Очевидно, коли дві вейли слухали мої слова та перестороги, вони поводилися якнайповніше з повагою і скромно. Що було дуже добре з одного боку — нові мешканці мого дому не викликають зайвих проблем, повністю задовольнявшись тими апартаментами, що я їм виділив на перший час... А виділив я тим досить простору гостеву кімнату на двох персон, хоча навіть спочатку і планував розселити тих по різних кімнатах.
Тільки Анна, без підтримки та захисту своєї сестри, відчувала себе не дуже то й комфортно, нехай і не посміє зайвий раз відповісти моїм словам... Але я все одно занадто чітко відчував страх ще зовсім молодий вейли, через що і не квапився розділяти двох сестер. І вони не дуже противилися подібній ситуації, продовжуючи будувати з себе безвільних ляльок, що при найменшому навігації підуть на все що завгодно ...
І ось це вже було не дуже добре. Все ж, коли у тебе є такий сильний страх - це не добре. Мені і самому неприємно бути в компанії молодих дівчат, що до дріжджі в колінах боятися мене. Що вже там говорити про налагодиння будь-яких відносин... До інтимуа так і було ще до Китаю пішам ходом. Але я Ведмедиця, для мене чужі емоції та почуття мають занадто багато значення, щоб я міг ось так от безсовісно скористатися двома дівчатами, які тільки що не стримують від будь-якого різкого руху з мого боку.
Загалом так, до головної своєї справи вайли так і не почали, поки що просто оселившись у новому для себе місці та звикаючи до свого нового життя... Рівень якої я намагався так підвищити, вибравши дівчатам одного зі своїх будинків, щоб той прислуговував молодим вейлам, нехай і у рамках дозволеної. Правда, самі дівчата поки що не поспішали використовувати надані блага, навіть новий одяг собі не замовили, нехай я і прямо сказав тим про можливості подібного замовлення. Але ні, більшість свого часу ті просто ховалися від мене в вибраній ним кімнаті.
І мені навіть знати не хотілося, що вони там роблять... Я і так добре розумів, що зайшовши до кімнати двох вейл, я зустрів лише стіну знеохочення та відчаю з боку двох дівчат. Власне, саме через це я і не квапився зайвий раз тих навідати, дозволяючи чужим емоціям трохи встояти і успати. До того ж, мені і так було чим зайнятися... Зокрема, я почав присвячувати більше часу тренуванням, намагаючись компенсувати їх відсутність в останні кілька тижнів.
Все одно фінансові справи роду вже дійшли до кінця. Розширювати сімейний бізнес і далі було вже небезпечно... У мене не залишилося резервних грошей, через що я і не міг дозволити подальшого росту своїх активів. Що з одного боку кілька сумувало... А з іншим я був просто щасливий нарешті відділитися від усіх цієї потрібної, але не надто приємною роботи.
Все ж, тренування та магічні артефакти, зокрема над біо-функціональним протезом для Білли, мені подобалися як більші торги і політичні ігри з місцевими чарівниками... І як же я розійшовся в перші кілька днів відновлення своїх найбільш активних тренувань. Навіть навчальний зал на підземелля вийшло неслабо так пошкодити... А той зачарувався зовсім неслабими чарівниками, що натякало на те, наскільки сильним я був у моєму навчанні.
Так, останнім часом я навіть без особливо активних тренувань остаточно зміцнився в званні майстра магії, не маючи зайвих питань виконуючи дуже і вельми складні заклинання та магічні комбінації... Більше того, деякі закляття і заклинання почали даватися мені куди легше, просто через зростаючу ментальну силу та рівень концентрації. Чого тільки коштував другий потік свідомості, який дозволяє мені буквально розділяти власну увагу на дві більш-менш рівні долі, тим самим серйозно моя мультизадачність.
А в магії рівень концентрації і мультизадачність були дуже й важливі. Особливо гостро це відчувався під час використання стихійної магії або тієї ж трансфігурації. У магії слова і більшість шкіл палкуової магії особливого стрибка в навичках не спостерігалося, але я все одно почав відчувати себе куди вільніше під час чаклунства ... І мені це подобалось, через що я і занурився у свої тренування настільки, що просто перестав відчувати хоч щось прикрим власної магії та цілі ...
Так, я в якийсь момент тренування зовсім пропустив з виду двох вейл, що ж ризикнули покинути свою кімнату, відправившись на мої пошуки. І вони навіть знайшли мене, проникнувши в треніровий зал — єдине місце на підземному поверсі, де у тих був вільний доступ... Добре, у тих вистачило розуму не втручатися в мою вправу, але і довго залишатися непоміченими ті не змогли. Занадто великий потік чужих інтересів і здивування обрушився на мене, витримуючи зі своїх думок та стану повної концентрації на тренуванні.
- Вражені? - З легкою усмішкою звернувся я до дівчат, посилюючи свій голос магії вітру, не відмовляючись від роботи бойового підвиду трансфігурації. Так, навколо мене крутилося і вертелося кілька десятків різних знарядь, цепей та трансфігурованих каменів, що у теперішньому бою будуть виконувати роль динамічної захисту і повномасштабної атаки... По хорошому, у все це безособовість потрібно було б ще й стихійну магію додати, але подібне буде можливо тільки при використанні магії слова, яку я відробляв трохи раніше.
- Д-да, пане Блек. - Трохи перелякано видали з себе дівчата, відступаючи на кілька кроків, але все ж не дозволяючи собі боягузливо втекти. З’ясувалося, що їх вже виявили і спроби втечі можуть трохи образити мене. - Ніколи не бачили такого майстерного використання магії. - Трохи охрипшим голосом, запевнила мене Кірхе, кілька веселячи мене своєю сокирою, але все ж цілком щирою лестощами.
Насправді, такий рівень трансфігурації не є чимось надзвичайним. Навіть ви, за рік-два зможете досягти чогось подібного з врахуванням навчання у звичайного наставника. - Спокійно зауважив я, заспокоюючи свою магію і повертаючись в сторону виейл. - Ви застали мене під самий кінець тренування, так що свою повну силу я вам, на жаль, вже не покажу ... Принаймні не сьогодні. - Весело посміхаючись, простягнув я ... Трохи брехливо, через бажання зберегти трохи сил для ментальна магія.
- В якому сенсі... Ми зможемо досягти чогось подібного? - Стиснучи свою сестру в дійсно сильних обіймах і не відриваючи від мене власного погляду, уточила у мене Кірхе. Вейлам не можна використовувати магію чарівників. - Сухо помітила дівчина, навіть з якимось образливим святкуванням очевидний для мене факт.
- Що вам можна робити, а що неможливо, вирішую тільки я. Інші чарівники не мають вас хвилювати. - Строго помітив я. - До того ж, в тій же Франції Вейлам цілком дозволено володіти магічною паличкою і вчитися у загальних школах магії... Я не бачу ніяких перешкод для того, щоб ви теж, при сильному бажанні, змогли навчитися деякі магічні фокуси. Я точно не збираюсь вас грабувати. - Трохи пом'якшуючи власний голос, зауважив я.
- Але хіба... Ми не просто ваші рабині? - Намагаючись не піднімати свого погляду, тихо запитала в мене Анна... За що відразу ж отримала трохи приохотливу посмішку з мого боку. Не часто та насмілюється пробити зайві слова у спілкуванні зі мною.
- Це факт, ви мої невільниці і це вже ніколи не змінитися... Тільки я не збираюся обмежувати вас на рівному місці. Захочете вивчати людську магію - вивчайте. Я вам заважати не буду ... Але я теж не зможу допомогти. Мою допомогу потрібно заслужити, а ви поки що і робите, що ховаєтеся від мене у власній кімнаті. - З легким осудом і насмішкою помітив я, трохи присоромлена і лякаючи двох сестер.
- Ми думали ви самі до нас прийдете, пане Блек... - Смачно і налякано прошепотіла Кірхе, опускаючи власний погляд в підлогу... Ну або точніше до власного бюст. На відміну від своєї сестри, що хоч і мала дуже пропорційним тілом, але особливими формами все ж похвалитися не могла, Кірхе носила не плечах дві пристойні такі диньки... Я не бачив на них жодного натяку. Дуже відкриті одяги, в яких їх мені і продали, занадто вигідно підкреслювали чужі прелесті.
- Кірхе, Анна... Давайте начистоту. - Важко зітхає, простягнув я. - Я – ментальний маг. Досить сильний і досвідчений, щоб просто постфактум відчувати всі ваші емоції, спрямовані на мене ... І мене зовсім не прирікає тягнути вас у койку, поки ви так і помиляєте страхом та відвертістю під час показу мене. - Спокійно тягнув я слова, змушуючи двох дівчат ще сильніше лякатися мене ...
Що було навіть кумедно, чесно кажучи. Зрозумівши мої слова, ті як би намагалися приглушити свої емоції в моєму напрямку, та ось тільки страх того, що я вже покопався у їх головах ... Тож у дівчат з'явилась нова причина для страху та занепокоєння, і вони просто не могли з нею що або вдіяти, буквально стискаючись під моїм поглядом.
- І не варто так нервово реагувати на такі відкриття. - З легким смішком в голосі, простягнув я. - Я цілком розумію і усвідомлюю ваш стан, не збираючись торопити вас в подібному питанні. Просто відпочивайте, живіться і звикте до нових обставин. А коли ви менше заспокоїтеся, я і прийду до вас... Сподіваючись у повній мірі заспокоїти ваш страх передо мною. - Просто і відкрито заявив я.
І навіть якщо мені не повірили до кінця, але мої обіцянки все одно змогли кілька вгамувати страх і параною двох сестрів... Чого я, власне, і добивався, щиро сподіваючись, що мені не доведеться переходити до запасних планів, для вибудовування наших відносин. Так-то я міг просто трохи погратися з чужим розумом, виховуючи дівчатам спочатку легке закоханість у мене... І тому вже розвиваю ту аж до фанатичної відданості і справжньої любові.
Нічого складно для мене в подібному фокусі не буде, тим більше що я вже працював з результатом такої обробки ... Я все одно не збирався поспішати з такими важливими рішеннями та діями, сподіваючись обмежитися легким покаранням і звичайною грою на чужих почуттях... Я не хотів перекручувати чужі думки, бо це могло призвести до неприємних наслідків.
Не критичними наслідками, але якщо я дійсно вирішу зробити з двох вейл щось більше, ніж просто пару грелок у ліжко, то серйозно впливати на їх розум все ж не варто ... До того ж, я цілком впевнений у собі і своїй спільноті. І без ментальній магії вже як-небудь впораюся. Тим більше, що дівчата щиро хочуть вірити в найкраще і в мої слова зокрема.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek