Я перестала дихати від його несподіваного визнання.
Спадок принц подивився на мене зверху вниз і негромко сказав:
- Мене не хвилює, Пенелопа Еккарт ти чи ні.
Моє серце шалено забилося, грозячи пробити грудну клітку.
- Чому... - Видала я з пересохлу горла. - Чому ви... Говорите це зараз?
Не розуміючи, що́ він говорить, я глянула на його голову тремтячими очима. Як завжди ала шкала інтересу як і раніше яскраво світилася.
Я все ще чітко пам’ятаю, що він мені сказав.
Його слова про підходящого партнера і "76%", що літали над його головою, були свіжими в моїй пам'яті.
- Ви сказали, що такі сентиментальні слова нам не підходять. Що це безглузде відчуття - всього лише самообман...
Погасити ці розжарені вугілля було дуже легко, як пережити легку гарячку.
У всякому разі, єдиною кінцівкою, яку я можу отримати з ним, може бути тільки розставання.
На відміну від інших чоловічих персонажів, наслідний принц не одягав маску і не змінював свого ставлення до мене.
Тому я була розчарована і в той же час відчувала полегшення, коли бачила 76 відсотків його зацікавлення. Навіть якщо б не його слова, я була впевнена, що відмовитися від моїх почуттів буде неважко. Я була впевнена в цьому, але...
- Ви сказали, що це просто ілюзія. І я відразу відмовила, тому що не хотіла зробити помилку...
- ...
- Але чому ви говорите це зараз? - Тише пробурмотала я.
Обличчя Каллісто змінилося, коли він подивився на мене і згадав про ту розмову.
- ...Мені шкода. Тоді я не міг тобі сказати, - спокійно сказав кронпринц, все ще дивлячись на мене. - Я боявся.
- Чeго?
Імператор теж казав, що любив мою матір.
- ...
- Моя мати була обманена цими словами і віддала все принцу, позбавленому спадщини та влади.
- ...
- Хто б міг подумати, що після всіх труднощів, через які вона пройшла, щоб зробити його імператором, він приведе свою наложницю відразу після їх весілля?
Я затамувала подих, почувши про його минуле, не згаданого в грі.
Каллісто гірко розсміявся:
- З самого народження мені говорили не довіряти людям і остерігатися недовірливих почуттів. Ось чому...
- ...
- Я вирішив, що договорні відносини кращі за ці порожні слова, а якщо я розкрию почуття, які відчуваю ...
- ...
- Тоді для нас все буде скінчено.
Він посміявся, ніби його вдарили ножем у серце. Я відчувала, як моє невиразне обличчя повільно спотворюється.
Було так боляче чути, що він боявся, ніби наші стосунки закінчаться, якщо він визнає свої почуття.
- Чому у тебе таке потворне обличчя?
Коли Каллісто побачив мене, він усміхнувся і погладив мене по щоці.
- Що ви відчували?
Він насупився.
- Це досить ніяково. Ти правда хочеш це почути? Це може бути трохи ...
- Ви не можете пахнути в моїх очах ще нижче.
- Справді.
На моє різке зауваження він холоднокровно кивнув.
- Куди вже нижче... - Обронив він і повільно почав, задумаючись: Може бути, з того моменту, як я вперше побачив тебе в саду-лабіринті?
Це був поганий початок.
- Я весь час посміхався, коли думав про тебе. Я продовжував посміхатися навіть під час зібрань, і Седрик Портер дивився на мене як на божевільного.
Але від його наступних слів мої очі розширилися.
Спочатку мені здалося, що він не хотів навіть згадувати мене, як і я його.
Коли Каллісто побачив, як я хмурюсь і думаю про нашу жахливу першу зустріч, він засміявся.
- Коли ти відмовлялася від моїх запрошень під різними приводами, я нервував. Я не нервував навіть перш ніж відправитися на поле бою...
- ...
- Я хотів ще раз побачити твоє обличчя і поговорити з тобою, тому постійно наводив всюди марноту, - з лукавою посмішкою сказав він, ніжно вщипнувши мене за щоку.
- Це... Дивовижно.
У мене в грудях з'явилося дивне відчуття. Я не сподівалася, що він так поводився зі мною з самого початку.
'До мисливських змагань у нього напевно було всього 2 відсотки.'
Тому я з усіх сил старалася уникати його, не бажаючи помирати від нього.
Судячи з того, що сказав наслідний принц, він уже тоді не збирався мене вбивати.
- ... Коли ти умирала, після прийняття отрути, - додав кронпринц, відреставровано дивлячись на мене.
Озора ухмилка раптово зникла з його обличчя.
- Якби я міг, я б випив цей отрута десятки, навіть сотні разів, щоб не бачити, як ти лежиш без свідомості.
- ...
- Я знав, що тобі б це не сподобалося, але я завжди проносив свій меч у твою спальню.
- ...Меч?
'Герцог дозволив йому?'
Коли ця думка прийшла мені в голову, Каллісто безсило відповів:
- Якби ти перестала дихати, я б помер відразу після тебе.
Я скам'яніла.
- Що...
Я вирішила, що неправильно його розчула і знову впилася в нього поглядом.
На його обличчі не було ніякого виразу. Не схоже, що він жартував. Я схопила його за зап'ястя:
- Зачем.. Навіщо вам це? Чому...
- Просто тому що я цього хотів.
Від його безтурботної відповіді я пом’якшила.
Якби мені вдалося втекти з отрути, Каллісто би наклав на себе руки? Ця безглузда думка пропустила удар мого серця.
- Ви сказали, що хочете стати імператором! Навіщо вам робити таку дурість...!
- Я не зміг би жити в цьому пеклі без тебе, - відверто зізнався він.
Я не могла зрозуміти, що мені, блін, робити з цим божевільним, тому просто тупо співали на нього.
- Не гнівайся. Це вже в минулому.
Він знав, що це було неправильно, тому опустив очі на те, як недавно це зробив. Я могла тільки приголомшено дивитися на нього.
- ...Що, якщо вже занадто пізно.
- ...
- Що, якщо вже занадто пізно і я не хочу з вами нічого починати, що ви збираєтеся робити?
Це я завдала йому болю, але я відчувала порожнечу в грудях.
Спадок принц посміхнувся і колко відповів:
- Ну, я ж сказав, тобі не потрібно нічого знати.
Потім він перемістив руки з моїх щок на вуха.
Його великі долоні повністю закрили їх. Я ніби опинилася під водою.
- Хіба я не казав, що тобі варто більше дбати про мишку, а не за кота? Роби те, що хотіла. Якщо ми виберемося звідси, просто забудь те, що тільки що почула, - прошепотів він тихим голосом, міцно затиснувши мої вуха, щоб я нічого не чула.
Але я все чула.
Я не витримала і нервово заволала, вдаривши його кулаком у груди:
- Божевільний виродок! Як же я можу забути про це!
- Ух, леді.
- Краще б ви мені взагалі нічого не розповідали! А зараз, що ви від мене хочете? Ви сказали, що станете моїм партнером! Про що ви тоді тільки думали...!
Я перестав кричати і бити його по грудях, я зачинила обличчя руками й заплакала.
- Леді, ти сердишся? Чому?
А він запаниковал, як дурень.
Я була у змішаних почуттях.
Злилась, ображалася. Чому він говорить слова, які я так хотіла почути тоді, тільки зараз?
Я була щаслива і розчарована одночасно. Моє серце тремтіло, коли він сказав, що любить мене. І це було сумно. Я дізналася про його таємницю тоді, коли вже знайшла спосіб втекти з гри.
Хіба моя ситуація, коли я не можу прийняти і відкинути його почуття, не надто жалюгідна?
- Це все моя вина. Досить плакати. Якщо ти продовжуватимеш, то не матимеш сили.
Каллісто, поняття не мавши, що робити, подивився на мене, плачучи і знову обняв. Він постійно протирав мені очі і ніс.
Це було так жахливо, що я ще довго плакала в його обіймах. Звичайно, я плакала тому, що мені було сумно, але як не дивно, чим більше я плачу, тим легше мені ставало.
Я плакала доти, доки не відчула сили, як він попереджав. Його броня промокла від моїх сліз, але Каллісто не відштовхував мене.
Я повільно перевела подих, заткнувшись обличчям в його плече, як дитина.
- ...Я не можу дати вам відповідь, яку ви хочете, Ваше Високість.
- Все в порядке.
Не думаю, що він слухав. Спадок принц відповів занадто швидко. Я помовчала деякий час і незабаром заговорила знову:
- Ви сказали, що я можу робити все, щоб побажати.
- Так.
- Можливо, вам буде важко зрозуміти те, що я збираюся зробити.
Хоча в мене ледве вистачило сміливості сказати це, у відповідь я почула низький сміх.
- Це повинно шокувати мене більше, ніж те, що ти не справжня леді?
- Але це правда!
- А я щось сказав? Тц, перестань псувати таку гарну атмосферу.
- Угх! Відпустіть!
Він міцно притиснув мене до себе, коли я в гніві спробувала піднятися.
Я була настільки засмучена, що почала бити його, але швидко здалася і знову впала в нього.
Тільки тоді наслідний принц розлабив стиснені мене руки. Прийшовши до нього, я пошарувала по підлозі і натрапила на тверду ручку, схопила її та показала Калісто.
- Зараз... Я збираюся вбити цим Івонна.
- Івону?
- Біологічна дочка герцога Еккарт.
- О, - захоплено підвів він брови. - Але чи не краще вбивати її якимось сталевим дубинкою, а не цією штукою?
За такі слова я вдарила його в груди.
Він відразу театрально застонав, як вмираючий. Я змерзла на игрованого принца і серйозно сказала:
- Коли все закінчиться, ми можливо більше не зможемо бути разом.
- ...
- Але... Ви досі кохаєте мене?
- Це трохи боляче.
Крпринц поморщився.
Я не могла випробовувати його кожного разу.
У той же час я тремтіла від хвилювання, бо не знала, що означала його реакція. Однак мої побоювання виявилися марними.
- Все добре. Куди б ти не пішла, я буду слідувати за тобою, прямо як сьогодні.
- ...
- Я люблю тебе, Пенелопа Еккарт.
Каллісто повторив ці слова з тим же обличчям. У мене знову перехопило подих.
Потім я відчула, що моє серце ось-ось вибухне і я різко підняла верхню частину тіла.
- Умх...
Моя голова зіткнулась з обличчям Каллісто, нагадуючи спробу удару головою. Водночас мої губи торкнулися чогось м'якого і теплого.
Я ніколи раніше не цілувалася, тому не знала, що робити.
Він здригнувся, коли я зі щільними заплющеними очима вдарилася об його губи. Але ніяковість тривала недовго. Його рука, яка обвила мою талію швидко піднялася вгору.
Його велика долоня лягає на мій потилицю, і мене притягнули ближче, ніби хотіли з'їсти.
Спадкоємець, як той чоловік, що голодував кілька днів, гарячково висмоктував і облизав мої губи та все на своєму шляху.
Його вологий, наполеглива мова прослизнув між моїми губами і переплювався з моїм.
Поцілунки тривали довго.
Смак першого поцілунку дійсно був таким солодким, як усі говорили.
Таким солодким, що я продовжувала плакати.
✔
( he ha ✔)
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert