— Дивись, Икрид. Цей чорний прапор... Ми встановимо його на вершині замку. Як гадаєш, наш пан радітиме цьому?
- Ти серйозно?
— Я не володію вміннями, щоб створювати речі, як мурашки. Але я готовий на все, щоб зробити пана щасливим.
- Н-ні, я не це мав на увазі...
— Києхк-хегехет, це прапор для нашого пана?
— Я сдаюсь.
Звичайно, немає змісту навіть згадувати про реакцію нашого нового господаря.
У будь-якому випадку, сила нашого боса зросла багато разів після поглинання оригінальної Армії Теней, яка терпеливо очікувала виклику між вимірюваннями.
Незважаючи на мої побоювання, він ставився до солдатів колишнього пана так само, як і до своїх. Під час однієї знамени ми були готові пожертвувати життям незалежно від того, наскільки важкою була битва. І заради чого вона затівалася.
Незабаром почалися тренування, і вони пройшли досить швидко. Після цього наша рішучість була випробувана під час жорстокої війни з правителями. Ми боролися з останніх сил. І успішно завершили війну сліпучою перемогою.
Коли він воював проти драконячого Імператора, ми затамували подих, з тіні спостерігали за цією неймовірною смертельною битвою. Бездумне протистояння між двома Правителями було настільки прекрасним, що мої емоції просто заскокали.
— Києхк? Що це? Ікрид, чому ти плачеш?
— Заткнись.
Вся Армія Тіней сиділа в тіні пана і дуже переживала, коли він опинився у небезпечній небезпеці. Але потім армія Правителів відкрила свій портал у небі і вирішила припинити тривалу вечірку.
— Ваахх!
Усі ми закричали від захоплення, коли побачили підкріплення, що надихнуло небо.
— Агов, ледачі дупи, ви не могли прибути раніше!
— Почекайте, може вони спеціально вичекали слушного моменту, щоб вразити нас?
— Якби я був зовні, я б вже надрал їм дупи!
Ми виражали нарікання і незадоволення, але у нашому домі панувала радісна перемога нашого пана. На жаль, ми не могли довго радіти. Тому що наш господар сказав:
- Ще раз... Ви можете використовувати "Чашу Переродження" ще раз?
Він сказав, що хоче повернути час назад і повністю стерти будь-які згадки про Володарів та правителів зі світу, в якому жив. Коли я був людиною, у мене також були люди, яких я хотів захистити. Тому він міг легко зрозуміти почуття та емоції своєї дружини.
Можливо, я б вибрав той же шлях, якби опинився на його місці. Я поважав його вибір. Я і мої товариші були повністю готові знову зіткнутися з будь-яким ворогом, навіть із арміями правителів. І все заради нашого пана.
На жаль, не всі були запрошені на цю битву. Коли ми дізналися, що деякі з нас зникнуть після перемотування часу, ця частина солдатів впала на коліна і почала плакати.
Все, що я міг зробити - це потішити Айрона, який довго був з нами. Жадібність, яка з самого початку потрапила в немилість пана і зрештою пережила багато труднощів та інших оплакуваннях солдатів.
Отже, момент прощання підійшов до кінця. Ми повернулися в минуле і опинилися на новому полі бою. Наш пан ставав все більш досвідченим у бойових діях. І, після розвитку нашого господаря, ми також ставали дедалі сильнішими.
Ми зіткнулися з кількома небезпечними кризами: великими і маленькими. Але з кожним разом, з кожною подоланою трудністю він ставав дедалі сильніше. Нам навіть стало важко поспівати за ним.
Ось так пролетіло майже 30 років. Всі наші вороги були переможені, за винятком Армії Руйнації. Відчайдушна битва нашого пана з драконячим Імператором.
Поки господар бився проти ворожого лідера, ми боролися з драконами Давнього рангу.
Один з них, на ім'я Ґранодех, вирішив поговорити зі мною, поки я безжалісно і бездумно вирізав армію Драконів.
— ИКРИД! Ти повинен був бути одним з провідників Армії Теней, але ти слухаєшся наказів правителя, який є жалюгідною людиною! Тобі не соромно за себе?
Залишившись без енергії для підтримки Драконячої форми, він переволився в людину. Важко дихаючи, він схопився за меч, що стирчав з його грудей. У результаті я довго дивився на вмираючу істоту. І здивовано розкрив очі, коли почув його останні слова.
Я і справді забув про це. Моменти, проведені з моїм новим паном, були настільки прекрасні, що я повністю забув про попереднього повелителька. Коли це сталося?
Коли мій колишній пан повністю зник з мого розуму? Гранадех перестав дихати. Мене оточувала запекла битва, але я просто не міг зрушитися з місця якийсь час.
Мій пан був для мене всім, але насправді він означав так мало? Ці сумніви захопили мій розум і вибили з колії. Але потім сталося це. Я почув гучний крик, який швидко привів мене в почуття:
— Икрид!
Це був голос господаря. Я швидко підняв голову, щоб оглянутися. У тому ж напрямку, куди дивилися мої очі, мене зустрів сліпучо - яскравого світла.
"Дихання руйнування!"
Драконячий імператор виводив більшу частину своєї енергії під час битви з моїм паном і повернувся в гуманоїдну форму. Але з якоїсь причини, він направив Дихання в мою сторону.
Ні, зачекайте. Цей виродок цілився не в мене. Так вже вийшло, що я опинився в зоні ураження, ось і все. І правда, мені не пощастило. Чесно кажучи, багато проблем сталися саме через те, що удача відвернулась в останній момент. Тепер моя черга стати жертвою обставин.
— Кхувааах!
Я зрозумів, що було вже пізно щось робити, коли побачив сліпучого світла. Він хотів повністю поглинути мене. Я навіть не міг зрушитися з місця і просто застиг, наче камінь.
Я змирився зі своєю долею. Поки яскраве світло заповнив мої очі, я роздумував. Можливо, це було... Покарання за те, що я забув про клятву вірності попередньому пану?
"У такому разі, я з радістю прийму це".
Зрештою, я був грішником, вірно? Отже, я спокійно чекав, поки останні моменти мого життя наближалися до мене зі швидкістю світла. Але наступного разу хтось підвівся переді мною і простягнув руку, щоб заблокувати "Дихання розрухи".
— Кувааахх!
Його ліва рука просто-напросто згоріла від жахливої атаки Драконячого Імператора, але він явно не збирався відступити. Я дивився, як він захищає мене від смертоносного полум'я, яке здатне спалити все що завгодно. Навіть не усвідомлюючи цього, я відчайдушно закричав:
- Мій пане!
Як тільки Дихання Розмаху закінчилося, пан кинув на мене критичний погляд.
«...!»
Так само як у той момент, коли він голосно викрикнув моє ім'я я ще раз струшив. Пан швидко оглянув мене і знову кинувся на Драконячого Імператора.
І тоді я підняв свій меч, щоб відбитися від зміїв, навколо мене.
Клэнг!
Клинки знову схрестилися, висікши сліпучі іскри. А Дракони, розбиті моїм мечем, закричали від дикого болю.
"Так-то!"
Я ніколи не забував про свого колишнього пана. Моя відданість йому поширилася на мого теперішнього володаря, ось і все. Чи може непохитна вірність до спадкоємця, якого особисто вибрав колишній пан, вважатися чимось поганим?
"Я лицар".
Я був вірним мечем мого пана. Одним з тих, хто очолював Армію Теней.
Якби спрацював один шанс на десять тисяч ... Якби я зіткнувся з ситуацією, коли б мені довелося позбутися нинішнього пана... Я б додав слова прощань, які не зміг сказати попередньому господарю.
Я щодня боровся за свого володаря. Це була честь і привілей для мене.
— Увааахх! — Я люто зревів і накинувся на зміїв, які мчать у мій бік із великою швидкістю.
***
Довга війна щасливо закінчилась, і всі ми повернулися на батьківщину нашого пана. Господар наполегливо працював аж до пізньої ночі. Сховаючись в його тіні і бачачи все, що бачить він, я вирішив дати йому пораду.
- Мій пане, у 14-му питанні правильний варіант другий, а не перший.
— О, серйозно? Дякую, — подякував він.
Через те, що мій пан пропустив велику кількість навчальних днів, він був несправедливо вигнаний з закладу, який називається "середня школа". І тепер опинився на абсолютно новому полі битви під назвою «GED».
Хоча він підтримував майже ідеальний результат в кожному пробному тесті, у нього виникло кілька проблем, які прослизнули через тріщини неуважність.
Але кожного разу, коли щось подібне відбувалося, хтось же повинен був допомогти пану? Гранд-Маршал Беліон, у якого крім здорових м'язів більше нічого немає? Або Маршал Бер, який цілком виправданий вважати себе розумним, але в кінцевому рахунку він все ще комаха?
Зрештою я сам почав допомагати пану, бо закінчив школу підготовки лицарів з високими підрахунками у час людської діяльності.
- До речі, тут написано, що відповідь на 14-е питання... Перший? Ікрид, ти готовий поставити своє життя на те, що правильний варіант - другий?
Мій пан відкрив аркуш відповідей і чітко вказав на мою помилку. Тому, як і належить лицарю, я змирився з цим.
- Здається, що моєї підготовки не вистачає, мій пане. Я буду старанніше вчитися справі мого пана.
«...»
Я лицар мого пана. Меч мого володаря. Поле бою мого пана — моє поле битви. Тепер, коли він воював у нову війну, я радію, що мої славетні дні пройдуть ще трохи.