Двадцять шосте серпня. Традиційно, в цей день чарівники люблять збирати своїх відпрісків до школи і будувати своєрідне свято на Косій алеї. І сім'я Малфоїв цього звичаю дотримувалася. Наступного ранку, отримавши листи з Хогвортсу, батьки майже насильно підняли мене зі ліжка.
Я не дуже радів з такої перспективи. Я не дуже хотів бути в натовпі чарівників. Та й так ранньому побудові був відверто відраджений. Вчора я занадто захопився практикою в метаморфізмі, а тому й простіше досить пізно. Про легке виснаження я взагалі намагався не згадувати.
Маги взагалі бояться доводити себе до межі. Підозрюю, все справа в тому, що перенапрягавшись у мага виникає відчуття повної відсутності магії. Деякі чутливі індивіди взагалі ставили собі ментальний блок після таких напружень, буквально прищеплюючи себе що магія у них більше і зовсім немає, а вони тепер сквіби.
Ось що убогість освітньої системи робить. Більшість чарівників і не підозрюють, що коли вони постійно не виснажуються, то приступають ближче до цього стану й розвивають свої власні резерви магії. Тут все так само, як і з тілом, довівши то до межі, наступного разу він буде легше сприймати це навантаження, особливо якщо час для відновлення було достатнім, але не зайвим.
Загалом так, я все ще продовжував свої тренування, радіючи швидкості свого розвитку. Я не знаю чому, але моя магія ставала сильнішою з кожним днем. Такого прогресу навіть у мене-Тома не спостерігалося, а це вже показ... якщо так піде і далі я дуже скоро зможу безпосередньо протистояти досить сильним та старим чарівникам. Не Дамбльдор, звичайно, той справжній монстр від магії був їм десятки років тому, а вже яких висот він досягнув зараз ... Так, до Альбуса мені ще дуже далеко. Але багато голів власних Родів, найкращі їхні представники, вже скоро будуть у мене за спиною. Хоча... З Люціусу видно, що я і так обійшов більшість сучасних аристократів.
Неважно. Головне, що цього ранку я був сонним, злим і взагалі хотів кидатися прокляттями в занадто нахабних осіб. Наприклад в Добі, цей божевільний ельф вже встиг мене дістати своїми помилками і невдачами у таких місцях, де з взагалі бути не може. Добре хоч карає себе той досить весело. Якби інакше, я б ще в перший раз його прокляв...
А чому б власне і ні? О раніше я не став його проклинати знатно розважившись за його рахунок. Але зараз його самозречення вже встигли мені набридти, а значить, можна і в прокляттях попрактикуватися... Чого б такого придумати?
Я витратив кілька хвилин на роздуми, дістав свою паличку і навів ту на ельфа. Добі хотів втекти, але мій наказ зупинився. А потім маленьке тельце будинку билося в судомах, їла по паласу. Я лише хмикнув на це видовище, спостерігаючи за тонкою мережею шрамів, що розповзається по тілу будинку.
Чудово! Закляття вийшло просто відмінно. Я вже відчуваю, як тоненький струмок життєвої сили всмоктується у моє тіло. Так, я б вважав донора сильнішим, але мені для першої мети мені і будинку зійде. Потрібно ж випробувати нещодавно вивчене заклинання, родове між іншим, прадед Драко його розробив від а до я. Взагалі, я ще не встиг як слід поритися в родовій бібліотеці, але деякі речі все ж таки встиг підкреслити звідти.
Заклін « Вавпірський клейма» став однією з головних знахідок. В основному через те, що заклинання впливають на життєву силу одиниці. Навіть вампіри, у яких магі і намагалися скопіювати їх особливі здібності, не завжди могли працювати з цією енергією. Часто ті просто забирали чуже життя разом з кров'ю...
Загалом так, закляття мені попасалося дійсно цікавим. Потрібно було лише переконатися, що те працює як слід. Здається, що описи в журналі схожі на реальність. Та чужу життєву силу я вже відчув, нехай це і було кілька складно зробити. Раніше я ту не відчував... Потрібно буде шукати інформацію по цій темі в виручай-комнаті. А то мені якось нецікаво відчувати себе нічого.
- Що це ти з ним зробив? - Запитала мене Нарциса, виявляючи простий інтерес до способу розправи. На самому будинку тієї було плювати, у нашого роду їх далеко не достатньо, і кілька зовсім молодих вже закінчують навчання. Не велика втрата, хоча абсолютна більшість магів з цим може і не погодитися.
- Проклявся на повільну і болісну смерть. Дістав він мене, а я тут ще і заклинання відповідно вивчив. - Просто відповів я, намагаючись не показувати власного задоволення. Особистий успіх безсумнівно підняв мені настрій. Навіть коли я йшов по магазинах, то вже не був у мене в серці глухою туго і нудьги. А мені сьогодні ще й з Пені зустрічатися. Упевнений, та вже знає про мою скорою заручення, а значить, скандала, або істерики, мені не уникнути.
- Ти мій лапусик. - Радісно полізла до мене сюсукатися Нарциса, мабуть знайшовши в моїх словах щось надзвичайно гарне і радісне. Блэк, что тут ще скажеш? Якось мені доводилось чути чутки, що в їх сім'ї вчать різного роду прокляттям майже раніше, ніж стандартному Люмосу. Дивлячись на свою матір, я був схильний до цього повірити. І емоції жінки буквально кричали щось на кшталт: "Вісь в мене!" Мде...
- Вирушаємо. - Тихо, але владно пролунав голос батька, варто було тому тільки увійти в кімнату. Вся атмосфера ніжності і веселощів якось раз уліталася, а я раптом згадав, що сьогодні батько хотів дати мені якийсь урок. Так, він завжди лізе в моє життя, так ще й насолоджуватися суспільством нової матері заважає ... Проклясти його щось? Ні, не варто. Час ще не прийшов, та й терпіння у мене вистачає.
Але краще б Люціусу мене не бісити. Авось і проживе подовше. Та все ж моя претензія до батька зводиться до того, що він може керувати мною. Так, розумом я розумію, що той не занадто то й хоче мені шкодити. Та й деякі родинні почуття щодо себе я ж таки зміг помітити в цій людині... Але ні.
Занадто сильно мене кошене від однієї лише думки, що на світі існує людина, яка може вирішувати за мене дуже багато питань і водночас залишається правильною по всіх фронтах. Голова роду, та й батько на додачу. Проти такого "автомриту" не потрапиш... Якщо ти звичайна дитина в сім’ї чистокровних.
Я вже почав продумувати план ліквідації батька. При якому, рід не піде до дну, а я сам не опинюся винуватим хоч у чому-небудь. Складне завдання, м'яко кажучи, але не про це зараз. Тепер мені було набагато важливіше підготуватися до зустрічі з Пенсі.
Та й про урок батька не варто забувати. Я не знаю, що цей тип вирішив викинути цього разу, але моя маска « пройденого Драко» все ще не готова до знищення. Слід відповідати... І тримати емоції під контролем. На відці зараз стільки захисних артефактів, що ті і від простого наміру можуть спрацювати...
що на мені набір не гірше. На війну йду, а не за покупками.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda