Час від часу Ву Джин Чоль відчував якусь порожнечу у своєму серці. Це було чертовски дивно, у нього було відчуття, як ніби він забув щось дуже важливе для нього.
Однак він був упевнений, що нічого не забув. Чим більше він думав про це, тим більше ставало порожнеча в його серці, ось і все.
— Эй, старший. Про що ти так задумався? — запитав його молодший детектив і передав склянку теплої кави з торгового автомата.
Ву Джін Чоль потиснув плечима, показавши, що не варто турбуватися про це і взяв каву.
Він подякував колегу.
Як тільки аромат кави потрапив в його ніздрі, він відчув, що порожнеча у його серці як би трохи заповнилась.
Його звали Ву Джин Чоль, детектив четвертого курсу слідчевого відділу Національного Агентства Поліції з розслідування насильницьких злочинів.
Не те щоб він жив спокійно. Взагалі-то його розум міг легко розкаятися від теплих вітрів наступаючої весни, наприклад. Але все ж це відчуття порожнечі наздогнало його раптово, приблизно три роки тому.
Коли він розповів про це своїм знайомим, всі вони відразу нагадували йому, що в нього не було сім’ї. Всі вважали, що в його зрілому віці причина його занепокоєння полягає у цьому.
Це було так, ніби Ву Джін Чол усміхнувся і спустошив склянку одноразового напою за один раз.
« Да...»
Люди кажуть, що у зайнятої бджоли немає часу на смуток або щось в цьому роді. Найкращим ліком від цієї тривіальній депресії, на великій рахунку, була робота.
Гострий погляд Ву Джин Чоль впав на спини кількох чоловіків, які сиділи поруч, коли він зайшов до кабінету Відділу з розслідування насильницьких злочинів.
Він роздав порожній стакан рукою і вказав на тих чоловіків своїм підборіддям.
- Що з ними?
— А... з цими виродками? Ну, ее...
Ву Джин Чоль почув нерішучий голос молодшого детектива і швидко пройшов вперед. Він зупинився перед чоловіками.
Звичайно ж...
Ті чоловіки були біліші, ніж сніг. Здавалося, що вони побачили те, чого не мало існувати. Вони навіть не могли дивитися йому в очі і далі тремтіти, як самотні листочки на вітру.
Побачивши їх обличчя, Ву Джин Чоль тихо пробурмотів.
- Знову Теневой Монстр...?
***
Злочинці, які здаються самі через почуття провини або страх бути спійманими, не такі вже й рідкісне.
Але це була зовсім інша історія. Зараз перед ним сиділа банда загартованих професійних злочинців, наляканих до смерті, які благають поліцейських якнайшвидше кинути їх у в'язниці.
І в останні кілька місяців так зване « не рідкісне» видовище повторювалося знову і знову.
— Т-тени... тінь піднялася з землі... і заговорила зі мною. Якщо я не здамся протягом наступних днів, то дуже шкодуватиму про те, що все ще живий... Д-детектив, я поганий хлопець, так що будь ласка! Киньте мене до в'язниці! Я благаю!
Всі вони розповідали ту саму історію.
Такі ситуації почали повторюватися надто часто. Це ставало підозрілим. І начальник терпів і наказав своїм підлаштованим негайно розібратися в цьому питанні.
Голос Ву Джин Чойль підвищився.
- Ви всі кажете, що бачили Теневого Монстра?
— Д-да! Саме! - активно закидали головами злочинців.
Ву Джін Чоль почав писати свій звіт з свідченнями цих злочинців. Коли він дістався до частини, яка називається "причина явки з повинною", він зробив глибокий повільному видах.
« Ось і як мені писати звіт про це, знову двадцять п’ять? » — роздратовано подумав він.
Мігрень почала закрадатися в його голову від думки, що йому знову доведеться писати звіт про неймовірну історію про « Теневому Монстрі», який залякуває людей.
Через деякий час.
Хлоп, хлоп.
Хтось похлопав його по плечу. Він озирнувся і побачив старшого детектива, який стояв за спиною.
— Эй, Джин Чоль? Дозволь молодшому зайнятися звітом. Ти можеш заглянути в конференц-зал на секунду, зараз?
"Конференц-зал"?
Завдяки роботі таємничого Теневового Монстра, який скоротив кількість насильницьких злочинів, в конференц-залі більше не було необхідності. Проте, його викликали туди без попереднього попередження, без будь-яких попереджень. Щось сталося?
Старший детектив попрямував прямо в конференц-зал. ВуДжін Чоль трохи струшив головою, перш ніж встати з місця.
— Старший, я цим займуся, — почув він голос молодшого офіцера.
— Удачі.
Ву Джін Чоль побажав удачі молодшому, на якого повісили зловісні звіти. А сам відправився в конференц-зал разом з іншими детективами.
***
—Простите? Ви хочете випустити підозрюваних назад на вулицю?
— Ох, ах! Понизь голос, Детектив Ву! Хтось може почути нас і неправильно зрозуміти.
Ву Джін Чоль знову запитав недовір’я.
- Навіщо ви хочете випустити підозрюваних назад на вулицю, сер?
- Ми їх не випускаємо, просто дозволимо одному з них вийти на вулицю 24 години і побачимо, що станеться потім.
Вислухавши думку старшого детектива, один з колег Ву Джин Чол різко нахмурився, перш ніж висловити свою думку.
— Старший, запевняю вас, ці виродки розповідають нісенітницю через вживання наркотиків. Ця фігня про монстрів і таке інше. Безумовно, у них новий вид поганого трепа від того, що вони приймали.
— Але їхній тест на наркотики виявився негативним, чи не так? Я навіть ходив у відділ криміналістичної експертизи, щоб особисто подивитися результати, - відповів старший детектив.
це...
- Крім того, як пояснити, що через якусь побічну дію наркотиків всі ці виродки побачили одне й те саме і вирішили здатися? Адже вони не мають жодного зв'язку між собою.
—...
Зрештою колега закрив рот, ніби він нічого не міг сказати. Собака детективів продовжувалася.
— Керівництво наказало нам розібратися в цьому. Але подивіться на нас, у нас взагалі немає інформації. У нас є вибір? Нам потрібні радикальні заходи, щоб отримати хоч якісь зачіпки.
Детективи, які вагалися стояли, почали дивитися один на одного і кивати.
Оскільки кожен з злочинців бачив ту саму галюцинацію, то повинна була бути якась зачіпка в тій чуші, яку всі вони розповідали.
— Тому... Я хочу сказати, давайте дамо їм можливість продовжити вивергати нісенітниці - відключив старший.