Якого біса лисого тут взагалі відбувається?
Ситуація в одній з кімнат теплових станцій, які все ще зберігали атмосферу бенкету й легкого свята, змінилася. Вона поступово згущалась і ставала дедалі похмурішою.
Відео, яке віло прямий репортаж з місця подій на острові, раптово припинилося трансляцію. Потім, як сніжний ком, посипалися дзвінки з протестами глядачів каналу. Вони ставили безліч запитань щодо цього.
— Дззза...
— Дззза...
Працівник телестудії підійшов до директора. Він детально повідомив про останні події:
— Директор, телеглядачі обривають нам усі телефони. Від них вже стоїть наша мережа. Всі хочуть знати про причину припинення трансляції.
Директор повернув йому голову.
- І що з того? Ти хочеш сказати, що я повинен забити на все? І дозволити телеглядачам побачити, як мурашки розтріскують мисливців на шматки? Може, після цього я стану національним героєм-святелем?
— Е, ні, ніяк немає, — заклеїв співробітник.
Уся країна завмерла від телевізорів, коли на екрані з’явилися півчищі мурашки, які атакували мисливців. Глядачі якийсь час спостерігали, як ті відчайдушно відбилися. Потім монстри почали відтіснити мисливців. І тепер, коли трансляція різко припинилася, звичайно, цікавість телеглядачів зростала в геометричній прогресії.
Однак, на думку самого директора, не було жодних сцен. Наприклад, люди, в яких мисливець Ма Дон Ук зазнав жахливих тортур, а мисливця Мін Бен Ґу взагалі з’їли.
Директор закрив обличчя обома руками і безпорадно простоал:
- Все скінчено... Я кажу вам, все скінчено.
Азартна гра всього його життя була заснована на долі новин. Ці новини були необхідні щодня для того, щоб годувати телеглядачів. Він успішно долав усі свої труднощі. Тепер же його справу було повністю знищено. І все через мурашок.
- Все скінчено.
У кімнаті стояла шалена тиша.
Ніхто з присутніх не наважувався відкрити рот.
Проте один хоробрий чоловік таки знайшовся.
— О? — почули всі.
Один з працівників весь час мовчки спостерігав за монітором, який транслював зображення на їх комп'ютери. Він сидів з похмурим обличчям. Аж раптом здивовано затамував рот:
— Ди..директор!
- ...ну що ще?
- На місці битви тільки що хтось ще з'явився.
Але директор сказав, навіть не відриваючи обличчя від своїх долонів:
— Якщо це не сам Ісус, щоб нас усіх врятувати, то я навіть не мушу про це повідомляти.
— Но....!
- Я вже сказав, що все скінчено.
Співробітник не продовжував нічого говорити і доводити. Замість цього він підійшов і підвищив гучність на відео, яка була повністю вимкнена.
— Кияаа...
— Кияа..!
У ту саму мить всі приміщення станції вещання заповнилися істошними криками мурах.
Директор підняв голову і подивився на екран.
Але не тільки директор зацікавився.
Всі працівники, які зараз були в диспетчерській, почули шум битви і підійшли ближче до монітора.
— О, о, - то там, почали поширюватися здивовані і шоковані вигуки.
«...»
Директор, який раніше сидів з порожнім виразом на обличчі, відразу ж підскочив на місці. Він негайно відірвав свою дупу від стільця і підбіг до монітора. Персонал диспетчерської відразу розійшовся з боків, звільнивши перед ним дорогу.
Екран монітора і все, що на ньому відбувалося, відобразилися в зірочках директора.
Господи, — то був чоловік.
Невіруючий до цього, директор зараз тільки і робив, що питав у Господа. Потім він повернувся до персоналу і закричав їм:
— Ми даремно кажемо, що не готові відновити заповіт. Не можна допустити, щоб глядачі пропустили цей момент! Я думаю, ніхто не захоче потім в майбутньому взяти на себе відповідальність за відсутність трансляції!
Поруч з директором відразу ж намалювався режисер. Він також не міг приховати свого хвилювання від того, що відбувається на екрані.
— Директор! Якщо ми знову почнемо емуацію, вона буде транслювати все повністю. І швидше за все це буде трансляція в реальному часі. Затримки вже будуть неможливими. І ми не зможемо їх жодним образувати. І якщо виникнуть непередбачені ситуації, ми вже не зможемо її уникнути і прикрити!
Вони мали право на 10 хвилинну затримку трансляції. Зараз цей час було витрачено через їх роз'єднання.
Тепер у них було тільки два шляхи. Можна вести трансляцію в режимі реального часу або остаточно перервати перетворення.
- ... Це справжня азартна гра.
— Що? — перепитав режисер.
— Ну, одного разу ми вже припинили трансляцію. Зараз же немає нічого небезпечного. Може й варто ризикнути.
- Ну... якщо ви так говорите.
У цей момент раптово в об'єктив камери потрапив мисливець, який вів бій.
Директор не мав можливості дізнатися, ким був мисливець. Корейцем чи японцем? Але це було не важливо зараз, коли він знову отримав можливість зіграти в азартну гру з телемовою. Адже всього хвилину тому йому здавалося, що шанс піднятися більше вже не було.
Тому він не збирався упускати цю нагоду. Чоловік рішуче заявив:
- Ризикуємо. Ми безумовно ризикуємо!
Потім він витягнув стілець і підсунув його ближче до монітора. Сел, витріщившись на екран.
З цього моменту доля нашої телестанції залежить від долі цієї людини.