— иммм!
Оператор не шкодував про ситуацію, в яку потрапив, навіть коли його власне життя почало висіти на волосинці.
Ви зрозумієте його, якщо коли-небудь раніше, в далекому дитинстві, мріяли про щось.
Він мріяв стати героєм.
І навіть якщо він сам цього не зробить, то хотів би стати помічниками цих героїв. Нехай навіть так!
Він не думав, що у нього колись з'явиться шанс так круто змінити своє життя.
Коли він тільки отримував роботу на цій телестанції, то не сподівався просунутися. Але потім він став мисливцем рангу А і зробив непогану кар'єру на цьому званні. Йому вдалося піднятися до посади оператора і, нарешті, опинитися в цьому місці.Тепер же він міг круто рвуться вгору по кар'єрній сходах.
І все це завдяки мисливцям, які представляли Республіку Корея. Чоловіки під час свого полювання дали йому можливість яскраво сфотографувати на камеру ворота і боса ранга S.
"Я мушу заплатити за це" - сказав оператор.
Так думав він завжди. І зараз. Адже завдяки його праці багато хто буде знати, що мисливці ранги S принесли себе в жертву. Вони зробили все можливе, щоб захистити населення заради знищення мурашок.
Цього було достатньо для нього.
Він дуже довго вивчав камери і процес зйомки. І довго тренувався, як мисливець. Зрештою, його зусилля були винагороджені.
Тим не менш, була одна річ про яку він трохи шкодував
Батько... його серце розривалося, думаючи, що він більше не зможе зустрітися з ним. Його батько тільки нещодавно втратив їх мати через рак. І зараз був не в змозі подбати про себе.
— Вжих!
Він відбив ще одного мурашка, який збирався його прокусити. Але це вже не мало сенсу.
Минуло багато часу з тих пір, як він відчув, що одна його рука повністю перестала рухатися.
Поки у нього було підсилення, він ще міг протистояти вкусам мурашок. Але тепер він відчував, що дійсно все для нього скінчено. Він досяг свого кінця.
— Бубух.
Він впав на коліна.
Його ноги не тримали, а всі думки в його голові були тільки про батька.
« Чи я зрозумів, що ця проста розмова з ним про обід і їжу буде моєю останньою розмовою зі своїм батьком? А?" -- з сумом думав він.
Якби він дійсно знав, що ця розмова у них остання! Він не марнував би часу і намагався б розповісти батькові більше про своє життя.
Якби він знав... Того дня, коли його батько приїхав провідати його в Сеул, він би просто скасував усі зібрання, призначені раніше.
Але час завжди проходить дуже швидко, і тече тільки вперед. А жаль за свої вчинки завжди приходить пізніше.
Оператор підняв свою голову.
Жахливі ікла мурахи наближалися до його голови.
Він уже досяг свого кінця. І у нього більше не було можливості використовувати навички підсилення, щоб захиститися від атаки монстра. Отже, походу, це і є його кінець.
У його очах стояли сльози.
"Пробач, Отче."
І тут.
— Вжик!
Мурашка з розрубаного тіла виризнула на все боки зі звуком, що хлюпить рідину. Бризги потрапили і на обличчя оператора.
Холодний срібний меч стирчав посеред голови мурашки.
— О?
Він підняв очі, і дивився по лезові меча. Він побачив, що меч тримає мурашка, у якої з голови стирчить якесь незрозуміле довге червоне перо.
« Чому мурашка вбиває мурашки? » — не зрозумів чоловік.
Але ні, це був не мурашка.
Він помилково прийняв цю істоту за мурашку, але це був хтось інший.
Те, що було навпроти нього, виявилося невідомим темним солдатом. Воїн був озброєний мечем і одягнений в чорну броню.
— Вжик.
Мурашки, що напали на нього, були розрубані без жодних зусиль.
- Що, чорт візьми, це за хрін...?
Чорний солдат пішов в сторону. Тепер перед ним виявився чоловік, обличчя якого, як здалося оператору, йому було смутно знайоме. Він точно бачив його кілька разів раніше. Людина крикнула йому:
- Відкрий свій рот.
— Чого? — запитав оператор.
Але чоловік не дав йому часу в’їхати, що відбувається. Він не пояснив нічого, а просто з силою схопив його за підборіддя. Розкриваючи рот своєю рукою, він залив туди рідину невідомого походження.
— Кха, кга.
Оператору не залишалося нічого іншого, крім того, як проковтнути рідину. Він впав на коліна, відкашляючись. А потім, протерши свій рот рукавом, спитав у цього чоловіка:
- Та що ти робиш, взагалі?
Однак чоловік не відповідав на його запитання. Він вже відвернувся від мурашок, повністю переключивши на них свою увагу.
"Що, що за?"
Оператор був шокований. І, не знаючи що ще зробити, він спробував встати.
"Стоп...?" - не зрозумів він.
Його ноги рухалися без жодних труднощів.
Як це взагалі було можливо?
Після цього, до нього хоч і пізно, але все ж дійшло. Після прийому тієї дивної рідини його рука також повернулася до свого звичайного стану.
« Що тут сталося? Як взагалі?» - це було важко повірити.
Що цей чоловік щойно з ним зробив?
Не було ніякого способу з'ясувати це питання. Хіба тільки, якщо безпосередньо запитати у нього самого.
І в цей момент.
Несподівано оператор згадав, де він вже бачив обличчя цього чоловіка раніше.
« Хіба це та людина? »