Глава 188 — Непрохані гості (Часть 1).
Банкет успішно завершився, коли відкрив щорічний Магічний Конкурс. Звичайно, головною його сенсацією стало несподіване поява вищого ельфа. Завдяки цьому люди отримали однозначну відповідь на питання про стосунки між Мелтором та Ельфхаймом.
Баланс між Північними державами розвалився!
Якби Едвін і Еллаїм прибули на святкування, то люди могли б вважати це звичайним візитом.
З моменту заснування Ельфхайма, на континенті рідко коли можна було зустріти ельфів. Багато людей навіть сумнівалися в їхньому існуванні. Через те, що в деяких країнах центрального континенту досі не зникла работоргівля, лише деякі ельфійські племена активно співпрацювали з людьми.
Але найвищі ельфи не мали здорового глузду. Ті, хто мав привілей побачити незбагненну красу і силу життя, що переповнила найвищого ельфа, були просто зачаровані нею. У цей день майже всі присутні вперше побачили дівчину-ельфійку, яка була справжнім хоронителем світового дерева.
Поява Еллени можна було порівняти з візитом когось із королівської сім'ї, і це служило доказом того, що Ельфхайм щиро хотів побудувати дружні стосунки з Мелтором.
- Здається, баланс сил на півночі сильно зміниться.
- Нам варто повернутися додому і просто слідкувати за тим, як ситуація буде розгортатися далі.
- Андррас і Мелтор... З ким нам краще було б боротися?
- У наш час забагато змінних. Від активізації Ельфхайма до появи молодого героя...
Для німців і сановників з інших країн Магічний Конкурс відійшов на другий план. І що важливіше для них було те, що протягом п’ятисот років у Північній війні вони врешті могли закінчити.
Незалежно від того, хто переможе: імперія мечів чи магічне королівство, зміни неминуче вплинуть на центральний континент.
Хтось вважав, що ситуація так і залишиться тупою.
Хтось казав, що дві сили знищать один одного.
Хтось робив ставку на перемогу Королівства Мелтор. А хтось був готовий посперечатися, що переможцем стане Імперія Андрас.
Люди обговорювали можливі можливості розвитку подальших подій.
Майбутнє наступних десятиліть північного континенту повністю залежало від того, як діятимуть ключові фігури цього часу.
***
Наступного дня після галасливого банку Кватро поділилися на північ, Південну, східну і західні дороги з метою безпеки району делегації Ельфхайму.
Звичайно, звичайною охороною периметра була не дуже важка справа. Крім них, навколо були розставлені десятки бойових магів-ветеранів. Вони могли б впоратися з будь-яким нападом, навіть якби лицарі Андраса почали падати прямо їм на голови.
Зрештою, навіть Майстра Башен охороняли це місце.
Враховуючи Теодора і двох охоронців, тут було сім майстрів. Ні, якщо додати до цього списку ще й головуючого Магічного товариства, то їх було вісім. У такій ситуації будь-хто був би розбитий на частини ще до того, як встиг би навіть подивитися на Елленю. Це також стосувалося будь - якого із Семи мечників Імперії.
Завдяки цьому Теодор зміг у відносному спокою згадати слова вчорашнього визнання.
- Він прямо переді мною.
Тео бачив гарячу усмішку Елені, яка здавалася йому сонячним світлом.
- Я тужила за тобою.
А у своїх вухах він до цих пір чув її голос, схожий на падаючі краплі роси.
– Ох... - Зітхнув Теодор, пофарбувавши від усіх цих спогадів.
У той момент він був занадто зачарований красою Елленоні, щоб думати про це, але тепер він не міг не відчувати визначене збентеження. Так, деякі дівчата так чи інакше вже виражали свою прихильність до нього, але Елленя була першою, хто безпосередньо зізнався йому в любові.
Зниклі ельфи могли лише раз вибрати свою підлогу. І ось, стоячи на цьому перехресті, Елена без вагань прийняла рішення, про яке решту свого життя могла шкодувати. Вона прийняла рішення з надією, що колись вона стане дружиною Теодора Міллера.
«... Що ж мені на це відповісти? "
Це було дуже важливе питання, яке може змінити ситуацію на півночі. Якщо Теодор і Елленя зв’яжуться у шлюбі, Ельфхайм та Мелтор більше ніколи не будуть розділені. Поєднання наступного Майстра Вежі і вищого ельфа стане останнім зв'язком між королівством. Теодор ще цього не знав, але саме тому Курт III наказав йому супроводжувати Елленю.
Але навіть якщо б він знав, нічого не змінилося б.
У прийнятті такого рішення Теодора було важливим лише щире серце Еллени. Для нього не мало ніякого значення, як це вплине на зв'язки між двома королівами і на майбутньому півночі в цілому.
Прийняти або відкинути... Теодору було необхідно зробити те, що він повинен був обдумати.
- Гей.
Він запитував себе: « Чи він хоче жити з нею ціле своє життя? »
- Гей?
... І чи буде вона щасливою з ним? Теодор так сильно задумався, що навіть не помітив, як до нього хтось підійшов.
- Теодор Міллер!
- Ах, а?
Теодор здригнувся і витріщився на перед ним дівчину в жовтій мантії. Це був один з членів Кватро. Але насправді вона була майстром Жовтої Вежі і маріонеткою гримуару « Парагранум ».
- Про що ти так думав, що перестав чути все на світі?
– Э-э... Це неважливо. Щось сталося? Ти ж повинен бути біля західного входу.
- Сюди наближаються незнайомі люди.
- Що? Хтось проник через кордон? - Порушившись в обличчя, поспішно перепитав Теодор.
- Вони зіткнулися з кількома людьми, але не було конфліктів. Не знаю чому, але я єдиний хто може їх розпізнавати.
- Ти можеш визначити їх рівень?
– Да.
Пара ненадовго заплющила очі, після чого знову заговорила:
- Один з них майстер, інші три — просто досвідчені воїни. Думаю, ти і мій гомункул дещо як зможемо впоратися з ними.
- Майстер меча... Це один з Семи мечників Імперії?
- Цього я не знаю. Але моя логіка заперечує це припущення. Сім мечників Імперії не настільки дурні, щоб вступати у столицю Мелтора.
Це справді було логічним. Коли Теодор подумав про це, то не сперечався з Парою. Інші наміри були невідомі, але він уже не вперше стикався з подібними ситуаціями.
Теодор не знав, ким є його противники, але це не змінило того факту, що йому потрібно було виконати своє завдання.
Бі-і-ип.
Перед тим як Теодор рушив назустріч ворогам, він влив трохи магічної сили на мантії. Це мало надіслати сигнал Сильвії, яка охороняла північний вхід, і Вільяму, який був на західному острові, повідомивши їм про необхідність негайно прибути до місця його знаходження. Пара сказала, що вони зможуть упоратися з цим і вдвічі більше, але вона ніколи не буде надто обережною.
« У них піде щонайменше п'ять хвилин, щоб прибути сюди» — подумав Тео. Таким чином, до тих пір їм доведеться розбиратися зі злочинцями, покладаючись лише на свої сили.
І ось Теодор побачив тих найневідоміших людей, про яких говорила Пара. Але він швидко виявив їхні характерні риси.
– Гм-м... Хіба це не слуги з палацу?
Теодор кілька разів був у королівському палаці, і тому добре знав, як одягаються робітники. З огляду на це він поцікавився, що його голова була нещасливою.
- Це маскування. Я не знаю, як їм це вдається.
- Ти впевнений?
- У Мана-вілі немає нікого, хто міг би обдурити мої очі. Якщо ти не віриш моїй пораді, то я залишу рішення за тобою.
Коли Тео і Пара розмовляли, свита палацу наблизилася до них на кілька десятків метрів. Однак не було жодних тривожних ознак. Крім того, почуття Теодора мовчали, а його магія не знайшла нічого спільного. Тим не менш, було б просто смішно, якби Теодору вдалося так легко розкрити їх маскування, коли навіть гримуар не знав, як саме її зроблено.
Нарешті, слуги зупинилися перед Теодором і Парою, після чого ввічливо поклонилися:
- Приносимо свої вибачення. Ми прийшли, щоб домовитися про розміщення делегації згідно з наказом Його Величності.
– ... Ви знаєте хто я?
– А-а? Ви - Теодор Міллер, капітан магічного підрозділу Кватро — цілком природно відповів слуга. Його дихання залишилося таким ж гладким, як і раніше. Тео намагався викликати в них нестандартну реакцію, щоб розкрити їхню особистість, але слуги просто мовчали і більше не говорили ні слова.
У цей момент Теодор повинен був вирішити, чи варто йому прислухатися до поради Пари або дозволити їм пройти далі. Теодор зробив крок убік і сказав:
- Проходите.
- О, дякую вам велике. Слава Кватро!
- Пустяки.
Один за іншим слуги пішли вперед. Крок, ще один крок...
