Глава 141 - Піратський Архіпеґ (Часть 1).
Топ-топ-то.
Вибігши на палубу, товариші побачили, що інші пасажири все ще не знають про цю ситуацію. Але якщо почнеться бій, то буде все одно де вони залишаться - на палубі або в своїх каютах. Однак Рендольф і Теодор просто не могли зрозуміти, з чим пов’язана така легковажність.
Тим часом чорні вітрила піратських кораблів продовжували наближатися.
- Що, їх ціла ескадра? - Пробурмотів Рендольф, який не знав, що піратських кораблів було аж п'ять.
– ... Мене більше непокоїть ця атмосфера, — відповів Тео, зовсім не розуміючи того, що відбувається. А пов'язано це з тим, що реакція пасажирів була зовсім не такою, яку слід було очікувати в разі появи на горизонті чорних вітрил.
Піратські кораблі були вже достатньо близько, щоб їх бачили інші пасажири. Незважаючи на це, ті, хто відпочивав у мирі, не переставали гуляти напої та закуски. Звичайно, вони дивились на кораблі, що наближалися, але водночас із цікавістю, ніж з переляком.
Незабаром піратські кораблі підійшли на досить велику відстань, щоб відкрити вогонь з гармат або почати обстріл із луків. Якби пірати почали атакувати, то палуба пасажирського корабля швидко розрослася б у криваві кольори.
Але стріли не летіли, і через кілька секунд Теодор почув позаду себе голос:
- Гей, молодий чоловік!
Він озирнувся і побачив дивно усміхненого чоловіка середніх років. Теодор, не зводячи очей з піратських кораблів, обережно запитав:
– ... Це Ви мені?
- Так, це Ви ж так напружені. Можу припустити, що Ви і Ваш супутник вперше на цьому кораблі.
- Це правда.
- Ха-ха-хо! Я был прав! Люди, які вперше ступають на палубу цього корабля, завжди перебувають у такому ж замішанні. Звідусіль з’являються пірати, але інші пасажири взагалі не реагують. Ще б тут не здивуватися!
Чоловік середніх років посміхнувся, наче дурень, жонглюючий кинджалами. Однак Теодор і Рендольф далі дивилися на нього холодно. Чоловік середнього віку поспішно вигукнув:
- О, я не мав на увазі, що ви дурні!
- Отже, це пов'язано з таємницею цього корабля? - Знехтувавши цю репліку, запитав Теодор.
– В-верно. Мабуть, я поясню вам.
Під тиском двох людей чоловік середніх років уже спітнів. Хоча це і було не прямий тиск, але напружена атмосфера, яка витікала навколо мага 6-го Круга і без п'яти хвилин майстра меча, була занадто гнітючою для звичайної людини.
Тим не менш, їх співрозмовник все-таки справився з тиском і незабаром почав свою розповідь.
- Простіше кажучи, це не пасажирське, а круїзне судно.
- Круїзне судно?
- Саме так. Це правда, що кінцевим пунктом призначення є Королівство Солдун, але ось перехідний пункт дещо особливий.
Людина середнього віку зібралася з духом і назвав місце, куди вони тримали шлях — Ператський Архіпеґ. Група островів, що не належить жодній з держав, отримала цю назву після того, як її заселили пірати. Архітеґлас розташований неподалік східного узбережжя Великобританії Карґас. Кілька днів на північний захід від архіпелагу було і Королівство Солдун. Ті, хто був у ладах з законом, навряд чи взагалі чули про ці землі.
- Піратський Архіпеґлас? Зрештою, це просто притулок для піратів.
Здавалося б, все було саме так, як вони і сказали, але їх співрозмовник не погодився з таким твердженням.
- У такому разі ми не мали б причини відвідувати це місце.
А тоді чоловік середніх років, який видавався торговцем Компанії Роммель, пояснив їм причину цього « тяжкого» дій як відвідування бази піратів. Можливо, це було його хобі, а, можливо, він просто був вражений тиском, що походить від цих двох людей, але коли торговець почав розповідати історію, його голос придбав загадкові нотки.
« Я вплутався у дещо складніше, ніж собі уявляв» - подумав Тео.
Якщо торговець нічого не крав, то Піратський Архіпеґ відкрив цю « ділянку туризму» ще 50 років тому.
Острів, який спочатку був безлюдним, став місцем для біженців і злочинців з різних країн. Серед них були колись багаті мечники, а також злочинці, відомі своєю вправністю. Коли вони оселилися в одному місці, то стали великою силою піратами і наповнилися недоліком неплідної землі та безводного тваринництва. Вони чинили зло нальотами на приватні доми вздовж узбережжя, рибальські човни та торговельні судна. Щоправда, це робилося для того, щоб прогодувати свої сім’ї на острові.
Проте невдовзі після цього Піратський Архіпеґ зіткнувся з несподіваним попитом. Деякі люди, будучи землею повного беззаконня поза зоною досяжності цивілізованих країн, побачили в ньому свою кулю.
І ось Піратський Архіпеґад почав відвідувати тих, хто займався забороненими товарами, і ті, кого не задовольняли лише гроші.
— Так і народилася цілком нова форма розваг, — сказав чоловік. — Ви зможете насолодитися усіма речами розкошів та речей забороненими на континенті як рабини. Це острів насолоди в буквальному розумінні цього слова.
- Ось воно, значить, як...
У цьому і була причина такого "теплого прийому"? Теодор подивився на пасажирів і глибоко зітхнув. Пірати були не ворогами, а провідниками, які прибули на острів Піратський Архіпеґ. Вони не були ворожі, а тому його сенсорне сприйняття мовчазне.
Коли Тео зрозумів, його очі зазирнулися.
« Чи повинні ми перевернути тут все з ніг на голову? » — подумав він. Проте, я почув цю думку від когось іншого.
- Молодий пане, хіба ми не повинні щось з цим зробити? - У його голові голос Рендольфа, більше схожий на тваринне ричання.
Тео подивився далі чоловікові середніх років, який приєднався до інших відпочиваючих і похитав головою.
- Це неможливо. За його словами, капітан цього корабля і пірати перебувають у зговорі. Не так багато людей, які не знають, що відбувається, і немає жодної гарантії що хтось з них приєднається до нас. Але найголовніше...
- Найважливіше?
- Якщо ми почнемо бойові дії, то наш корабель майже напевно піде на дно.
Два товариші не турбувалися про те, що можуть виграти. Це могло бути зарозумілим, але вони мали повне право нічого не боятися. Їм потрібно було б досить часу, щоб потопити п’ять ворожих кораблів. Але в цьому процесі гарантовано страждатиме їхній власний.
Крім того, капітан корабля навряд чи схвалив би їхню поведінку і з радістю привів би їх до місця призначення. Ось чому Теодор дійшов висновку, що боротися з піратами тут і зараз безглуздо.
Рендольф теж це розумів, але в його погляді все одно проскочила скороминуще передчуття.
- Просто потерпи. Для таких ситуацій існує одне хороше східне прислів’я.
- Яка?
Перед тим як відповісти на це запитання, Теодор показав людям, які стояли вдалечині. Його гострий слух вловлював все, що вони говорили, навіть незважаючи на велику відстань між ними. Капітан пасажирського корабля і лідер піратів...
Хоч би як там було, їхня співпраця була просто огидною.
Теодор кинув холодним поглядом піратські кораблі і відповів:
- Якщо хочеш зловити тигра, йди в саму логіку тигра.
***
Після того, як капітан і пірати закінчили вітати один одного, вони повернулися на свої кораблі та під'єднали до пасажирського судна якісь дивні ланцюжки. Потім п’ять піратських кораблів розвернулися і потягли пасажирський корабель за собою!
"Це ще що за чортівня?"
Навіть Теодор, який мало що знав про кораблі та корабельні судна, думав, що це просто безглуздо.
Хоч піратів було п’ять, то вага великого пасажирського судна перевищувала їх. Звичайно, вони зменшили навантаження за те, що були на воді, але в такому випадку було б краще, якби корабель рухався сам по собі.
Зрештою піратський флот потягнув за собою пасажирський корабель.
Вшу-у-о... Вшу-у-о...
