У Британії пішов перший сніг, а я таки просунувся в справі пошуку хрестражів темного лорда. Зокрема, мене занесло в околиці Манчестера, до Литл Хенглтон, де і знаходився один з найсильніших хрестражів темного лорда... І нехай він був захований у досить дивному місці — в покинутій хатині, що принаймні кілька десятиліть більше нікого не використовували за призначенням. І навіть раніше в ній, швидше за все, жили якісь чарівники, але зараз це місце мало підходило для зберігання настільки небезпечної речі, як хрестраж...
Однак це було доповнено тим магічним захистом, що накладено на кільце. І чесно, коли я досліджував хрестраж темного лорда, то дуже поважав навиків Волдеморта. Столисті, складні та небезпечні чари, що він залишив для захисту свого хреста, навіть мене змогли ввести у тривалий куток. Я просто не знав, як можна обійти подібну захист, не ризикуючи в ту ж мить оправитися до праотців через чужого прокляття.
Я три дні не знав, як підійти до невеликого коваля під прогнилом стародавньої хатинки. Мене тільки і вистачало, щоб ходити навколо та біля чужого хрестража, за допомогою правдивого погляду досліджуючи чужі чари й намагаючись прощупати ті на міцність через свій дух. Перші перевірки були не дуже підбадьорливими. Я не знав, як можна знешкодити або знищити такі складні прокляття. Я все ще не мав достатньо знань у місцевій магії.
Але я не збирався довго мучити себе складними роздумами та розрахунками. Знайшов у поблизькому селі старого сквіба, що давно вже пропив власне здоров'я і просто мав не найприємніше ауро... Триклятого содоміта. Ну і підкорив собі цього калічного за допомогою Імперія, змушуючи взяти чужий хрестраж у руки. Я на того навіть магічних захистив, але з підсумку це мало на що вплинув. Я сумніваюся, що навіть особиста охорона могла б врятувати мене від чужого прокляття. Занадто багатоскладовим виявилося чуже прокляття ...
Ну а так я банально розминув чужі пастки, залишивши сквіба помити від чужих проклять, заодно завдаючи собі хрестарж ... Звичайно, навіть після того як основний захист хреста була деактивована, я не збирався втрачати пильність, максимально захищаючи свою шкіру і ауру. Майже все місце в моїй аурі займали особисті захисту, ну а у палиці вмістилося два десятки інших захисних заклять і навіть благ, налучається якщо щось ще залишилося на знайденому мною хрестражі ...
Але ні, крім виявленої мною пастки сам хрестарж не відрізнявся чимось особливим. Звичайно, в ньому було більше сил, ніж у тій же медальоні Слізеріна, та й ментальна активність того було не займати. Але це все так - неважливі дрібниці, тим більше що для мене потиги чужого огризка душі вплинути на мій розум здавалося відверто смішними... Ну а після я і зовсім вгамував ту подобу розуму, що зберігалося у хрестражі. Добре, Ворон допомагав мені працювати з чужим розумом...
До слова, саме мій дух Охоронець відговорив мене просто знищувати частину чужого розуму. А все через те, що на відміну від тих, хто колись потрапив до моїх рук хрестражів, моє коліно мало в собі майже повноцінну копію чужих спогадів. І нехай поки що дістатися до цієї копії у мене не вийшло, бо будь-який хибний крок з мого боку обов'язково приведе до знищення відголосів чужої пам"яті, але я не збирався впадати в розпач.
Думаю, кілька тижнів наполегливої роботи... Ну чи пару місяців не дуже наполегливої роботи, все одно приведуть мене до бажаного результату - я отримаю у своєму виконанні частину пам'яті темного лорда. А це не тільки важлива стратегічна інформація про мого ворога, але й можливість ближче познайомитися з чужими знаннями про магію. Все ж, як показала практика, темний лорд був дуже освіченим і небезпечним чарівником. Дійсно, це крок від звання магістра...
Ну та не суть, занадто сильно акцентувати увагу на своїй знахідці я не збирався. Я взагалі не надто любив занурюватися в одну справу з головою, чудово знаючи, що моя захоплива природа іноді може завести мене кудись не туди. Ну а ще у мене на порозі і без того було занадто багато справ, щоб я от так просто вирішив відкинути все решту життя, кидаючи всі свої сили на спроби дістатися до чужої пам'яті.
Нарциса повернулася в Британії, вже почав їздити по мозку свого чоловіка, допитуючи Люціуса і обіцяючи анально карати того, якщо той не визнає, що за артефакт тому передав темний лорд, і як йому взагалі прийшло у голову зберігати щось подібне в будинку, де росте їх маленький син ... І нехай особисто я, звичайно, сумніваюся, що Драко зміг би дістатися до чужого хреста. Але якщо б подібне сталося, наслідки могли бути найбільш неоднозначними...
Починаючи від народження темного лорда прямо в родовому мені Малфоїв і закінчуючи яким-небудь божевіллям мого двоюрідного родичка ... Отже, Нарцис мав вагому причину для того, щоб улаштовувати своєму чоловікові голову. І це з хороших новин... З лихого ж у нас була спокута в Італії Бела і відверта благає про спасенне дампір. Так, моя кузина здорово так пройшлася по честі і гідності мого підпорядкованого, раз в раз затоплюючи гордість чоловіка у бруд.
Порівнятися з Беллою Олександром не міг і навіть фізичної консиції тому не дуже то й допомагали... А ще Белла, дізнавшись про нелюдську природу хлопця, почала вести з ним відверто стерво і зло, парочку раз цілком собі серйозно того проклинаючи і просто вважатися як до дратівливого сміття у себе під ногами. І нехай хлопець поки що терпів, але з його останніх повідомлень стало зрозуміло, що він довго не протримається в такому темпі. А тому, мені пора б відвідати власну кузину в Італії. Заодно і протез руки для неї закінчу.
- Кірхе, Ганно! Збирайтеся, ми з вами виходимо із цієї промозкової країни! - Криком підкликавши до себе двох вейл, оголосив я про коротку подорож за кордон. - Мене в Італії вже зачекала моя обожнена кузина... І я не збираюся змушувати ту і далі себе чекати. Ну а ви вирушаєте зі мною... - Трохи задумливо дивлячись на сестер, тягнув я слова.
- Ви хочете познайомити нас з власною родичкою? - Акуратно уточнила Крихе, повністю підтримуючи свою молодшу сестру.
- Ні, насправді я дуже не хочу знайомити вас з Беллою. Моя кузина, знаєте, глава роду Лестрейндж... І вихована у кращих традиціях британської аристократії. Тобто расистка вона та ще. Якщо вас спочатку не піймають непростимі прокляття — ви можете вважати, що вам пощастило... - З легкою загрозою в голосі простягнув я, щиро сподіваючись, що дівчатка повністю усвідомлюють мої слова і попередження.
- Ви ж зараз не про Біллатриса Лестрендж говорите? - Кілька перелякано уточнила в мене Анна, копаючи стривожений погляд своєї старшої сестри.
- Серед моїх родичів інший Белли немає... А тому слухайте мій наказ - без зайвих необхідності на очі Беллі не потрапляти, вести себе тихіше води, нижче трави, у випадку агресії з її боку, опору не надавати, відразу ж зв'язуюсь зі мною... Захисний артефакт і дефекти для зв'язку я вам видав. - Я почав інструктувати два вейл, поступово лякаючи тих все сильніше і більше.
- Эм... Пане Регулус, а нам потрібно вирушати разом з вами в цю подорож? - У мене Кірхе заточила кров'ю, і я отримав дещо сумну посмішку.
- На жаль, залишити вас самих в Британії я не можу. Я збираюся як мінімум на кілька місяців покинути країну, перевівши будинок в обсадний режим ... То бий мій менор перетвориться на справжню фортецю під час облоги. Навіть домики, без моєї безпосередньої допомоги, не зможуть покинути стіни будинку, навіть щоб тільки поповнювати запаси провіанту. А тому, залишати вас тут дійсно не варто ... Ну а ще я збираюся влаштувати своїй кузині невелику екскурсію по Європі, заодно відвідуючи і Францію... Де я цілком собі міг би купити вам відповідну паличку. - Спокійно пояснив я ситуацію дівчатам, під кінець трохи підслуховуючий пігулку.
- Ви це серйозно, пане Блек ... Ви дійсно збираєтеся дозволити нам займатися магією? - Відкинувши всю свою інформацію, з щирою надією в голосі запитала у мене Анна.
- Я вам і раніше не забороняв займатися магією. Вон, тренувальний полігон майже завжди у вашому розпорядженні. Можливо, вам доведеться чарувати трохи більше, ніж ви самі можете собі уявити. Ви маєте бути здатні на таку саму магію вогню та вітру, якою так прославляється ваш вид. - Спокійно зауважив я... У черговий раз, коли я дав на болючу мозол два сестер. А справа в тому, що ті банально боятися показувати мені свої справжні форми, боячись зіпсувати мою думку про себе... Жінки, одним словом.
До них навіть мої слова про те, що я і без того знаю, як вони виглядають у своїй формі вейл не вплинули. Не вірять, поганки, що справжній зір здатний показати мені і подібні нюанси про їхні тіла ... Ну та нічого, настільки важливому навики я в будь-якому випадку збираюся тих навчити, так що з часом всі їх упередження у всякому разі розлучатися самі собою. Хоча, краще вже щоб це сталося рано, ніж пізно. Я вже вирішив зробити з двох сестер власних охоронців, а тому тренування тим теж краще почати раніше ...
- Але я вас зрозумів... І так, я збираюся купити вам чарівні палички. Ну, якщо ви все ж зможете пережити зустріч з моєю улюбленою кузиною. - Завірив я двох сестер, змушуюши тих розриватися між страхом за власне життя і відчуттям від раптового надбання чарівної палички. Все ж для вейл, що майже з самого народження відчули на собі, якого це бути покидьком суспільства без будь-яких прав для себе... Так, вейли дійсно мріяли отримати по магічній паличці.
І я зіграю цю їх мрію, тим більше що з кожним днем вони починають все краще піддаватися моїм чарам... І нехай до будь-яких високих і міцних відчуттів поки що було далеко, але спільним відпочинком в ліжку ми давно вже насолоджуємося все разом, втрьох ... Поступово моє інтимне життя стало різноманітним. Та все ж дівчата поступово вчаться усім надуманим сексом... Ну а я і не проти позображувати із себе суворого вчителя.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek