- Це ж не правда?
Міг, і ось Рейнольд вже стоїть переді мною, без прелюдей починаючи допит.
- Що?
- Що ти з цим виблюдковим крон-принцем...!
- Ререльнольде!
Я з захопленням вигукнула, коли Рейнольд підвищив голос.
'Ти пристреиш наслідного принца в палаці!'
Зазвичай він не був таким гучним. На щастя, ми були єдиними людьми, які спрямовуються біля табору герцога рано - вранці. Озираючись назад, Рейнольд взяв себе в руки і намагався стримано повідомити:
- ....Правда, що ти з ним у відносинах?
- Яких відносин?
- Я зараз не в настрої жартувати з тобою.
Я запитала, бо насправді нічого не розуміла, але Рейнольд був агресивним.
- Куди б я не пішов, все тремтять тільки про наслідного принца і тобі! Ти взагалі в курсі?
- .......
- Що, чорт візьми, ти сказала в суді? Відповідай мені, це ж не правда? Да?
Судячи по дерганому виду Рейнольд, він з хвилини на хвилину був готовий зірватися і затрясти мене, схопивши за комір. Я відповіла:
- Так. Це брехня.
- Ха....
Він полегшено висихнув, почесав затилиць. І сердито спробував:
- Ось гади, втирають мені якусь дичь....
- Якщо ходять чутки, що у нас з крон-принцем була таємна зустріч в лісі, то це правда.
- ....Що?
Але невдовзі після того, як почули мої слова, його рука, яка мала рожеве волосся, замерла.
Він обережно подивився на мене, уточнюючи:
- Т-ти.... Що це означає?
- Ми реально зустрілися в лісі наодинці, а потім за нами погналися вбивці.
Потиснувши плечима, я відповіла туманно.
Я очікувала, що хтось сумнівається у достовірності чуток. Хоча можна зізнатися, що це було сказано для відводу очей, думаю, герцог не хотів би надавати цю оплату.
- Ты.... Ти говориш це так прямо.
Рейнольд стиснув зуби і вглюмо поламав на мене:
- Не так давно цей виродок напав на тебе з мечем, і ти впала з гарячкою. Яка ще таємниця зустріч.
- Що за вирази, молодий чоловік.
Його брудні слова змусили мене нахмуритися.
Я мала поговорити з ним, тому замовила приватну зустріч.
- Про що поговорити?
- Дещо про що. Тобі не потрібно це знати.
Я не хотіла нічого йому сказати, бо ні про що я говорила з наслідним принцом.
- Припини замовляти мені зуби і зізнайся. Що ще за почуття у вас раптом намалювалися!
- Слухи вже поширилися?
Він вважав себе аристократом, який цінував честь і гідність, але був таким напруженим.
Я замучено цокнула мовою через те, що минулої ночі сплетів. Потім вона зітхнула і проговорила:
- ....Це просто те, ем, що я придумала, щоб наша зустріч не викликала підозр.
Не соромлячись пояснювати деталі, я коротко пояснила, як усе було. Я здалася через його напору і того, що більше не хотіла, щоб мене асоціювали з коханою або кознею крон-принца.
Я хотів закінчити пропозицію, як він виважив:
- Тоді навіщо ти знову зустрілася з ним? Ти що, досить хвора на голову, щоб знову підставлятися під меч?
- Рейнольд.
Я знову оглянулася, намагаючись заспокоїти його.
- Потише.
Мені було влом з самого ранку витрачати сили на нескінченні суперечки з ним. Тому я втомилася і сказала:
- .... і ти б все одно не повірив би, якби я сказала, що випадково зіткнулася з ним.
- Я не такий, як брат.
- ....Що?
- Якби ти сказала, що не стріляла в двір, я б повірив.
Я прокрутила слова Рейнольда в голові. "Я не такий, як брат, тому я б повірив тобі."
У це було неможливо повірити. На моєму обличчі спалахнула крива усмішка.
- Не бреши. Ти, і повірив би мені?
Ні, ти б зробив так само як Дерік, і почав би пити мене. Коли двоє герцогів загнані в глухий кут, вони завжди зривають злість на мене.
- Гей, ти думаєш, що у мене зовсім мізків немає?
Під моїм холодним поглядом Рейнольд перестав блукати і піднімати кіпіс. І просто незв'язно огорожімотів:
- Ти не стала б збожеволіти відразу після зняття заборони, хоч би якою недалекою була.
- .......
- Крім того, ти відмовлялася йти на мисливські змагання, мабуть, тому що не хотіла, щоб щось повторилося знову.
Я подивилася на Рейнольда по-новому.
Якщо бути точною, я не хотіла зустрічатися з головними героями. Я навіть не думала, що він щось із себе представляє, і все ж, на моє велике здивування, саме цей хлопець, а не хтось інший, так чітко описав мій стан.
- Скажи мені правду. Насправді ти цього не робила, вірно?
Може бути, зауваживши, що все мою увагу зосереджено на його словах, Рейнольд знову запитав приглушеним голосом:
- Так і є, або що? Не хочеш вирішити мої сумніви?
- ... так. Це не та зустріч.
Я капітулювала. Дивлячись на Рейнольда, який мене перемагав, я нарешті сказала правду.
- Там була неприємна для мене атмосфера, тому слова про те, що я зіткнулася з крон-принцем випадково, викликали б ще більше підозрів, і це єдиний нормальний привід, який я змогла придумати. Вот.
- Ой, ідіотка....! Чому ти не сказала мені про це раніше? Це і була твоя причина?
Як тільки я домовилася, Рейнольд вдарив себе в груди і розчаровано скаржився.
"Верно."
Одна людина не повірила в це, і тому я не змогла розповісти. Я доклала всіх зусиль, щоб стримати гірку посмішку.
- ....Звичайно. Ти не могла зробити це з ним.
Рейнольд у той час бормотів собі під ніс з полегшенням на обличчі. Я збичливо запитала:
- Ти покликав мене всього лише для того, щоб перевірити це?
- Лише? Це дуже серйозне питання, тупиця!
Рейнольд в обуренні надер на мене. Я була обшарпана. Це серйозне питання, але чи ж це не означає, що він серйозний і для нього?
Якщо наслідний принц через деякий час прокинеться, помру, намагаючись все виправити, виключно я.
- І я покликав тебе не тільки тому.
Неначе відчувши в моєму оці інтересність, Рейнольд швидко заволодів, щось шукаючи.
- Ось, візьми.
Він щось запропонував мені. Маленька широка баночка. Яку я бачила нещодавно.
- Чого ти копаєшся, бери вже.
Варто було мені подивитися вниз, як він впихнув її мені в руки. Я прийняла ліки, які він мені давав.
- Рана більше, ніж раніше, дурня. Ти навіть не відчуваєш болю через втому, чи що?
Він клонув язиком і грубо поспівав мені. Вчора Вінтер теж це помітив. Мабуть, рана розрослася. Я соромилась погладила шию.
- Все так погано?
- Не чіпай, інакше стане гірше.
Він нахмурився, і я негайно опустила руку.
- Не забувай обережно наносити його, поки ти у палаці. Не відкладай це на потім через свою лінивість і покажися в медпункті, коли будеш вільна. Ладно?
Ми зустрінемося знову через кілька днів. Це було схоже на прощання перед довгою розлукою, через що я посміхнулася.
- Ладно. Дякую за турботу, Рейнольд.
Я м'яко кивнула, подякувавши. Потім помеділа мить і додала:
- "Повірив мені". Мій брат єдиний, хто сказав це.
Хоча я просто підвела підсумки, обличчя Рейнольда раптом зайшло фарбою.
- Навіщо ти це говориш?
Він сердито пропав повз мене, не попрощавшись.
'Що за. Чому у нього завжди такий мінливий настрій? "
[Інтерез 40%]
Я піддалась губам, дивлячись на рожево - сховаючого в напрямку мого будиночка.
***
За весь час перебування в палаці я не відчувала майже ніяких незручностей. Слузі Імператорського палацу, не враховуючи Емілі, були надзвичайно уважними і при кожній їдальні ломався від обильної страви.
А найголовніше, я могла піти куди хочу і робити все що заманеться.
'Тут краще, ніж у особняку герцога.'
Ось що мені раптом спало на думку третього дня походів до бібліотеки.
Оскільки поряд з бібліотекою ніхто не охолодився, там було дуже тихо і спокійно. Крім того, великі стеляжі в ній були забиті всілякими книгами, до яких я мав інтерес. Завдяки цьому мені вдалося прочитати багато книжок про стародавніх чаклунів і міфи Балти.
Я переміщала свої ноги, міцно тримаючи книжки про острови Арчі.
Шлях, по якому я йшла, став мені як рідний. Коли охоронці з повагою відступили від проходу, я помітила чоловіка, який виходив із будинку разом зі своїм лікарем.
- Благородна леді! Сьогодні ви знову тут?
Побачивши, як я входжу, помічник крон-принца зробив вигляд, що радий мене бачити. Коли мене привітали, я відразу запитала:
- Як Його Високість?
- Його дихання стабільно. Здається, він йде на поправку.
- Слава богу.
Це були хороші новини. Насправді, я була навряд чи вбита горем два дні тому, коли дізналася, що крон-принц у критичному стані.
- Детоксикація не має сенсу, тому ми можемо лише чекати.
- Добре.
- Хочете... Побачимо його?
Помічник наслідного принца крадькомою запитав, пильно дивлячись на мене. Не знаю, що за нові плітки з'явилися, але кожного разу, коли я поводилася в палаці крон-принца, до мене були прикуті дивні погляди.
- Я вийду через 10 хвилин.
Я невтомно відповіла своїм звичайним тоном.
- Звичайно.
Помічник з багатозначною посмішкою поступився мені дорогою.
Всупереч чуткам, що ми з крон-принцем досить близькі для таємних зустрічей, я збиралася піти через 10 хвилин.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert