- Безсцит! - Ярочно прошипів я, виходячи з виручай-комунати. Всупереч очікуванням, тренування не допомогло мені відволіктися і викликати в грудях лише всі великі хвилі гніву. Метаморфізм вперто відмовлявся підкорятися моїй волі. Те, що я робив на одних інстинктах, просто не виходило повторити свідомо. Не знаю, з чим це пов'язане, але я наче в бар"єрі не маючи можливість зробити нормальний крок вперед, вимушений топтатися майже на місці.
Так і ця невизначена спрага до чогось незрозумілого. Тільки якщо я заходжу в псевдоматеріальне приміщення виручай-комунати, як у мене тут же прокидаються щось. Щось, що тягне мене куди за межі мого сприйняття. Те саме відбувається, коли поруч є Поттер.
Спочатку у мене навіть з'явилася думка, що Поттер теж десь в виручці, але швидко відмив цю ідею. Навіть, якщо хлопець знає про це місце випадково, виникає питання з часом. Сидіти кругло в кімнаті просто не зміг би, а я і вночі з'являвся там. Для повної впевненості мені не вистачає лише підтвердження того, що Поттер був десь на увазі, поки я сам сидів у виручай-кому.
В цілому так, я був дуже впевнений, що мій "враг" хоч якось причетний до цього. Швидше вже в самій кімнаті є щось, що приваблює мене до себе. У мене навіть була теорія, що це щось залишив там волонтер. Темний лорд міг залишити там щось. Ну, наприклад, для раптової атаки на Хогвортс. Наскільки я знаю, від самого нападу того Тома зупиняли лише надмірну безпеку школи. Ну і присутність в ній Даблдора, так. Битися з цим павуком на його же території, не зважився навіть в край виснаженого Темний лорд.
До слова, мої спроби знайти щось заховане в виручці так і не принесли результатів. Я вже вивчав всі відомі мені приміщення цього дивовижного місця, від тренувальних кімнат і бібліотеки до величезних купален в японському стилі, але навіть здогадуюся на потрібній мені річ не виявив. Мисний запит "Я щось знайти" також не дав особливих результатів. Кімната просто не відкрилася.
Але ось зараз, на хвилю гніву і люті, мені в голову прийшла дуже здорова ідея. А що, якщо намагатися не знайти, а сховати? Упевнений, Темний лорд чи хтось з його прибічників хотів саме сховати від Дамбльдора те, що зараз вплутає мене до себе. Ну а в тому, що щось, яке тягне мене до себе є власністю Темного лорда, я майже впевнений. Інших варіантів як би і ні.
Загалом так, закінчуючи тренування, але залишивши собі трохи сил на екстрену ситуацію, в Хогвортсі все трапляється, я прийнявся за перевірку власної ідеї. Добре хоч час до відбоювання було ще достатньо. Я не хотів нападати на неприємності. У мене і так настрій не до біса, щоб ще й котли у Снейпа драити.
- Потрібно сховати цінну річ. - Вибрав я відповідну форму, вимовивши ту вголос, як установку для себе. Нехай з моєю ментальною силою мені це не дуже те і потрібно, але гнів все ще не влігся у моїй грудях, щоб я ігнорувати такі доступні методами самовдосконалення. А тушити його силою ментальній магії я не дуже те і хотів. І так постійно контролюю себе, аж не дає такої обмеженості. Та і ментальним інвалідом стати недовго.
- Шшш. - З тихим шипінням з'явилася переді мною різьбні двері, доводячи, що моє припущення було правильним. У виручай-комнаті дійсно було місце, що дозволяло приховати те, чого я власне і шукаю.
Правда, зсередини це місце виглядало скоріше як покинутий склад на якійсь старій стороні, ніж супер-пупер секретне місце. Але сильні відчуття гравітації до чогось невідомого, ясно говорило мені, що я на правильному шляху. Навіть у роті пересохло, варто було тільки мені з'явитися в цій кімнаті.
Занадто сильним було те відчуття. Хоча на мене безпосередньо то не могло. Вірше не так, на мій розум воно ніяк не впливало, виходячи ніби всередині мене самого. Я відчував, що це не щось мене тягне до себе, а я сам - моя душа, тягнеться до чогось невідомого. І нехай раніше я думав по-іншому, очевидно боячись цього щось що може манити мене з такою силою і незмінністю, але це була моя помилка.
Зараз я, коли це відчуття посилилося в рази, я ясно розумію, що ця тяга дійсно йде зсередини мене, а не нав'язана мені з поза. І це дуже тішило. Мені страшно, знаєте, йти до можливо артефакту, що може « викликати» мене навіть через бар'єри виручай-комунати. Хоча у мене і є припущення, що це може бути. Досить сміливе припущення, але зараз, відчувши звідки саме йде ця тяга, я в ньому майже впевнений.
Власне, після кількох хвилин пошуків моє припущення підтвердилося. І мені навіть скануючі закляття не знадобилися, щоб це зрозуміти. Варто було лише помітити знайому, на багатьох описах з книг, діадему, як все відразу ж встала на свої місця. Саме з діадеми Когтеварн Том і збирався створити свій перший хрестаж. Але він його так і не знайшов...
Вірше сказати не знайшла її та його частина, що дісталася мені разом з хрестражем. Пізніше, як мені тепер зрозуміло, Том знайшов давню реліквію, створивши ще один якір для душі. Ну а я його відчув. І це трохи напружує, все мати настільки тісний зв'язок з Темним лордом, що я можу навіть його душу відчувати... Існує небезпека для здоров’я.
Але в даний момент мені це зіграло на руку. Проте хрестакрж - це не тільки якір для душі, він сам по собі є важливою частиною магічної, ментальної, аурній і життєвої частини душу мага. Том, наскільки я розумію, повинен був близько трьох місяців відновлюватися після створення першого хрестража, втративши в той момент майже всіх своїх чарівних, ментальних і життєвих сил. Про гоління в аурі і говорити не варто ...
Але це все так, передмова. Сам по собі спосіб створення хрестражів для мене не дуже важливий. Основна особливість хрестражів все одно зводиться до того, що поковтнувши їх, я зможу отримати все, ну або майже всі, знання і досвід Тома, яким він був у момент створення цього хреста. І в магічній силі я повинен знову непогано додати після подібних маніпуляцій. Про життєву і ментальну складовуючу справу нічого не буду говорити, особливо впевненості в них немає.
Чудова знахідка! Шкода тільки, скористатися їй відразу ж не вийде. Нехай я і можу поглинути хрестраж ось зараз, але згадуючи про створення моєї особистості все ще свіжі. Якщо почати поглинання без будь-якої підготовки можна викликати те ж явище, що відбувалося зі мною відносно недавно - злиття моєї нинішньої особистості та особи, яку включили в хресть.
І мене такої розкладки зовсім не влаштує. Краще я буду добре підготуватися, ніж помру, ставши основою для нової особистості. Теж, насправді, непоганої розклад, але мені все ж хочеться залишатися самим собою і далі. Нахрен його знає наскільки Том, в'язень у діадемі, вже безумний.
І це також вимагає різкого зростання сили. Це в перший раз всі мої сплеск сили списали на пробудження дару, зараз таке не прокатить. А ці сплески обов'язково збудуться. Під напіром магії хрестража, мій власний резерв буде рости, тим більше цього разу, вже свідомо контролюючи процес, я зможу домогтися більшого кпд від поглинання, але і сплесків зайвих енергії не уникнути. Потрібно дістати артефакт, що їх приховає ...
Так і не забравши діадему з собою, я залишив виручку-комнату. У мене було зовсім інше відчуття. Через роздратування та гнів я не міг позбутися і сліду, а все це мене змило. Не варто забувати і про жагу до сил. Це відчуття перейшло мені в спадщину від Тома і не сказати, щоб у моєму здійсненні було слабше, ніж таке.
Я теж прагну сили і не збираюся відсипати ні перед чим, заради її досягнення. Добре, поки що, сила сама йде до мене в руки. Хрестражі Темного лорда надзвичайно охоче йдуть до мене в руки, дозволяючи розвиватися мені просто з дикою швидкістю. А втім, не варто забувати про ламану здатність і бажання ставати сильнішими.
Я б і без хрестражів розвивався семими кроками, а вже з такою підживкою... Потрібно більше практики в магії. Перед тим як поглинати ще один хрестраж мені, по хорошому, варто остаточно присвоїти всі ті навички і вміння, коі мав Том-семікурник. І саме так я і зроблю.
Поспішати все одно нікуди, а можливість піти в рознос від власної сили трохи лякає мене. Так само й душі не можуть позбутися зайвого часу на відновлення. Все ж лише кілька місяців тому я зайнявся одним хрестражом. І я не знаю, як це вплинуло на мою душу, нехай негативних наслідків і не спостерігаю, так що краще не ризикувати ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda