Він хоче задати питання?
Джін Ву був дуже здивований цим. Але хлопець не вловив жодного поганого задуму в очах Томаса Андре. Через секунду мисливець за кивнув.
Відразу ж після цього Томас заговорив.
— Моя рука... — Він підняв свою сильно перебинтовану ліву руку. - Я чув, що магічний урон був настільки великим, щоб хілери не могли її вилікувати. Лікарі сказали мені те ж саме. Вони також додали, що хоч вона й потихеньку відновлюється, пройде дуже багато часу перш ніж я зможу знову нею користуватися.
Його лівою рукою блокував кулак Джин Ву, наповнений величезною магічною енергією. Відразу після закінчення битви кістки в цій руці стерлися у порошок. Існувала висока ймовірність того, що Томас більше ніколи не зможе їй користуватися.
Завчасне участь хілерів вкупі з його власною винятковою здатністю до регенерації значно збільшили шанси на відновлення. Але навіть тоді він і далі почувався погано.
Та атака була дійсно до неможливого могутнім. Сліди важкої битви по всьому тілу одарили його різними болями в усіх місцях.
Але цей біль також і дав йому ясність розуму, щоб подумати про те, що сталося.
Томас Андре так і не зміг прийти до правильної відповіді. Не маючи вибору, він вирішив ось таким чином знайти його з допомогою Джин Ву.
Хоч у погляді корейського мисливця і читався: "Він прийшов ось так похвалитись своїми травмами, або що?" Томас Андре все ж поставив питання, так довго мучив його.
- У тебе не було б ніяких проблем з тим, щоб добити мене або будь-якого члена моєї гільдії.
Бо саме Томас Андре та його підлеглі напали першими.
Згідно з заявою від бюро мисливців, навіть якби Джін Ву вирішив вбити кожного члена гільдії Мусорників, він уникнув би будь - якого покарання з боку американського уряду.
"Звичайно, якби у них взагалі була можливість залучити його до відповідальності..."
Але Джін Ву не забрав жодного життя, крім Хвана Дон Су.
Що було б, якби Томас Андре опинився у подібній ситуації? Він би не дав піти нікому. Мисливець мав достатньо сили, щоб так зробити. І він навіть скористався би чітким виправданням для своїх дій.
То чому ж Сон Джін Ву вирішив нікого не вбивати? За останні два дні ця думка заважала Томасу Андре і ніяк не хотіла відпускати його.
- Тоді... Чому ти залишив нас живими?
Звичайно, він знав, що це був той, хто зрештою визнав свою поразку. Зрештою Джін Ву прийняв рішення.
Не слід забувати і про те, що жоден член його гільдії не був убитий навіть після того, як вони отримали збунточку від своїх покликаних істот. І Томас Андре до смерті хотів дізнатися відповідь на всі ці "чому".
На жаль для нього, відповідь Джин Ву була настільки проста, що він миттєво знецінив всі його глибокі роздуми за останні пару днів.
— Бо ніхто з вас не вчинив злочину, що заслуговує смерті.
Джін Ву було важко не брати до уваги зарозумілий підхід Томаса. Але американець з'явився там лише для того, щоб захистити Хвана Дон Су, одного зі своїх гільдій.
Те саме стосувалося й решти Мусорщиків гільдії. Хоч вони помилялися, напавши на нього, то поплатилися за свою нерозсудливість.
Ось про що думав Джін Ву, зупиняючи свою руку під час останнього удару того вечора.
Почувши таку відповідь, мисливець-американець на мить витарав очі:
- Так от воно як!
Якщо взяти до уваги злочин Хвана Дон Су, який заслуговує смерті як покарання, то відповідь не здавалась брехнею.
Лише подумайте: відповідь була такою простою.
Тепер Томас заплутався у своїх думках ще більше, ніж до того, як почув цю відповідь. Але з іншого боку, він відчув велике полегшення. Мисливець розслаблено посміхнувся.
- Коли моя рука заживе, я б хотів пригостити тебе. Ти міг би залишити свої контакти моєму менеджеру он там, щоб я потім з тобою зв'язатися?
Томас Андре ввічливо попрощався і потім розвернувся, щоб піти. Лаура стояла позаду нього, злегка нахиливши голову.
Її бос покинув банкетний зал, жодного разу не обернувшись. З кожним його кроком всі присутні на вечірці розступалися, ніби він був самим Мойсеєм.
Лаура деякий час дивилася йому слідом, перш ніж перевести свій погляд на Джин Ву.
- Мисливець-нім, майстер моєї гільдії зараз висловлював свою вдячність Вам за те, що Ви не вбили нікого з членів Гільдії.
Джин Ву миттєво втратив дар мови, почувши це. І як він повинен був здогадатися, про що говорив цей чоловік?
Як би не здивувався Джін Ву, Лаура швидко додала:
- Може, він виглядає таким серйозним... Але насправді він набагато незручніший, ніж ви думаєте.
— Ээе, аа... Я зрозумів, — злегка запнувся Джін Ву.
Ну, якщо вона так сказала, то це має бути правдою. Завдяки тому, що вони самі прийшли до нього, Джін Ву зекономив час для пошуків Томаса Андре і розміщення одного зі своїх солдатів у його тіні. Так що він тільки кивнув, підтверджуючи, що все в порядку.
Лауро, зрозуміла, що її пояснення закінчилися. Тому вона дістала свій блокнот і готувалася записувати інформацію.
- Мисливець-нім, якщо це не буде для Вас важко, то можу я попросити ваші контактні дані? А, і ще... — Красива блондинка з зібраними у щільний пучок волоссям обворожує. - Майстер Гільдії також хотів би висловити свою вдячність яким-небудь подарунком. Якщо Вам щось потрібно, будь ласка, скажіть.
— О, дякую, але мені нічого не потрібно, — ввічливо відмовився Джін Ву. Лаура соромилась і попросила його переглянути своє рішення.
- Майстер моєї гільдії... Ну, його прагнення бути першим дуже сильно. Якщо він думає, що повинен комусь допомогти, то ця думка зведе його з розуму. Насправді навіть не важливо, що це буде за річ. Просто назвіть хоч щось.
Джін Ву вже збирався знову відмовитися, але Рекомендація Лаури перестала чинити опір.
Йому дійсно нічого не потрібно було. Але було б неввічливо знову відмовити іншій стороні в цьому жесті.
Хоча його основна проблема залишалася на місці.
І... Ну не можу я так швидко збагнути, що мені потрібно 14.