Повчальнішим принцом було в три рази більше моїх апартаментів. А також практично порожній і необжитий в цілому, що віддзеркалювало особистість її власника. Тому що в ній не було нічого, крім ліжка і столу. Порожня кімната проникла через запах ліків.
Я похитнулася кілька секунд, хмураючись від неприємного амбре і перетинала величезні розміри спальню. Біля ліжка стояв стілець. Там, мабуть, сидів тільки що покинутий кімнату помічник крон-принца.
Але навіть коли я побачила поблизу вільне місце, то не влаштовувалася на ньому. Я все одно не планувала тут затримуватися.
Підійшовши до ліжка, я безцеремонно втупилася на принца - спадкоємця.
Блискуче світле волосся розміталося по білій піддушці.
[Інтерез 42%]
Каллісто, що лежить з щільно закритими очима, виглядав як справжній витвір мистецтва.
'З-за того, що він не рухається, ця картина схожа на ігрову сцену.'
Коли він говорив, з його уст доносилися тільки вкрай жахливі слова, але зараз він лежав мовчки.
Це було так дивно.
'Хоча, начебто б, поліпшення все-таки є.'
До вчорашнього дня він був настільки блідим і мертвим, що смахував на тіло. Але за день його загальний вигляд став кращим. Дихання теж вирівнювалось.
Протиотрута від отрути, якою був отруєний крон-принц, не існувало.
Я не мав іншого вибору, окрім молитви про його природний регенерацію та переносу отрути. Думаю, він був поранений не надто глибоко завдяки броні, яку носив....
Капля безшумно діючого отрути викликала страх.
- ....Эй.
Сьогодні я покликала наслідного принца. Потім повільно простягнула руку і підставила йому під ніс.
Шу-....Шу- .. Слабкий вітерець лоскотав мої пальці.
- ....Ви ж в порядку, правда?
Я, природно, знала, що головні герої не помирають, у моєму серці все ще буяє тривога. Коли я думаю про насильницький світ гри, на мене іноді нападає тремтіння.
Напевно, саме тому я кожного разу загляну сюди перевірити його дихання. Принаймні через відчуття, що це все моя вина.
Хоча спроба вбивства була неминучою, його поранили, коли він рятував мене. Крім того, він дав мені плащ і знав, що його стан не є найліпшим.
'Якби він не віддав мені свою накидку тієї ночі, неважливо, застудалася б я чи ні. ...'
Може бути, отрута поширювалася б повільніше. Можливо, зараз йому було б краще.
Можливо.
'....Ні, все йшло по сюжету гри".
Я пурхнула головою, заспокоюючи збунтоване сумління.
- Не умирайте, Ваше Високість.
Особливо через мене.
Умрі, рятуючи головну героїню нормального режиму, а не мене.
Тихенько прошепотівши те, що прошу вже третій день, я прибрала руку за кілька секунд.
Десять хвилин давно пройшли. Час іти.
Коли я збиралася відвернутися від ліжка.
Хвати-.
Щось раптово схопила мене за зап'ястя.
- Ух...
Потрясно повертаючи голову, я, що здавалося неймовірним, наткнулася на сяючі червоні очі.
- .......Сил моїх більше це слухати.
Роздався тихий сміх.
- Приходиш сюди вже третій день, і все що ти говориш - це "не вмирайте"?
- .......
- Ніби твої бажання мають значення.
У по-справжньому хворого людини був сипкий, шипливий голос, який і повинен був у нього бути.
Я просто тупо п'янулася на орбіту Каллісто. Він колко і саркастично пошкодив навіть блідий як крейда.
- І ти наважилася звернутися до успадкованого принца цієї Імперії на "Ей"? У мене просто немає слів.
Напевно, через те що я начальству спостерігала, як він цілими днями нерухомо лежав з закритими очима. Мені було важко повірити, що Каллісто прийшов у свідомість і знову несе дивну нісенітницю.
- Ваше Високість.... Ви прокинулися?
- А що, думаєш, я помер і став привидом?
- Мені сказали, що у них немає спеціального протиотрута і потрібно почекати ще кілька днів.
Тому я думала, що він не встигне прокинутися до мого повернення в особняку герцога.
- Весь цей час я був у свідомості. Я просто не міг відкрити очі і показати це.
З його губ зірвалася відповідь.
Головні герої не помирають, але він дійсно жахливо живий.
Було дивно бачити ясний погляд яскраво-червоних очей. Коли на мене надихнуло полегшення, моє серце в той же час чомусь сильно забилося у грудях.
- Ви добре себе почуваєте?
- Ні. Просто огидно.
Успішно перебір вимушене мовчання, наслідний принц негайно поскаржився на своє важке життя.
- Мені до біса боляче. Таке відчуття, ніби замість крові по венах тече лава, а кістки перемиваються у крихту.
Його слова і нахмурені брови змусили моє серце стиснутися.
- Е-е, я покличу лікаря!
Я різко обернулася. Але крон-принц не відпустив моє зап'ястя, і я повернулася назад.
Це була просто феноменальна сила для щойно пробудженого хворого.
- Ні, все нормально.
- Але....
- Це все одно марно. У кращому випадку я просто почахну трохи над універсальним протиотрутою.
Він твердо похитав головою.
- Значить, у мене в тілі отрута, про яку ніхто раніше не чув. Як сумно. Якби я був там ще трохи, то потрапив би в рай.
- ...
Я хмуро втупилася на принца, який ніколи не став своїм життям.
Мій вираз обличчя його розсмішило.
- Сядь там.
Потім він кивнув головою в бік стільця підле своєму ліжку.
- Я знаю, що ви прийшли в себе і тому дозволите відклатись.
Хворому потрібен був відпочинок, тому я швидко намагалася втекти з його очей.
Тоді крон-принц всказав бровина і здивовано сказав:
- Ти не можеш навіть цього зробити для людини, яка практично повернувся з того світу? Як жорстоко з твого боку!
- Ви тільки прийшли в свідомість, вам потрібно відпочивати ...!
- Все в порядке. Сядь.
Він раптом перестав умовляти мене і різко смикнув за зап'ястя. Я плюхнулася на стілець.
'Нічого ж не станеться?'
Наслідний принц не прищепив мені страху, що я швидко відкину ковзанки, якщо залишуся поруч з ним.
Ще б.
[Інтерез 42%]
Полоска шкали інтересу над золотим волоссям була майже наполовину повною.
До мене пізно дійшло, що його інтерес перевищує оцінку в 40%.
Скільки днів пройшло з того часу, як ми вибралися?
Поки я витріщила на ньому індикатор над його головою, крон-принц поставив мені питання.
- Три.
- Завтра кінець полювання.
Спадкоємець, закінчуючи розбиратися в ситуації, раптово послав мені криву посміховисько.
- Раптом, леді. Я думав, ти як справжня безсердечна стерва кинеш мене. Але завдяки тобі я все ще не залишив цей брудний світ.
Я була приголомшена і розлютована. А хто, чорт візьми, погрожував мені розправою прямо перед тим, як втратити свідомість?
- Тоді до чого були ті слова, що я дуже пожалкую, коли ви прокинетеся?
- Просто я думав, що леді без різниці живий я або помер, так що ти відразу забула б про це і продовжувала щасливо жити.
- Я пацифіст. Для мене вбивство і спасіння людини не одне й те саме, на відміну від деяких.
- Тепер ти відкрито ображаєш імператорську сім'ю. Думаю, колись я все-таки влаштую тобі екскурсію по камерах тортур.
Хворий, який лежав у колоді, не здавався серйозним. Крім того, чоловік, який насміхався з мене, мабуть, був у піднесеному настрої.
Подивившись на нього кілька хвилин, я злякалася:
Чому ви не сказали мені?
- Що?
- Що кинджал був отруєний.
- А якби сказав, щось змінилося б?
- ...
Після питання крон-принца я знову зачинила рот.
Насправді він був правий. Навіть якби знала, я б нічого не змогла зробити. Дивившись на моє похмуре обличчя, наставлений принц ігріво запитав:
- Схоже, тобі нарешті стало совесно за ту ляпасу, так?
- Не було ніякої ляпаси.
Я підскочила, категорично відмовляючись визнати свою провину.
- Це була крайня міра, все виключно для того....
- Дія отрути виявилася не відразу, так що я теж був спантеличений.
Крон-принц перебив мене, бормочуюче виправдання.
- А якби і знав заздалегідь, все одно не сказав би.
Чому?
- Майбутній імператор завжди повинен бути бездоганним.
Я трохи зависла. Він говорить це вже вдруге.
У складному режимі крон-принц поводився так, ніби у нього будуть проблеми, якщо він не стане сильним імператором.
Безсумнівно, через безліч подібних спроб він виживе.
Але щоразу, коли я знаходила не розгорнуту в звичайному режимі деталь, мені здавалося це диким.
- Не сиди з такою похмурою особою, скажи що-небудь.
У мене не було уявлення, про що мені потрібно говорити, так що я просто сиділа без руху, але наслідному принцу це довелося не за характером. Невідоме відчуття, що я страждаю якийсь час, зникло.
Я змерзла:
- Що ви хочете почути?
- Все. Що сталося, поки я валявся тут, що стало з усіма вбивцями, відправленими за мною?
Я на секунду замислилась над відповіддю.
Насправді, після того як він впав без почуттів, події проносилися наче шторм. Мене несподівано заарештували і ув’язнили, а на суді не було жодної підтримки. Мені довелося сама впоратися з цим, використовуючи нагороду за квіст - [След вбивці]...
Підбираючи слова, я чомусь подумала, що для крон-принца мій розповідь буде виглядати нянькою. До того ж, не варто було тільки нещодавно наголошувати хворого, так що я коротко закінчила:
- Суд відбувся, замовники вбивства були відкриті, але оскільки імператор ще не повернувся, розслідування призупинене.
- Ну, як я і думав.
Каллісто кивнув, наче чекав на це.
- Значить, все так і було? Леді особисто свідчила в суді?
- Так. Якось так...
У той момент, коли я випадково сконтактувалася з показаннями. Несподівано мене побувала тривожна думка.
"До речі .. він ще не знає, що я наплювала в суді.'
Спогад про те, як я заявила про наші з крон-принцем взаємних почуттів, змусив мене здригнутися.
- А поконкретніше?
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert