Відтоді імперія була дуже завойована.
Усі переслідували залишки послідовників Лейла, які все ще ховалися по всьому світі, шукали заколотників і продовжували ремонт імператорського палацу.
А Каллісто, якому було надано повний контроль над імперією через раптову смерть імператора, довелося встати перш ніж він видужав від рани.
За іронією долі, я не змогла побачити його при повному параді, як на ілюстрації, показаній відразу після закінчення гри.
Він був настільки зайнятий, що коронацію навіть відклали на кілька днів.
Іноді я почувалась дивно, але він щоночі заходив у мою кімнату, навіть якщо був виснажений.
- Думаю, було б зручніше сидіти на полі бою.
- Ваше Високість.
Несподіваний коментар змусив мене відірвати голову від книжки, яку я читала. Каллісто, втомлене від перевтоми ноги, впав на диван.
Я схопився зі свого місця, зауваживши поганий колір його обличчя.
- Ви хочете, щоб я викликала лікаря? Ліки...
- Все нормально. Підійди сюди.
Каллісто, який зображає себе хворого старого чоловіка, змінив свій погляд на мене і поплескав поруч з ним.
Я думала покликати слугу, але підійшла до нього.
Каллісто поклав голову на моє плече, як тільки я сіла на диван.
Він заткнувся обличчям в мою ключицю і пробурмотів з глибоким зітханням, відчувши запах мого тіла:
- Ха... Думаю, тепер я поживу ще трохи.
Він так поводився з тими днями, як опритомнів, тому більше не почувався незручно.
А у мене все ще каменоло обличчя.
- У вас все добре?
Я підняла руку і з жалем доторкнулася до його щоки.
Хоча зуби золотого дракона були буквально небезпечними для життя, вони все одно відновили тіло Каллісто не повністю.
"Ця нагорода за фінальний куст нікуди не годиться, божевільна гра!"
Через це мені не залишалося нічого іншого, крім як злитися на гру. Рана, що містить прокляття підлих Лейла, погано заживала.
Він навіть викликав чарівника з іншої країни, щоб той очистив особняк герцога, але під його одягом все одно залишалася темна, не заживлена раною, обмотована бинтами
Коли я згадувала, як він лежав без свідомості, моє серце обливалося кров’ю. Ігноруючи внутрішнє сум'яття, я сказала:
- Не кидайте мене через те, що я зайнята, Ваше Високість. І вчасно міняйте пов'язки.
Я хотіла сказати "якщо ви втомилися - відпочиньте", але не змогла.
Тому що я знаю, як він намагається виглядати сильним перед коронацією. Від мого стривоженого голосу він відкрив очі і широко посміхнувся.
- Я б з радістю, але твій батько та інші демони мене не відпускають.
Я нахмурилась, почувши його тон.
- Слідкуйте за своєю мовою. Що ви будете робити, якщо хтось це почує?
- А що станеться, якщо хтось це почує?
Не було нічого доброго в чутках, що новий імператор, щойно зійшовши на престол, називає своїх старих вірних аристократів, включаючи герцога, "демонами".
Але Каллісто продовжував бубнити, ніби йому було байдуже:
- Знаєш, що вони по суті були кучкою аристократів, які просто знали, як подавати скарги? На полі бою було б безліч способів закрити їм роти...
- Якщо ви збираєтеся втілювати свій план у життя, ви не повинні говорити мені про нього.
- Звичайно.
На моє попередження Каллісто хвальково задер ніс. Я подивилася на нього з подивом.
- Звичайно? Седрик вранці благав мене сховати ваш меч.
- Що? Коли? Поки я вмивався?
Він раптово випростався.
- Седрик Портер, ця підлая щура! Ось чому я ніяк не міг знайти свій меч. Де ти його сховала?
Мене спантеличило те, що він відразу почав випрошувати його місце.
- Навіщо вам меч в конференц-залі?
- Ми не знаємо, де в імператорському палаці можуть ховатися заколотники! - Роздратований відповів Каллісто.
"Та гаразд? Це ти так виправдовуєш переслідування всіх підозрілих на твою думку людей?'
Не буде перебільшенням сказати, що родина імператриці, яка була тісно пов’язана з маркою Еллен, може зруйнувати стару імператорську родину.
Незважаючи на те, що я в замішанні збиралася спробувати переконати його, я знову закрила рот. Коли я побачила, що його нижня щелепа напружена, то відчувала, як ліпше нічого не казати.
'Боже. Він зараз вибухне.'
Я коротко зітхнула, шкодуючи про те, що трапилося.
- Ваше обличчя погано виглядає.
Щось мене трохи турбувало, що мого хворого хлопчика труять на роботі. Ні, чесно кажучи, це мене дуже дратувало і засмучувало.
- Не приходьте сюди. Ідіть спати в свою кімнату.
- Ні.
Навіть у такому стані Каллісто твердо похитав головою.
- Що, якщо ти втечеш, поки я сплю?
- Куди?
- Куди-небудь.
Ця словесна битва була безглуздою. Оглянувшись від довгого сну, він був дивно одержимий моєю присутністю.
Після смерті Івенни він не дозволяв мені вийти з палацу ні на крок. Можливо, герцог на кожному зібранні наполегливо просив відправити мене додому.
'Я відмовилася від свого хворого тіла через тебе, тепер мені просто нікуди йти, чортова сучка!'
Іноді мені хотілося кричати у відчаї. Однак.
Каллісто все ще тремтіли, нев’язуючи мене.
- Якби я хотіла втекти, я б втекла посеред дня, поки ви зайняті вирішенням політичних питань. Чому я мушу бігти вночі? - аргументувала я, тримаючи його руку.
- Так. Блять.
Каллісто вирубався з моєї руки. Мабуть, він про це не подумав. Коли я тихо розсміялася, він діловито запитав:
- Ми можемо перемістити сюди офіс? Хоча ні. Чому б нам просто не залишити все і не поїхати в подорож? Хіба ти не казала, що хотіла б поїхати за кордон? Мені потрібна лише хвилина. Сусідня країна...
- Ваше Високість.
Я повільно витягла руки і піднесла їх до все ще час від часу тремтячих губ.
- Я нікуди не піду.
Він завмер, коли мої пальці торкнулися його рота.
- І ви сказали, що будете переслідувати мене куди б я не пішла. Це були просто слова?
Я підняла очі, очікуючи його відповіді.
Каллісто дивився на мене, не кліпаючи, і через довгий час приглушеним голосом сказав, ніби затримував дихання:
- Ні.
- ...
- Я буду переслідувати тебе навіть в пеклі, якщо доведеться.
Його очі, в яких відбивалося місячне світло, проникало через вікно, виблискували у темряві. Ніби він був готовий переслідувати свою здобич.
'Ти дійсно зробиш це ...'
Я швидко здалася через його пильний погляд і спробувала прибрати руку.
Але Каллісто стиснув мою долоню і знову без сил упустив голову на моє плече. Жалкуватися на важкій роботі було марно.
- Що ти робила сьогодні? - запитав він мене, обережно погладячи мої пальці своїми великими руками.
- Хм. Просто...
Седрик все одно говорить йому про мій розклад дня. Я трохи захиталась і відповіла:
- Я була на зборах чарівників Імператорського палацу.
- І намагалася перевезти артефакти з островів Арчі.
Як і очікувалось, він вже знає.
Я нічого не сказала Каллісто. Тому що не розуміла, чому йому це не подобається. Артефакти, зібрані сьогодні чарівниками були залишками розбитого "зерка істини".
- Хтось весь день думав про порятунок іншої людини, поки її хлопець важко працював.
Роздався очікуваний незадоволений голос. Я спокійно відповіла:
- Я повинна рятувати життя людей.
- Тому я наказав зробити це магам.
Що я можу зробити, якщо тільки я бачив дзеркало правди? Крім того, маркер Верданді - людина достатньо компетентна, щоб допомогти вам в державних справах.
Івонна померла, і гра закінчилася. Тепер мені невідомо, що станеться далі.
Мені було шкода Вінтера, але з його магічними здібностями він буде надійним союзником Каллісто, який стане імператором.
Звичайно, якщо він буде ще живий.
- Ти стала зайнятою леді, - скаржився Каллісто як дитина початкової школи, не знаючи про мої глибокі наміри.
Будьте терплячі і проявіть трохи більше терпимості, як наступний імператор. Ви вже забули, що нас міг запалити і зжерти дракон?
- Що? Трохи більше? Каллісто голосно фирскнув і випалив: - До речі, ця троянда. Коли, чорт візьми, він дав її тобі? Хіба не я перший знайшов тебе, коли ти втекла з особняка герцога?
- Ну, це...
Я швидко втратила дар мови.
Каллісто до сих пір не знав, що коли я втекла з особняка герцога, після того як Івонна розкрила свою особистість, я спочатку пішла до Вінтеру.
- Це дивно.
Не встигла я помітити, як Каллісто, який пригорнувся головою до мого плеча, вже поглядом широко розкритих очей скинув моє обличчя.
Я уникала його палаючого ока.
У такі моменти він здавався мені провидцем.
Якби він дізнався, що Вінтер любить мене, він би не тільки не дав мені його врятувати, але й особисто знищив би залишки дзеркала.
- Це не підозріло. Я казала вам, що маркиз повернув час назад, щоб світ не був знищений - коротко пояснила я Каллісто, упустивши частину про ігрову систему, але сумніви в його очах нікуди не зникло.
Я додала, дивлячись вдале:
- Це благословення.
- А той факт, що злий дух у печері був твоїм партнером?
- Це дрібниці, звичайно ж.
- Це нагадало мені, що в день твого повноліття він подарував тобі те дивне намисто. Чому він продовжує давати тобі такі підозрілі...
- Стоп, досить! Ваше Високість, я втомилася. Думаю, мені пора спати.
Щоб закрити рот постійно до спробуючих Каллісто, я поспішно встала зі свого місця.
- Вам теж слід повернутися, помитися і лягти спати. Вже дуже пізно. Завтра вранці вас чекають справи.
На щастя, його спальня була недалеко від кімнати, в якій я зупинилася.
Але навіть після того як Каллісто намагався випробувати його, він не зрушився. Коли я відвернулася від нього, збираючись піти.
- Пенелопа Еккарт.
Він раптом покликав мене хриплим голосом. Я знову повернулася до нього, здивувавшись.
Каллісто все ще сидів на дивані, дивлячись на мене.
- Мені погано.
- ... Що? Чому? Рана знову відкрилася?
Як тільки я підбігла до дивана, щоб швидко оглянути його.
Раптом моя зап'ястя несподівано схопила свою долоню. Він притиснув мою руку до своєї щоки.
- Мені так погано, що я не можу підняти руку. У мене навіть немає сил зняти одяг.
- ...
- Так що ти повинна допомогти мені помитися сьогодні.
Наші очі зустрілися.
Він підніс мою руку до себе і повільно торкнувся її губами.
- Ти ж сама сказала, що мені потрібно помитися і лягти спати? - Нахально потиснув він плечима.
Він був злим чоловіком з доброю інтуїцією і швидкою реакцією. Знаючим, що якщо він буде діяти таким чином, я нічого не зможу зробити.
Можливо, через його червоні очі моє відображення в них обличчя поступово почервоніло. Я тихо відповіла:
- Так, знаю.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert