- Це... Іспанський сором. - Одними губами, прошепотів я, відводячи погляд від цього безособовості ... Не думав, що гордий Аристократ Люціус може опуститися до звичайної магловської бійки. Опустився... Артур Візлі, як останні бидло, так і по морді отримав. Справжнє приниження, навіть притулки з мого минулого виглядали зразком для наслідування на фоні Люціуса. Ті хоча б уміли битися.
Загалом так, я остаточно розчарувався в батькові. Ситуацію виправляє лише одна маленька деталь... Моє минуле вмістилося в казані молодшої з Уїзлі. Я сподіваюся, що все те що сталося за сьогодні - це одна велика інтрига Люціуса. Будь це по-іншому, я взагалі відмовляюся розуміти цей світ.
Абсурдність цієї ситуації додає ще й максимальну серйозність Люціуса протягом всього дня. І якщо я спочатку списував це на маленьку "екскурсію" по Лютному перевулку від батька, що вирішив почати моє знайомство з комірами підпільного бізнесу, часто він є напівофіційним, але ні. Люціус розслабився лише після того, як мій щоденник опинився в руках Джінні, по-моєму її звали саме так.
- Поттер помітив твої дії. - Тихо сказав я Люціусу, радіючи, що не почав влізати у все це действо, а намагався дивитися за виставами. Джуніор Уїзлі намагався там щось встромити у мою сторону, але повне ігнорування з мого боку начисто загубило його потуги. А вже повний вищості погляд і легке втягнення, щоб до того дійшов його сенс, взагалі заткнули цього краще всяких слів. Поттер так і не встиг втрутитися у нашу односторонній перепалку.
Ускладнювати і без того складний день я не дуже те й хотів. І з цього ігнорування пішло мені на користь. Незважаючи на власні спроби провалитися під землю, сором за батька ледве-їдва не вплинув на мене, я продовжував стежити за ситуацією. Саме це і дало мені змогу відстежити реакцію інших на « повернення книжок» Люціусом... Поттер помітив у котелці дрібну Уїзлі лишну тетрадочку.
Я не знаю, до чого це може призвести. Поттер не показував себе особливо розумним дитиною. Швидше відвертою лосем, що піддає будь-кому впливу ззовні. Маде, якщо так подумати, то Поттер не сильно-то і обігнав у розумі моїх сквайрів. Інша річ, що цей знаменитий і вже став „лицем" свого факультету. При тому Драко займав ту ж « вартість» на Слізеріні, але якщо драко та дісталася через протекції дядька і батька, а також деякою природною харизмами. Те з Поттером сталося дещо інше. Його буквально запхнули на цю роль, так ще й не пояснили цього...
І ось схожий « лосось » вмудрився наглухо розружитися з минулим Драко. А після отримання на факультет ало-золотих ще і обговорив відносини між двома давніми школами-соперниками. І здуріти мені, що за всією цією ситуацією стоїть хтось ... Хтось з мужністю імен і довгої бороди. Звичайно, що ні, але я майже не відчуваю стилю Альбуса. Не зрозуміло лише, для чого йому це все потрібно. Зі славою Поттера не все зрозуміло. Потрібно розбиратися, але робити це я буду вже в сінах Хога.
- Я тебе почув. - З холодом у голосі відповів Люціус, не переставаючи приводити себе в порядок і постійно підтверджуючи мої думки про інтриги. Мало того, що всі його захисні артефакти так і не активувалися, так ще й набір зілля він притягнув вже боляче відповідної ситуації. - Ти зрозумів, що я зробив? - Повертаючись до минулого лікка і здоров'я, запитав чоловік. Очевидно, він вирішив дати ще один урок своєму спадкоємця. Не будим его не докучати меня.
- Не зовсім... Я зрозумів, що всі твої дії зводяться до якоїсь інтриги але ось зрозуміти ваші мотиви я так і не зрозумів. - Майже чесно відповів я. Насправді, у мене були деякі припущення, але озвучувати їх не вирішився. Дуже багато питань може виникнути, якщо я покажу свою обізнаність про природу тетрадочки. За ідеєю, я навіть не повинен знати, що ця тетрадочка насправді артефакт, так ще й темний.
- Що мене видало? - З усмішкою запитав батько, ясно показуючи своє задоволення і приховуючи цікавість. І це нормально для Люціуса. Як тільки я встиг його зрозуміти, він дуже гордий і навіть зарозуміла людина. Не дивно, що він збирається утримати обличчя навіть сильно облажаючись. Про свою ганьбу він не розповість нікому і ніколи, навіть якщо всі навколо знатимуть про це ганебно.
- Захисні артефакти не спрацювали, а враховуючи їхню якість... Та й не став би ти просто так битися... Ні з ким. Начебто вже проклятими кидаючиться начла. - Тихо відповів я, краєм оком помічаючи знайомих слезеринців, що гуляють по Косому провулку. Десь серед цього натовпу зараз обшиваються мої сквайри і Пенсі. Після всіх покупок, ми повинні будимо з ними зустрітися.
- Непогано, але й не ідеально. - Кивнув Люціус, привів деяку частину мене чи майже в дикий подив. Так, остання Драко була готова на багато речей заради схвалення батька. Думаючи сьогодні, а Люціус мене щойно похвалив, таких визнань не набереться і десятка ... Ще один спосіб дресирування від мого любого батька. Де він тільки подібного нахопався?
- Я намагався. - Світло посміхнувся, підйняв погляд на батька. Виходити з ролі я не збирався не на секунду, тим більше, що відігрівати самого себе з минулого було дійсно легко ...
На цьому наша розмова закінчилась. Кожен поринув у роздуми, і тільки Нарциса то й справа тягнула до мене свої ручки. Я думаю, що це буде приємно для вас усім своїм досягненням. Але це не варте уваги. Я і так вже показав деякий прогрес відносно своєї головної личинки. Треба потримати коней...
Добре, що я скоро розлучуся з батьками. Ну, точніше сказати, це я дозволив Пенсі вкрасти мене у Нарциси. Я відчуваю, якби я не дозволив дівчаткам мене забрати, та могла влаштувати істерику на очах у всіх. Обійшлося, моя « свита » в особі Гойла і Кребба встигла зарезервувати окремий столик у сусідній кафешці.
Саме там Пенсі прорвало. Дівчинка і так т.д ледве стримувала свій гнів, сльози та образу, але вже після того як замовлення було оформлено, а "артефакт" закрив нас від чужої уваги, дівчинка прорвало. Я не знаю, як вона стримувався до цього, але накопичилася в ній дійсно багато. Мабуть, ця вже встигла промаринуватися у власних думках і почуттях... А зараз та виявилася як ніколи близька до депресії.
Це було дуже неприязнь. Нехай мені не було особливого завдання до своєї « майбутньої нареченої », але і залишати її в теперішньому стані не вартувало. Жінка, яка є найжахливішим ворогом. А ворогів у мене зараз і так збутком. Не варто ускладнювати і без того проблем, мені ще з Поттером, Уїзлі розбиратися. Та й на факультеті варто зміцнити свою владу.
Після смерті мого батька, мене напевно намагатимуться посунути всілякі зацікавлені. Я не збираюся рухатися, але я зможу подбати про майбутні проблеми краще зараз. І Пені мені з цим допоможе... Особливо після сьогоднішнього дня.
Не знаю як інші, але я просто не можу не скористатися нинішнім станом дівчинки. Під тиском власних емоцій та перетворилася в чудовий матеріал для обробки. Я можу знайти слова підбадьорення. А те, що хтось намагається вбити когось чи навіть побити, може бути таким самим. Що вже той говорити про зовсім ще дівчинкою. Навіть виховання в чистій сім'ї не сильно їй і допоможе.
Головне, не дати зрозуміти своїм сквайром про те, що саме я зробив ... Проста обережність. Мало, кому вони звітують про всі мої дії.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda