона використала Слово Дракона, щоб викликати чотири вогненних мечі і об'єднати їх в один. Така магія була просто неможливою без Слова Дракона; вона дозволила об'єднати відразу чотири руйнівних заклинання 7-го Круга.
Вероніка зібрала всі позосталі сили і використала їх, щоб перевернути ситуацію.
- Перевертайся в попіл!
Її дії викликали палаючий бурю, яка, здавалося, повинна була спалити і землю, і небо.
- Ти занадто сильно покладаєшся на перевагу своєї руйнівної сили. Це безглуздо, — відповіла Зависть, перевівши свій клинок у вертикальне положення.
Чотири-составна таємна техніка.
Важкий меч: 0-й стиль, крах миру.
Важкий землетрус: великий удар.
Сила шторму: вирішальний ураган.
Підсилення: трансцендентна сила.
Одна з них належала до ремісника меча, який символізував сучасну Імперію Андраса, тоді як інші були відгомінами майстрів минулого. Чотири сили об'єдналися, що призвело до поганих наслідків.
Нестямне полум’я було розрубано на дві частини і навіть косити обладунки Зависті. Ця атака була занадто великою, щоб Вероніка змогла протистояти їй.
Потім стався жахливий вибух.
– ---- ----...
Вероніка відразу відчула, що програла.
– ... Ах, ах-х...
Червона луска повністю зникла. Не залишилося й рогів. Її тіло само визначило, що більше не може підтримувати драконо-подібний стан і деактивувало його.
Її серце, як правило, переповнене магічною силою, було порожнім, і вона навіть пальцем не могла поворухнути, що робило Майстер Червоної Віжі абсолютно безпорадним. Знання ось-ось погрожувало покинути її, а тому вона закусила мову і ледве могла зосередитися.
« Це місце...?»
Вітер, що лоскоче її шкіру і тепле сонце... Вона більше не була під землею. Вероніка билася з Імператором за декілька кілометрів нижче поверхні землі, але останній вибух просто викинув її наверх.
Інакше, без свого драконо-подібного стану Вероніка була б повністю знищена.
- Ну що, розплющила очі? - Краще б ти зустрілася з своєю смертю в безпритульності.
– ... Не... Змушуй мене... Смійтеся!
- Що? Не будь такою неосвіченою. Ти добре постаралася. Вперше з моменту заснування Імперії Андрас мені довелося витратити стільки енергії. Ти заслуговуєш похвали, Майстер Красної вежі Мелтора, Вероніка.
Вероніка дивилася в очі своєї неминучої смерті, яку ніщо не могло запобігти. У цій короткій битві Зависть визнала її силу. Вона зрозуміла, що Майстер Червоної Вежі може стати перешкодою і вирішила вбити її, щоб видалити всі непотрібні змінні. У певному розумінні це можна було назвати визнанням.
«... Значить, ось як я помру? "
Вероніка не була тією людиною, яка попросила прощення. Вона подивилася на далекі хмари і відчула, як лезо меча наближається до її шиї все ближче й ближчого. До закінчення трьох хвилин, обіцяних Теодору, залишалося ще п'ятнадцять секунд. І від цього їй було не по собі.
« Чув, не знаю як, але ти повинен щось зробити. Я зробила все, що від мене залежало, тому не варто надто розчаровуватись у мені."
А потім, закривши очі Вероніка відчула ще один жаль: « Чорт, якби я знала, що так все закінчиться, я б одного дня поцілувала тебе".
Майстер Красної вежі приготувалася прийняти свою смерть. Заздрість також замовкла, напивши аурою свій клинок. І ось, коли вона вже збиралася відрубати Вероніку голову ...
Фжу-у-ву-о-Ух!
У небо з’явилася велична підвалина божественного світла. У порівнянні з ним сили кардиналів Лайрона були схожі на світлячків. Прославлений бог, який зник після закінчення міфів Епохи, повертався в матеріальний світ.
Вероніка швидко видужала, а Заздрість шокована.
– ... Це присутність, це світло! Це неможливо! Цього не може бути! Що вони намагаються зробити?
Ошаранена Зависть відразу забула про присутність Вероніки, що лежала біля її ніг. Якщо вони збиралися закликати "його", то Зависті не можна було втрачати ні секунди. Мало істот були здатні знищити гримуар з комплекту Семи гріхів, що знаходяться на шостій стадії, і власник цієї божественної сили був одним із них.
- Обжерство! Думаєш, я дозволю тобі це зробити? - Вилазилася розлючена Зависть, з усіх сил стрибнувши в іскривлене простір.
Секретна техніка Зеста Шпейтема.
Вбивчий інтервал.
Заздрість швидко пролетіла декілька кілометрів, і між п’ятьма людьми, які стояли перед магічним колом, з'явилась. Це сталося відразу після того, як Нуада погодився на прохання Теодора.
- І ти смієш так нерозумно чинити?
Обличчя Зависті перекосилося, наче у справжнього демона, і вона негайно вирушила до Теодора в межах магічного кола.
Їм не вистачило зовсім небагато часу. Прибудь Зависть через 10 секунд, заклинання призову було б успішно завершено. Власником рук Клайм Солайс був король богів Нуада, який міг знищувати гріхи на шостій стадії.
Однак п’ятеро майстрів не відчували розпачу. Лише 10 секунд... Вони думали, що зможуть якось протриматися.
І саме через 8 секунд після того, як вони подумали про це...
- Ку-ха-а!
- Кху, о-ох... Відійдіть!
- Як же мені соромно...
Рендольф з переломними руками був відкинений назад.
Едвін, щойно підняв свою луку, втратив ліву руку і отримав скроню в животі. Еллаїм навіть не встиг замахнутися, поваливши на землю з глибоким перерізом на шиї. Орта вже давно знепритомнів.
Вони ризикнули своїми життями, щоб зупинити цю потвору, але нічого не змогли йому зробити.
Майстри шкодували про свої безглузді думки, що висіли в їхніх головах лише кілька секунд тому. Навіть бій не був проти непохитної Зависті. Теодор, Бланделл і Вероніка були єдиними, хто знав це з самого початку.
Залишилося лише дві секунди... Дві секунди до завершення поклику. Зависті вистачило б їх, щоб завдати Теодорові Міллеру відразу сотню ударів.
- Ха-ха, — раптом пролунав гіркий сміх Бланделла.
- Ні?
Це була зупинка Часу. Меч, націлений на шию Теодора, занурився в чорно-білий простір. Сила Зависті була великою, але навіть вона не могла ігнорувати цю вищу магію. Проте, як і сказав Обжерство, « завивання» Заздрість була іншою, тому "Веста-часу" могла зупинити її всього на пару секунд.
І ось, рівно через дві секунди заклинання 9-го Круга були зламані.
Але цього було достатньо.
- Відданість, виявлена тобою в останні моменти твого життя... Я запам'ятаю її.
Вийшовши з магічного кола, власник золотого волосся і червоного плаща за спиною високо цінував дії Бланделли.
Істота, перед якою всі смертні відчували благоговійний страх, похвалила померлого чарівника. Але його слова так і не дійшли до вух Майстра Сіней Вежі. Навіть стародавній король Нуада Адреслам не міг воскресити мертвого.
– ... Бланделл...
У той момент, коли Бланделл зупинив Зависть ціною останніх крихт свого життя, він нарешті зустрівся зі смертю, яка так довго його чекала. Незважаючи на це, обличчя Бланделла не було ні найменшого жалю.
Коли Теодор побачив, що цей великий чарівник помер, то відчув, як він починає вибухати гнівом.
- Я, призовник, Теодор Міллер, наважуюся просити короля Туати Де Данан...
Теодор дуже незадоволений реальністю, яку неможливо було подолати за допомогою його власної сили, він закричав:
- Будь ласка, знищте Інвідію, Зависть із комплекту Семи гріхів!
– ... Я, забутий король, Нуада Аертлам ... — Голос Бога, який покерував свій праведний гнів на джерело зла — Сутру його з лиця землі!