Теодор відчув, як погляд Пари лоскоче його обличчя. Слуги пройшли по дорозі, вимощеній квадратною плиткою, і пішли на землю, яка говорила про те, що тут починається область перебування ельфів.
Саме в цей момент...
Чвяк.
– Ай!
Ноги слуг провалилися в землю, наче вони ступили у болото. Четверо чоловіків вирішили витягнути ноги, але земля чомусь застигла.
Це явище було далеко не природним. Але коли вони зрозуміли це, вже було запізно. Потім з неба на них завалилися розкати Гріма.
– - - Що? Вісім послідовних ударів призвели до чергу оглушливих вибухів. Повітря спалахнуло, а земля, затверджена силою Мітри, розтанулася. Це була справжня катастрофа, яка могла стерти з лиця землі будь - яку людину.
Але Теодор і пара одночасно відчули...
- Ефекту немає?
- Не зовсім, атака була заблокована.
Чотири чоловіки, що стояли в кип'ятому ґрунті, були оповиті дивним димом. Дане закляття 6-го Круга по своїй могутності було рівнозначне магії 7-ого кола, "Грозові Копія". Діапазон його дії був дуже невеликим, але цього повинно було схопити, щоб просто змістити чотирьох осіб.
Що стосується того, як саме ця магія була заблокована, це не можна було визначити до тих пір, поки не розсіиться димка.
– ... Кха!
З уст Муджака — чоловіка, який віддзеркалював Раскати Гріма, текла струмінь крові. Він заблокував магічний напад використовуючи свою ауру, яку відтачував понад 60 років. Але навіть він не зміг усунути всі наслідки цього удару.
Ні, все було набагато гірше.
- Кха. Мій меч... - Пробурмотів Муджак, дивлячись на свій обвуглений клинок, зроблений вручну і переданий йому самим султаном.
Але важливішим було те, що цей напад був лише для того, щоб викрити їх і затримати на місці. Захист Муджака також був проданий. І як тільки він усвідомив це, йому стало не по собі.
Згідно з донесенням, цей чоловік був молодим героєм Мелтора і його колегою біля нього. До Муджака доходило безліч різноманітних чуток, але він ніколи не думав, що хтось зможе стати майстром у такому юному віці.
Так чи інакше, на даний момент ризик був занадто великий! Операція по зустрічі з вищим ельфом вже зазнала невдачі.
Однак, на відміну від тверезого мислення Муджака, голови інших янів були занадто гарячими.
- Капітане! Ми повинні поспішати!
- Ми залишимося тут і купимо Вам час! Капітан мусить йти вперед!
- Поспішіть, перш ніж через цей шум не прибуло підкріплення!
Однак Муджак негайно зупинив бажання своїх людей.
- Ні, ми зазнали невдачі. Битися вже ні до чого.
Його підлеглі не були майстрами, а тому не знали... Однак Теодор і Муджак вже зрозуміли, що можуть робити один одного. Вони були на одному рівні. І Муджак також знав, що з великою ймовірністю буде вбито ще до того, як рване до цього мага.
Крім того, знищення тіла Пари не принесло б жодного ефекту.
А коли інші члени Кватро прибули, ситуація стала безнадійною.
- Тео!
- Що за шум, капітане?
Це була Сильвія та Вільям, головні кандидати на роль майбутніх Мамірів Сіней і Білої Башен. Можливості цих двох вже були близькі до найвищого рівня, а тому вони могли легко впоратися з яначарами, яких привів із собою Муджак.
І ось, коли Теодор та його супутники взяли їх в оточення, Муджак зрозумів, що шлях до порятунку відрізаного.
- Ух, так багато чудових молодих людей...
Щось подібне не було для Королівства Остін, який помирав від посухи. Ті, хто мав гроші та талант, мігрували в інші країни і лише безсилі люди залишалися гнити у цій практично мертвій землі.
Ситуація, коли батьки викидали на вулицю своїх дітей, щоб зменшити кількість ротів, була звичайним явищем... Чому Мелтор був такий багатий?
- Чому небо є їм, а не нам? - Він скаржився Муджак, стискаючи його на рукоятами свого меча.
Дынь.
А потім його обуглений шамшир впав на землю.
Тео присоромився дивився, як Муджак обеззброїв себе і підняв вгору обидві руки.
— Привіт, молодий герой Мелтора, — сказав майстер меча.
– ... Ви що тут робите?
Муджак проігнорував похмурий тон Теодора і відповів:
- Цей старий визнає, що винен у несанкціонованому проникнення в столицю Мелтора. Сподіваюся, Ви виявите гуманність і посадите нас до в'язниці...