Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Драко Малфой і спадок Темного Лорда ↓

Розділ 36

Прочитано 0% главы

Наступного тижня я ходив замислений і злий. Життя в Хогвортсі якось стало дратівливим і нав'язливим. Дівчата стали дедалі більше мене бісити. А секс з Сяо Нін все більше нагадував істеризація дівчини. Мій внутрішній садист почав проявляти себе в всій красі... Хоча сама дівчина, начебто як і не проти, попросила лише видимих слідів на її тілі не залишати ...

Так, знання, отримані від сканування василізка, кладуть на мене важкий тягар. Занадто суперечливими ті були, та і зв'язок мого щоденника з усім цим сильно напружувала. Можливо, той просто став заготовкою під новий артефакт... А може бути і так, що за допомогою цього щоденника на мене вже підвісили якусь гидоту, просто відстрочену за часом. Страшно.

А ще дуже огидно. Я нічого не можу зробити з цією ситуацією. Дамбльдора дуже зацікавилась цим. А йти проти старого я поки не готовий. Я б взагалі не хотів потрапити тому на очі зайвий раз, що вже тут говорити про хоч якесь протистояння. Том он уже спробував було, і де він зараз?

Хоча, це все так, рефлексія. Так-то я чудово розумію, що рано чи пізно мені доведеться зіткнутися з цим старим павуком. Ось тільки краще цей момент станеться пізніше, ніж раніше. Мені все ще потрібен час, щоб нарощувати свою силу і вплив. Без цих двох аспектів старий чаклун просто спалить мене, навіть не прожовуючи. Занадто мала я фігура на його фоні. І я б не забув за нього ще й протягом століття.

Дамбльдор дуже небезпечний. Нехай у них є певні слабкості, але ці слабості можуть бути простими підробками для виявлення ворогів великого світлого. Ну а що, дурнем Дамбльдор ніколи не був. Так і багато років у політиці це мало бути для створення потрібного образу, зі своїми слабкими та сильними сторонами... Кода я про це думаю, такий варіант розвитку історії здається мені все більш ймовірним ...

- Досить! - Резко видала Пенсі, стиснуло мені тільки глибше уткнутися в книгу. Очевидно, та помітила різкий спад мого і без того хрінового настрою. - Може вистачить вже тут атмосфера загального трауру створювати? - Ще більш люто вигукнула дівчинка... От тільки терпіти грубість зі сторони свого вірного пішака я не збираюся.

- Я щось не можу пригадати того моменту, коли дозволяв тобі підвищити не мене голос, Пенсі. - Тихо сказав я, впиваючись погляди у раз поблудлу дівчинку. Я відчував, як мурашки пробігли по тілу дівчинки і липкий піт вдарив по нервах. Пенсі злякалася. При тому злякалася настільки, що навіть пікнути щось у свій виправдання не змогла.

- П-прости її, Драко. - Якось жалібно і невпевнено спробувала заступитися за подругу Дафна. - Вона не хотіла тебе якось зачепити. - Продовжувала та, бачачи стан Пенсі. Моя колишня наречена замерла, наче кролик перед удавом, тихо очікуючи свого вироку. І захист Дафни не був для неї великим. Дівчинка, як ніхто інший, розуміла, що я її покараю і вже ніхто не вплине на моє рішення.

- Мовчи. - Просто наказав я, розуміючи, що Дафна може образитися на мої слова. Але так було б навіть краще. Мені потрібно відпочити від чужої уваги, та й дівчинка вже час зрозуміти хто буде головним у нашій майбутній родині. Якщо зараз піддасться на її домовленості, в майбутньому це точно буде використовуватись. Та й образа дівчинки, після того як я скину ту зі своєї шиї, буде куди сильніше. - А ти говори, коли це я встиг дозволити тобі підвищити на мене голос. - Знову наказав я, тільки вже Пенсі.

- Драко! Ти ведеш себе як остання сволота! Моя наречена була приголомшена, але я її просто проігнорував і чекав на відповідь Пені. Але та так і не змогла мені хоч щось відповісти, з важкою сліз... Саме в цей момент я зрозумів, що перегнув палицю. Нехай урок для дівчат і обіцяв вийти дуже навіть показним, але різке охолодження стосунків між нами мені все ж не було потрібно.

- Можливо. - Видихнув я, в оглядаючись у дівчаток. - Тільки терпіти ваші крики я не збираюся. - Трохи збав тиск я. Тепер воно було непотрібним. Пенсі дійсно хотіла як краще, так і урок цей вже точно запам'ятав. Ну а мені не варто показувати себе занадто владним. Це може лякати дівчат.

- Вибач, Драко. - Слонила голову дівчинка, намагаючись приховати тремтіння в тілі. Ех, а оскільки я і не помітив, як почав транслювати свою злість на Пенсі. Тепер зрозуміло, чому вона так злякалася. - Я дійсно не маю права на тебе кричати. - Якось сумно, додала Пенсі... Дурненька, вважає, що кричати на мене може тільки моя наречена. Неправильна думка, що Дафна може дуже скоро зрозуміти на своєму прикладі...

- Вибачення прийняті. - Все ще холодно, але вже куди м'якше, сказав я. - Просто не варто мене зачепити, коли я не в настрої. Можете потрапити під гарячу руку. - Застережующе глянувши на Дафну, сказав я. Її звинувачення я запам'ятав. От тільки робити з цим поки що нічого не збираюся ... Якщо дівчина сама мене не спровокує.

А вона не спровокувала. Лише ображена жінка впустила носик, але зрозуміла, що не варто лізти на чужі стосунки. Все ж ми з Пенсі знайомі один з одним куди довше, ніж з Дафною. Та в нашій компанії була нова, нехай і змогла зайняти досить важливе місце у наших відносинах. Але батьки не замовлять між мною і дівчиною, та й далі буде гордою самотньою на факультеті.

Мало хто, знаєте, готовий дружити з дівчинкою їх роду некромантів. І те, що вона мала стати головою роду, трохи напружувало наших однолітків. Дівчина - голова роду, це нонсенс для магічної Британії. Занадто патріархальне тут суспільство.

- Просто ти занадто похмурий в поладніше час. Як з тобою взагалі можливо розмовляти? - Високомерно запитала Дафна, не бажаючи поставити крапку в цій дискусії. Якщо точніше, то та просто хотіла залишити останнє слово за собою. І я, мабуть, їй це дозволю. Нехай і за своїм.

- Мені просто потрібно побути наодинці з собою. - Пакосно посміхнувся я, встаючи з-за столу. Бажання читати вже повністю зникло. Піду краще заручися. Тренування в магії завжди допомагала мені зібрати думки у купу. А там, цілком можливо, і рішення прийде до мене.

Все ж залишити василіску і його господаря, кіім є або Дамбльдор, або господар мого щоденника, без уваги буде безглуздо. До слова, мені варто завести новий щоденник. Записи завжди допомагали мені дивитися на себе і свої дії. І знову ж таки, з'являється. Хоча для мене, з моїми ментальними навичками, така вправа майже не має сенсу.

https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda

Предыдущая главаСледующая глава