Перша нормальна розмова з сестрами стала вирішальним переломним моментом у наших стосунках. Моє спокійне ставлення до двох вейлів, а також повна відсутність прямих наказів і зловживання нашим контрактом зробили свою справу. Виниклий страх Анни та Кірхе трохи згас, і вони змогли досить спокійно реагувати на мене та мої дії... А ще я майже з потрохами купив тих, одним махом на те, що при нормальних стосунках між нами, то цілком собі можна буде купити чарівні палички...
І я навіть розумів подібну реакцію двох сестер. У магічному світі, паличками - це не тільки інструмент, зброя і втілення магії місцевих умельців. Ні, у магічному світі паличка - це ще й документ, який визначає особу. То биш якщо у чарівника немає чарівної палички, то й права називатися чаклуном в того не... Звичайно, нюансів може бути багато. Але навіть я зареєстрував свою магічну паличку, щоб не тягати з собою палицю справжнього Сиріуса.
А все через те, що паличка - це дійсно важлива річ у магічному світі. Без неї навіть в міністерство магії потрапити дуже і досить складно ... А ще паличок зазвичай немає у всіх магічних істот, сквібів і злочинців, яких « вигнали з цього чарівного світу». Ну, точніше як, у них може бути нелегальна паличка, але насправді вони в будь-якому випадку будуть відщепенцями в магічному світі.
Тому, моя обіцянка купити своїм рабиням по магічній паличці була сприйнята тими ну з дуже великим скепсісом і ентузіазмом. Все ж вони майже з самого народження жили в резервації... А резервації вейл - це ще місце, скажу я вам. Щось схоже на концентраційний табір, різниця лише в масштабах. Але факт є, що вайла не області магічної Британії — це мало не розумна худоба.
Через що скепсіс двох сестер цілком собі зрозумілий. Вони просто не можу повірити в те, що Британський чарівник, так ще й аристократ, може до них нормально ставитись. А я ставився до тих більше чим добре... Так, після кількох тижнів достатньо вільного спілкування, сестри і переконалися, що одного негативного до них я не відчуваю і взагалі ставлюся як до звичайних дівчат. Через що і мої обіцянки почали сприйматися тими з куди меншим скепсісом... Ну а після ми переспали.
Так, ось так просто. Дівчата заспокоїли власну параною на мій рахунок, переставши відчувати дикий страх від однієї моєї присутності в їх компанії. Ну, я і не захотів тягнути кота за причинне місце, тим більше що сам вейл я саме для постільний утех і купував. Мені потрібна була звичайна фізична розрядка, а дві красуні лише провокували мене на активніші дії.
Але я також не забував про почуття дівчат, через що ми всі підійшли до прямого інтиму в відносноій готовності. Дівчата й без того розуміли, що саме мені потрібно, а не лише моральної ломки погоджуватись зі своїм становищем... Що ж, краплинка доброго спирту, трохиментальної магії і моє власне обява остаточно вирішили питання з такою ненавистю та ненависті, що дівчата відчували в мене перші кілька днів нашого знайомства.
Молодша з сестер - Анна, навіть перші ознаки закоханості вже почали виявляти, в силу малого досвіду занадто гостро реагуючи на все те, що відбувається. Хоча ні, тут справа було не зовсім з досвіду. Коли справа доходить до відносин, обидві дівчата були акі діти, які отримали у свою руку досить лякає, але все ж цікава іграшку. Жоден з них не мав практичного досвіду. Їх аури в цьому плані не грали... Лише наймолодша сестра була трохи відкритішою і навчена, досить швидко піддаючись моїм «чарам ».
Але це все так, дрібні нюанси наших відносин. Головне — мені більше не потрібно було контролювати свої бажання, а дівчата поступово втягнулися у такі стосунки. Навіть Кірхе, що спочатку досить різко відреагувала на будь - які послуження у свою сторону, незабаром визнала, ніби секс не настільки вже й погано... А ще обом сестрам, які були відвертими у тому розумінні, що я ставився до дівчат не як до власного майна.
У мене в якийсь момент навіть з'явилося бажання дарувати тих чисто символічними подарунками, як я зазвичай робив зі всіма колишніми своїми жінками. Але з цієї причини, це було відкинуто в сторони, а випробувальний термін дівчат був кілька продовгів... Краще я відразу покажу свою симпатію лише одному, але насправді чудовий подарунок для Вейл — куплю їм магічні палички, як тільки у мене з'явиться така можливість.
На жаль, у Британії майже неможливо купити офіційну пару вейлів. Навіть з моїми зв'язками і грошима це було просто нереально зробити. Продавці магічних паличок були пов'язані магією, що забороняє продаж своїх винних у чаклунстві інших рас... Ну а нелегальні палички я тим дарувати не збирався. Так враження від основного подарунка сильно змажуться, а я все ще хотів прив'язати до себе двох дів не тільки контрактом, але й емоційним...
Його коханці будуть будь- краще доглядати в ліжку і охороняти у житті, ніж просто левового чарівника, що викупив тих з резервації Вейл. А тому, акуратна гра на почуттях двох дівчат продовжувалася... Навіть якщо я й не приділяв такої надто багато часу. Навпаки, вейли — це моя нагода розслабитися і відпочити від роботи та тренувань. Вони - моя розвага, як би цинічно це не звучало...
Мені було дійсно цікаво обробляти двох молодих дівчат, щиро насолоджуючись своїми можливостями. За неповноцінний місяць перетворити двох ненависників тебе, які дуже позитивно налаштовані до вас, — це круто. Ну і в ментальній магії подібний досвід, звичайно ж, допомагав розвиватися. Хоча в цій сфері я і так прогресував просто дикими темпами. Дух розуму і багато нових для мене практика та методика розвитку власного мозку з дня на день розширювали мої можливості на цій кампанії.
Шкода лише, що шумерська магія в інших галузях великого мистецтва не дуже добре співіснувала з місцевими знаннями. Те ж саме магія, яку використовували через палочку - це була надто складна й монотонна. Іноді я відчував, що природні закляття з палочкової магії заганяли тебе у такі вузькі рамки, які створювали враження, ніби ти не сам це ковдуєш... А просто використовуєш якийсь артефакт.
У цьому плані шумреська магія залишалася для мене на першому місці. Я навіть тренувався у цьому, почав займатися магією вогню, землі та електромагії виключно шумерського походження. Добре, знання про ці дисципліни у мене було достатньо. Все ж не просто так я роками працював при шумерській гільдії магів. Знаття в моїй голові і книга магії встигло зібратися більш ніж передбачливо.
Інша річ, що перші кілька років в цьому житті я на ті не звертав особливої уваги... Я занадто захопився новою магією цього часу, щоб я міг ось так просто повернутися до колишніх практик. Тепер я вже трохи заспокоївся, зрозумів всі переваги і мінуси двох різних підходів до магії. Тепер я можу тверезо дивитися на речі, поступово змінюючи власну тренову програму.
Так, більшість мого часу все ще займає саме палочкова магія, особливо трансфігурація і нова для мене школа проклять, але й до шумерських знань я тепер прибігав дедалі частіше, компенсуючи проблеми у власних навичках... То бий вів планомірну підготовку до можливого протистояння з Дамбльдором і його сувою. Як би там не було, коли б ви шукали хрестражів без темного лорда...
З останнім поки що було все не дуже однозначно. Незважаючи на успішно проведений ритуал і деякі домовленості з Нарцисою, яка вже найближчим часом збирається повернутися до Британії та промацати грунт на рахунок хрестражу, що перебувати в її будинку ... Все йшло не так вже й гладко, як я на те розраховував. А все через те, що почати пошуки я вирішив з найближчого до мене хреста. Того самого, що був у передмісті Лондона і мав найменшим магічним відгуком...
Ось тільки я вже весь Литл-Ундінг вилазив, знайшовши за підсумком всього паручку мешканців там сквібів. Я вже не один пошуковий ритуал там провів, так і просто так уже досліджував це містечко та його найближчі околиці вздовж і поперхів, в тому числі за допомогою духів ... На навіть мої помічники не знайшли нічого, що б було віддане магічним артефактом складніший за чайника. І це мене чудово так напружує, змушує ламати власну голову.
Але я не буду занадто зосереджений на одному з хрестів. Якщо наступні мої спроби знайти хрестраж в цьому роздратованому передмісті так і не увінчаються успіхом, я повернуся до цього хреста пізніше. Спочатку можна і з іншими шматками душі темного лорда розібратися... Хоча мене все одно декілька напружує таку тенденцію. Коли мова заходить про темного лорда і його хрестражів, все завжди йде якось не за планом.
А це я ще навіть не замислююся над тим, що мені робити з цим хрестражем, який досі знаходиться у Дамбльдора... Звичайно, в ідеалі потрібно просто домовитися з тим, але собою впевненість у тому, що старий піде мені на зустріч я щось не відчуваю. А тому потрібно думати... Думати і шукати союзників на випадок, якщо проблему Воландеморта вдасться вирішити лише після того, як Дамбльдора вбила його.
На жаль, у Дамбльдора в Європі небагато ворогів. Точніше як, ворогів то у нього багато ... Ніхто з них не має для мене особливого інтересу. Серйозно, шукати допомоги у політиків і аристократії з інших країн - та ще дурниця. А сильні чарівники відкрито заявляли б, що вони не можуть знайти мага з Британських островів... Толі Дамбльдор настільки вправний у боротьбі з такими магами, що його вороги просто не живуть надто довго, самим фактом своїх смертей дуже і багато хто.
Важко сказати напевно, як саме старий зумів просунути свій вплив так далеко за передели Британського острова, але поки що мені доводиться розраховувати лише на себе... Ну і про ручної дампіри забувати теж не варто. З Олександра з часом може вийти дійсно сильний бойовий маг, не гірше того ж Грюма... Потрібно лише застосувати його розвиток і той окупить всі мої долучення. Головне, не забувайте підгодовувати тієї власної крові і дозволяти влаштовувати геноцид усьому вампірському роду... Ну а там він вже за мене і в вогонь і у воду полізе.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek