"Поїдьте". Джин Ву швидко викликав те вікно з повідомленням назад.
Він навіть не мав часу радіти оголошенням про підвищення аж на чотири рівні відразу, оскільки його погляд тоді був прикутий до першого повідомлення.
"Боже мій." - очі Джін Ву мало не вилізли з орбіт.
[Ви перемогли ворога.]
"Це був не бос??" - і він перевів погляд на гіганта, з порожнім поглядом що розвалився на землі.
Та неймовірна сила була на абсолютно іншому рівні, в порівнянні з іншими гігантами. Навіть Джін Ву був вражений його надзвичайною ауриною. Як ні круті, а ця істота виглядало, звучало і навіть пахло як бос, але все-таки це виявився не він. Повідомлення системи ясно передало, що ця річ була "звичайним" ворогом.
І тоді:
— Братааяан! - Він почув перехожий голос втікача видали Ю Джин Хо.
Джін Ву негайно підняв руку, щоб зупинити Ю Джин Хо, який з сяючими очима вже мчав до нього.
— Аа! — Невідомо, чи добре він чув, або ж він швидко злякався, але хлопець миттєво встав, як вкопаний.
У той же час вираз обличчя Джин Ву став ще серйознішим, ніж раніше.
Повідомлення "Ви вбили власника підземелля." Ще не з'явилося. Це могло означати тільки те, що цей рейд ще далеко від свого кінця.
І це було не єдиним підозрілим моментом; було неможливо провести "Вилучення Тені" на цьому величезному монстрі. Він не бачив чорного диму, який виходив з трупа, що прямо вказувало б на потенційного кандидата на вилучання.
І, як він і підозрював...
Коли він придивився до трупа велетня, ніби намагаючись проробити в ньому очима діру, у його голові задзвонив механічний писк.
*тиль
[Неможливо провести "Збереження Тіні" на цій цілі.]
"Що відбувається?" - ситуація перевершила його очікування більше, ніж в одному нюансі, Джин Ву нахмуріл брови. Але потім він звідкись почув звук, ніби стукали зуби.
Потім щелепа вбитого велетня знову зашевилася. Рот істоти повільно прихинувся, і звідти вилізло щось з людською силою.
"...!"!" - Джін Ву на автоматі встав у бійку. У його руках знову блищили мечі, яких він покликав. На щастя, голос, який роздався від фігури в роті гіганта, виявився знайомим.
- О, мій король... Це я, Бер.
Колишній король мурах вибрався з пащі і випростався, перш ніж видати належне шану Джін Ву.
- А це всього-навсього ти, і Джін Ву послабив пильність.
Коли Бер потрапив всередину цього гіганта, його присутність була схована за стіною майже нескінченної магічної енергії і в результаті - його практично неможливо було там виявити.
Переконуючись, що це справді Бер, Джін Ву прибрав мечі назад в інвентар.
А той, з голови до ніг вимащений в плоті і крові гіганта, ледве потягнувся вперед. Було не важко уявити, як мучився колишній король мурах всередині цього монстра.
Джін Ву вже зібрався було щирою посмішкою похвалити свого підпорядкованого, але потім його обличчя швидко скривдила:
- Що це за чортова вонь...?
З наближенням Бера до Джін Ву підсилювався і огидний сморад. Він, мабуть, почувався так само, оскільки його обличчя виражало таку саму відразу.
Нарешті він встав перед Джин Ву і велично вклонився йому.
— Ну, тоді... - Джін Ву вже хотів поплескати свого солдата-муравія як похвалу за чудову роботу, як помітив там жовтогарву плямку невідомого походження і непомітно забрав руку.
- Ти молодець, Бере.
- Дякую вам, мій король.
Джін Ву помилявся, подумавши, що голос мурашника був злегка похмурим.
У будь - якому разі, він мусить зосередитися не на тому, що це за рідина у Бера. Якщо ж цей неймовірно великий монстр-гігант не був "хозяним підемель", то де ж справжній?
І як тільки в голові Джин Ву промайнула ця думка, сталося наступне:
*ффффуувууу
Раптом все повітря навколо нього затремтіло.
"...!!" - відчувши, що відбувається нещасливе, Джін Ву насоложився. Бер також відчув небезпеку, хоч пізніше, і швидко збільшився в розмірах, щоб стати на вартовому свого Правителя.
— Кьєеэек!
Відразу після цього їх обдурив сильний порив вітру.
"Хех." - намощив лоб Джин Ву.
Навколо нього взяли бурхливі вітри, досить сильні, що могли виривати дерева з корінням, але потім вони різко віднеслися кудись.
Уся метушня закінчилася майже миттєво.
Бер вирішив, що ситуація нормалізувалася і відступив від Джін Ву. Останній же оглянувся навколо і вражений ахнув.
- Як таке може бути?
Те, що раптово "напало" на нього було не просто поривами вітру. Ні, те, що він спочатку помилково прийняв за бурю було просто жахаюче огидною і майже нескінченній магічної енергії, яку мав убитий гігант.
Вона здирав і носила все в окрузі, переносячися кудись у інше місце.
"Що з Ю Джин Хо?!" - Джін Ву швидко обернувся туди, де був хлопчина. На щастя, Ікрид не постраждав завдяки охороні.
"Ффуух." - з полегшенням зітхнув Джін В. Тепер же, коли у нього з'явився час оглянути своє оточення, він відразу ж повернув голову в сторону, куди заходила ця магічна енергія.
"" - вона йшла далеко вглиб Ворта.
Вбитий гігант мав велику кількість магічної енергії. Тепер кожна, навіть найменша частинка цієї енергії відразу засмоктала Врата.
Це виглядало так, ніби Врата поглинули енергію. Чорний "бар'єр", який перекручував їх, вже давно тріснув. Ще під час втечі з підземної частини. Підземелля, що з’явилася у воротах, тепер було видно ззовні.
— Гуууву...
Повітря злегка гудило, наче неподалік стояв величезний вулик бджіл. Джін Ву здавалося, що він вже пережив усі можливі випробування і роз'єднання. Але він ще ніколи не бачив такого і не чув про такі надзвичайні події.
"Там є щось ще," - він чітко відчував це завдяки своїй високій характеристикі Сенсорики. Мисливець пильно вдивлявся у підземні підземелля. І поступово його очі ставали все вже й більше.
Не зрозуміло, що взагалі могло очікувати його там. Але в цей момент він тільки що чітко відчув чиєсь присутність. У нього на потилиці волосся стало дибки. По всьому тілу хлопця пробігли мурашки, а потім пройшов мертвий мороз.
- Тудук-туд!
Його серце, наче в унісон з гудним повітрям, стукало дедалі сильніше.
— Братан... « Все ближче і ближче до Джін Ву підкрадався Ю Джин Хо, поки не опинився поруч з ним. Він теж витріщився на гігантські Ворота.
Це могло стати небезпечною справою. Джін Ву подивився на Ю Джин Хо і важко сказав:
— Будь тут і чекай мене.
— Так, брате, — кивнув юнак. Він дуже хотів стати мисливцем. Але в той же час він розумів, що буде тільки заважати.
Джін Ву залишив хлопця чекати зовні. А сам повів своїх тихих солдатів прямо в жерло Ворт. Вони увійшли в підземелля.
"Це справді..." - неодноразово входячи до деяких високорівних підземель, він думав, що вже звик до того, як все таке "огромне". Але йому довелося переглянути своє розуміння в той момент, коли він увійшов у це підземелля.
"Дитиним вже величезне," - Джін Ву йшов по проході, який здавався нескінченно високим і широким. Здавалося, ніби саме слово "огромний" було придумано спеціально для опису цього місця. Розміри вражали. Мисливець з деяким завданням стримував здивування, яке буквально рвалося зі грудей.