Вітер наповнив вітрила, додаючи кораблям швидкості. Невдовзі вся флотилія почала швидко розсікати високі хвилі. З п'яти вузлів до 10, з десяти машин до 15 вузлів... На те, щоб набрати максимальну швидкість, пішло небагато часу. І це з величезним пасажирським лайнером позаду!
- Це просто смішно!
Теодор був просто шокований цим незбагненним явищем і підійшов до місця, де кріпилися ланцюги. Рендольф, про який Тео забув, слідував позаду.
« Можливо, в цих ланцюгах є магія зменшення ваги?»
Від цього питання обжерство вливало свій язик. Він пройшовся по поверхні цепею, але ніякої інформації не з'явилося. Іншими словами, це був чистий ланцюг, наповнений магією. Проте Теодор не опускав рук і продовжував пошуки. Якщо ці ланцюги були звичайними, то причина могла стрибнути в чомусь іншому. У очах Тео палало цікавість справжнього мага.
« Чи може бути...? »
Через деякий час Тео дещо помітив. Піратські кораблі, що простягали великий пасажирський корабель за допомогою цепей, виглядали як галери, але розвивали невійськову швидкість.
"Обжорство".
– ... Тільки прокинувся, як відразу ж почали набридати з роботою.
« Припини нарікати. Якщо ти простягнеш свій язик, то зможеш дістатися туди?»
- Хм?
Обжерливість глянула на піратський корабель, після чого відповіли збудженим голосом:
- Це трохи ризиковано, але так, я зможу дотягнутися до нього.
У той же час Теодор простягнув вперед свою ліву руку.
"Оцінка!"
Червона мова швидко вискочила з дірки в лівій долоні. Це було дуже сміливо, але, на щастя, ніхто цього не бачив. Хвиля раз у раз накочувалася на корпус корабля, спричиняючи бризки і сильно обмежуючи видимість. Мова простяглася вниз по напрямку від Теодора і зміг доторкнутися до одного з піратських кораблів.
Інформаційне вікно не змусило себе чекати.
Корабль.
Це галера, побудована шість років тому. Вона була створена майстерними майстрами з першокласних матеріалів, стійких до морського бризу та солі, що додає їй додаткової тривалості й міцності.
Заклинанням зменшення ваги і підвищення міцності, які нанесли на його поверхню, судно на 30% швидше, ніж звичайні галереї.
Але головна цінність цього корабля полягає в його « божественній охороні ».
* Клас: рідкісний.
* Він не може бути поглинутий. Будь ласка, зменшіть розмір об' єкта поглинання. Ви зможете поглинути його лише тоді, коли відокремите території, які просякнуті магією.
Час перетравлення: 55 хвилин, 17 секунд.
* Якщо ви поглинете все це, то стає чимраз вправніше у володінні магією.
* Після поглинання будуть отримані знання про навігаційну систему.
* Корабель має благословення невідомого створіння. Судно завжди отримує додаткове прискорення, а вітер і хвилі сприяють йому.
«... Невідома істота!»
Тео мало цікавився іншою інформацією, і він пильно втупився на останнє зауваження.
По правді кажучи, магія зменшення ваги або підвищення її міцності не збільшували швидкість корабля. Секрет швидкості полягала в тому, що неможливо було зрозуміти за допомогою "Оцінки" обжерливості і був спричинений якимось « захистом".
« Ми справді пливемо в якесь дуже дивне місце»
Незважаючи на високий попит, така велика беззаконна зона, як Піратський Архіпеґ, напевно була колись стикатися із забутками в процесі ведення цього туристичного бізнесу. Хоч би як там було, бізнесменам завжди слід бути обережними до появи змінних, які не можна було контролювати. Наприклад, до зловживання державами центрального континенту. Однак очевидно, що існує певний фактор, який не дозволяв іншим так просто підмивати Піратський Архіпеґ.
Іншими словами, ким був « тот» хто поблагословив піратський корабель?
« Я втік від неприємностей тільки для того, щоб потрапити в ще більші?»
Можливо, місце їхнього призначення було набагато небезпечніше, ніж усі чорнокнижники Компанії Оркус разом взяті.