У день коронації з ранку стояла сонячна погода.
Це був особливий день і для селян, які в усьому підтримували порядок.
Я не могла запротестувати, ледь розліпивши сонні очі:
Головний герой дня - власник цього палацу, навіщо мені...
Однак головна покоївка була сповнена рішучості виконати задум.
- Боже, наслідниця принцеса! Ви погано спали? У вас під очима кола! Що ви стоїте? Готуйтеся до масажу!
- Так, мадам!
З того часу я вже не могла просити головну покоївку не називати мене наслідньою принцесою.
Тому що на її бавовну в долоні убігли покоївки, які відразу взяли мене в оберт.
Коли макіяж був завершений і на мене вдягнули прикраси, які кронпринц подарував мені на днях, моє обличчя засвітилося.
Маленька вишукана діадема на моїй голові відкрила котячі очі і дала мені благородний вигляд.
'Це завжди варто того.'
Після хмарки в плаття я ще довго задоволено дивилася на своє сяюче обличчя.
- Леді.
Седрик прийшов до мене, постукаючи.
Як помічник наслідного принца, він теж був розкішно одягнений.
- Ви дуже красиві сьогодні.
- Дякую за комплімент.
- Я прийшов забрати вас від імені Його Високості.
Він супроводжував мене з незвичайним кам'яним обличчям.
Разом з ним ми вийшли з палацу наслідного принца до величного екіпажу зі золотим драконом біля входу.
Церемонія коронації проходила у головному залі відновленого Дворця Сонця.
Коли ми під’їхали до палацу Сонця, багато палаців вже сиділи на своїх місцях. Як єдина сім’я герцогів, рід Еккарт був далеко попереду.
Праворуч від герцога виднілися чорні ебенове волосся і химерні рожеві. Біля них було одне вільне місце.
'Я все ще ношу прізвище Еккарт, значить, мені потрібно туди?'
Коли я йшла з Седріком, оглядаючись по боках, то зустрілася поглядом Рейнольда.
- Пенело...!
Він раптово встав і помахав мені рукою, закричавши.
- Місце благородної леді - тут.
Сідрік попрямував у протилежному напрямку від Еккарти.
Це явно підстроїв кронпринц.
Але коли побачила своє місце, мені стало краще.
Вона була далеко від усього, що повністю відповідало моїй особистості, а не люблячій уваги.
Я кинула жалем погляд на Рейнольда і пограбованого герцога, стурбованих відстанню між нами.
Дерік, на щастя чи на жаль, не озирався на мене. Невдовзі після того, як всі сіли, широко відчинені двері головного залу закрили.
Зацарилася тиша.
Усі очі були прикуті до п’єдесталу, на якому стояв порожній золотий трон з короною і сферичною державою.
- Входить Його Імператорське Високість наслідний принц!
У цей час двері знову відчинилися з попередженням про появу кронприца, який швидко заступається вперед.
Тр-р, Трер...
Відсутня хвиля скрипу відштовхується стільців: всі аристократи встали і низько поклонилися. Я теж піднялася для привітання і раптом згадала нашу першу зустріч.
На відміну від того банку, на який він притягнув убивцю, зараз його фігура в яскравому розшитому золотом одязі на темному тлі здавалася дуже величною.
- Прошу, підніміть голови, - коротко наказав він, підійшовши до сходів, що веде до трону.
Тільки тоді я змогла прямо подивитися на його обличчя.
'Я в порядку, я в порядке.'
Я трохи схилилася, зморщивши ніс.
Перед цим він завжди був зайнятий. Я майже не бачила його обличчя в останні дні. Після його слів усі двори піднялися.
Не озираючись назад, він почав підніматися сходами широкою ходою.
Зайшовши на вершину, він без будь-якого пієта одягнув корону і підняв Імператорську сферу.
Сівши на золотий трон, як на своє законне місце, він повільно подивився вниз.
- Я оголошую, що з цього дня Каллісто Регулус стає імператором Імперії Інк.
Тук-, Стук...
Він тричі вдарив об підлогу силою, яку тримав.
- Добре. Все свободны.
Церемонія коронації закінчилася до сміху швидко.
Седрика передувала престолу більш складним процесом.
Але через те, що акцент був зроблений на процесі коронації, яка проводилась безпосередньо перед громадянами імперії, всі неприємні моменти були пропущені.
'Але не можна так просто зам'яти чутки про те, що він убив своїх батьків і брата, щоб успадкувати трон."
Хоча це трохи сумно, люди бачили лише одну сторону і не знали, скільки труднощів довелося пережити Каллісто.
Після оголошення він швидко сказав щось слугам і відразу ж спустився.
Я боялася, що він буде зайнятий на коронації, яку я чекала.
- Леді.
Але він попрямував не до дверей, а до мене.
- Ваша Величність.
Зупинившись, він простягнув руки і схопив мене за щоки.
- Красиво.
- Що...
- Краще, ніж я уявляв.
- ...
- Чудово.
Мені трохи дивно від несподіваних компліментів.
Дивне хвилювання посилило мене, змусивши забути про погляди інших. Я похитнулася і обережно відповіла:
- Ви теж сьогодні чудові.
- Ха... Було б чудово, якби ми заручилися зараз, - зітхнувши пробурчав він.
Щоб не руйнувати атмосферу, я не говорила, що заручення під час коронації провалиться через брак часу.
Але Каллісто це не турбувало.
- Я хочу вирвати очі всім аристократам, що бачили твою красу, раптом схилився і тихо прошепотів він.
- Не тривожте мене такими моторошними думками, - нахмурилася я.
Потім я взяла його за руки, які стали силою мого обличчя і хотіла усунути їх. Але це було марно.
- Будь ласка, не намагайся в мені дірку.
Він відразу присоромився.
- Мені потрібно йти прямо зараз.
- Я в порядку, йдіть.
Я м'яко кивнула.
Хоча він був дуже засмучений, але не відчував смутку. Його новий статус мав дуже велику вагу.
Але цього ще недостатньо?
- Чому люди такі несприйнятливі? - Виплюнув він, невдоволено дивлячись на мене.
Я збентежено запитала:
- Про що ви говорите?
- Ми бачимося раз на тиждень, розумієш? Чому ти ніколи не прийшла до мене?
- Що я можу зробити, якщо ви зайняті?
- Надіслати листа. Поцікавитися, що я роблю, чим буду займатися потім. Розповісти, що робиш ти.
"Ти ж такого не робив!"
Слова, що прорвалися назовні, застрягли в горлі.
Він виглядав сумним, і я не могла цього сказати.
- Я теж сумувала, - пробурмотіла я.
- Мабуть, важко було спуститися і знайти мене.
- Не ображайтеся. Я дійсно не хотіла вас відволікати.
- Ха. Шкода, що я вижив лише для того, щоб займатися роботою.
- Що?
Я перестала розуміти його і нікчемно сказала:
- Чому ви підійшли до мене? Я збиралася поспостерігати за коронаці...!
Чмок-.
Це було тоді. Щось м'яке торкнулося моїх губ і пропало. Я тупо кліпнула, не розуміючи, що сталося.
- Невже так складно поцілувати мене перед відходом?
Коли я побачила його усмішку, то швидко оглянулася.
На щастя, ми були в кутку, так що крім скривдженого Седрика цього ніхто не бачив.
- Ви дійсно збожеволіли?
- Плювати, навіть якщо від імператора відвернуться з першого дня його правління.
- Це головний зал, Ваше Висо... Величність. Будь ласка, тримайте себе в руках.
- Хіба тут є люди, які не знають, що ти моя наречена? Я в будь-якому випадку повинен заявити про тебе.
- Хіба вам не потрібно йти?
Зрештою я не витримала і вдарила його кулаком у плече.
- Я вернусь.
Потім він з теплою посмішкою попрощався.
Це обличчя, яке я часто бачила, і корона здавалась трохи іншими.
Я почувалась дивно.
- ...Берегіть себе.
Коли я сказала йому піти, то захопилась з його краю накидки. Каллісто здивовано подивився на мене.
- Ви вперше офіційно виходите за межі палацу. Хтось може спробувати напасти...
- Коли всюди стоїть охорона?
- Можуть кинути яйце або що-небудь ще з далекого дистанції. Камінь, наприклад...
Насправді я турбувалася більше всіх.
Може, якісь незадоволені люди зірвати коронацію. А що, коли він засмутиться і сумуватиме ввечері?
- Ти так дбаєш про мене.
Каллісто розсміявся наді мною.
А потім. Чмок-, чмок...
- Що ж ти будеш робити якщо твій прекрасний наречений помре, хм?
Він обняв мене, поклав підборіддя мені на голову і поцілував.
- Агх! Ви збожеволіли? Припиніть, у мене все ще залишився сором!
Після запеклої битви з його губами я нарешті змогла вирватися з нього.
- Не переживай.
Каллісто весело посміхнувся.
- У мене не настільки погана репутація в імперії, щоб боятися каменів. Світ терпимо ставиться до героїв війни з важким дитинством.
- Рада це чути...
- Я вернусь.
Він закрив очі і повернувся до мене обличчям.
Я швидко озирнулася, щоб переконатися, що ніхто на нас не дивиться і смоккла його в губи.
Кранпринц забрав Седрика, з сліпучою посмішкою на обличчі і пішов геть.
Оголошення про прийняття Прізвищ до влади новим імператором було надто коротким, щоб його можна назвати коронацією. Багато палаців почали розходитися.
Я теж встала, щоб вийти з Дворця Сонця.
'...!'
Коли я погорнула голову, то помітила знайомий чоловік.
Здається, я була дуже неправильною і думала, що ніхто не бачить цього прихованого куточка. Рейнольд стояв посеред залу з здивованим обличчям і відкритим ротом. На щастя, біля нього не було герцога і Деріка.
Він деякий час п'яв на мене, а потім повільно підняв руку і покрутив у віску.
- Ти головою вдарилася?
Коли я розібрала його шепіт, перед моїми очима спалахнуло обличчя кронпринца і мій нещодавній вчинок.
Но.
Я мовчки показала середній палець і пробігла повз двері, коли він почав наближатися зі стиснутими кулаками.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert