Гроші? Після останніх успішних рейдів він встиг скитнути весь свій добробут. До того ж, тільки продаючи залишки монстрів-гігантів, гільдія А Джин заробила більше, ніж середня гігієна серед великих за рік. А Джин Ву був ще і її головою.
Він знав, що його гільдія була несоціальною у порівнянні з гірничими мусорниками. Але Джін Ву не міг дозволити собі опуститися настільки, щоб попросити подаручки у американця.
"Я впевнений, що в майбутньому не буде ситуації, де мені б потрібна була допомога Томаса Андре або гільдії Мусорників..." - він знову передумав, прикинувши що йому варто відмовитися від цієї пропозиції. Але тоді в його голові прослизнула думка.
"Минутку. Якщо це Мусорники..."
У цю Гільдію входили найкращі мисливці світу, які невтомно працювали щодня.
Неможливо було порахувати всі підземелля, які вони пройшли. І, мабуть, не дивно, що цінність речей, які вони отримали з цих підземель, мала бути дуже великою.
Був шанс того, що "полізний" предмет міг бути захований де-небудь на складах гільдії Мусорників. І Джін Ву звернувся до Лаури:
- Якщо у вас є гарні короткі мечі або кинджали...
Він ще недавно стикався з противниками, які мали неймовірно міцну охорону. На жаль, пара "Коротних мечів Короля Демони" була проти них даремною.
Він подумав, що може бути непоганою думкою змінити свою зброю на щось інше за допомогою гільдії Мусорників. Навіть коли б він не отримав нічого корисного в цій угоді, то все одно нічого не втратив.
- Короткі мечі або кинджали... Поняла. Дякую вам, мисливець-нім -- тепло посміхнулася Лаура, почувши його відповідь.
Вона закінчила записувати все у свій блокнот і теж покинула банкетний зал.
Адам Уайт був наляканий до смерті, занепокоєний тим, чи міг несподіваний візит Голіафа призвести до наступного інциденту. Але коли все закінчилося без будь-яких проблем, він з полегшенням зітхнув і підійшов до Джін Ву.
- Мисливець-нім. Ви тепер збираєтеся зустрітися з мисливцями з перечень?
— Так, — коротко відповів Джін Ву.
- Тоді, дозвольте мені виступити як Вашого супроводжувача. Наші агенти розміщені в декількох точках цього залу, так що ми повинні дуже швидко їх знайти.
— Немає потреби, — з ухмлилкою відповів Джін Ву. — Вам не потрібно цього робити.
Він уже доручив своїм теневим солдатам поблизити навколо. І він у цілому вже знав, де були всі потрібні йому мисливці. Все, що йому залишилося - це по черзі зустрітися з ними.
Адам не розумів, що відбувається. Він витріщив очі і спитав:
— Простите?
Замість відповіді Джин Ву перепитав його:
— До речі, тут одного не вистачає? Я не бачу тут шостої людини з перечлену.
— Але як Ви...?
Джін Ву потиснув плечима, а Адам кивнув йому у відповідь.
"А, точно. Секрет компанії, так адже..."
І американець продовжив:
— На жаль, ми втратили зв'язок з цим чоловіком за кілька днів до конференції. Уряд Бразилії таємно шукає його, але вони поки що не знайшли ніяких явних зачіпок.
Джин Ву кивнув.
Він тільки що прикріпив солдата до тіні другої людини у списку, Томаса Андре. Крістофер Рейд, третій за рахунком, і бразильський мисливець на жердині відсутні.
"Очевидно, залишилося лише семеро".
І Джін Ву сказав Адамові:
— Ладно, пойдем.
— Ладно.
Вони вдвох почали ходити по бенкетному залу і чергували вітати видатних мисливців. Раніше він попросив Адама організувати зустріч з ними, бо хотів дізнатися трохи більше про людей, до яких збирався приєднати тихих солдатів. Він почав з першого в перечне, Лю Жигеня, і рухався по списку до десятого.
— Ээе?
— Мисливець Сон Джин Ву, користуючись випадком, заводить зв'язки?
— Але ж мисливці, з якими він спілкується, не...?
Інші мисливці дивилися на обличчя тих, до кого Джін Ву підходив для привітатись і почали сподіватися, що він також зупиниться та привітається з ними.
- Він йде сюди...!
- Я так і знав. Звичайно ж, я наступний, з ким він захоче поговорити.
Мисливці, в хвилюванні очікувані можливості поспілкуватися з Джін Ву розчаровано і сумно вішали ніс, коли він проходив повз них. Його "операція" була завершена дуже скоро.
Джін Ву успішно прикріпив тихих солдатів до мисливців з перечленя, перш ніж разом зі своїми супутницями покинути бенкетний зал.
— Кхм... - десятий мисливець з його списку прочистив горло і почав говорити голосніше, випрямившись ще більше.
Усім іншим залишалося лише розчаровано вдихати і осушувати свої келихи.
Того дня бюро мисливців намагалося з’ясувати причину такого раптового вживання алкоголю.
— Завтра останній день, правда? — Замісник голови бюро мисливців поставив чашку кави в сторону Адама Уайта. Той скромно сидів у офісному кріслі.
Молода людина миттєво випростався і обережно взяв чашку:
- Дякую, сер.
Заступник легонько поплескав Адама по плечу і сів поруч з ним.
— Я думав, що знепритомнію, коли почув про новини. Сам Ґоліят зіткнувся з самим мисливцем Соном! Таке полегшення, що ви уникнули катастрофи. Ти зробив чудову роботу.
- Ви занадто мене хвалите, сер... , — збентежено посміхнувся Адам. Може, він говорив так, але хто б у цьому світі продовжував сперечатися з вищим керівником, коли його щиро хвалили?
Адамів обличчя Уайта стало помітним. Заступник задоволеним поглядом подивився на щиру реакцію свого підпорядкованого і випив з чашки. Потім запитав:
— Итак. Що ти думаєш про мисливця Сон Джин Ву? У тебе була чудова нагода близько поспостерігати за ним.
Адам Уайт трохи подумав, перш ніж відповісти:
- Пане заступник, Ви знали, що мисливець Сон Джин Ву досі щодня тренується? Без перерв.
- Тренується?
— Так, я особисто переконався. Щоранку він пробігає по десять кілометрів, робить стовідсотково віджимань і також ніколи не забуває про прес та присідання.
— Серйозно? — брови заступника здивовано піднялися.