Розділ 20 - I N V I D I (Часть 2) Кінець 13-ої книги.
Тіло, яке було сильніше за будь-кого іншого, небезпечно захиталося.
- Майстер Синей Вежі!
- Гей, старий, ти чого!
Мантія великого мага 8-го Колоу, Бланделла Адрункуса, була пофарбована в червоний колір, але слідів від удару клинком на ній не було. Але це не було дивним, адже напівпрозорі клини Імператора впливали на тіло цілі через його розум.
Але це все одно не до кінця роз’яснювало ситуацію.
Не можна сказати, що сила мага була прямо пропорційна його психічним здібностям, але всі старші чарівники мали сильний та загартований розум. Від зіткнення з мечом Серця Вероніка і Бланделл мали відчути лише легке запаморочення. Отже, чому Майстер Сіней Вежі отримав такі серйозні пошкодження?
Швидше, ніж хтось інший, причина того що трапилося виявила Заздрість:
- Як же це безглуздо: прикривати інших своїм тілом. Що ж спонукує такого великого мага робити такі неефективні дії?
– Кху-кху-хо... Твої атаки можуть бути небезпечними для цих дітей, але для такого старого, як я, це всього лише маленька подряпина. У будь-якому випадку, якщо я зможу врятувати їх ціною власного життя, це вже буде не марно.
Бланделл справді зміг втриматися на ногах. Меч Серця зі сто-відсотковою ймовірністю проколов би серце Вільяма, а також перерізав б сонну артерію Сильвії.
Але замість них удар на себе прийняли тіло і дух, які протягом ста років проходили важкі тренування. Те, що могло вбити десятки людей, прийняв Майстер Сіней Вежі.
І ось, в той час як інші чарівники з застиглими особами утупилися на Бланделла, Зависть продовжувала насміхатися над ним:
- Навіщо сильному захищати слабких? Замість цього, ти мусив дозволити їм померти і зробити контратаку.
- Ках, такого монстра як ти ніколи не зрозуміти людей, — вимовив Бланделл, після чого раптово вказав своїм палицею на Зависть, а тепер почекай трохи!
- Ты...!
І час знову зупинилося.
Простір навколо Імператора завмерло, і Бланделл тут же кричав, повернувшись до усталу Орте:
- Майстер Білої Вежі! Забери звідси всіх, хто не майстер! Швидше!
– ... Так!
Окрім майстрів, у групі були елітні маги 6-го кола. Вони були б дуже доречними у звичайній конфронтації між майстрами, але якщо противником було це істота, то вони ставали лише тягарем.
Це було схоже на те, як звичайні солдати нічого не могли допомогти у битві між загартованими воїнами і лицарями.
Маги були спантеличені, бо не розуміли того, що відбувається. Елітні чарівники ще ніколи не опинялися в такій ситуації, коли їхня присутність стала зовсім непридатною.
Крім того, один чарівник відмовився телепортуватися.
- Я не хочу, ні! Дідусю, Тео! Я можу допомогти! Я не хочу просто так утікати!
– ... Сильвія.
Сильвія зі слізьми на очах намагалася вирватися з рук похмурого Вільяма, трясла своїми срібними волоссям. Тим часом контури магічного кола вже почали світитися, що говорило про швидке активування заклинання.
Вільям ледве стримував Сильвію, але наступного разу до них підійшов Бланделл і тихо проговорив:
- Сильвіє, люба.
- Я не хочу! Я не хочу нічого чути, дідусю! Будь ласка, не зникай так! Тео, я хотіла бути корисною для дідуся, тому так багато працювала...!
- У такому разі, ти досягла цієї мети, внученка.
– ... А-а?
Бланделл обережно витер сльози Сильвії і тепло посміхнувся.
- Весь цей час я жив тільки через тебе.
– Ах...
І ось, як тільки Сильвія на мить застигла на місці, магічне коло спалахнуло і група магів зникла.
- Сильвія... - Пробурмотів Тео, в той час як у нього щось стисалося. Невже вона відчувала, що після цього бою може ніколи не побачити свого прийомного дідуся? Він не знав, чому, але на плачучому обличчі Сильвії він чітко бачив нічки відчаю і гніву.
А потім, наче клацнувши невидимим запобіжником, з'явився він.
Фжу-у-нунь!
Це був імператор Андрасу, гріх на ім'я Зависть. Зупинка Часу стримала його всього на кілька секунд.
- Час закінчувати цю нудну мелодію, крокуючи вперед і посміхнувся Імператор.
Йому було зовсім байдуже на важку атмосферу і розлючені обличчя позосталих.
- Підходьте, — сказав він, дивлячись на сімох майстрів.
- Тобі кінець, виродку!
Звичайно, першою зреагувала на провокацію Вероніка.
Гру-ду-гу!
Вона зробила крок уперед, і земля просто розтанула, не витримавши великого жару та тиску. Вероніка, яка успадкувала кров дракона і мала вісім кругів, була майже втричі вища від Бланделли. Не було жодного чарівника, який міг би її перевершити у чистій силі.
Поруч з нею було 10 адських Клінків. У той момент, коли простір перед Майстром Червоної Вежі перекосилося від жахливого жару, найсильніший маг світу стрибнув вперед.
Разом з кивками, в сторону Зависті кинулися обидва кулаки Вероніки.
-----!
Невисока гора була зруйнована першим ударом, а другий обернув у пил усі позосталі уламки. Третій удар випалив усе повітря, створивши таким чином вакуум. І те, що сталося далі, вже не було можливим побачити неозброєним оком. Кожен наступний удар займав лише невелику частину секунди. Череда атаки, яка могла зрівняти із землею весь гірський хребет, врізалася у тіло Зависті.
- Хмм.
Однак невдовзі після того, як руйнівна сила досягла своєї мети, меч Зависті спалахнув.
Стиль Зеста.
Зламаний простір: тонкий повітряний розріз.
Це була технологія, яка в минулому блокувала теплову атаку Теодора. Обрану ділянку простору розділили, блокуючи тим самим будь-які фізичні атаки.
А потім меч Зависті знову рвався вперед.
Захисна техніка Дельпур.
Незмінність: неприступна стіна.
Вчасне розділення не могло повністю запобігти руйнівній силі, а тому імператор зміцнив свою охорону за допомогою інших здібностей аури. Перед Завистю з'явилася темна аура, яка заблокувала всі удари Вероніки. Простір задрижав, а хмари над їхніми головами миттєво роздерли в клочику.
Стіна з темряви вистояла, але Вероніка не була єдиним противником Зависті.
- Спину прикривати не вчили?
Поза Імператором спалахнули парні мечі Рендольфа.
Фьу-фу-фейу!
У найманця не було часу на активацію секретних технік. Але в цій ситуації йому не потрібно було нічого, крім своїх мечів. За допомогою своєї швидкості Рендольф міг завдати удару по життєво важливих точках зависті.
Його права рука цілилася в шию, плечі, ребра і бік Імператора, тоді як ліва націлилася на висок Зависті, ключиці, зап'ястя та живіт. Швидкість була настільки високою, що не залишала слідів за собою. А ще на неї неможливо було відреагувати.
- Ти швидкий, але на цьому все, — прокоментувала Зависть і розбила.
Віддзеркалюючи стиль Айнца.
Дзеркало: імітація.
Заздрість відбивала всі удари Рендольфа в нього самого. Така була здатність Людо Айнца, який 200 років був лідером Семи мечників Імперії. Тим не менш, Рендольф не знав про це, а тому пропустив кілька своїх же ударів.
- Ку-хек!
Залишилося ще два діючих обличчя. Едвін і Еллаїм, приховуючи свою нервовість, вступили у бій. Їм потрібно було негайно викликати найвищі елементи води та вітру.
Два хоронителі, озброєні списом і цибулею, були ветеранами, які охороняли околиці Ельфхайму. Проблема полягала в тому, що їхнім противником був не монстр, а справжнє чудовисько.
- Що, мої ноги?
- Ти не єдиний, хто володіє втраченими навичками.
Заздрість використовувала тіньову здатність Дельпур, щоб позбавити двох ельфів можливості рухатися. Коли лучник і копейщик були скуті на місці, імператор повільно перемістив свій меч у вертикальному положенні.
- Це ж ...!
Теодор був єдиним, хто встиг відреагувати. Недавно у нього вже був досвід протидії господареві цієї атаки, а тому інстинкти Тео змусили його діяти швидше за когось іншого.
Супер-тяжний меч Пана Еліона.
Перший тип: Земля.
Невдовзі на Землю зрушився справжній метеорит.
***
Бу-ду-гу-ду-да-буду!
А потім почався зсув. Ні, це поняття було занадто простим, щоб описати подію. Лава, що розтягнулася під ногами, злетіла в хмари і земля була перевернута догори дном, створюючи посеред гори величезний кратер. Все це було схоже на те, як якби величезний велетень, зріст за кілька кілометрів, з усіх сил топнув ногою.
Пан Елліонес мав величезну руйнівну силу, але цього було недостатньо, щоб знищити гірський хребет.
– ... І як же нам перемогти цього монстра?
Теодор, який ледве встиг врятувати двох ельфів за допомогою Флюїдізації, шокований дивився на спустошений ландшафт. Якби він запізнився, Едвін і Еллаїма не залишились б нічого.
"Якби не допомога Бланделла, я б спізнився".
Теодор не упустив той момент, коли час на мгновеньці зупинився, і тіло Зависті стало чорно-білим, через що її меч обрушився на землю долею секунди пізніше.
Зупинка Часу — це кінцева магія, яка мала бути заставою будь - якої перемоги. Однак, як вже згадувалося на початку статті, кінна магія не мала особливого впливу на гримуари, які досягли шостої стадії.
На відміну від Вероніки, він міг виступати в ролі підтримки.
« Ні, але навіть так...»
Їхній ворог був занадто сильний. Теодорова чутливість все ще давала збій, але він вже багато разів стояв на порозі життя і смерті, а тому розумів, що шансів у них немає.
« Ні силою, ні швидкістю його не взяти. Він використав шість або сім здібностей аури. Якщо припустити, що у нього в запасі є ще десятки розумних... Ми приречені".
Якби Заздрість використала лише одну здатність аури, але вона була чудовиськом, який міг поєднувати одночасно декілька технік. Можливо, саме такими були легендарні грандарти?
- Ні, він не грандмайстер. - Обжерливість заперечила: Ну, якщо брати тільки кінцеві дані, то він вже давно перевершив грандмайстера. Тим не менш, ти ігноруєш найважливішу частину.
« Переважний грандмайстер? Але в чому різниця?»
- Різниця у « будуванні» Я хотів би пояснити більш детально, але ... Будь ласка, будь напоготові. Він наближається.
"Прокляття!"
Заздрість знову йшла в атаку.
- Це кінець.
А потім Теодор відчув щось. Клинок Зависті зігнувся, здобувши якусь невідому форму. Її меч перейшов у тривимірний стан, що неможливо було розпізнати почуття жодної живої істоти. Заздрість без найменшого коливання використовувала спеціальну техніку, від якої Тео ненавмисно здригнувся.
Тривимірна таємна техніка.
Це була комбінація трьох можливостей аури, які Зависть отримала від трьох загиблих майстрів меча.
Зламний простір: розрубування на частини.
Заломлення: кінець світу.
Лабіринт: вирішальний поворот.
Це був кінцевий просторовий удар, який міг завдати небезпечного поранення навіть високоранговому демону, нанесений крізь переломний простір. На додаток до цього, він поєднував здатність "лабіринту" в собі, яка дозволила Зависті переналаштовувати простір на свій огляд.
Смерть, смерть і ще раз смерть.
Скільки ж людей виживе в цьому просторі, де співіснувало відразу три типи смерті? Це була технологія, яку не міг зупинити навіть Бланделл!
"Чорт, я не зможу піти звідси з усіма своїми кінцівками."
Теодор міг втекти з пастки лише, пожертвувавши лівою рукою.
І ось, коли пекло вже було дуже близько, сталося « це».
Фда-н-Н-нь!
Звідусіль пролунав гучний дзвінок.
– ... Е-е?
Всі ці пекельні атаки зникли, ніби їх і не було.
Тим часом Заздрість подивилася на декого дуже цікавим поглядом.
- І як же маг 7-го Круга зміг проникнути в це ...? А-а, твої очі. Що ж, Пусті очі і справді немезіда лабіринтів. Мабуть, я залишу тебе в живих і вирву їх.
– ... Кху...
Отримали урон зовсім не ті люди, які повинні були. Кров, яка стекла з маски Орти, показувала, що він заплатив за це велику ціну. Навіть за допомогою трансцендентної сили його очей було важко зруйнувати три-составну атаку Зависті. Але для того щоб заблокувати наступний удар, він просто не мав сили.
А потім, в цій ситуації, яка щосекунди ставала все гірше і гірше, хтось відправив Теодору беззвучне повідомлення:
- {Майже, у тебе є якісь контрмери?}
- {Мастер Б-Бушні"?
Незважаючи на своє здивування, Теодор не почав обертатися в бік Вероніки і тихо відповів їй:
- {... чому Ви мені це говорите?
У звичайній ситуації все могло бути інакше, але прямо зараз відбулося занадто багато підозрілих речей безпосередньо або опосередкованих з Теодором. Заздрість назвала його братом, але не виявляла до нього особливої ворожості. Імператор навіть сказав, що пізніше вони будуть говорити.
Якби ситуація не була такою невідкладною, його б арештували і допитували. Але тоді чому Вероніка питала Теодора, чи є у нього якісь контрмери?
І ось Вероніка видала такий звук, ніби почула щось смішне і знову послала йому повідомлення:
– {Ха! Я багато про що хочу тебе запитати, але тут немає нікого, хто вважав би вас ворогом. Невже ти вважаєш, що ми не спостерігали за тобою?
– {... Дякую.}
- {Ах, перестань говорити таким бентежним тоном! Отже? Ти щось придумав? Якщо так продовжуватиметься, ми точно програємо. Запропонуй щось.
Кілька хвилин Теодор вагався. А потім він зрозумів, що йому доведеться використовувати свій останній засіб. Але для того, щоб здійснити цей план, комусь потрібно було виграти час.
- {... Мені потрібен час.}
- {Скільки?
– {... П'ять хвилин. Ні, три хвилини.
– {Три хвилини...}, - прищурившись, повторила Вероніка. По правді кажучи, вся ця конфронтація підтримувалась виключно похоті їхнього противника. Якби Заздрість хотіла якнайшвидше позбутися їх, вони не протрималися б навіть хвилини.
У такій ситуації три хвилини були чимось неможливим. Однак саме це і додавало Вероніці рішучості.
- {Хіба вся краса не складна? }
– {... М-Мастер Вежі? }
- {На цей раз я покажу тобі справді чудову зовнішність! Але не запізнюйся зі своїми приготуваннями.}
Коли Вероніка без вагань прослизнула вперед, Теодора по шкірі перебігли мурашки. Стратегічно було просто смішно намагатися протистояти такому противнику наодинці. Ось чому Заздрість і не почала негайно атакувати.
- І які ж твої наміри... згинуть червоного дракона? - З цікавістю поглянувши на свого опонента, запитав Імператор.
- Які мої наміри?
- Звичайно. Ти ж знаєш різницю в силі. Що ти збираєшся зробити сама?
- А як щодо цього? - Вероніка вимовила, скидаючи свою червону мантію, під якою з’явилось привабливе і добре натреноване тіло. Це був справжній подвиг, який вимагав великої відваги.
А в наступний момент...
Дум-дум!
Це було схоже на оглушливий барабанний удар і стало іншим, як звуком серцебиття Вероніки. Здавалося, що навіть сама атмосфера засталася.
Дум-дум! Дум-дум!
Кожен удар викликав вібрацію, яка була у Вероніці.
– 3 хвилини... Це межа, — похмурим тоном пробурмотала Вероніка, заправляючи волосся за вухо.
А потім Заздрість зрозуміла.
– ... Хо-хо?
Вероніки вже не були людьми.
Вони стали вертикальними, як у чистокровного дракона.