Розділ 289 - I N V 1 D I A (Часть 1).
Це була Invidia, або ж іншими словами: « Заздрість» з комплекту Семи блукачів!
Звичайно, на якусь мить Теодор просто застиг. Але, він досить швидко прийшов в себе.
Імператор Андраса був таким же гримуаром, як і обжерливість, що є одним з Семи блукачів? Незважаючи на всі припущення, відкриття цього факту було досить шокуючим і водночас набагато небезпечнішим. Інтуїція Теодора, яка часто допомагала йому уникнути щелеп смерті, підказала, що найважливішим завданням буде звичайне виживання.
Гримуар, який нарощував свою силу протягом декількох століть...
Це був один з Семи гріхів, який перевершує будь - яку іншу гримуар, що має статус Імператора єдиної імперії на континенті.
Теодор не міг собі навіть уявити силу, яку назбирала Зависть. Гримуар, « Поклоніння смерті », зміг перетворити чарівника 4-го Круга на старшого лича всього за три місяці. А що станеться, коли дозволити гримуару набирати сили протягом п’ятисот років?
"Обжерство, розкажи мені все про нього".
- Зрозумів.
Це був найкращий спосіб здобути загальне уявлення про Зависть і дізнатися, як боротися з ним.
- Як я вже згадував, Інвідія — це паразитичний гримуар, якому потрібен господар. Він максимізує потенціал свого користувача і прискорює його темпи росту. У цьому він схожий на мене.
"Але?"
- Але кожен з Семи гріхів має свою унікальну здатність. У випадку з Гордовинею - це еволюція шляхом ожиріння своєї здобичі. Здатність, що прилягає Зависті, згідно з його природою називається « заздрісним викраденням".
Коли Теодор почув ці слова, « заздрісне викрадення» він подивився на Імператора, який все ще сидів на камені. Його аура була спокійною, але він сам не виявляв ворожості.
Але ось, через кілька секунд і Зависть, яка носила шкіру Імператора, повільно сказала:
- Молчишь? Хм-м, добре. Ти хороший слухач, але поганий співрозмовник. Якщо ти вирішив мовчати, то я закрию твій брудний рот назавжди.
Ці слова, Заздрість розвіяла руки в сторони. Імператор нагадував собі диригента якогось оркестру або оратора, що виступає з трибуни.
Він був повний вразливих місць, але ніхто навіть не думав про напад на нього. Незважаючи на ненависть, яка з дитинства вкоренилася в їх тілах, і магічну силу, яку вони відтачували протягом десятиліть, кожен присутніх тут магів був просто вражений тим, що говорили їхні інстинкти.
"Смерть".
Вони помруть одразу, як тільки намагатимуться атакувати цього старого.
На їхніх чолах виступила холодна іспанка. Усі присутні добре усвідомлювали різницю між ними.
- Я дав тобі достатньо часу, щоб оглянутись? Брате, я все ж хочу почути твої коментарі. Як тобі все це?
Заздрість продовжувала висміювати мовчання Обжерства.
- Як тобі наповнене мною поживне середовище?
– ... Харчування?
— Так, цілий північ є суцільним поживним середовищем, — з захопленням відповіла Заздрість.
Решта людей, не розуміючи цього питання, могли лише проковтнути його. Вони не знали, що відбувається, але могли з упевненістю сказати: ось-ось мав прийти завіса якогось зловісної таємниці.
Їм не варто було перебивати цього монстра. Отже, коли маги прийшли до такого мовчазного компромісу, вони зосередилися на розмові між двома людьми.
- У мене був ідеальний план, але дотримуватися його було набагато важче, ніж я думав. Рідко зустрічаються таланти, які можуть побудувати націю з нуля. Це по-справжньому божественні якості... Якби він народився в тілі бога, то міг би стати абсолютною істотою.
- Якщо ти кажеш про короля Андраса... Король мечників, Кесейн?
- Так його звали? Що ж, це не має значення. За допомогою його тіла я заснував нинішній Андрас, створивши систему, що віддається ауру. Спочатку я збирався зайнятися цим на сході, але дехто випередив мене.
– Ах... - Пробурмотів Теодор, – похоть...
- То ти теж знаєш. Що ж, ти вже здогадався, брат? Користувачі аури можуть піднятися лише до певного рівня, але для подальшого розвитку їм потрібно вбивати інших. Іншими словами, їхній прогрес зумовлений боями та війнами.
– ... Мелтор.
- Верно. Імперія мечей проти королівства магів. Дві держави, які спираються на дві протиріччя між собою сили, стали для мене чудовим поживним середовищем. Люди дурні. Достатньо лише трохи підлити масла у вогонь, щоб вони падали вбивати один одного, допомагаючи мені досягти своєї мети. Ху-ху-ху, які ж люди все-таки прекрасні створіння.
Той факт, що король, який створив велику імперію на рівному місці, був гримуаром, означав: Парагранум, котрий допоміг створити Мелтор, також був причетний до цього.
З часом частини головоломки починали складатися докупи.
Гримуарам було абсолютно наплювати на людську етику і мораль. Вони чинили добро і зло лише в ім’я свого існування. Два гримуари мали свої власні інтереси, але завдяки співпраці з ними була написана історія цілого континенту.
Так з'явився титан, так були створені Вежі Магії, які згодом стали основою магічного королівства і таким чином укладали угоди про перемир'я.
За останні 500 років загинуло понад 10 мільйонів чоловік, але ці два гримуара не відчували жодної вини. Вони не шкодували ні про що, що допомогло наблизитися до їхніх кінцевих цілей.
- Присвята йому здатність полягає в тому, щоб красти силу інших. Інвидія символізує гріх « зависті », який завжди прагне того, чого не має. - Прошепотів обжерство.
« Вирощувати меча і поглинати його здібності».
- Саме так.
« Тоді чому не чарівники чи елементалі?»
- Все просто. Заздрість може красти виключно « наунікальні здібності». Магія та духи спираються на магічну силу. Інвідія може вкрасти чари, але це абсолютно марно, якщо вона не може використовувати магію. Куди ефективніше збирати здібності аури.
Після простого пояснення Жорстким, Теодор знущався над кулаками.
Якщо Заздрість вміла фарбувати здібності, це означало, що всі вміння майстрів меча, які існували за багатолітню історію Імперії Андррас були зібрані в одному-єдиному тілі. Об’єднавши в собі десятки здібностей, Зависть могла стати великою загрозою.
Не всі здібності були такими потужними, як « розрубування простору», але Теодор не міг гарантувати, що в арсеналі Зависті немає нічого більшого.
« Шанси... Чорт, навіть не знаю. Я не можу вирахувати, наскільки він сильний".
Теодор не відчував пригнічуючої сили, як у випадку з Фафніром чи Пустинею. Проте це не означало, що Заздрість була слабшою за них. Перші два дракони були настільки приголомшливими, що це було схоже на споглядання неосяжного небозводу, в той час як Інвідія представляла собою непроглядну безодню.
А бездня, як відомо, могла бути безмежно глибокою.
« Якщо можливо, краще уникнути бою» — прийняв рішення Теодор, подавши свої емоції.
- Не добре, що мої слова слухають ці букашки. Я мушу прибрати їх, і тоді можна буде продовжити розмову.
А потім Заздрість без найменшого душогубного наміру помахнула перед собою мечем.
« Що!»
Він просто не міг відреагувати на це. Сенсорне сприйняття Теодора закрило занадто пізно, але на щастя, був чоловік, який встиг зробити контрмери.
Дз-с-за-ти-и-н-нь!
Почувши різкий дзвін, Заздрість перевела погляд в сторону. Тепер увагу Гомуара звернено не на Теодора Міллера, а на Бланділа Адрункуса.
- Хо-хо, ти заблокував це. О, адже власник цієї здатності програв тобі, чи не так, Майстер Синей Вежі?
- Не думав, що коли-небудь побачу цю здатність кхе-кхе, — сказав Бланделл, після чого з його губ зірвалося кілька крапель крові, але ти навів мого життя ще більший урон, імператор.
- Що ж, це так. Твої чари - природні бар'єри для цієї здатності. Але мені цікаво, як людина на 8-му Колоі може використовувати Остановку Часу? Чи не за рахунок власного життя?
– Фол - є фол, чи не так? Кха-кха! - Бланделл закаштував кров'ю свою синю мантію.
А потім всі рухи навколо його великого тіла зупинилися, а околиці заповнилися білим димом. Все припинилося: потоки повітря, тепло і навіть відбиття світла.
Це була зупинка Часу - кінцева магія, яка спочатку могла використовуватись лише магами 9-го кола. Ось чому, коли Бланделл використовував її, це негативно вплинуло на його тіло.
- Майстер Білої Вежі, зараз! Внеси нас якомога далі!
– Добре!
Орта також встиг зрозуміти, на що здатний Імператор, а тому без найменшого роздумування слідував інструкціям Бланделла, активуючи прямо у себе під ногами магічне коло.
За сьогодні це була вже друга Масова Телепортація, що означало важкий тягар на його колах. Але це було в сто разів краще, ніж смерть. І ось, закляття Орти спрацювало за мигнове до того, як Імператор навів другий удар.
Вжух!
Приблизно 20 чоловік не змогли встояти на ногах і покотилися схилом гори. Їх перемістило за 10 кілометрів від попереднього місця розташування. Орта хотів би бути за тисячу кілометрів звідси, але в тих магічних кіл відразу були свої межі.
- Фу-у... Дайте мені пару хвилин... Перекласти дух... - Важко дихаючи, проговорив Орта.
Але в цей момент...
- Стережися! - Теодор раптово вигукнув, відчувши хвилю холоду.
Стиль Зеста. Секретна техніка. Вбивчий інтервал.
Стиль Фермута. Меч, що ломлює. Кругове обезголовлення.
Невдовзі в повітря піднялися фонтани крові.
Чва-а-ак!
Деякі люди змогли уникнути нападу завдяки попередженню Теодора, але шістьох інших магів були розбиті навпіл, від чого по всій стороні хлинула кров. Цей горизонтальний удар розрубав все, через що проходив. Ті, хто не встиг уникнути його, використовували захисну магію, але жоден щит не міг витримати перед викривленням самого простору.
« Ця техніка... Вона належить Зесту Шпітему? "
Пересування через простір... Теодор вже бачив щось подібне.
Але, за його спогадами, Зесту вдалося подолати з її допомогою всього кілька метрів. Це була не та техніка, яка могла використовуватися для подолання десяти-кілометрової відстані, навіть якщо майстер меча вклав всю свою ауру.
"Обжорство, тільки не кажи мені, що це здатність Зависті!"
- Заздрість не була б одним із Семи гріхів, якби тільки могла використовувати ті чи інші здібності. Вона максимізує потенціал кожної отриманої здатності і може об'єднувати кілька можливостей в одну. Навіть найпростіша здатність може бути абсолютно іншою, коли людина потрапляє в руки Зависті.
"Безумі якесь!"
Тим часом Заздрість вражала факт, що кілька людей змогли пережити її атаку.
- Хо-хо, як цікаво. Я думав, що з усім покінчу, але здається прогулянка обіцяє принести трохи задоволення. Що ж, один шанс я дам вам. Атакуйте, не соромтесь.
- От же покидьок!
- Тобі кришка!
Втративши своїх колег, маги перебували в теперішньому русі.
- Зачекайте! Будьте обережні...
Проте вже було запізно, і тому Теодор замовк та почав збирати свою магічну силу для того, щоб завдати якомога більшої шкоди. Оскільки він не міг зупинити цей процес, йому слід було приєднатися до атаки.
"Запоминання"
« Відкрити два слоту».
"Двоєва Адська Клінок".
Один з них був створений безпосередньо Теодором, тоді як два інших були в запасі. Три вогняних мечі мітилися вперед, запалюючи сам простір. Вони націлилися на, здавалося б, абсолютно беззахисну Зависть.
Інші чарівники також активували свої власні атакуючі закляття. Алмазна Пиль, Педське Плам'я, Кислотний Дракон, Зов Гріма...
На тіло Зависті обернулася сила, яка не залишила б і сліду навіть високорангового монстра.
- Що?
Земля затряслася. Діапазон дії цієї вогняної могутності був досить вузькою порівняно з атаками Вероніки, але в той же час він був максимально зосередженим. Магічна бомбардування перетворила землю на магму, а повітря — у вакуум.
Це могло б призвести навіть до того, що дорослий дракон уже не говорив про майстра меча.
А потім пролунав голос Імператора:
- Ну що, а тепер моя черга? Я використовував тільки "Мощь Адамантія" і "Незмінність", але ви навіть не поцарювали мене. Я повинен позбутися таких непотрібних і жалюгідних буків.
Заздрість, оточена золотою аурою, була схожа на короля Кесейна, якого вшановували як « Короля мечників ». Навіть якщо те, що було всередині нього, — це жахливе створіння безодні, сила залишалася такою ж. Ні, після багатьох років Кесайн став ще більше.
І ось, ступаючи по кип'ящому магмі, Зависть сухо винесла вирок:
- Помріть.
А потім навколо її тіла з'явилося кілька напівпрозорих мечів.
Меч Серця.
Презирство слабким.
Це була техніка меча з далекого минулого, який мав здатність впливати на реальність за допомогою думок. Меч Серця, який неможливо було заблокувати фізичною охороною, можна було зупинити виключно розумом. Ця здатність контролювала розум ворога і знищувала його фактичне тіло.
Людина, яка досягла царства майстрів зможе якось у цьому зупинити, але...
- Е-це! От чорт! - Заорал Теодор, зрозумівши ситуацію.
Він повівся надто пізно, оскільки вперше побачив психічну здатність аури. Окрім Теодора і шістьох майстрів, всі інші маги напевно помруть. Включаючи Вільяма та Сильвію, які супроводжували його.
"Слишком пізно..."
Меч Серця вже летів до молодших чарівників. У цій ситуації їх не можна було захистити.
« Будь ласка, нехай Вільям і Сільвія стануть достатньо сильними», — пробурмотів Теодор, після чого заплющив очі, не в змозі дивитися на жахи, які повинен був ось-ось побачити.
Чва-а-ак!
Не дивно, що напад Імператора викликав нову порцію неприємних звуків і льодяної крові.
А коли Тео побачив епіцентр джерела крові, його очі полізли на лоб.